Матеріали і термообробка зубчастих коліс

Зубчасті колеса виготовляють із різноманітних матеріалів. Ос­новним із них є сталь, яка допускає зміцнюючу термічну або хіміко–термічну обробку. Сталеві зубчасті колеса забезпечують високу несучу здатність та довговічність зубчастої передачі.

Для виготовлення зубчастих коліс найбільше застосування мають якісні вуглецеві сталі 40, 45, 50, сталі з підвищеним вмістом марган­цю 40Г2, 50Г, леговані сталі 40Х, 40ХН, 40ХНМА, 35ХГСА та ін.

Залежно від твердості після термообробки сталеві зубчасті колеса умовно можна поділити на дві основні групи:

а) зубчасті колеса з твердістю Н ≤ 350 НВ після нормалізації та поліпшення;

б) зубчасті колеса з твердістю Н > 350 НВ після об'ємного гар­тування, гартування СВЧ, цементації, азотування.

Із твердістю Н ≤ 350 НВ зубчасті колеса нарізають після термообробки заготовки. При цьому досягається достатня точність виготовлення зубчастих коліс без використання дорогих фінішних операцій. Колеса цієї групи добре припрацьовуються, а зубці не піддаються крихкому руйнуванню при динамічних навантаженнях. Для ліпшого припрацьовування зубців твердість шестірні рекомен­дують назначати більшою від твердості колеса (H_l ≥ Н₂ + 25... ЗО НВ).

У косозубих та шевронних зубчастих передачах інколи назна­чають твердість зубців шестірні значно вищою, ніж твердість зубців колеса (приблизно на 100 одиниць НВ). Цим досягається деяке під­вищення несучої здатності зубчастих передач із косими зубцями

Технологічні переваги сталей із твердістю Н ≤ 350 НВ забезпе­чили їм широке застосування в умовах індивідуального та малосерійного виробництв, у мало– та середньонавантажених передачах, якщо не ставляться жорсткі обмеження відносно габаритних розмі­рів зубчастих передач Такі сталі можуть бути використані для ви­готовлення великогабаритних зубчастих коліс, термообробка яких утруднена.

Сталі зтвердістю Н > 350 НВ застосовують для високонавантажених зубчастих коліс відносно невеликих розмірів. Спеці­альні види термообробки дозволяють дістати твердість Н = 50... 60 HRC. Однак висока твердість створює деякі труднощі у виготов­ленні зубчастих коліс. Нарізування зубців при високій твердості заготовки неможлива або дуже утруднена. Тому термообробку здій­снюють після нарізування зубців. Деякі види термообробки (об'ємне гартування, цементація) супроводжуються значним коробленням зуб­ців. Тому для виправлення форми зубців потрібні додаткові дорогі фінішні операції (шліфування, притирання та ін.). Ці труднощі простіше перебороти в умовах великосерійного та масового виробниц­тва зубчастих коліс, де значно легше окупаються спеціальні облад­нання, інструменти, верстати.

Крім того, зубчасті колеса з високою твердістю погано припра­цьовуються (немає потреби в різниці твердості), що вимагає підви­щеної точності виготовлення та монтажу передачі, значно більшої жорсткості валів та їхніх опор.

Високу твердість зубців зубчастих коліс можна дістати різними видами термічної та хімікотермічної обробки.

Об'ємне гартування – найпростіший спосіб добуван­ня високої твердості. Для об'ємного гартування використовують вуглецеві та леговані сталі з середнім вмістом вуглецю 0,35–0,60 %. При цьому можна дістати твердість Н = 45...55 HRC. Недоліки об'єм­ного гартування: викривлення зубців і потреба подальших фінішних операцій; зменшення міцності зубців при ударних навантаженнях; обмеження розмірів заготовок, які можуть сприймати об'ємне гар­тування.

Цементація є тривалим та дорогим процесом. Однак вона забезпечує дуже високу твердість Н = 58...63 HRC. При гартуванні після цементації форма зубців також викривляється. Для цементації використовують маловуглецеві леговані сталі 20Х, 12ХНЗА та ін. Леговані сталі забезпечують підвищену міцність серцевини і цим запобігається продавлювання крихкого поверхневого шару зубців при перевантаженнях. Глибина цементації 0,8–1,2 мм. Цементацію застосовують для зубчастих коліс, маса і габаритні розміри яких мають вирішальне значення (транспортні засоби, авіація).

Поверхневе гартування здійснюють нагріванням СВЧ або газовим полум'ям; воно забезпечує твердість Н = 48...54 HRC. Застосовується для зубчастих коліс із порівняно великими зубцями (т > 5 мм). При малих модулях виникає небезпека прогартовування зубців наскрізь. При відносно тонкому поверхневому гартуванні зубці викривляються мало. Для поверхневого гартування використовують сталі 45, 40ХН та ін.

Азотування також забезпечує високу твердість поверхне­вого шару зубців (Н = 60...65 HRC). Мала товщина твердого шару близько 0,1–0,6 мм робить зубці чутливими до перевантажень та непридатними для роботи в умовах абразивного спрацювання. Сту­пінь викривлення зубців після азотування невеликий. Тому цей вид хіміко–термічної обробки доцільно використовувати у тих випадках, коли важко шліфувати зубці (наприклад, у колесах із внутрішніми зубцями). Азотуванню піддаються колеса із середньовуглецевих ста­лей, до складу яких входить алюміній (38ХМЮА, 42Х2Н2МФЮА та ін.). Заготовки зубчастих коліс, призначених для азотування, тре­ба попередньо гартувати та зробити відпуск (поліпшення) для під­вищення міцності серцевини.

Сталеве литво використовують для виготовлення великогабарит­них зубчастих коліс (d > 500 мм). При цьому застосовують сталі 40Л, 45Л, 50Л, які треба пормалізуваїи.

Механічні характеристики деяких марок сталей, що використову­ються для виготовлення зубчастих коліс, наведені у таблицях.

Для виготовлення шестірні та колеса можна брати однакові або різні марки сталей. У табл. 22.4 наведено рекомендації щодо вибору різних варіантів матеріалів для шестірні і колеса та доцільних видів термообробки і твердості.

Крім сталей для виготовлення великогабаритних тихохідних зуб­частих коліс використовують чавуни. Чавунні зубці достатньо стійкі проти заїдання та спрацювання, але мають низьку міцність на згин. Вони також не можуть працювати в умовах ударного навантаження. Для виготовлення зубчастих коліс у більшості випадків застосовують сірі чавуни марок СЧ 18 – СЧ 35.

Останнім часом у малонавантажених передачах широко застосо­вуються зубчасті колеса з неметалевих матеріалів. Такі колеса виго­товляють із шаруватих пластиків, текстоліту або поліамідів (кап­рон, нейлон). Вони здебільшого працюють у парі із сталевими зуб­частими колесами. Передачі з пластмасовими колесами менш чутливі до неточностей виготовлення та монтажу,добре припрацьовуються, створюють менший шум, але поступаються металевим колесам за несу­чою здатністю та довговічністю. Поліамідні колеса достатньо стійкі при роботі в агресивному корозійному середовищі.