Ознаками зажиттєвості можуть бути загальні ре­акції організму на травму і місцеві прояви в межах самого пошкодження

До загальних реакцій організму на травму належать насамперед зміни, пов 'язані з діяльністю органів кровообі­гу. Це кровотечі (зовнішні і внутрішні), недокрів'я органів і тканин, крововиливи в тканини і тромбоз судин у ділянці пошкоджень, жирова і повітряна емболія.

Про зажиттєвість пошкоджень також свідчать аспірація і заковтування крові, частинок пошкоджених органів і тканин.

Місцевими проявами зажиттєвості травми вважають травматичний набряк, запальну реакцію і скорочення по­шкоджених тканин (особливо м'язів).

За допомогою гістологічного дослідження початкові ознаки загальної реакції тканин в ділянці зажиттєвих по­шкоджень можна визначити в перші ЗО хв.: переповнені кров'ю судини, крайове стояння лейкоцитів із початковою їх міграцією в тканини, початкові прояви травматичного набряку Виражені ознаки реакції запалення виявляються через 3-4 год. після травми.

Для поліпшення діагностики зажиттєвості і давності пошкоджень, крім гістологічного методу, можна застосо­вувати багато інших: гістохімічні, біохімічні, біофізичні, емісійний спектральний аналіз тощо. Найбільшого поши­рення набули гісто і біохімічні методи дослідження, в

основу яких покладено клітинні, тканинні, ферментні, мо­лекулярні та обмінні прояви феномена місцевого запален­ня як універсальної відповіді травмованих тканин на зов­нішню деструктивну дію.

Доведені можливість визначення за допомогою гісто­хімічних методів давності механічних пошкоджень за ха­рактером ферментативних змін у шкірі (рис. 38). На основі гістологічних і гістохімічних досліджень була розроблена судово-медична діагностика зажиттєвості і давності утво­рення саден (Т.Я.Пазенко, 1977), колото-різаних ран (А.І.Марчук, 1979), синців (С.С.Бондар, 1981), странгуля­ційних борозен (І.О.Концевич 1964).

Проте ці дослідження свідчать, що пошкодження, які заподіяно незадовго до смерті і одразу після неї, за своєю морфологічною характеристикою схожі і диференціювати їх гістологічними та гістохімічними методами неможливо. Застосування морфологічних методів дослідження обме-

—————————————— 268 ——————————————

Т

Судово-медична травматологія

женотому, що вони можуть бути використані при вивченні матеріалу, який не піддається післясмертному аутолізу і гниттю.

Більш перспективним в цьому плані виявилось викори­стання біохімічних методів для виявлення біологічно ак­тивних речовин у травмованих тканинах і органах (рис. 39).

Важливе значення в розв'язанні цієї проблеми має ком­плексне дослідження вмісту фізіологічне активних речо­вин (гістаміну, серотоніну, гепарину, вазоактивних про-

л ' д Судово-медична травматологія

стагландинів — F,^, Е^), амінокислот, а також хімічних елементів — цинку, кальцію, магнію (В.О.Сушко, 1987, Б.В.Михайличенко, 1991). Отримані результати свідчать, що в зажиттєве травмованій шкірі вже з перших хвилин після нанесення пошкодження незалежно від характеру (синець, садно, рана, странгуляційна борозна) значно змінюється вміст фізіологічне активних речовин. В по­шкодженнях, що виникли після настання смерті, ці зміни ніколи не спостерігаються.

Аналіз вмісту фізіологічне активних речовин дозволяє встановити термін нанесення травми навіть в гнильно змінених (до 5 діб післясмертного періоду) і в муміфікова­них тканинах.

РОЗДІЛ IX