Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом

Електробезпека людей значною мірою залежить від вологості і тем-ператури повітря у приміщенні, ступеня електропровідності підлоги і стін, наявності в повітрі хімічних речовин й електропровідного пилу то-що.

Всі виробничі приміщення за рівнем електробезпеки поділяються на три класи:

– приміщення без підвищеної небезпеки. Це сухі приміщення зі стру-монепровідною підлогою, з вологістю не вище 75%, без пилу або лише зі струмонепровідним пилом температурою повітря до 300С, в яких відсут-ня можливість одночасного дотику людини до корпуса електричної уста-новки і металевих елементів, з’єднаних з землею;

– приміщення з підвищеною небезпекою. Для них характерним є на-явність однієї з таких п’яти ознак: вологість перевищує 75%, наявний електропровідний пил, електропровідна підлога, температура повітря вище +30°С, існує можливість одночасного дотику до металевих предме-тів, з’єднаних з землею, і корпусу електроустановки;

– особливо небезпечні приміщення. Вони можуть мати до 100% воло-гості або хімічно активне середовище, що руйнує електроізоляцію, або одночасно дві чи більше ознак, характерних для приміщення з підвище-ною небезпекою.

50 Заходи та засоби захисту працівників при експлуатації електроустановок

У цілому безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

- конструкціями електроустановок;

- технічними способами та засобами захисту;

- організаційними та технічними заходами.

Конструкції електроустановок повинні відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу від випадкового контакту із струмопровідними частинами, а також від потрапляння всередину сторонніх предметів та вологи.

Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) поділяються на:

- ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція струмопровідних частин, забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин, використання попереджувальної сигналізації, застосування по можливості малих напруг (36 та 12 В), електричний розподіл мереж, вирівнювання потенціалів);

- ТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні частини електроустановок (застосування захисного заземлення, занулення, вимкнення);

- електрозахисні засоби, з яких найчастіше використовуються ізолювальні та огороджувальні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції працівника від частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, тобто у випадку, коли працівник одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та до струмопровідних частин або металевих конструктивних елементів (корпусів), які опинилися під напругою. Це: інструменти з ізольованими ручками, ізолювальні штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги, ізолювальні килимки, діелектричні рукавички та боти.

Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин (щити, переносні огорожі тощо).

Організаційні заходи у галузі полягають у призначенні осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт щодо використання або ремонту електроустановок; оформлення нарядів чи розпоряджень на проведення цих робіт та організацію нагляду за ними; оформлення закінчення робіт, перерв у роботі, переведення на інші робочі місця тощо.

51 ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЕЛЕКТРОТРАВМАХ
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЕЛЕКТРОТРАВМАХ
Ураження електрострумом виникають у побуті й на виробництві найчастіше через порушення правил корис­тування джерелами електроенергії. іноді трапляються ураження блискавкою. Проходження електричного струму викликає в організмі загальні й локальні зміни. Постійний струм напругою до 40 В не викликає смертельного ураження. При напрузі 220—880 В вми­рають 20—30%, при 1000 В — 50%. Дія струму напругою 3000 В і більше практично завжди призводить до смерті потерпілого. Змінний струм напругою 127— 220— 380 В і частотою 50 Гц небезпечніший, ніж постійний.
Суха шкіра має достатній опір і не ушкоджується струмом напругою 60 В. При напрузі 220 В шкіра ушкод­жується завжди. При напрузі понад 500 В виникають «пробої» шкіри. тоді електричному струму чинять опір лише внутрішні органи.
При ураженні блискавкою дуже небезпечним є пря­ме попадання в голову. 80—90% потерпілих непри­томніють. Порушення серцевої діяльності при ураженні блискавкою менш небезпечне, ніж при ураженні елек­тричним струмом, у зв.язку з короткочасністю дії і високою напругою в зоні розряду. Зупинка дихання найчастіше виникає як вторинне явище, що спричи­няється рефлекторною зупинкою серця, ушкодженням ребер і мозку після падіння потерпілого.
При наданні першої допомоги слід насамперед, до­тримуючись правил безпеки, припинити дію електрич­ного струму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, але й обережно, користуючись предметами, що не прово­дять струм (палицею, сухою мотузкою). Слід одягнути гумові рукавиці, взути калоші або гумові чоботи, якщо вони є. При зупинці дихання проводять штучну венти­ляцію легень. В разі зупинки серця роблять його закри­тий масаж. перед цим потрібно один-два рази вдарити кулаком у нижню частину грудної клітки.