Основні поняття у галузі охорони праці

В кожній науці є визначені терміни, якими користуються для опису тих чи інших явищ. Для однозначного трактування таких термінів у галузі охорони праці розроблено державний стандарт ДСТУ 2293-99. Відповідно до цього стандарту:

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Працездатність – це стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати необхідну конкретну кількість роботи заданої якості за визначений проміжок часу.

Безпека - стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди

Небезпека – потенційне джерело шкоди. Кількісно оцінити рівень небезпеки можна за допомогою ризику

Ризик – імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості.

Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єктах і наслідків цих аварій.

Виробниче середовище – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних і інших чинників, що діють на людину при виконанні трудових обов’язків.

Виробниче приміщення – замкнений простір в будівлях і спорудах, призначений для здійснення трудової діяльності людей

Трудовий процес характеризується важкістю та напруженістю праці.

Важкість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на опорно-руховий апарат людини і її функціональні системи організму, які забезпечують її діяльність

Напруженість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантажен­ня переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

Сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини називається умовами праці. Ці умови можуть бути безпечними і небезпечними.

Безпечні умови праці – це стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих факторів усунуто, або він не перевищує гранично допустимих значень.

Гранично допустиме значення виробничого чинника – це максимальне значення величини шкідливого чи небезпечного чинника, вплив якого на людину в процесі регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання працівника в період його трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків

Розрізняють шкідливі і небезпечні фактори.

Шкідливий виробничий фактор – це фактор, який за певних умов (інтенсивність, тривалість і т.п) може спричинити зниження працездатності чи професійне захворювання працівника, привести до порушення здоров’я нащадків

Небезпечний виробничий фактор – це фактор, вплив якого на працівника за певних умов може призвести до травм, отруєння, іншого раптового погіршення здоров’я чи смерті.

При деяких умовах шкідливі фактори можуть стати небезпечними.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 шкідливі та небезпечні фактори поділяються на такі групи:

Фізичні – це рухомі машини і механізми, підвищена напруженість електричних і магнітних полів, підвищена запиленість, загазованість, вологість повітря, підвищена і понижена температура поверхонь чи повітря, підвищений шум, ультразвук та інфразвук, вібрація, іонізуюче випромінювання, радіація, підвищений і понижений барометричний тиск, підвищена напруга в електричному колі, відсутність чи недостача природного освітлення, недостатня освітленість, засліплююча дія прямого і відбитого світла і т.д

Хімічні – це хімічні речовини, які за своїм характером дії на людину поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, та такі, що впривають на репродуктивну функцію

Біологічні – це патогенні мікроорганізми (віруси, бактерії, мікроби, грибки) і продукти їх життєдіяльності, а також і макроорганізми (рослини і тварини)

Психофізіологічні – це фізичні (статичні і динамічні) перенапруження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонна праця, перенапруження органів чуття, підвищена увага, емоційні перевантаження)

Соціальні – зумовлюються поганими відносинами в колективі, незадоволеність працею, погана організація праці, небезпека фізичної чи словесної образи і насильства.

Наслідком дії небезпечного чи шкідливого виробничого фактора може бути професійне захворювання або виробнича травма.

Професійне захворювання – це патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності.

Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму або його функцій внаслідок дії небезпечного чи шкідливого виробничого фактора. Виробнича травма, як правило, є наслідком нещасного випадку на виробництві, під яким розуміють раптове погіршення стану здоров’я працівника або його смерть під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасної (не більше одної зміни) дії НШВЧ

Виробничі травми класифікують :

- за видом агента, що привів до травмування (механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані)

- за виробничими матеріальними причинами травми (рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи і т.ін)

- за локалізацією травми (травма очей, шкіри, кінцівки, органів дихання і т.ін)

- за технологічними операціями, які виконувалися.

Вивчення причин виникнення виробничих травм дозволяє запобігати їм та захистити працівника.