Небезпечні геологічні процеси і явища.

Небезпечне геологічне явище - подія геологічного походжен-ня або наслідок дії геологічних процесів, що виникають в зем-ній корі під дією різних природних і геодинамічних факторів або їх комбінацій, які чинять або можуть чинити дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти еко-номіки і навколишнє природне середовище.

До геологічно небезпечних явищ відносять:

1. Землетруси.Це сейсмічні явища, які виникають у резуль-таті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких ша-рах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентр-ром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміщена над цент-ром осередку землетрусу, на­зивається епіцентром землетрусу. Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інколи на глибині до 700 км.

За причинами і місцями виникнення землетруси розрізня-ють:

А) Тектонічні - виникають у результаті переміщення мас зем­ної кори під впливом гірських процесів.

Б) Вулканічні - виникають при виверженні вулканів, а час-то і передують їм. Звичайно охоплюють невеликі райони і суп-роводжу­ються сильними вибухами, потоками лави, хмарами попелу й от­руйних газів. При виверженні підводних вулканів можуть утворю­ватися величезні хвилі - цунамі і створюватися нові острови.

В) Обвальні - мають локальний характер, спостерігаються при обваленні склепінь підземних карстових пустот.

Г) Моретрус - це різкі коливання води в морях і океанах, що виникають при землетрусі, вогнище якого міститься під дном моря. Воно може супроводжуватися утворенням цунамі, що поши­рюється зі швидкістю до 800 км/год, змиває на узбереж-жі цілі міста і спричиняє великі людські жертви.

Землетруси захоплюють великі території і характеризують-ся руйнуванням будівель, споруд, під уламки яких потрапля-ють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій, затопленням населених пунктів і цілих районів, отруєнням га-зами при вулканічних виверженнях, ураженням людей, прова-лом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуван-ням і змиванням їх хвилями цунамі, негативною психологіч-ною дією.

Основними параметрами, які характеризують силу і харак-тер зем­летрусу, є інтенсивність енергії на поверхні землі, маг-нітуда і глиби­на осередку.

Магнітуда - величина зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту і амплітуда сейсмічних хвиль це одне й те саме. І чим сильніший розмах хвилі, тим більша магнітуда землетрусу.

В Україні сейсмоактивні зони на південному заході й півд.-ні: За­карпатська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

2. Вулканізм.Це сукупність явищ, що обумовлюють проник-нен­ня магми з глибини землі на її поверхні.

Діючі вулкани супроводжуються вибухами, локальними земле­трусами, виділеннями парів ртуті, вміст якої в атмосфер-ному повітрі під час виверження зростає на 1 - 2 порядки. Такі вулкани знищу­ють будівлі, населені пункти. В акваторії Азов-ського моря і Кер­ченської протоки активізація грязьових вул-канів призводить до ви­никнення нових островів та мілин, що загрожує погіршенням умов судноплавства.

3. Зсуви ґрунту.Це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з не-рухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.

Викликають великі завали й обва­лення автомобільних і заліз-ничних шляхів, руйнування будинків і споруд, населених пунктів, ураження і загибель людей.

Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на те­расах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Причини зсувів є:

А) Природні - збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи.

Б) Штучні (антропогенні) - руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільського­сподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту.

Зсуви формуються у зволожених місцях, коли сила тяжіння на­копичених на схилах продуктів руйнування гірських порід переви­щує силу зчеплення ґрунтів.

Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у горах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водопроникним шаром знаходиться водотривкий, частіше всього глина. Причина цьому – інфільтрація шарів, з яких складається схил, їх перезволоження, підвищення плас-тичності водотривкого шару, збільшення крутості схилу. Часто зсуви з'являються внаслідок не­обережного або бездумного, без урахування геологічних умов місце­вості, видіння господарства.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з на-саджен­нями, будовами, заклинювання дверей та вікон буді-вель, просочуван­ня води на зсувонебезпечних схилах.

Зсув починається раптово. Спочатку з'являються тріщини у ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будів-лі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комуні­кації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

По глибині залягання зсуви бувають - поверхневі - 1 м., дрібні - 5 м., глибокі - до 20 м., дуже глибокі - понад 20 м.

Залежно від по­тужності зсуви поділяються на - малі - до 10 тис. м³., великі - до 1 млн. м³., дуже великі - понад 1 млн. м³.

Зсуви можуть бути активними та неактивними. На ак­тив-ність впливає гірська порода схилу, що становить основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву може бути від 0,06 м/рік до 3 м/с. Зсуви характерні для західних областей України, а також узбережжя Чорного й Азовського морів. Пло-щі зсувоне­безпечних процесів за останні 30 років зросли в 5 разів. Найбільшо­го зростання вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях і в Криму.

4. Осипи.Це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніж-жя схилів.

5. Обвали.Це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне па­діння під дією сили тяжіння.

Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місце-вості, на­явність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаб­лення їх зв'язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчи­нення і дії сил тяжіння.

Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах берегів і у горах. До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при прове­денні будівельних робіт та гірських розробок.

6. Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поши-рений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом - 24 га, у північній частині Азовського моря - 19 га. Абразії підпадає до 60 % берегів Азовського та до 30 % — Чорного морів. Швид-кість абразії становить в середньому 1,3 - 4,2 м за рік.

7. Осідання земної поверхні в результаті карсту.Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту, що призводить до виникнення в землі тріщин, у які провалюються будинки, споруди, транспортні засоби. Найбільше поширення осідання земної поверхні має в райо­нах розташування карсто-вих порід і насамперед на території Во­линської, Рівненської, Хмельницької області.

Карстове провалля - западина на поверхні землі, яка ви-никла внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.