Vi. організаційно-методичні вказівки
V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ
V.1. Індивідуальні завдання
| Вид інд. завдань | Тематика індивідуальних завдань | Всього годин | З них | |
| Ауд. | СРС | |||
| Реферати до тем Модуля 1 | 1. Соціальні аспекти охорони праці на підприємствах ЖКГ. 2. Нормативно-правова база з охорони праці. 3. Причини виробничого травматизму на об”єктах ЖКГ. 4. Завдання управління охороною праці. 5. Основні функції управління охороною праці та їх реалізація 6. Страховий ризик та страховий випадок. 7. Чинники небезпеки в системі людина-машина. 8. Аналіз умов праці в галузі за показниками шкідливості. 9. Фінансування заходів з ОП. 10. Організація служби охорони праці в установах та на підприємствах ЖКГ. 11. Принципи побудови систем вентиляції службових та виробничих приміщень. 12. Засоби індивідуального захисту органів дихання. 13. Гігієнічне нормування виробничих факторів на підприємствах ЖКГ. 14. Прилади та обладнання для контролю параметрів мікроклімату виробничих приміщень на об”єктах ЖКГ. 15. Організація та проведення вступного та первинного інструктажів. 16. Організація та проведення позапланового та цільового інструктажів. 17. Управління ризиками нещасних випадків. | |||
| Вид інд. завдань | Тематика індивідуальних завдань | Всього годин | З них | |
| Ауд. | СРС | |||
| Реферати до тем Модуля 2 |
| |||
| Разом | ||||
| Теми та окремі питання, які пропонуються для повністю самостійного або поглибленого вивчення | 1. Техногенна небезпека на підприємствах ЖКГ.. 2. Електромагнітна небезпека в офісних та виробничих приміщеннях. ЖКГ. 3. Пожежна безпека на підприємствах ЖКГ. 4. Засоби та методи пожежогасіння. 5. Технічні заходи та пристрої з безпеки праці при користуванні електроустаткуванням та електроприладами. 6. Сучасні види захисту від електромагнітного випромнювання. 7. Пожежна профілактика в ЖКГ. 8. Опосвідчення стану безпеки електроустановок. 9. Електротравматизм у галузі – стан і причини. 10. Організація навчання працівників правилам безпеки праці. 11. Характеристики шуму та вібрацій при експлуатації устаткування. 12. Методи та засоби захисту від шуму та вібрацій на підприємствах ЖКГ. 13. Сучасні прилади для визначення характеристик шуму та вібрацій. | |||
| Разом |
VI. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Дисципліна „Охорона праці в ЖКГ” базується на знаннях основ охорони праці та основ житлово-комунального господарства і має світоглядно-професійний характер. Вивчення матеріалів Модулю 1 дозволяє сформувати загальний світогляд студентів, який визначає методику наукового підходу до вирішення будь-яких проблем, сприяє розвитку раціонального творчого мислення, організації оптимальної розумової діяльності. Вивчення матеріалів Модулю 2 дозволяє підвести студентів до розуміння того, як мають вирішуватися конкретні проблеми, що стоять перед фахівцями ЖКГ, тобто мають суто професійний характер.
Форми, методи і засоби навчання під час вивчення дисципліни „Основи охорони праці в ЖКГ” передбачають як лекції і практичні заняття (у класичному розумінні цих термінів), так і відвідування виставок (як різновиду практичних занять), присвячених проблемам екології, енерго- і ресурсозбереження, інноваціям у міському господарстві, з наступним обговоренням результатів відвідування і складанням рефератів. Під час практичних занять раціонально також обговорювати матеріали публікацій (рекомендовані викладачем для вивчення під час самостійної роботи), які висвітлюють найсучасніші досягнення у сфері природознавства (стосовно проблем ЖКГ) і досвід їхніх впроваджень у життя. Під час викладання того, чи іншого матеріалу варто мати зворотній зв’язок із студентами з тим, щоб своєчасно упевнитися у засвоєнні матеріалу або певних проблемах, які виникли, і відповідним чином зреагувати на це:
- у разі швидкого і повного засвоєння поточного лекційного матеріалу конкретними студентами запропонувати їм поглиблене вивчення окремих тем, або дати завдання для самостійного вивчення матеріалів, які не увійшли до лекційного курсу;
- у разі виникнення проблеми з засвоєнням матеріалу, що викладений на лекції, запропонувати звернути увагу на ті чи інші місця у матеріалах минулих лекцій або надати додаткову літературу з теми лекції.
У процесі навчання варто застосовувати як плакати (слайди, прозорі плівки тощо), так і засоби комп’ютерної графіки, а також спеціальні пакети прикладних програм та відеопрезентації. Бажано, щоб студенти широко використовували персональні комп’ютери для складання рефератів і звітів про відвідування виставок, а також для виконання науково-дослідних робіт.
З метою активізації пізнавального процесу і інтенсифікації навчання варто використати під час практичних занять такі методи, як метод колективного прийняття рішень „Делфі” (ділова гра), тестування тощо.
Рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів можна коротко сформулювати таким чином. Треба, передусім, повідомити студентів, що після прослухання поточної лекції вони повинні ретельно опрацювати конспект лекції й, паралельно, підручник (або інше рекомендоване джерело), що висвітлює тему. Особливу увагу при цьому треба звернути на той матеріал, який студент з-за якихось причин не зміг зрозуміти на лекції і своєчасно не повідомив про це (або був відсутнім під час викладання цього матеріалу). У разі необхідності, коли конспект, підручник чи колеги не можуть допомогти вирішити проблему, яка виникла, слід звернутися за консультацією до викладача. Це ж стосується і СРС напередодні модульного контролю. В обох випадках викладач повинен запитати, чи є необхідність у консультації, і сповістити студентів, коли він може провести консультацію.
Рекомендації щодо проведення семінарських і практичних занять можуть бути зведені до наступного. Головною метою цих занять є закріплення знань з того чи іншого змістовного модуля, отриманих під час лекцій, а також поглиблення знань з окремих тем дисципліни, які були рекомендовані для самостійного вивчення студентами. Головна форма проведення семінарських і практичних занять – активне спілкування студентів з метою висвітлення того чи іншого питання відповідно до конкретної теми заняття. Семінарське заняття може проводитися за такою схемою: декілька студентів обирають собі ті чи інші підтеми з метою підготовки реферату, з яким вони мають виступити під час семінару, інші студенти готуються до семінару у цілому. Після кожної з доповідей оголошується вільна дискусія, під час якої усі бажаючі можуть доповнити або виправити доповідача. За викладачем залишається право остаточного резюме і вирішення проблем, які викликали неоднозначне ставлення студентів.
Практичні заняття відрізняються від семінарів тим, що ніхто з студентів спеціально не готує реферат, з яким би він мав виступити під час роботи семінару. Усі студенти однаково готуються до заняття, вивчаючи матеріали відповідного змістовного модуля, а викладач сам приймає рішення, кого із студентів запросити до виступу і на яку з підтем оголошеної заздалегідь теми заняття. Після виступу кожного з студентів усі присутні запрошуються взяти участь у обговоренні щойно заслуханого матеріалу або доповнити його своїми міркуваннями. Як і у попередньому випадку, за викладачем залишається право остаточного резюме і вирішення проблем, які викликали неоднозначне ставлення студентів, або не були висвітлені взагалі.
Окрім лекцій та семінарських занять може бути передбачена ще одна форма аудиторних занять - індивідуальні заняття, які проводяться у присутності викладача і призначені для поглибленого вивчення предмету для тих студентів, які добре засвоїли основний курс, а також для підтягування відстаючих студентів до рівня основної маси тих, хто добре засвоїв курс. Крім того, індивідуальні заняття призначені для того, щоб закріпити отримані підчас лекційних та семінарських занять знання та навички у вирішенні проблем, які так чи інакше зв’язані з даною дисципліною; а також для розвитку у студентів відчуття розуміння будь-яких проблем, що виникають, як проблем, так чи інакше потребуючих всебічного вивчення та дослідження. Нарешті, індивідуальні заняття мають привчити студентів вільно користуватися літературою, застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних проблем, аналізувати інформацію з точки зору її використання для виявлення джерел виникнення тих чи інших проблем, робити слушні висновки та приймати відповідні рішення.
При підготовці до виконання контрольних робіт, які передбачені для студентів заочної форми навчання необхідно ретельно опрацювати курс згідно з рекомендованою літературою, звертаючи особливу увагу на матеріали, що стосуються тих лекцій, які недостатньо зрозумілі. Після загального огляду матеріалу тієї чи іншої лекції необхідно звернути увагу на контрольні запитання, що наведені у кінці кожної теми. Тільки вміння відповісти на усі контрольні запитання може гарантувати успіх підчас виконання контрольної роботи, оскільки саме контрольні запитання й складають основу для перевірки знань студентів. Якщо виникають проблеми з відповіддю на будь-яке запитання, необхідно звернутися до підручника, колег або викладача. Але перш, ніж звернутися за консультацією, треба опрацювати якомога глибше дану тему, а також і усі попередні, спробувати віднайти зв’язок між матеріалом, що викликає проблему, та іншими матеріалами курсу. Підготовка повинна переконати студента, що він дійсно не пропустив нічого і не занедбав якоюсь (з його точки зору) "дрібницею”. Треба звернути увагу, що контрольні роботи призначені як для виявлення знань студентів з того чи іншого розділу дисципліни, так і для вироблення навичок оформлення будь-яких документів, що підсумовують результати наукової і практичної діяльності. Тому важливо зрозуміти і прийняти за основу форму і структуру звітного документа. Контрольна робота, як і будь-який інший звіт, повинна оформлюватися на сторінках формату А4 (якщо заздалегідь не зазначені інші вимоги) і містити у своєму складі:
· Титульну сторінку із зазначенням назви закладу, де виконана робота, загальної назви роботи, назви підрозділу (групи), прізвища і ініціалів виконавця.
· План роботи (на окремій сторінці).
· Головні розділи з відповідним ілюстративним матеріалом (якщо потрібно).
· Висновки і рекомендації.
· Список використаної літератури.
Робота повинна бути підписана виконавцем із зазначенням дати.
В ході контролю системи кваліфікаційних завдань (модульного контролю) пропонується наступний підхід. Оцінювання знань при аналізі відповідей на питання модульного контролю здійснюється за 100-бальною шкалою, причому правильна відповідь на перше запитання (теоретичного плану) оцінюється в межах 45-55 балів (в залежності від повноти й обгрунтованості відповіді, а також використання додаткових даних, що не увійшли у основний курс), відповідь на тест оцінюється в межах 15-20 балів (в залежності від повноти й ступінню обгрунтованості відповіді), відповідь на третє (термінологічне) запитання оцінюється в межах 20-25 балів (в залежності від повноти відповіді). Якщо відповідь на те чи інше запитання є принципово невірною або відповідь просто відсутня, оцінка складає 0 балів. Частково вірна відповідь оцінюється як частка (в межах трьох множників-коефіцієнтів - відповідно 0,25, 0,5 чи 0,75) нижчого порогу шкали оцінок даного питання тільки у випадку, коли студент, намагаючи обгрунтувати свою відповідь, застосував правильний підхід, але не зробив слушних висновків, чи не довів справу до кінця, або переплутав причини й наслідки. Остаточна оцінка МК надається у вигляді суми балів за усі відповіді. Результати оцінювання необхідні не тільки для виявлення залишкових знань, але й для висновків щодо доцільності внесення змін у навчальні плани.