Існує декілька теорій механізму виникнення наркозу.

1. Ліпідна теорія побудована на тому, що наркотичні речовини розчи­няють жири і жироподібні речовини в мозковій тканині, завдяки чому про­никають у клітини центральної нервової системи і гальмують її діяльність. Однак не всі наркотичні речовини і гази розчиняють жири.

2. Адсорбційна теорія, згідно з якою наркотичні речовини адсорбу­ються на поверхні нервових клітин і змінюють їх фізико-хімічні властивості (порушуються ферментативні обмінні процеси й ін.). Сила дії наркотичних речовин прямо пропорційна поверхні клітин, що адсорбували наркотик.

3. Теорія порушення окисно-відновних процесів — наркотична дія виникає внаслідок порушення окисно-відновних процесів у мозковій тка­нині. Тканини втрачають здатність засвоювати кисень.

4. Неврогенна теорія — наркотичний ефект пов'язаний з гальмівною дією на кору головного мозку і підкірку. Процес гальмування розвивається рефлекторно під впливом імпульсів, що йдуть з різних рецепторів.

5. Мембранна теорія - грунтується на дії наркозу на субклітинному молекулярному рівні. Наркотичні речовини викликають деполяризацію клітин­них мембран, погіршують проникність для іонів натрію, чим порушують ге­нерацію збудження і потенціал дії.

Залежно від шляхів уведення наркотичних речовин в організм, розріз­няють інгаляційний і неінгаляційний наркоз. Для забезпечення інгаляцій­ного наркозу наркотичні середники вводять через дихальні шляхи. Неінга­ляційний наркоз здійснюється внутрішньовенним, внутрішньом'язовим, прямокишковим і ін. шляхами. Залежно від глибини знеболювання, розріз­няють поверхневий і глибокий види наркозу. Залежно від методики його проведення, розрізняють: 1) моно-наркоз, коли використовують одну речо­вину (ефір, фторотан, пентран і ін.); 2) змішаний наркоз, коли застосовують суміш препаратів, близьких за своєю дією; 3) комбінований наркоз, при якому використовують не тільки суміш медикаментозних препаратів, але й різні шляхи їх введення (внутрішньовенний + інгаляційний шлях і ін.). Ком­бінований наркоз складається з ввідного, головного (підтримувального), до­даткового і базисного. Ввідний наркоз проводять для швидкого переведення хворого в сон. Головний (підтримувальний) наркоз проводять на всьому етапі операції (ефір, фторотан і ін.). Додатковий наркоз використовують для по­глиблення головного. Базисний наркоз застосовують для початку або одно­часно з головним (інгаляційний наркоз + нейролептаналгезія) наркозом.

За тривалістю дії розрізняють повний наркоз (при травмах і великих операціях) і неповний (рауш-наркоз) (використовують для короткочасних втручань - розкриття гнійників, вправлення вивихів і ін.).

Інгаляційний наркоз

Інгаляційний наркоз. Для проведення інгаляційного наркозу викорис­товують леткі і газоподібні наркотичні засоби. А Леткі наркотичні речовини.

Ефір (АеіЬег рго пагсозі) - прозора летка рідина із своєрідним запахом і пекучим смаком. Легко займається. Випускають у флаконах оранжевого кольору по 100 мл. Зберігають у захищеному від світла місці, подалі від вогню. При використанні ефіру сон настає через 10-20 хв і триває 30-40 хв після припинення інгаляції. Ефір є препаратом, що викликає пригнічення діяльності нервових клітин, довгастого мозку, печінки, нирок. Ефір під впли­вом сонця і повітря стає непридатним. Для перевірки чистоти ефіру викори­стовують різні проби: 1) після випаровування з фільтрувального паперу не повинно бути запаху; 2) після випаровування зі скельця не повинно бути осаду; 3) лакмусовий папір не повинен синіти (не дає кислої реакції); 4) при змішуванні 10 мл ефіру зі мл 10 % йодиду калію і експозиції протягом 1 год не повинно бути забарвлення.

Хлороформ (Спіогоїотеішп) - прозора летка рідина, що розкладається під дією світла. Випускають у флаконах з оранжевого скла по 50 мл. Зберіга­ють у прохолодному місці. За механізмом дії, він набагато сильніший від ефіру. Препарат токсичний, виводиться з організму нирками. Для перевірки чистоти застосовують такі проби: 1) після випаровування з фільтрувального паперу не повинно бути запаху; 2) змочений лакмусовий папір не повинен червоніти.

Фторотан (Рпіпогоіпапшп), флюотан, наркотан - прозора рідина з при­ємним запахом. Не горить і не вибухає. Значно сильніший за ефір, але ток-сичніший. Через 1-2 хв від початку наркозу хворий втрачає свідомість, а хірургічна стадія настає через 3-5 хв і супроводжується розслабленням по­перечно-смугастої мускулатури. Частіше застосовують в суміші із закисом азоту, при оперативних втручаннях на легенях, органах черевної порожнини.

Пентран (Репігап), метоксилфлурон, інгалан - прозора рідина, з харак­терним фруктовим запахом, не займається і не вибухає. Має властивість проникати в гумові вироби наркозних апаратів з наступною дифузією, його слід виключати за 10-20 хв до кінця операції. За своєю дією значно сильні­ший, ніж ефір, хлороформ. Випускають по 50 мл і зберігають в темній оран­жевій герметичній посудині.

Трихлоретилен (Тгіспіогеіпуіепшп), трилен - наркогенна прозора лет­ка рідина із своєрідним запахом, зберігають у пляшечках в прохолодному затемненому місці. Має виражену аналгезувальну, наркотичну дію. Викори­стовують в основному при короткочасних операціях, в стоматологічній і акушерській практиці з відкритих або напіввідкритих випаровувачів.

Етран (Еігап), пенфлуран - новий галогеновий анестетик, за дією по­дібний до фторотану. Забезпечує швидку і легку індукцію в наркоз без вираженого збудження. Може поєднуватись з внутрішньовенними анесте­тиками, закисом азоту. Випускають і зберігають у темних скляних посуди­нах по 50 мл (список Б).