Способи надання першої допомоги 2 страница

Для захисту від окислу вуглецю використовують гопкалітовий додатковий патрон до протигазів. За конструкцією він нагадує ДПГ-1 або ДПГ-3 і споряджається осушувачем і власне гопкалітом.

Способи надання першої допомоги 2 страница - student2.ru

Рис. 7.9 - Додатковий протигазовий патрон ДПГ-3

Таблиця 7.2 - Час захисної дії протигазів з додатковими патронами

Найменування ХНР Концентрація, міліграм/л Час захисної дії, мін
без ДПГ з ДПГ-1 з ДПГ-3
Аміак 6,00
Діметиламін 5,00
Хлор 5,00
Сірководень 10,00
Соляна кислота 5,00
Тетраетилсвинець 2,00
Двоокис азоту 1,00
Етилмеркаптан 5,00
Окисел етилену 1,00
Метил хлористий 0,50
Окисел вуглецю 3,00
Нітробензол 5,00
Фенол 0,20
Фурфурол 1,50

Догляд, збереження і зберігання протигазів

Правильне зберігання і збереження протигаза забезпечують надійність його захисної дії. Тому протигаз треба оберігати від ударів, інших механічних дій, при яких можуть бути пом'яті металеві деталі, у тому числі фільтруюче-поглинальна коробка, пошкоджена маска, розбито скло. Особливо дбайливо слід поводитися з клапанами видиху і без потреби не виймати їх з клапанної коробки. Якщо клапани засмітилися або злиплися, потрібно обережно їх продути. При забрудненні маски необхідно промити її водою з милом, заздалегідь від'єднавши фільтруюче-поглинальну коробку, потім протерти сухою чистою ганчіркою і просушити. Особливу увагу при цьому потрібно звернуту на видалення вологи (води) з клапанної коробки. Ні в якому разі не можна допускати попадання у фільтруюче-поглинальну коробку води. Протигаз, що побував під дощем або намоклий з іншої причини, при першій нагоді треба вийняти з сумки, ретельно протерти і просушити на повітрі. У холодну пору року при внесенні протигаза в тепле приміщення його деталі слід протирати після їх запотівання (через 10-15 хв.). Укладати протигаз можна тільки в добре висушену сумку. Вогкість може привести до появи іржі на металевих деталях протигаза і зниження поглинальної здатності протигазової коробки. Зберігати протигаз потрібно в зібраному виді в сумці, в сухому приміщенні, на відстані не менше 3 м від опалювальних пристроїв і приладів. При тривалому зберіганні отвір в дні коробки закривається гумовою пробкою.

Контрольні питання

1. Як розділяються ЗІЗОД за принципом дії?

2. На якому принципі заснована дія фільтруючих ЗІЗОД?

3. Якого виду сорбційні процеси відбуваються в елементах фільтруючих протигазів?

4. Назвіть класифікацію фільтруючих протигазів?

5. Опишіть конструкцію протигаза ГП-7.

6. Які випускаються модифікації протигаза ГП-7 і в чому їх відмінність один від одного?

7. У чому полягає переваги протигаза ГП-7 в порівнянні з попередніми моделями?

8. Яким чином підбирається розмір протигаза ГП-7?

9. Назвіть основні правила користування протигазом.

10. З якою метою застосовуються респіратори?

11. Опишіть конструкцію респіратора ШБ-1.

12. Назвіть особливості конструкції респіратора У-2к (Р-2).

13. Промисловий респіратор РУ-60 М і його конструктивні елементи.

14. Розкажіть про призначення і особливості додаткових патронів до фільтруючих протигазів.

15. Яким чином необхідно забезпечувати правильний догляд і зберігання фільтруючих протигазів?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8

ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОГНОЗУВАННІ І ОЦІНЦІ ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Класифікація хімічно небезпечних речовин ХНР

При класифікації хімічно небезпечних речовин визначаються наступні категорії.

1. По мірі дії на організм людини. Для цієї категорії чотири класи небезпеки ХНР кількісно співвідносяться з наступними показниками: гранично допустимій концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, середньою смертельною дозою при введенні в шлунок, середній смертельній дозі при нанесенні на шкіру, середній смертельній концентрації в повітрі, коефіцієнтом можливого інгаляційного отруєння КМІО, зоною гострого отруєння, зоною хронічного отруєння. По усіх цих параметрах встановлюються граничні нормативи.

2. По переважному синдрому, що складається при гострій інтоксикації. Ця категорія описує характер дії (область поразки організму) на людину різних ХНР розділених по переважаючій дії: речовини з переважно задушливою дією; речовини переважно загальноотруйної дії; речовини, що мають задушливу і загальноотруйну дію; нейротропні отрути; речовини, що мають задушливу і нейротропну дію; метаболічні отрути і речовини, що порушують обмін речовин.

3. По тяжкості дії на підставі декількох найважливіших чинників. Тут враховуються: здатність до розсіювання, стійкість, промислове значення, спосіб попадання в організм, міру токсичності, співвідношення числа потерпілих до загиблих.

4. По здатності до горіння усі ХНР діляться на групи:

- - негорючі. Речовини цієї групи не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21 %;

- - негорючі пожежонебезпечні речовини, які не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21%, але розкладаються з виділенням горючої пари;

- - важкогорючі речовини, здатні займатися тільки при дії джерела вогню;

- - горючі речовини, здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.

Зберігання і транспортування ХНР

На великих підприємствах можуть одночасно зберігатися хімічно небезпечні речовини, що обчислюються тисячами тонн. На багатьох виробництвах ХНР є початковою сировиною, проміжним і кінцевим продуктом або побічною продукцією.

Усі запаси цих речовин знаходяться в резервуарах базисних і витратних складів, містяться в технологічній апаратурі, транспортних засобах (у трубопроводах, залізничних цистернах, контейнерах).

Зберігання небезпечних продуктів регламентується санітарними нормами, будівельними правилами і спеціальними відомчими документами, виходячи з їх агрегатного стану. Способи і умови зберігання ХНР приведені в таблиці 8.1.

Наземні резервуари можуть розташовуватися групами і стояти окремо. Для кожної групи резервуарів або окремих сховищ по периметру обладнаються замкнутим обвалуванням або захисною стіною. Під складськими резервуарами підприємств хімічної і інших галузей промисловості обладнаються піддони для збору розлитої рідини. Глибина піддону розраховується так, щоб в нім могли розміститися запаси ХНР, що містяться в найбільшому резервуарі (групі резервуарів), на 0,2 м нижче від верхнього рівня піддону або обваловки.

Таблиця 8.1 - Способи і умови зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах

Агрегатний стан ХНР Умови зберігання Способи зберігання Характеристика резервуарів для зберігання ХНР
вид (форма) типові об'єми, м3 нормативний коефіцієнт заповнення
Зріджені гази При температурі навколишнього середовища під тиском власної пари 6-18 кгс/см2 Наземний, рідше занапащений   Циліндричні, горизонтальні (для аміаку, хлору, окислу етилену, фосгену та ін.) 10, 25, 40, 50, 100, 125, 160, 200 0,8-0,85
Наземний   Кульові (для аміаку, окислу етилену, хлору) 600, 2000 0,83
Ізотермічне під тиском, близьким до атмосферного Наземний Вертикальні, циліндричні 10000, 20000, 30000 0,835
Стислі гази При температурі навколишнього середовища і тиску 0,7-30 кгс/см2 Наземний Сферичні газгольдери (для аміаку, сірководню) 300, 400, 600, 800, 900, 1200, 2000 -
Рідини При атмосферному тиску і температурі навколишнього повітря Наземний Вертикальні, циліндричні (для ацетоннітрилу та ін.) 50, 100, 200, 300, 400, 700, 1000, 2000, 3000, 5000 0,9
Наземний, рідше заглиблений Горизонтальні, циліндричні (для ціаністого і фтористого водню, метиламіну, хлорпікрину та ін.) 5, 10, 25, 50, 75, 100 0,9

Основним видом перевезення ХНР є залізничний транспорт. Вантажопідйомність залізничних цистерн : для хлору - 47,55 і 57 т; аміаку - 30 і 45 т; соляної кислоти - 52 і 59 т; фтору - 20 і 25 т.

Автомобільним транспортом ХНР перевозяться в цистернах вантажопідйомністю 2 -6 т. Окрім цистерн використовуються різні контейнери місткістю від 0,1 до 0,8 м3.

По території великих хімічно небезпечних об'єктів ХНР перевозять залізничними цистернами або транспортують по трубопроводах.

Ушкодження або руйнування спеціальних сховищ, цистерн, технологічних комунікацій може привести до викиду ХНР в довкілля і створення осередку хімічного ураження. Хмара зараженого повітря, що утворилася при цьому, формує зону зараження, перебування людей в якій може представляти загрозу для їх життя і здоров'я.

Особливості розвитку аварій на ХНО

Теоретично будь-яка хімічна речовина може знаходитися в 3-х фазових станах: рідина, газ (пара) і твердий стан. При аварії умови утворення первинної і вторинної хмари в загальному вигляді можна представити таким чином.

При розгерметизації (руйнуванні) ємності увесь процес випару рідини в даному випадку можна умовно розділити на 3 періоди.

Перший період - бурхливий, майже миттєвий випар рідини за рахунок різниці пружності тиску насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в атмосфері. В результаті температура рідкої фази знижується до температури кипіння. Тривалість першого періоду складає до 3-5 хвилин.

Другий період - нестійкий випар за рахунок тепла піддону і тепла довкілля. Тривалість другого періоду може досягати до 5-10 хв.

Третій період - стаціонарний випар ХНР за рахунок підведення тепла від довкілля. Тривалість третього періоду залежить від фізико-хімічних властивостей речовини, його кількості, метеоумов і може доходити до декількох діб.

Частина рідини, що перейшла в парову фазу в перший і другий періоди випару, утворює первинну хмару пари ХНР, а в третій період - вторинну хмару. Найбільш небезпечним періодом аварії в даному випадку є перший період. Аерозоль, що утворюється в цей період, у вигляді важких хмар вмить піднімається вгору, а потім під дією власної сили тяжіння опускається на ґрунт. При цьому важко передбачувати рух хмари.

Контрольні питання

1. Яким чином розділяються ХНР по мірі дії на організм людини?

2. Дайте класифікацію ХНР за переважним синдромом, що складається при гострій інтоксикації?

3. Які особливості груп ХНР при їх класифікації за здатністю до горіння?

4. Які категорії ХНР виділяються при їх загальній класифікації?

5. Назвіть види транспортування ХНР?

6. Розкажіть про особливості зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах?

7. Визначите типи сховищ ХНР на промислових підприємствах.

8. Які особливості розвитку аварій на ХНО?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ З ДОПОМОГОЮ

ПРИЛАДІВ ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ

Значна кількість вживаних в промисловості і народногосподарському комплексі ХНР по своєму хімічному складу, а, отже, і вражаючим властивостям відповідають бойовим отруйним речовинам ОР (наприклад, хлор, синільна кислота, фосген, дифосген, фосфорорганічні з'єднання (ФОЗ) та ін.). Тому методи визначення цих речовин на місцевості однакові як в мирний час, так і в особливий період (при застосуванні хімічної зброї).

Загальні відомості про хімічну зброю

Хімічна зброя - один з видів зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До бойових токсичних речовин відносяться отруйні речовини, токсини, фітотоксиканти.

Отруйні речовини - токсичні хімічні сполуки, які завдяки своїм фізико-хімічним властивостям і високій біологічній активності здатні вражати живу силу супротивника або знижувати її боєздатність.

Токсини - хімічні речовини надзвичайної біологічної активності тваринного, рослинного або мікробного походження, здатні вражати організм людини.

Фітотоксиканти - хімічні сполуки, що викликають загибель рослинності.

Класифікація бойових токсичних хімічних речовин

Фізіологічна класифікація ґрунтується на переважній токсичній дії ОР на організм людини. По цій класифікації ОР розділяються на шість груп: нервовопаралітичні (V -гази, зарин, зоман); шкірно-резорбтивні (іприт, люїзит, азотистий іприт); загальнотоксичні (синильна кислота, хлорциан, оксид вуглецю); задушливі (фосген, дифосген, фториди хлору, фториди сірки); дратівні (CS, CR, хлорпікрин, хлорацетофенон, адамсит); психохімічні (BZ, LSD).

По бойовому застосуванню ОР розділяють на смертельні речовини і речовини, що тимчасово виводять з ладу. До групи смертельних входять: ОР нервовопаралітичної, шкірно-резорбтивної, загальнотоксичної, задушливої дії, ботулиничный токсин (речовина XR). Тимчасово виводять з ладу (від декількох годин до декількох діб) речовини психохімічної, дратівної дії і стафілококовий токсин PG.

Класифікація за швидкістю настання вражаючої дії. До швидкодіючих відносяться ОР нервовопаралітичної, дратівної дії і деякі психохімічні речовини (виводять людину з ладу за декілька хвилин). До повільнодіючих ОР (мають період прихованої дії, що триває декілька годин) в основному відносять шкірно-резорбтивні, загальнотоксичні, задушливі і деякі психохімічні з'єднання.

Класифікація за тривалістю збереження вражаючої дії. За цією ознакою ОР розділяються на стійкі і нестійкі. Стійкі ОР зберігаються на місцевості влітку - декілька днів, взимку - декілька тижнів. Тривалість дії на місцевості нестійких ОР залежить від метеорологічних умов і рельєфу місцевості.

Отруйні речовини в атмосфері можуть знаходитися в пароподібному (газоподібному) стані, аерозольному, - у вигляді тонкодисперсних часток розміром до 10 мкм (туман, дим) і грубодисперсних часток діаметром понад 10 мкм (мряка і тому подібне) і в краплинно-рідинному стані.

Основними шляхами проникнення ОР в організм людини є: інгаляційний (через органи дихання), шкірно-резорбтивний (через шкірний покрив), пероральний (через шлунково-кишковий тракт) і місцевий (через уражені поверхні - рани і опіки).

Прилади хімічної розвідки

Виявлення і визначення міри зараження ХНР і ОР виробляється за допомогою приладів хімічної розвідки або шляхом узяття проб і наступного аналізу їх в хімічних лабораторіях. Основними є військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) і напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР. Також використовують хімічні лабораторії (ПХЛ- 54, ПХЛ-ЛБ).

Для виявлення ХНР використовуються різного виду і типу промислові прилади, наприклад: стаціонарні - "Сирена" або переносні типу "Комета", "ТХ-2000".

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 9.1) призначений для визначення в повітрі, на місцевості, техніці зарину, зоману, іприту. фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, люїзиту, адамситу, хлорацетофенону а також пари VX і BZ в повітрі.

Принцип роботи приладу ВПХР полягає в наступному: при прокачуванні ручним поршневим насосом зараженого повітря через індикаторні трубки в них відбувається зміна забарвлення наповнювача під дією отруйних речовин. По зміні забарвлення наповнювача і її інтенсивності або часу переходу забарвлення судять про наявність отруйної речовини і його зразкової концентрації.

Пристрій ВПХР.Прилад складається з корпусу з кришкою і розміщених в них: ручного насоса, насадки до насоса, паперових касет з індикаторними трубками, захисних ковпачків, протидимних фільтрів електроліхтаря, грілки і патронів до неї. Крім того, в комплект приладу входить лопатка для узяття проб, "Інструкції-пам'ятки по роботі з приладом","Інструкції по виявленню фосфорорганічних речовин" і плечового ременя з тасьмою. Маса приладу - 2,3 кг, чутливість до фосфорорганічних ОР - до 5х10- 6 міліграм/л, до фосгену, синильної кислоти і хлорциану - до 5х10- 3 міліграми/л, іприту - до 2х10- 3 міліграми/л; діапазон робочих температур від - 40 до +400С.

Способи надання першої допомоги 2 страница - student2.ru

Рис. 9.1 - Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР

1. кришка; 2. ручний насос; 3 касети з індикаторними трубками; 4. протидимні фільтри; 5. насадка до насоса; 6. захисні ковпачки; 7. електричний ліхтарик; 8. пробійник грілки; 9. грілка; 10. лопатка; 11. патрон до грілки; 12. ремінь з тасьмою.

Ручний насос (поршневий) служить для прокачування зараженого повітря через індикаторну трубку, яку встановлюють для цього в гніздо голівки насоса. При 50-60 рухах насосом в 1 хвилину через індикаторну трубку проходить близько 2 л повітря. На голівці насоса розміщені ніж для надрізу і два поглиблення для обламування кінців індикаторних трубок; у ручці насоса – ампуловскривачі.

Насадка до насоса є пристосуванням, що дозволяє збільшувати кількість пари ОР, що проходить через індикаторну трубку, при визначенні ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, а також виявляти ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, виявляти ОР диму і брати проби диму.

Індикаторні трубки, розташовані в касетах, призначені для визначення ОР являють собою запаяні скляні трубки, усередині яких поміщені наповнювач і ампули з реактивами. Індикаторні трубки маркіровані кольоровими кільцями і укладені в паперові касети по 10 шт. На лицьовій стороні касети приведений кольоровий еталон забарвлення і вказаний порядок роботи з трубками. Для визначення ОР типу Си-Эс і Би-зет призначені трубки ИТ- 46. У комплект ВПХР вони не входять і поставляються окремо.

Захисні ковпачки служать для оберігання внутрішньої поверхні воронки насадки від зараження краплями ОР і для поміщення проб ґрунту і сипких матеріалів при визначенні в них ОР.

Протидимні фільтри застосовують для визначення ОР в диму, малих кількостей ОР в ґрунті і сипких матеріалах, а також при узятті проб диму. Вони складаються з одного шару фільтруючого матеріалу (картону) і декількох шарів капронової тканини.

Грілка служить для підігрівання індикаторних трубок при зниженій температурі навколишнього повітря від - 40 до +10°С. Вона складається з пластмасового корпусу з двома проушинами, в які вставляється штир для проколу патрона, що забезпечує нагрівання. Усередині корпусу грілки є чотири металеві трубки: три - малого діаметру для індикаторних трубок і одна - великого діаметру для патрона.

Визначення ОВ в повітрі.В першу чергу визначають пари ОР нервово-паралітичної дії, для чого необхідно узяти дві індикаторні трубки з червоним кільцем і червоною точкою. За допомогою ножа на голівці насоса надрізати, а потім відламати кінці індикаторних трубок. Користуючись ампуловскривачем розбити верхні ампули обох трубок і, узявши трубки за верхні кінці, енергійно струсити їх 2-3 рази. Одну з трубок (дослідну) немаркованим кінцем вставити в насос і прокачати через неї повітря (5-6 хитань), через другу (контрольну) повітря не прокачується, і вона встановлюється в штатив корпусу приладу.

Потім ампуловскривачем розбити нижні ампули обох трубок, і після струшування їх спостерігати за переходом забарвлення контрольної трубки від червоної до жовтої. До моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки вказує на небезпечну концентрацію ОР (зарину, зоману або Ви-ікс). Якщо в досвідній трубці жовтий колір наповнювача з'явиться одночасно з контрольною, то це вказує на відсутність ОР або малу його концентрацію. В цьому випадку визначення ОР в повітрі повторюють, але замість 5-6 хитань роблять 50-60 хитань насосом, і нижні ампули розбивають після 2-3-хвилинної витримки. Позитивні свідчення в цьому випадку свідчать про практично безпечні концентрації ОР.

Незалежно від отриманих свідчень при змісті ОР нервовопаралитичної дії визначають наявність в повітрі нестійких ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Для цього необхідно розкрити трубку, розбити в ній ампулу, користуючись ампуловскривачем з трьома зеленими рисами, вставити немаркованим кінцем в гніздо насоса і зробити 10-15 хитань. Після цього вийняти трубку з насоса, порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на лицьовій стороні касети.

Потім визначають наявність в повітрі пари іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього необхідно розкрити трубку, вставити в насос, прокачати повітря (60 хитань) насосом, вийняти трубку з насоса і після закінчення 1 хвилини порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для обстеження повітря при знижених температурах трубки з одним червоним кільцем і точкою і з одним жовтим кільцем необхідно підігріти за допомогою грілки до їх розкриття. Відтавання трубок з червоним кільцем і точкою відбувається при температурі довкілля 0°С і нижче протягом 0,5-3 хв. Після відтавання трубки розкрити, розбити верхні ампули, енергійно струснути, вставити в насос і прокачати повітря через дослідну трубку. Контрольна трубка знаходиться в штативі. Далі слід підігріти обидві трубки в грілці протягом 1 хвилини, розбити нижні ампули дослідною і контрольною трубок, одночасно струсити і спостерігати за зміною забарвлення наповнювача.

Трубки з одним жовтим кільцем при температурі довкілля +15°С і нижче підігріваються протягом 1-2 хвилин після прокачування через них зараженого повітря.

У разі сумнівних свідчень трубок з трьома зеленими кільцями при визначенні в основному наявності синильної кислоти в повітрі при знижених температурах необхідно повторити виміри з використанням грілки, для чого трубку після прокачування повітря помістити в грілку.

При визначенні ОР в диму необхідно: помістити трубку в гніздо насоса; дістати з приладу насадку і закріпити в ній протидимний фільтр; навернути насадку на різьблення голівки насоса; зробити відповідну кількість хитань насосом; зняти насадку; вийняти з голівки насоса індикаторну трубку і провести визначення ОР.

Визначення ОР на місцевості, техніці і різних предметах починається також з визначення ОР нервовопаралітичної дії. Для цього, на відміну від розглянутих методів підготовки приладу, у воронку насадки вставляють захисний ковпачок. Після чого прикладають насадку до ґрунту або до поверхні обстежуваного предмета так, щоб воронка покрила ділянку з найрізкіше вираженими ознаками зараження, і, прокачавши через трубку повітря, роблять 60 хитань насосом. Знімають насадку, викидають ковпачок, виймають з гнізда індикаторну трубку і визначають наявність ОР.

Для виявлення ОР в ґрунті і сипких матеріалах готують і вставляють в насос відповідну індикаторну трубку, намотують насадку, вставляють ковпачок, потім лопаткою беруть пробу верхнього шару ґрунту (снігу) або сипкого матеріалу і насипають її у воронку ковпачка по самі вінця. Воронку накривають протидимним фільтром і закріплюють притискним кільцем. Після цього через індикаторну трубку прокачують повітря (до 120 хитань насоса), викидають захисний ковпачок разом з пробою і протидимним фільтром. Відгвинтивши насадку, виймають індикаторну трубку і визначають присутність ОР.

Переносні газоаналізатори

Мультигазові переносні газосигналізатори "Комета" призначені для одночасного селективного контролю декількох (максимум 4-х) токсичних, горючих газів і кисню. Газосигналізатори "Комета" випускаються в двох виконаннях: з примусовим пробовідбором (тобто зі вбудованим електронасосом) і з дифузійним пробовідбором.

Газоаналізатор токсичних газів ТХ 2000 (рис. 9.2) призначений для визначення наявності ряду токсичних з'єднань на виробництві. Він характерний зручністю в зверненні, малими габаритами. Детектор ТХ 2000 здатний визначати наступні гази: CO, H2S, NO, NO2, NH3, Cl2, O2. Маса газоаналізатора складає - 95 г. Термін роботи батарей - 1000 годин.

Окрім перерахованих розроблений і випускається досить великий ряд портативних газоаналізаторів, які представляють значний інтерес у світлі попередження і ліквідації техногенних аварій.

Способи надання першої допомоги 2 страница - student2.ru

Рис. 9.2 - Детектор токсичних газів ТХ 2000

Контрольні питання

1. Що з себе представляє хімічна зброя і ії загальна класифікація?

2. Розкажіть про особливості ОР, токсинів і фітотоксикантів.

3. Дайте загальну класифікацію бойових отруйних речовин.

4. Особливості фізіологічної класифікації ОР.

5. Як розділяються ОР в класі "по бойовому застосуванню"?

6. Розкажіть про особливості класу ОР "за швидкістю настання вражаючої дії"

7. Опишіть підкласи в категорії ОР "за тривалістю збереження вражаючої дії".

8. У якому виді можуть знаходиться ОР в атмосфері і шляху їх проникнення в організм людини.

9. Якими приладами проводиться хімічна розвідка?

10. Опишіть пристрій ВПХР.

11. Розкажіть про метод визначення ОР в повітрі за допомогою ВПХР.

12. Яким чином відбувається визначення ОР в сипких матеріалах за допомогою ВПХР?

13. Для яких цілей служать переносні газоаналізатори?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10

ПРОГНОЗУВАННЯ І ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ

Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) мають на увазі міру хімічного забруднення атмосфери і місцевості, яка впливає на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних і відновних робіт.

Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає рішення наступних завдань :

- - визначення напряму осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного устаткування або місткостей для зберігання ХНР, по метеоданим;

- - визначення розмірів зон забруднення місцевості по очікуваних значеннях доз поразки;

- - визначення площі поразки ХНР;

- - визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту і тривалості вражаючої дії ХНР;

- - визначення можливої поразки людей, що знаходяться у осередку зараження;

- - порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

1. Загальні положення

При оцінці хімічної обстановки слід дотримуватися вимог, викладених в керівному документі РД 52.04.253-90 "Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими отравляющими веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте".

Методика поширюється на випадок викиду ХНР в атмосферу в газоподібному, пароподібному або аерозольному стані.

Масштаби зараження ХНР залежно від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховуються для первинної і вторинної хмари:

- - для зріджених газів - окремо для первинного і вторинного;

- - для стислих газів - тільки для первинного;

- - для отруйних рідин, киплячих вище за температуру довкілля, - тільки для вторинного.

Початковими даними для прогнозування масштабів зараження ХНР є:

- - загальна кількість ХНР на об'єкті і дані про розміщення їх запасів в технологічних місткостях і трубопроводах;

- - кількість ХНР, викинутих в атмосферу і характер їх розливу на підстилаючій поверхні ("вільно", "в піддон" або "в обваловку");

Наши рекомендации