Мета роботи. 1. Встановити наявність взаємозв'язків між інтенсивністю освітлення ока і діаметром зіниці

1. Встановити наявність взаємозв'язків між інтенсивністю освітлення ока і діаметром зіниці.

2. Встановити наявністъ сліпої плями на сітківці.

3. Вивчити оптичні властивості ока на його моделі.

4. Навчитись проводити офтальмоскопію у сільськогосподарських і лабораторних тварин.

Матеріали і обладнання.Таблиця Маріотта, лінза, свічка, екран, офтальмоскоп, 0,5%-ний розчин атропіну, тварини (теля, вівця, собака, кріль), станки для фіксації тварини.

Хід роботи

а) Реакція зіниці на світло.

Дослід на людині. Досліджуваного студента ставлять обличчям до денного світла. Дослідник відзначає діаметр його зіниць: 1) до початку досліду; 2) в той час, коли одне око закрите; 3) після відкриття закритого ока; 4) після 30-секундного закриття обох очей.

б) Визначення сліпої плями на сітківці.

Дослід Маріотта. Для проведення досліду малюнок Маріотта з колом і хрестиком на чорному папері відсовують від очей на відстань витягнутої руки. Студент закриває ліве око, а правим дивиться на коло, розташоване з лівого боку малюнка. Малюнок повільно пересувають до тих пір, поки зникне хрестик.

в) Види рефракції ока.

Оптичні властивості ока вивчають на його моделі в затемненій кімнаті. Сітківкою слугує екран, заломлюючі середовища ока замінює двовипукла лінза, а свічка є одночасно джерелом світла та предметом, зображення якого отримують на екрані.

Змінюючи відстань між екраном і лінзою, а потім між лінзою і предметом, отримують образ предмета, характерний для нормального, близькозорого і далекозорого ока.

г) Дослідження дна ока у тварин (офтальмоскопія).

Дослід проводять у затемненій кімнаті. Перед дослідженням тварині закапують в око 1–2 краплини 0,5 %-ного розчину атропіну для усунення акомодації. Джерело світла розташовують позаду голови тварини. Промінь світла ловлять офтальмоскопом і направляють на зіницю досліджуваного ока для освітлення дна. Через отвір в офтальмоскопі розглядають колір дна ока, кровоносні судини, які розташовані в ньому, сосочок зорового нерва.

РОБОТА 5.2. ВИВЧЕННЯ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Слуховий аналізатор, як і зоровий, відноситься до дистантних аналізаторів. Важливу роль у людини відіграє слух в зв'язку з розвитком мови.

Адекватним подразником для органа слуху є звукова хвиля. Звукові коливання досягають слухових рецепторів, які розташовані в завитку внутрішнього вуха. Перш, ніж звукова хвиля досягне рецепторних клітин кортієвого органа, вона проходить через систему утворень: зовнішній слуховий прохід, барабанну перетинку, слухові кісточки, рідину лабіринту і основну перетинку завитка.

Механізм передачі звукових коливань до рецепторних клітин кортієвого органа відбувається за принципом резонансу, що стало основою для створення відповідної теорії слуху.

Вивчення функції деяких відділів аналізатора слуху можливе при проведенні окремих дослідів.

Контрольні питання.

1. Будова зовнішнього і середнього вуха.

2. Будова внутрішнього вуха.

3. Що таке кортіїв орган? Його будова.

4. Який ще аналізатор, крім аналізатора слуху, розташований у внутрішньому вусі?

5. Чим обумовлене явище резонансу?

6. Теорії слуху.