Товарознавчі аспекти світової торгівлі шкіряною сировиною

Світовий ринок ШС практично визначається станом ринку продукції двох секторів тваринництва - вирощування ВРХ та свиней. Світове поголів’я ВРХ на початок XXI ст. оцінювалося приблизно у 1,3 млрд. голів, у т.ч: Азія – 37% (провідні країни Індія та Китай; в Азії зосереджено пра­к­тично усе світове поголів’я буйволів); Америка – 30% (приблизно у рів­них співвідношеннях Південна і Північна Америка, де частка США становить близько 70%); Африка і Європа – приблизно по 15%; Австралія – 3%. Світове поголів’я свиней на цей час оцінювалося приблизно у 900 млн голів; провідні країни цього напряму тваринництва - Китай, США, Бразилія, Аргентина, Мексика, Колумбія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Голландія, Угорщина.

На світовому ринку ШС найважливіше місце займають країни Латинської Америки (майже 325 млн. голів ВРХ, щорічно виробляється понад 1,5 млн. т шкур - майже 40% світового обсягу); Бразилія, Аргентина, Мексика, Колумбія входять у десятку найбільших у світі виробників шкірсировини, і у цьому регіоні постійно зростає поголів’я ВРХ, виробництво шкур, шкір і виробів з шкір; компанії з Європи і США розширюють тут свої виробничі потужності, вдосконалюють наявні технологічні процеси, сертифікують підприємства, укріпляючи цей регіон у міжнародному шкіряному бізнесі.

У Бразилії поголів’я ВРХ перевищує 170 млн., безперервно збільшується; забій зростає на 2%/рік, щорічно виробляється 33 млн. шт шкур з різним ступенем обробки, понад 40% яких постачається на світовий ринок (решта використовує місцева взуттєва промисловість і у виробництві інших виробів з шкіри); експорт ШС і продукції із шкір в 2000-2004р. становив понад $880 млн. Подібно до інших латиноамериканських країн, уряд захищає національну промисловість (напр., мита на експорт ШС і матеріалів мають невисоку додану вартість: шкури “ветблю” - 9%); у найближчі роки експорт напівфабрикатів значно скоротять, а розширять вивіз шкір і виробів з них (саме така політика - сьогодні переважаючий напрям розвитку виробництва шкір у світі і основна причина скорочення у III-му тисячолітті біржової торгівлі ШС: країни-виробники ШС розуміють та використовують власні вигоди виробництва шкір). Бразильська асоціація виробників шкур вважає, що з розвитком тваринництва в країні виробництво ШС повинне істотно збільшитись під впливом зростання споживання яловичини і підвищення грошових доходів населення; одночасно бразильська взуттєва промисловість перетворилася на другу у світі галузь за обсягами внутрішнього ринку, що споживає 2/3 виробленого в країні взуття. Розвитку бразильського ринку ШС активно сприяють створення загального латиноамериканського ринку ШС (Меркоєур) і вигідні двосторонні угоди із ЄС. ШС вивозиться з Бразилії переважно як напівфабрикат “ветблю”, менше – як солені шкури і напівфабрикат “краст”; зростає експорт шкіри (60% за кількістю і 55% за вартістю); цінова конкурентоспроможність цієї ШС і шкіри на світовому ринку зміцнюється. Напр., сумарний експорт ШС, напівфабрикатів, оброблених шкур і шкір із Бразилії за 6 міс 2004р. склав $460 млн. ($400 млн. –за весь 2001р). Найбільший покупець бразильської ШС - Італія (майже 50% імпорту); вагомі імпортери - США, Гонконг, Китай, Португалія, Іспанія.

В Аргентині є понад 50 млн. голів ВРХ і при 25% нормі забою виробляється понад 1200 млн. штук шкур. Шкіряна промисловість країни шляхом структурної реорганізації (злиття підприємств) перетворена на сектор економіки, здатний конкурувати на світовому ринку; компанії модернізують виробничі потужності, сертифікують виробництво, отримують на ринку репутацію надійних міжнародних постачальників ШС і шкір для меблів та автомобілів. Сумарний експорт шкірпродукції в 2001-2004р. - $750-850 млн. (“краст” - 51%, ”ветблю” - 8%, шкіри - 40%), оббивних матеріалів - $180-210 млн.

Частка Мексики в світовому виробництві шкур - майже 5%, але реальний обсяг переробки шкур вдвічі вищий: щодня переробляється понад 20 000 ШС для 2600 виробників взуття та 900 виробників шкіряного одягу і ін товарів. Країна активно імпортує необроблені шкури (60% із США, по 15% з Аргентини та Італії). Майже 70% виробленої шкіри використовують для виготовлення взуття та оббивки сидінь автомобілів. Відносно власних виробничих потужностей рівень власних ресурсів ШС оцінюється як недостатній.

На ринку ШС Азії провідна роль належить Китаю, де за останні 15 років шкіряна промисловість стрімко розвивається завдяки відкритості внутрішнього ринку, низькій вартості робочої сили, розміщенню іноземних компаній, членству у ВТО (дозволило подолати квотування імпорту і полегшило доступ на ринки ЄС). Функціонує понад 1000 шкірзаводів (600 з річним оборотом понад $500 тис.), що виробляють щорічно понад 500 млн м² шкір для внутрішнього ринку (40% - для виробництва шкіряного взуття, 45% - для одягу, 15% - для ін виробів). Крім того, функціонує значна кількість малих підприємств, що виконують лише окремі операції обробки шкур (саме такі шкури постачає Китай на світовий ринок). Не зважаючи на незначне скорочення виробництва взуття в 2001р, Китай - найбільшим його виробник в світі і одинг з найбільших споживачів (продаж тільки шкіряного взуття в країні за 6 міс 2002-2004р. становив $1,7-2,1 млрд.). До 2010р. прогнозується високий (до 45%) показник розвитку китайської шкіряної промисловості, при загальносвітовому зростанні галузі на 12%.

Зовнішнє постачання ШС із РФ обмежуються шкурами ВРХ, незначне сьогодні (2001-2004р - $140-210 тис), але має об’єктивні підстави зростання.

В шкіряній промисловості Туреччини працює майже 400 тис. осіб (50% на контрактній основі), виробництво концентрується у містах Тузле, Менемене, Корлу (завантаження - 30-35%). Основна спеціалізація шкіряної промисловості - дублені шкіри ягнят (300 підприємств із 400 у країні зайняті сезонною обробкою шкур ягнят - шкірзаводи працюють цілодобово 3-4 міс, а потім закриваються). Туреччину вважають основним світовим виробником шкіри із шкур ягнят: у 2002-2004р. щодоби перероблялось 2500-3100 т шкур (із них імпорт перевищує 45% і пояснюється не­сп­ро­можністю місцевих джерел забезпечити необхідну кількість та високу якість сировини для шубної овчини). Потреба ШС у Туреччині в останні роки становила (млн. штук): овчини - 74-80, бичини - 5,5-6,1. Овечі шкури імпо­р­ту­ються з Австралії, Нової Зеландії, Великобританії, Ірландії і Іспанії, бичина – з країн СНД.

У 56 країнах Африки на початок XXI ст. було понад 230 млн. голів ВРХ, 240 млн. овець і майже 210 млн. кіз (15% світових ресурсів ВРХ і 25% - овець). Основна маса ВРХ є в кількох країнах: Кенії і Танзанії (ВРХ); Алжирі, Марокко і Сомалі (вівці та кози); Ефіопії, Нігерії, ЮАР, Судані (дрібна і ВРХ). Сьогодні в Африці виробляють 30 млн. шкур ВРХ, понад 150 млн. шкур дрібної худоби (відповідно 8 і 16% світового виробництва), з яких 2/3 забезпечують Єгипет (завдяки імпорту худоби для забою), Алжир, Лівія, Туніс. Імпортують ШС 18 країн, але його частка є менше 4% внутрішнього виробництва; значні кількості шкур ввозять Зімбабве, Туніс, ПАР. Експорт шкур ВРХ і дрібної худоби з країн Африки займає відповідно лише 3 і 11% світового обсягу і становить менше 4 млн. Шт.. Виробничі потужності обробки ШС мають 30 африканських країн. Основну масу (86%) виробництва важких шкір ВРХ забезпечують Єгипет, Марокко, ПАР, Судан; 11 країн виробляють 83% обсягу легких шкір; сумарне виготовлення важких і легких шкір з шкур ВРХ становить лише 8% світового обсягу. Головною сферою споживання шкір в Африці є взуттєве виробництво (в середньому 172 млн. пар/рік, або 4% світового виробництва); основна частка взуття реалізується всередині континенту, оскільки виробничі витрати не дозволяють йому конкурувати на ринках інших країн.

У країнах ЄС найбільш розвиненою, чисельною та традиційно провідною є шкіряна промисловість Італії (65% у вартісному вираженні). Поголів’я ВРХ в Італії у 2000р. - 7,2 млн., надалі зменшується (3-5% у рік) через зменшення попиту на м’ясо у Західній Європі під впливом змін в структурі харчування населення і розповсюдження епізоотії (“коров’ячий сказ”), що зменшило внутрішні ресурси ШС (забій, млн..голів: овець - 2,4; ВРХ-1,7; кіз - 0,3; коней – 0,08). На перероблення дрібної ШС для одягу і взуття використовуються переважно козлина і овчина “ветблю” (65%), “краст” (18%) та пікельовані шкури (15%) з країн Близького та Середнього Сходу, Великобританії, Нігерії, ПАР (у 2001-2004 р. в поставках ШС на італійський ринок частка (%) країн Західної Європи складала 40-43, СНД – 12-15, Східної Європи – 10-12). Італійський експорт шкіряних напівфабрикатів ветблю і краст здійснюється у Латинську Америку (33%), Австралію і Океанію (разом 16%). Позиції італійських експортерів ШС і шкір на світовий ринок в останні роки слабшали через дешевшу конкурентну продукцію виробників з Азії та Латинської Америки (темп приросту експорту знизився з 31% в 2000р. до 14% в 2004р.; у 2002-2004р. експорт шкір до Італії знизився на 2,6-2,9%, імпорт - на 8,7-9,1%) через зменшення попиту на ринках розвинутих країн (в першу чергу США і Японії).

В Іспанії поголів’я ВРХ безперервно збільшується з середини 1990-х р і у 2000-2004р. Складало в середньому 6,2 млн. голів; чисельність овець залишалася стабільною (в середньому 23,7 млн. голів), поголів’я кіз скоротилося з 3,2 млн. (1995 р.) до 2,5 млн. (2004 р.).

ШС, якою торгують світові товарні ринки, використовується виключно для виготовлення шкір, які у свою чергу широко застосовуються для виготовлення різних груп товарів ужиткового чи технічного призначення.

Спеціалізовані міжнародні товарні біржі з торгівлі ШС (Hide Exchange) сьогодні залишились лише у Латинській Америці. Через пасивність ринку операції з ф’ючерсами на шкіри ВРХ на Нью-Йоркській товарній біржі торги були припинені у 1970р., але світові біржові ціни і понині традиційно встановлюються відносно стандартних місцевих (штат Нью-Йорк) шкір ВРХ: корови/бики, вибірка (сорт) №1 з постачанням з будь-якого визначеного місця. Місяцями терміну ф'ючерсних контрактів є січень, квітень, липень і жовтень, торгівля проводиться в кожному з цих місяців у рамках 15-місячного періоду. Незначну торгівлю шкурами корів місцевих порід з негайною оплатою готівкою (спот) проводять окремі біржі Чикаго, у якому шкури є основним субпродуктом переробки ВРХ.

Вимоги світових ринків ШС стосуються географічного регіону вирощування, виду і віку тварин, з яких отримані шкури, способу консервування та обмеженої номенклатури кількісних (маса, площа, товщина) і якісних (наявність та види вад і дефектів) характеристик. Дані про асортимент шкур, що переважно постачаються на світовий ринок, наведені у табл.4.1.

Таблиця 4.1.