Види теплоносіїв та будова прасувальних пристроїв
Для нагрівання прасувальних поверхонь використовують пару та електричний струм. Пара, що подається до робочих органів прасувального обладнання, одночасно може виконувати дві функції: нагрів та зволоження тканини.
Пара забезпечує: рівномірне зволоження виробу, що обробляється, по всій його поверхні, прискорює нагрівання.
До недоліків парового обігріву прасувальних поверхонь пресів необхідно віднести:
· неможливість вимірювання температури прасувальних поверхонь пресів;
· неможливість швидкої зміни температури прасувальних поверхонь залежно від виду тканини;
· низьку температуру робочих органів пресів, яка визначається тиском насиченої пари.
На підприємствах тиск насиченої пари не перевищує 3 атм, такому тискові відповідає температура 125-130 °С.
При електричному обігріві використовують теплову дію електричного струму. Електричний обігрів прасувальних поверхонь робочих органів дозволяє регулювати температуру, що важливо при обробці різних видів тканин.
Зволоження виробу виконується водою, що не дає рівномірності зволоження поверхні.
В промисловості для прасок, легких і настільних пресів застосовують тільки електричний обігрів. Застосовують також змішане підведення тепла: пара та електричний обігрів. Пара витрачається на зволоження тканини, а електрообігрів створює необхідну температуру нагріву прасувальних поверхонь пресів. Найбільш ефективним є нагрів за допомогою струмопровідних плівок. Найбільш перспективними є феросиліцієві нагрівальні елементи, які дозволяють інтенсифікувати процеси волого-теплової обробки, забезпечують створення температурного поля, що має велику рівномірність. Для нагріву робочих поверхонь пресів можливе використання напівпровідникових нагрівальних елементів.
Трубчатий електронагрівальний елемент являє собою безшовну суцільну сталеву трубку, на вісь якої ставиться ніхромова спіраль необхідної потужності з привареними електровиходами. Вільний простір в трубці заповнюється кристалічним оксидом магнію, який має високу теплопровідність та діелектричні властивості.
Трубчасті електронагрівачі вигинають по конфігурації лабіринтів подушки преса або праски й заливають металом таким чином, щоб між нагрівачами і тілом подушки не лишалося повітряних прошарків.
Будова праски
Більшість операцій волого-теплової обробки проводять на пресах, але у важкодоступних ділянках виробу використовують праски.
Застосовують такі типи прасок: з електрообігрівом, з паровим обігрівом, пароелектричні та електропарові. Температура праски може регулюватися від 100°С до 250°С, що забезпечує обробку будь-яких матеріалів.
З метою зменшення втрати тепла від прасувальної поверхні між нею та збільшувачем ваги 11 розміщено азбестові прокладки (рис. 38). Терморегулятор працює під напругою 36 В і відключає електронагрівачі праски через проміжне реле. Праска повинна бути заземленою
Рис. 38. Будова праски
На необхідну температуру праска встановлюється вручну, а в подальшому підтримується автоматично (до нового переключення).
З метою зменшення втрати тепла від прасувальної поверхні між нею та збільшувачем ваги 11 розміщено азбестові прокладки. Терморегулятор працює під напругою 36 В і відключає електронагрівачі праски через проміжне реле. Праска повинна бути заземленою.
До складу праски входять такі деталі: ручка 1, з'єднувальний шнур 2, сигнальна лампа 3, важіль регулятора температури 4, кришка 5, корпус 6, біметалева пластина 7, теплове реле 8, з'єднувальні клеми 9, тепловий нагрівальний елемент 10, наповнювач (для збільшення ваги) 11, спіраль (в ТЕНі) 12, резистор, контактні пластини 14, контакти 16.
В пароелектричних прасках для зволоження використовують пару, яку отримують в мініатюрному пароутворювачі праски.
В електропарових прасках по спеціальному шлангу для зволоження виробу проводиться пара, а для підвищення температури обігріву прасувальної поверхні в його підошві встановлено електронагрівальні елементи, що живляться від змінного струму.
Пароелектрична праска Veit ND 2000 (рис. 39) має потужність 1100 Вт, вагу 1,9 кг. Вода подається із бачка. На прасувальному столі встановлено пристрій для автоматичного регулювання температури праски. На лівому боці корпусу праски закріплений важіль для подачі пари в потрібний момент. Щоб запобігти попаданню пари на руку, під ручку праски поставлено пластину, яка розсіює пару.
Комплект парогенератора COMPACTA, в який входить промислова праска, парогенератор 1,5 л, аварійний клапан, силіконова підставка під праску, тримач парового шлангу та електроприводу, електроклапан регелювання пари; стальний або лакований корпус.
Рис. 39. Пароелектрична праска Veit ND 2000
Промислові праски випускаються в комплекті із прасувальним столом та призначаються для волого-теплової обробки легкого одягу.
На передній стійці ручки праски закріплено мікровимикач. Натиск на кнопку мікровимикача призводить до включення електромагніта парового клапана,що встановлений на прасувальному столі, і пара через паропровідний рукав, штуцер, прасувальну плиту поступає на тканину, яку обробляють. Випускають праски із програмним забезпеченням, із автоматичним регулюванням тиску пари та температури обігріву прасувальної поверхні.
Столи (рис. 40) забезпечені пристроєм для всмоктування відпрацьованої пари з метою попередження накопичення вологи в приміщенні. Впродовж роботи подача води повинна бути безперервною, що регулюється за допомогою електронасоса та електроклапана.
Рис. 40. Столи прасувальні
Термостат, що регулює температуру поверхні стола, повинен мати t=80-90ºС для полегшення всмоктування. Аспіратор (всмоктувач) працює тільки при натисканні на педаль.
Паровий пристрій обладнаний запобіжним клапаном, який зменшує надлишковий тиск, що виникає внаслідок невідповідності роботи манометра та дистанційного вимикача.
На початку роботи для нормальної циркуляції пари (в конденсаторі котла) рекомендується при досягненні певного тиску та температури праски натиснути декілька разів на кнопку "пара" на прасці до виходу пари із праски без повітря або води.
Низька температура нагріву сприяє утворенню суміші пари і води, висока – дає суху та насичену пару, що можна регулювати за допомогою рукоятки реостата.
По закінченню роботи необхідно зливати воду із котла, так як із неї виділяється вапно, що відкладається на стінках котла.
Прасувальний прес
У пральні та хімчистці прасувальний прес (рис. 41) використовується для прасування великих потоків фасонної білизни та одягу.
Найпопулярніша модель пресу постачається з універсальною формою для прасування. Але якщо вам потрібно прасувати великі потоки однотипного одягу (наприклад, штани), то необхідно підібрати спеціальну прасувальну поверхню, оскільки потрібна форма може істотно збільшити продуктивність.
Є прасувальні преси з вбудованим парогенератором (12 кВт) і всмоктуючим вентилятором. На пневматичних моделях встановлений захисний бар'єр. Повітряний компресор потрібно придбати окремо. Існують моделі без вбудованого парогенератора. Підключається до зовнішнього джерела подачі пару, максимальний тиск 5 Бар. Постачається без вбудованого всмоктуючого вентилятора і повітряного компресора. Є захисний бар'єр (на пневматичних моделях).
Рис. 41. Прасувальний прес
Основним робочим органом преса є подушки, які виготовляють литими з чавуна, алюмінію або силуміну. Вони мають добру теплопровідність та малу вагу. Кожен прес має верхню та нижню подушки. В залежності від операцій, які виконують на пресах, використовують подушки різної форми.
В електропресах подушки мають лабіринти для розміщення електронагрівальних елементів, а в парових – камери для пропуску пари.
Подушка з паровим обігрівом складається з двох камер, одна з яких слугує для обігріву, а інша – для пропарювання.
Верхня камера має перегородки, призначені для збільшення її міцності й необхідного спрямування пари. Пара омиває всю поверхню подушки, забезпечує рівномірний нагрів. З нижнього боку верхньої подушки кріпиться плита, утворюючи другу камеру для зволоження виробу. Плита має отвір для пропуску пари під час зволоження. Отвори діаметром 0,8-1 мм розташовані в плиті рівномірно. На 1 см2 площини приходиться один отвір.
Перехід пари з однієї камери в іншу камеру для пропарювання досягається відкриттям спеціального парового клапану.
В промисловості використовують різні конструкції клапанів. Вага чавунних подушок 60-120 кг, з алюмінію – 20-40 кг. Прасувальні поверхні подушок пресів обтягуються сукном, фланеллю.
Зволожувачі застосовують для зволоження тканини при волого-тепловій обробці електропрасками та на пресах з електрообігрівом. Вони забезпечують найменше розбризкування води під час зволоження тканини.
Зволожувач має таку будову. На латунну трубку 1 нагвинчена голівка 9, в якій розташований розбризкувач 10. Всередині латунна трубка перекрита пробками. В циліндричній частині латунної трубки висвердлені отвори, розташовані по обидві сторони пробок. Гумова трубка 8 надіта на латунну трубку 1 й закривається держаком, який складається з двох половинок. Ці половинки держака з'єднуються між собою кільцями 5, в прорізи держаків встановлено важіль 2, кінець якого щільно притискається до гумової трубки пружиною 3. Вода до зволожувача подається за допомогою гумового шлангу 6 з водопровідної мережі. Необхідний тиск для роботи зволожувача не менш 1,5 ат.
Рис. 42. Зволожувач
Зволожувач працює таким чином. При натисканні на нижній кінець важеля 2 звільняється гумова трубка. Вода під тиском проходить до отвору латунної трубки і потім до розпилювача, після цього на виріб.
У зволожувача типу ЛАК-1 (рис. 43) вода подається таким чином. При натисканні на важіль 4 піднімається клапан 2 з гумовим прошарком 1, вода по отвору 5 подається в насадку 6. Коли важіль відпущений, пружина 3 опускає клапан 2, отвір обприскувача перекривається. Друга конструкція більш досконала.
Рис. 43. Зволожувача типу ЛАК-1