Лапаротомні оперативні втручання

1. Лапаротомія холецистектомія, холелітотомія (папілотомія при защемленому камені ВДС)
2. Панкреатонекректомія

 З широким перипанкреатичним дренуванням

 З етапними санаціями

 З лапаростомією

3. Абдомінізація ПЗ, дренування флегмони заочеревинної клітковини

4. Дистальна резекція ПЗ

2.Гострий геморой,класифікація.етіологія.патогенез,діагностика.

Гострий геморой - це збiльшення об'єму або розширення кавернозних тiлець прямої кишки і проявляється тромбозом зовнішніх гемороїдальних вузлів або випадінням з анального каналу внутрішніх вузлів.
Етіологія і патогенез.

Розрізняють 2 групи факторів, що являються передумовою і сприяють виникненню геморою: 1. Анатомічні особливості будови венозної системи аноректальної ділянки; 2. Неблагоприємний вплив екзо- та ендогенних факторів (закрепи, кашель, блювота, вагітність, портальна гіпертензія, гіпертонія, пухлини).

Існує декілька теорій виникнення геморою:

1. Механічна теорія. Геморой розвивається внаслідок застою крові і підвищення венозного тиску в органах малого тазу. Цьому сприяють фізичне перенапруження, тривале вертикальне чи сидяче положення, вагітність, закрепи, портальна гіпертензія, пухлини органів малого тазу.
2. Інфекційна теорія. Розвиток геморою відбувається внаслідок хронічного ендофлебіту.

3. Теорія вроджених аномалій. Захворювання виникає внаслідок ембріональних вад розвитку вен гемороїдального сплетення (відсутність або недорозвиток венозних клапанів, анастомозів).

4. Теорія 2–х моментної дефекації. Геморой розвивається внаслідок тривалого натужування і підвищення внутрічеревного тиску у хворих з 2-х моментним актом дефекації, в яких випорожнення кишечника відбувається через тривалий інтервал.

5. Теорія дисфункції артеріо – венозних анастомозів. Внаслідок різноманітних факторів, що підвищують внутрічеревний тиск порушується функція артеріо – венозних анастомозів. Це сприяє розвитку гіперплазії печеристих вен (тілець), які є основою гемороїдальних вузлів.
Класифікація.

По етіології:

І. Вроджений, спадковий (у дітей).

ІІ. Набутий:

1. Первинний – виникає без видимої причини.

2. Вторинний, симптоматичний – виникає внаслідок порушення відтоку із гемороїдальних сплетень.

По протіканню:

І. Гострий.

ІІ. Хронічний.

По локалізації:

І. Внутрішній (підслизовий) – гемороїдальні вузли розміщені в підслизовому шарі вище гребінцевої лінії.
ІІ. Проміжний – гемороїдальні вузли розміщені під перехідною складкою (лінією Хілтона).
ІІІ. Зовнішній – вузли локалізуються по краю задньо – прохідного отвору.
У клінічному перебігу геморою виділяють чотири стадії.

Перша стадія характеризується періодичним виділенням червоної крові з анального отвору. Випадання гемороїдальних вузлів не відзначається.

На другій стадії відбувається випадання гемороїдальних вузлів і їх самостійне вправлення. Може, як супроводжуватися кровоточивістю, так і протікати без неї.

На третій стадії випадають гемороїдальні вузли не вправляються самостійно, і необхідно повертати їх в анальний канал вручну. Кровотеча також може бути присутнім або отсутствовать.

Геморой четвертій стадії характеризується неможливістю вправляння постійно випадають з анального каналу гемороїдальних вузлів.

Діагностика геморою

Огляд хворих з підозрою на геморой виробляють в гінекологічному кріслі з максимальним приведенням колін до живота, або в колінно-ліктьовій позиції. Виробляють зовнішній огляд заднього проходу і періанальної області, відзначаючи форму ануса, наявні деформації, рубцеві зміни, свищі, зяяння заднього проходу. Звертають увагу на колір і стан шкірних покривів, оцінюють вираженість зовнішніх гемороїдальних вузлів, відзначають ступінь випадіння внутрішніх, а також можливість їх вправлення.

Перевірка анального рефлексу здійснюється за допомогою штрихового роздратування періанальної зони зондом. Потім розводять краю заднього проходу і проводять огляд стінок анального каналу на наявність анальної тріщини.

Після зовнішнього огляду проводять пальцеве дослідження прямої кишки, відзначаючи стан зовнішнього та внутрішнього анальних сфінктерів, їх тонічну напруженість, силу вольових скорочень, ступінь хворобливості. Досліджують слизову оболонку каналу на присутність дефектів, поліпів і рубців.

Найчастіше точне визначення локалізації і розмірів гемороїдальних вузлів при пальцевому дослідженні може являти собою певну складність у зв'язку з тим, що вузли при пальпації зменшуються в розмірах. Тому при дослідженні пацієнтові пропонують натужитися для більш чіткого виявлення і обстеження вузлів.

Порядка 8-12 см анального каналу можна детально розглянути при аноскопіі. Дане дослідження досить добре переноситься хворими і дозволяє оглянути зону розташування внутрішніх гемороїдальних вузлів. При напруженні внутрішні гемороїдальні вузли можуть випадати в просвіт аноскопа.

Ректороманоскопія призначається всім пацієнтам з підозрою на геморой. Якщо можливості провести ректоманоскопію до висоти 25 сантиметрів немає, або є припущення про патологіях верхніх відділів товстого кишечника, виробляють ирригоскопию або колоноскопію. УЗД органів черевної порожнини дозволяє виключити або виявити супутні захворювання травного тракту. Для виключення кровотечі з верхніх відділів травної системи призначають гастроскопію.

Нерідко при огляді і обстеженні з приводу геморою вдається діагностувати рак товстої кишки.