Вогнегасники вуглекислотні

Зарядом вуглекислотних вогнегасників є зріджений вугле­кислий газ. Дуже часто в промисловості зріджений С02 назива­ють «вуглекислота». Він не проводить струм, його можна викори­стовувати для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В.

Фізико-хімічні властивості С02

Вуглекислий газ (С02) - інертний безколірний газ з ледве відчутним запахом. При введенні 12-25% (за об’ємом) вуглекис­лого газу в приміщення, горіння припиняється. СО, добрерозчиняється у воді, з підвищенням температури розчинність по­нижується. Маса одного літра дорівнює 1,97686 г. Характерною особливістю вуглекислоти є те, що при підвищенні тиску вона переходить з газоподібного стану в рідкий. При однаковій масі об’єм рідкої вуглекислоти при переході в газ збільшується в 400-500 разів, причому більша кількість тепла поглинається з на­вколишнього середовища, а при нестачі тепла газ переходить в снігоподібну масу, яка потім поступово випаровується.

Зріджена вуглекислота являє собою безбарвну рухливу рідину, її густина при 20°С і тиску 58,5 атм (5,85 МПа) складає 774 кг/м3. Густина зрідженої вуглекислоти змінюється залежно від температури.

Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв’язку з чим нею не можна гасити тліючі матеріали. Ефективною дія вуглекислотних вогнегасників і обладнання по­жежного захисту є в температурних межах від +50°С до -25°С. При нижчих температурах, наприклад -30°С, тиск вуглекислоти в балоні складає 1,45 МПа (14,5 атм), при якому вихід струменю з вогнегасника відбувається з меншою швидкістю, і його вогнегасна здатність різко знижується.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГЛЕКИСЛОТНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

Вуглекислотні вогнегасники бувають:

- ручні - ВВ-2, ВВ-3, ВВ-5, ВВ-2ММ, ВВ-5ММ;

- пересувні - ВВ-25, ВВ-80, ВВ-400;

- стаціонарні - ВВС-5, ВВС-5П.

За допомогою вуглекислотних вогнегасників можна гасити різні речовини, електроустаткування під напругою до 1000 В, за винятком тих, що горять без доступу повітря.

Ручні вогнегасники головним чином застосовуються на автотранспоті, в приміщеннях, де зберігаються цінні матеріали (картинні галереї, музеї, архіви, бібліотеки, приміщенням з ПЕОМ).

В основному за будовою всі вогнегасники однакові. Будову вуг­лекислотних вогнегасників розглянемо на прикладі ВВ-2 (рис. 9.3).

 
  вогнегасники вуглекислотні - student2.ru

Рис. 9.3. ВВ-2: 1 - балон, 2 - сифонна трубка, 3 - запобіжна мембрана, 4 - клапан, 5 - шток, 6 - пусковий кулачок,7 - пусковий важіль, 8 - запобіжна чека з кільцем,9- раструб.

Вогнегасник являє собою балон, в горловину якого на конусній різьбі закручений запірно-пусковий пристрій (ЗПП) з сифонною трубкою, яка не доходить до дна балона на 3-4 мм. Для перенесення вогнегасника служить ручка, яка кріпиться на

 

горловинах балона за допомогою хомута. На вогнегасник встановлюється ЗПП трьох типів.

Для приведення вогнегасника в дію ЗПП пістолетного типу необхідно розтруб вогнегасника спрямувати на вогнище, важіль повернути на себе. Важіль повернеться на осі і виступом натисне на шток, шток, пересилюючи зусилля пружини, відсуває клапан від сідла. Під тиском газу, який міститься у верхній частині корпусу, зріджена вуглекислота через сифонну трубку видаляється з балона в штуцер, розтруб. Проходить різке збільшення об’єму і поглинання великої кількості тепла внаслідок того, що розтруб не дає можливості для підводу достатньої кількості тепла для переходу рідкого С02 в газ С02, тобто проходить переохолодження рідини з утворенням снігоподібної маси.

Для припинення випуску заряду необхідно важіль повернути на 180°, при цьому клапан під дією пружини і тиску газу в балонізакриває випускний отвір в головці. В ЗПП важільного типу необхідно припинити тиск на важіль, і подача вогнегасячої речови­ни припиниться. ВВ-3 і ВВ-5 за будовою аналогічні ВВ-2. ВВ-8 від попередніх вогнегасників відрізняється тим, що з’єднання не з допомогою поворотного пристрою, а з допомогою шланга. На кінці шланга є ебонітова накладка. При гасінні тримати розтруб тільки в місці, де є ебонітова або дерев’яна накладка. Балон має плоске дно, що дозволяє ставити вогнегасник на підлогу. За необхідності випуску заряду без розтруба вогнегасник повинен бути закріплений, виникаюча реактивна сила може його перекинути.

Вогнегасник ВСВ-5 (вогнегасник стаціонарний вуглекислотний) призначений для гасіння займань на літаках. Вогнегасник відрізняється від раніше розглянутих ЗПП. В якості ЗПП застосовуються вуглекислий затвор з піротехнічним пуском, комбінованим (ВЗПКМ).

За допомогою вогнегасника ВВ-80 можна погасити пожежу на площі до 5 м2 . До місця пожежі вогнегасник транспортується двома особами, які його обслуговують, а потім у двох спрямувати розтруби на вогнище пожежі і відривають клапани з них.

ВВ-400 призначений для гасіння ЛЗР (легкозаймистих рідин) і ГР (горючих рідин) на площі 25 м2, пожеж в закритих приміщеннях або важко доступних місцях об’ємом до 75 м3. ВП є пересувною установкою газового пожежогасіння, яка складається з восьми балонів, заряджених зрідженою вуглекислотою.

Вуглекислотна установка приводиться в дію з допомогою важеля ЗПП, який дозволяє використати заряд частинами від одного або декількох балонів одночасно.

При гасінні пожежі застосовується один або два дифузори-снігоутворювачі.

Для введення в дію вуглекислотної установки потрібно:

1- зняти з кронштейна дифузор;

2- протягнути до місця пожежі шланг;

3- спрямувати дифузор на вогонь, а потім повернути «на себе» до відказу важіль затвору на балоні.

При роботі з дифузором бойова обслуга установки повинна складатися з 3-х осіб: двоє працюють з дифузорами, один - біля колектора.

Наши рекомендации