Відпустки без збереження зарплати
До них належать:
- особи, які беруть шлюб (до 10 календарних днів);
- для закінчення санаторно-курортного лікування;
- у разі смерті рідних, залежно від ступеня спорідненості з померлим, від 3 до 78 р.;
- для складання вступних екзаменів.
Заробітна плата – це винагорода у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану роботу.
5. Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність.
Трудова дисципліна - це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов'язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов'язків.
Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпечення високої якості в роботі, раціональне використання робочого часу.
Важливим стимулюючим чинником у забезпеченні трудової дисципліни є такі правові методи, як заохочення: оголошення подяки, нагородження подарунком або грошовою премією, нагородження орденами, медалями, грамотами…
Найпоширеніша в трудовому процесі є загальна дисциплінарна відповідальність.
За порушення трудової дисципліни застосовується дисциплінарне стягнення – догана або звільнення.
Особливе місце серед дисциплінарних стягнень належить дисциплінарним звільненням, які застосовуються за такі проступки:
- систематичне порушення трудової дисципліни;
- прогул;
- поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- розкрадання за місцем роботи державного або громадського майна.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (догана або звільнення). Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом року з дня накладання стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи перебування його у відпустці.
Підставою звільнення працівника за ініціативою власника є прогул (ст.40 КЗпП України). Прогул – це відсутність без поважних причин працівника на роботі протягом робочого дня, в тому числі відсутність його більше трьох годин на роботі без попередження власника.
Незаконним буде звільнення працівника за прогул, якщо він зумовлений поважними причинами.
Відповідно до п. 7. ст.40 підставою для звільнення працівника за ініціативою власника може бути поява у нетверезому стані, в стані наркотичного сп’яніння. Для звільнення на цій підставі досить і одноразового факту такого порушення трудової дисципліни. Нетверезий стан може бути підтверджений медпрацівниками, свідками тощо.
Матеріальну відповідальність несуть як працівники так і власники.
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України). Матеріальна відповідальність - це обов'язок працівника відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству (установі, організації) його протиправним і умисним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов'язків.
Другим суб'єктом матеріальної відповідальності є власник або уповноважений ним орган. У цьому разі підприємство обов'язково повинно мати статус юридичної особи.
Види матеріальної відповідальності: обмежена; повна; підвищена.
Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники за зіпсування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, але не більше свого середнього місячного заробітку. У такому самому розмірі несуть матеріальну відповідальність: працівники за зіпсування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих їм у користування.
Керівники та їхні заступники, а також керівники структурних підрозділів та їхні заступники відповідають у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню матеріальних чи грошових цінностей.
Повну матеріальну відповідальність несуть працівники за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
- працівником і підприємством, установою укладено письмовий договір про взяття на себе працівником певної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими документами;
- шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
- шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням матеріалів;
- шкоди завдано при виготовленні речі без відповідного дозволу власника.
Повну матеріальну відповідальність несе також посадова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Таку ж відповідальність можуть нести за певних умов керівники підприємств усіх форм власності, винні у несвоєчасній виплаті зарплати (понад 1 місяць), що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати.
Порядок покриття шкоди. Покриття шкоди працівником в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, визначається керівниками підприємств. У решті випадків покриття шкоди проводиться шляхом подання власникам або уповноваженим ним органом позову до суду.
Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім дійсної шкоди враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обставину, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише поведінки працівника, а й відсутності, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття шкоди повинен бути зменшений.
Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівником.
Підприємство, установи … несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків. Відшкодування шкоди полягає у виплаті грошових сум у розмірі заробітку, якого працівник позбувся внаслідок втрати працездатності або зниження її, за вирахуванням пенсії по інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом, а також у компенсації, додаткових витрат, викликаних ушкодженням здоров’я.
Розмір відшкодування, пов’язаного з втратою потерпілим попереднього заробітку або зменшенням його у зв’язку з трудовим каліцтвом, визначається у відсотках до цього заробітку, що відповідає втрати ним професійної працездатності.
Якщо з причини трудового каліцтва потерпілому призначена пенсія по інвалідності, то розмір відшкодування знижується на суму цієї пенсії. Якщо трудове каліцтво настало не тільки з вини організації, а й внаслідок грубої необережності потерпілого, розмір відшкодування має бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого.