Кількісна оцінка фізичного здоров’я: сучасні підходи. Функціональні проби в оцінці рівня фізичної працездатності
Тривалий час традиційна медицина успішно вирішувала поставлені перед нею завдання. Поступово зникли страшні епідемії, зросла середня тривалість життя. Та от людство вступило в епоху НТР. Життя змінилося: зросли потоки інформації, нервово-психічні перевантаження, прагнення всю фізичну працю замінити роботою машин. Медична наука здобула новий імпульс для розвитку. Але на фоні незаперечних успіхів у діагностиці та лікуванні стало швидко погіршуватися здоров'я населення: збільшилася кількість хворих людей, зросли показники смертності, інвалідизації тощо.
Зміна умов життя сучасних людей істотно змінила й структуру їх хвороб. На перше місце за поширенням і сумними наслідками вийшли так звані хронічні соматичні захворювання. До них належать захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем тощо. Можливості діагностики цих хвороб цілком достатні, а лікування — обмежені. Єдиний вихід — профілактика. А для цього потрібно знати не тільки механізми тієї чи іншої хвороби, але й механізми здоров'я. Визнано, що такі механізми здоров'я існують.
Фізичне здоров'я - стан гармонії морфологічної структури фізичного тіла і функціонального стану систем життєзабезпечення людського організму поєднується фізичне (сфера фізичної культури і спорту) і соматичне (сфера біології та медицини).Таке розуміння означеної категорії є у деяких авторів, котрі досліджують проблему індивідуального здоров'я людини. Так, С. В. Попов визначає соматичне здоров'я як поточний стан органів і систем організму людини, основу якого складає біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, які домінують на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу. Фізичне здоров'я, за С. В.Поповим, — це рівень росту і розвитку органів і систем організму, основу якого складають морфологічні і функціональні резерви, які забезпечують адаптаційні реакції. Дані характеристики можна об'єднати і зауважити, що абсолютне фізичне здоров'я визначається красивою фігурою, здоровим волоссям і шкірою, гармонійним розвитком усіх фізичних якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості), а також високою здатністю організму підтримувати постійність внутрішнього середовища (гомеостазу), з допомогою чого досягається висока життєздатність основних органів та систем.
В основі оцінки фізичного здоров’я лежить кількісний підхід, тобто кількісна оцінка матеріальних факторів, показників функціональних систем організму, від рівня яких і залежить сам рівень здоров’я.
У 1926 році видатний російський учений-енциклопедист В.І.Вернадський уперше застосував для вивчення біосфери, тобто всього живого, закони термодинаміки. З таких тій будь-який живий організм, у тому числі й людина, — відкрита термодинамічна система. Добре відомо, що ці системи перебувають у досить стійкому стані стосовно навколишнього середовища. В основі цієї стійкості, як підказує термодинаміка, — енергопотенціал системи. Чим він вищий, тим стійкіша нерівновага відкритої термодинамічної системи. Чим більше енергії в клітині, тканині, органі, тим більше фізіологічної роботи може бути виконано, тим успішніша протидія хворобі. Саме таким шляхом — підвищення ефективності енергоутворення (питомої інтенсивності внутріклітинного дихання) — відбувалася еволюція всього живого на Землі. Отже, оцінка "кількості здоров'я" індивіда конкретизується у визначенні його енергопотенціалу.
Основа енергопотенціалу живого організму — так звані макроерги, головним чином — аденозинтрифосфатна кислота (АТФ). При його функціонуванні вони постійно розщеплюються, забезпечуючи енергетику функції клітин, а також постійно ресинтезуються, накопичуючи енергію. Енергія для ресинтезу макроергів виникає анаеробним та аеробним шляхами. Перший із них еволюційно давніший і в 16-18 разів менш ефективний, ніж другий. До того ж, анаеробний шлях як енергетичний субстрат використовує лише вуглеводи.
Отже, для того, щоб класифікувати енергопотенціал живої системи, досить узяти дані про максимальні аеробні здібності людини, які, у свою чергу, можуть бути охарактеризовані показниками максимального споживання кисню. Практика свідчить, що стійкість організму проти негативних чинників — від гіпоксії до проникаючої радіації— залежить від показників максимального споживання кисню, співвіднесених до маси тіла індивіда.
Як відомо, визначення максимального споживанння кисню — одна з найпоширеніших дослідницьких процедур у спортивній медицині. Для її виконання потрібні прилади — ергометри та газоаналізатори. Але такий шлях вимірювання здоров'я малодоступний через дорожнечу вищевказаних приладів. Вихід із становища може бути найдений досить просто: адже між максимальними аеробними можливостями людини і результатами тестування її загальної витривалості існує прямолінійна залежність. Це значить, що за часом пробігу дистанції в 3 км для чоловіків (2 км для жінок) можна визначити функціональний клас аеробної здатності, тобто виміряти здоров'я.
Подібний підхід і нагромаджений досвід дають змогу сформулювати поняття «безпечного рівня здоров'я», який характеризується максимальним споживанням кисню (42мл/кг/хв для чоловіків і 35 мл/кг/хв для жінок) або показником максимальної потужності навантаження на велоергометрі, що дорівнює відповідно 3 і 2 Вт/кг/хв., або часом пробігу трикілометрової дистанції за 14 хв (чоловіки) і двокілометрової дистанції за 11 хв 30 сек (жінки). Особи, що мають "безпечний стан здоров'я", відзначаються гарним станом зовнішніх показників (шкіри, волосся, нігтів, статури), а також високими коронарними, респіраторними і гормональними резервами. В цілому це забезпечує не тільки хороший зовнішній вигляд, але й відсутність факторів ризику розвитку багатьох соматичних захворювань.
Дослідженнями встановлено, що головним показником життєдіяльності кожного з нас є той потенціал біонергетики, який може бути використаний для здійснення «фізіологічної роботи» на протидію шкідливим чинникам пристосування до зміни умов навколишнього середовища. На жаль, спосіб життя сучасної людини не сприяє збереженню даного нам від природи енергопотенціалу: гіпокінезія, переїдання (при цьому знижується енергопотенціал на 1 кг маси тіла), шкідливі звички, низька культура виробництва та міжособистісних стосунків — усе це призводить до зниження функціональних можливостей організму.
Енергопотенціал на рівні цілісного організму реалізується через фізичну працездатність. Тому саме вона (загальна витривалість) характеризує "кількість" нашого здоров'я. Визначаючи фізичну працездатність, ми інтегрально характеризуємо фізіологічні резерви нашого організму. Насамперед необхідно знати свій пульс. Чим він нижчий у спокої, тим, здебільшого, вища фізична працездатність людини. Якщо вранці у чоловіка, який ще лежить у ліжку, частота ударів пульсу за 1 хв. не перевищує 50 — маємо оцінку "відмінно", до 65 — "добре", 65-75 — "задовільно", понад 75 — "погано". Для жінок та юнаків — на 5 ударів більше.
Приблизну оцінку фізичної працездатності можна одержати, підіймаючись, сходами. Вийдіть на 4 поверх у середньому темпі ходи без зупинки. Якщо ви легко подолали цей підйом і відчуваєте, що у вас ще є резерв — оцінка "добре". Якщо задихалися, то це означає, що рівень вашого здоров'я низький і слід негайно розпочати фізичні тренування. Хворим на стенокардію чи гіпертонічну хворобу необхідно пройти попередній лікарський огляд.
Для того, щоб оцінити рівень власної фізичної працездатності, широко використовуються функціональні проби.
Проба з 20-ма присіданнями. Підрахуйте в положенні сидячи пульс за 10 сек. Необхідно дочекатися його стабільних значень. Наприклад, частота серцевих скорочень (ЧСС) становить за 10 сек 12-11-10-10-10. Вихідний рівень 10 ударів за 10 сек. За 30 сек зробіть 20 присідань, піднімаючи руки вперед. Потім сядьте. Зафіксуйте час відновлення пульсу до вихідних значень, підраховуючи його за відрізками по 10 сек. Якщо частота пульсу відновилася швидше як за 1 хв — оцінка "відмінно", до 2 хв — "добре", повільніше як за 3 хв — "погано".
Ортостатична проба. При зміні положення тіла з горизонтального у вертикальне в нижній його частині під впливом сил гравітації депонується значна кількість крові. Внаслідок цього погіршується венозне повернення крові до серця і на 20-30% зменшується ударний об'єм серця. За хорошої функціональної здатності системи кровообігу та її регуляції організм компенсує цей стан збільшенням частоти серцевих скорочень і підвищенням судинного тонусу. Чим досконаліший апарат регуляції, тим менш виражена адаптивна реакція. Вияв крайнього ступеня недосконалості механізмів пристосування при цьому типі впливу — так звана ортостатична непритомність, що виникає внаслідок погіршення кровопостачання мозку. Проба здійснюється так: досліджуваний лягає, у такому положенні підраховують частоту його пульсу за 15-секундними відрізками до одержання стабільних результатів. Множенням на 4 визначають частоту пульсу за 1 хв. Потім досліджуваний повільно і спокійно встає. Знову в нього підраховують пульс за перші 15 сек другої хвилини після вставання і множать на 4. Якщо різниця одержаних результатів менша 12 ударів за хвилину, то реакція вважається нормальною, а якщо 18 і більше — несприятливою.
Проба з затримкою дихання. Зробивши попередньо 1-2 вдихи, потрібно глибоко вдихнути (не максимально) і затримати дихання, наскільки це можливо. Якщо дихання затримується на 60 сек — оцінка "відмінно", менше 40 сек — "погано" (для жінок — на 10 сек менше).
Пряме визначення фізичної працездатності (загальної витривалості) — найінформативніший тест, який свідчить про стан вашого організму. Один із варіантів тесту (12-хвилинний біг) передбачає подолання будь-яким доступним за фізичним станом здоров'я шляхом (біг чи хода) максимально можливої відстані за 12 хв (на рівній місцевості без підйомів і спусків). Результати тесту високою мірою відповідають величині максимального споживання кисню. Тест можуть застосовувати особи, які займаються оздоровчим тренуванням не менше як 6 місяців.
Крім вищенаведених способів, розроблені критерії, які дають змогу кількісно оцінити рівень здоров'я в умовних одиницях (балах). У додатку № 2 наведено систему експрес-оцінки функціонального стану організму для дорослих.
Вона складається з ваго-ростового індексу (І), "життєвого" (II) та силового (III) індексів, індексу Робінсона у спокої (IV) та часу відтворення ЧСС до вихідного рівня після 20 присідань за 30 сек (V). Величини показників послідовно розміщені та оцінені в балах, їх сумою кількісно характеризуються рівень соматичного здоров'я та достатньо точно прогнозуються стан загальної фізичної працездатності і "критична" (максимальна) частота серцевих скорочень.
Саме ці дані необхідні людині, щоб зробити висновки про рівень здоров'я і розробити власну програму фізичних тренувань.