Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці

Кафедра фізичного виховання

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедри фізичного виховання

І.П. Радомський

____.________________ 2012 року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 1. Правове регулювання охорони праці

З дисципліни: Основи охорони праці

Категорія слухачів: студенти

Навчальна мета: Довести до студентів нормативні положення з питань охорони праці в Україні.

Виховна мета: Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.

Розвивальна мета: формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у галузі охорони праці

Навчальний час: 2 години

Навчальне обладнання, ТЗН: проектор, слайди

Наочні засоби: клас БЖД, плакати, стенди

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: БЖД, Екологія, ОПвГ.

План лекції

I. Вступна частина – 5 хв.

ІІ. Основна частина - 80 хв.

1. Сутність, цілі і завдання охорони праці.

2. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці.

3. Основні положення законодавства України з питань охорони праці

· Гарантії прав громадян на охорону праці.

· Нормування робочого часу і відпочинку.

· Трудова дисципліна.

ІІІ. Заключна частина – 5 хв.

Література:

1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Сутність, цілі і завдання охорони праці.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.

Правові заходи – це розробка і впровадження в дію нормативно-правових

актів з охорони праці підприємств;

Організаційно-технічні заходи – це:

– контроль за дотриманням вимог нормативних актів з ОП;

– організація техніки безпеки трудової діяльності;

– забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, тощо.

Соціально-економічні заходи – це:

– соціальний захист працівників;

– навчання та підвищення їх професійного рівня з питань ОП;

– стимулювання та заохочення сумлінних працівників за дотримання техніки безпеки;

– притягнення до відповідальності порушників вимог ОП, тощо.

Санітарно-гігієнічні заходи – це:

– створення безпечних умов праці;

– оздоровлення виробничого середовища;

– нормування дії шкідливих виробничих чинників: (забруднення повітря, шум, вібрація, освітлення робочої зони, заниження дії електромагнітних, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань)

Лікувально-профілактичні заходи – це:

– профілактика виробничого травматизму;

– медична реабілітація та оздоровлення працівників;

– відшкодування завданої шкоди потерпілим, тощо.

В цілому “Охорона праці” вивчає небезпечні виробничі фактори, та розробляє методи їх попередження з метою усунення нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Головними об’єктами охорони праці є:

– людина і її трудова діяльність;

– гігієнічний стан виробничого середовища;

– ергономічний взаємозв’язок працівника з виробничим обладнанням;

– організація праці та безпечність виробничих процесів.

Повністю безпечних виробництв не існує. Тому, основна задачаохорони праці полягає в приведені до мінімуму можливості виникнення на підприємстві нещасних випадків і професійних захворювань, та створення працівникам комфортних умов праці, що забезпечують її максимальну продуктивність.

Крім того, щоб правильно організувати безпечну трудову діяльність, необхідно задовольнити ряд вимог, а саме: економічні, психофізіологічні, антропометричні, біомеханічні, гігієнічні, естетичніта соціальні.

· Економічнівимоги – це:

– підвищення технічного оснащення виробничих процесів;

– вибір оптимальних технологій праці;

– більш повне використання технічного обладнання;

– раціональна організація робочого місця.

· Психофізіологічнівимоги – це:

– відповідність професійних навичок людини до її трудової діяльності;

– введення раціональних режимів праці і відпочинку;

– скорочення об’єму інформації;

– заниження нервово-емоціональних напружень і фізичних навантажень;

– професійний відбір працівників.

· Антропометричні і біомеханічнівимоги – це встановлення відповідності засобів виробництва до зросту, сили, форм і маси тіла людини, та направленості її рухів;

· Гігієнічнівимоги – це створення оптимальних кліматичних і метеорологічних умов праці, а також фізико-хімічного складу повітря, освітленості та рівня шуму і вібрації на робочих місцях.

· Естетичнівимоги – це приведення у відповідність до естетичних потреб художньо-конструкторського стану виробничих приміщень, робочих місць, та знарядь виробництва.

· Соціальнівимоги – це підвищення професійної підготовки працівників, їх творчої активності та ефективності управління виробництвом.

Але в ергономічній системі “Людина–техніка–довкілля” провідна роль все-ж таки належить людині. Тобто, в період бурхливого впровадження в промисловості новітньої техніки, проблема оптимізації взаємовідносин між людиною, машиною та виробництвом стала нагальною і основною у будь якій галузі народного господарства. І саме це становить основу усіх нормативно-правових і законодавчих актів з охорони праці по забезпеченню безпечного виробничого процесу.

ЗАКОНОДАВЧІ ТА Нормативно-ПРАВОВІ АКТИ з охорони праці

Основними законодавчими та нормативно-правовими актами щодо охорони праці є:

1. Законодавчі акти :

– Конституція України;

– Кодекс Законів про працю (КЗпП);

Інші Закони України, а саме:

– “Про охорону праці” в новій редакції від 21 листопаду 2002 р.

– “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.1994 р.

– “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р.

– “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993 р.

– “Про дорожній рух” від 30 06.1993 р., та інші.

2. Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) –це правила; стандарти; норми; положення; інструкції; та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

В залежності від сфери дії ДНАОП поділяються на міжгалузеві і галузеві.

Міжгалузеві державні нормативні акти про охорону праці –це акти загальнодержавного значення, дія яких розповсюджується на всі підприємства і організації незалежно від їх відомчої приналежності і форм власності.

Галузеві державні нормативні акти про охорону праці –це акти, дія яких розповсюджується на підприємства, організації і установи конкретної галузі народного господарства, в незалежності від форм їх власності і виду діяльності.

З метою обробки на ПЕОМ, ДНАОП кодуються наступним чином:

Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрову позначку в залежності від державних органів, що їх затвердили. Наприклад

– 0.00 – Держнаглядохоронпраці;

– 0.03 – Міністерство охорони здоров’я України;

– 0.06 – Держстандарт, і так далі.

Група для галузевих нормативних актів має цифрову позначку у відповідності до “Загального класифікатора галузей народного господарства”.

– 1.1.10 –електроенергетика;

– 1.3.10 –хімічна промисловість;

– 2.1.20 –тваринництво і птахівництво, і т.д.

Види нормативних актів для міжгалузевих і для галузевих ДНАОП мають однакове значення, і позначаються:

1 –Правила. 2– ОСТи. 3– Норми. 4– Положення та статути.

5– Інструкції. 6– Рекомендації та вимоги. 7– Технічні умови безпеки. 8– Переліки та інше.

3. Нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві – це документи, які розробляються безпосередньо на підприємствах (виходячи з загальних вимог ДНАОП), затверджуються їх власником, та діють в межах даного підприємства. Це різного роду "положення, накази, вказівки, інструкції, тощо. Необхідно відрізняти ДНАОП від відомчих документів про охорону праці (ВДОП),які розробляються на їх основі і затверджуються міністерствами та відомствами України чи іншими об’єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог ДНАОП в залежності від специфіки даної галузі.

4. Державні стандарти України (ДСТУ) –це нормативні акти які регламентують певні вимоги до обладнання, сировини, організації безпеки тощо.

5. Законодавчі акти з охорони праці колишнього СРСР, які і понині мають чинність в Україні до їх заміни або скасування.

До них відносяться:

– Міждержавні стандарти системи безпеки (ГОСТ ССБТ).

– Санітарні норми і правила (СН і П)

В російській термінології (САнН и П).

– Будівельні норми і правила (БН і П)

В російській термінології (СН и П)строительные

нормы и правила.

Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ)колишнього СРСР позначаються: