Стискання грудної клітки і живота

При стисканні грудної клітки дихальні рухи утрудню­ються, апотім стають неможливими. Для того, щоб припи­нити грудне дихання, потрібний тиск маси 40-50 кг (для дужих, сильних людей — 80-100 кг). Рухи передньої стінки грудної клітки у дітей, особливо у новонароджених, мо­жуть спинитися під тиском маси руки дорослої людини. Стискання лише грудної клітки спричиняє смерть при явищах затяжної асфіксії протягом 30-50 хв., оскільки рух діафрагми не може забезпечити потрібного розширення

—————————————— 337 ——————————————

д-'-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "^?

легенів. При одночасному стисканні грудей і живота, тобто коли дихання повністю зупиняється, смерть настає значно швидше.'

У випадках смерті від стискання грудей і живота, як правило, виявляють численні крапкові крововиливи на шкірі обличчя, шиї, на грудях внаслідок різкого переповнення кров 'ю капілярів шкіри вище від місця стискання (екхімоз-на маска).

Ці крововиливи у величезній кількості виникають внас­лідок значних судомних скорочень грудних м'язів при їх стисканні і різкого застою крові в системі верхньої порож­нистої вени.

При зовнішньому огляді трупа виявляють відбитки рель­єфу тканин і складок одягу, наявність на трупі та одязі залишків мас, що спричинили стискання (пісок, штукатур­ка, великий вантаж тощо).

При внутрішньому дослідженні трупа нерідко можна виявити так званий карміновий набряк легенів, тобто тка­нина легенів внаслідок насичення крові киснем має кар­міново-червоний колір.

У разі стискання грудей і живота можливі пошкоджен­ня внутрішніх органів (серця, легенів, печінки, селезінки, нирок), а також переломи ребер. У таких випадках йдеться не про асфіксію, а про пошкодження внутрішніх органів, які спричинили травматичний шок або гостру кровотечу.

Таким чином, смерть від механічної асфіксії внаслідок стискання грудей і живота можна запідозрити лише у випадках наявності видових і загальноасфіктичних ознак

— відсутності чи наявності незначної травми. Стискання грудей і живота, найчастіше є наслідком нещасного випад­ку при завалах шахт, колодязів, споруд тощо. Маленькі діти можуть вмерти від асфіксії внаслідок накладання на

—————————————— 338 ——————————————

д-і-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -у»

груди тугого компресу. Особливо небезпечним є стискан­ня в натовпі, що може призвести до смерті.

Утопления

Утопления — це один із видів механічної асфіксії, при якому механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), яка потрапляє в дихальні шляхи. Для того, щоб людина загинула від утопления, необов'язковим є занурення тілау велике водоймище. Людина може втопи­тися навіть у калюжі, тазу, діжці тощо. Це можливо у випадках, коли людина в стані сильного алкогольного сп'яніння або, наприклад, під час епілептичного нападу потрапляє обличчям у калюжу води. Вода при дихальних рухах аспірує у глибокі дихальні шляхи, і може настати смерть від механічного задушення. Проте, такі випадки спостерігаються надзвичайно рідко. Найчастіше тіло зану­рюється у воду на досить значну глибину.

Людина, перебуваючи під водою, спочатку затримує дихання звичайно протягом 1 хв., іноді трохи більше, що залежить від витривалості і тренованості. Коли затримува­ти дихання більше неможливо, рот розкривається, і вода стрімко надходить у дихальні шляхи, одночасно частково потрапляючи і в шлунок. Людина починає дихати у воді — настає період задишки.

Під час першого вдиху вода надходить у горло, внаслі­док чого подразнюється слизова оболонка і виникає ка­шель. При цьому від змішування води, повітря і слизу в дихальних шляхах утворюється дрібнопухирчаста піна, яка поступово викидається з дихальних шляхів. Після цього настає нетривале припинення дихання, потім з'яв­ляється кінцеве дихання, яке через 5-6 хв. припиняється, а через 10-15 хв. настає смерть.

—————————————— 339 ——————————————

д-'-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "V*

Проте, відомі випадки, коли після 10-15 хвилинного перебування під водою людину вдається повернути до життя. Можливо, це відбувається через спазм гортані або трахеї в першу мить від подразнення їх проникною водою, що й утруднює її надходження. Людина при цьому перебу­ває в стані уявної смерті.

Труп при утепленні звичайно перебуває під водою до розвитку гнильних процесів. Якщо він не застряє десь між підводним камінням або під корчем, то внаслідок гниль­них змін спливає на поверхню води.

Встановлення смерті від утеплення грунтується на оз­наках, характерних для цього виду механічної асфіксії. У свіжих випадках діагностикаутоплення не становить особ­ливих труднощів, проте при наявності гнильних процесів усі характерні ознаки поступово зникають, і діагностика утеплення стає утрудненою.

При судово-медичному дослідженні трупа, витягнутого з води, потрібно спочатку виявити ознаки перебування його у воді, а потім вже виявити ознаки утеплення.

Ознаками перебування тіла у воді є мокрий одяг, мокре, немовби липке волосся, гусяча шкіра, зморщування сосків, навколо соскових кружал і мошонки, червоний колір трупних плям, мацерація шкіри, планктон в легенях і шлунку.

Ці ознаки зумовлені певними чинниками. Внаслідок подразнення шкіри водою і процесів заклякання відбу­вається деяке скорочення м'язів, що випрямляють волос­ся, через що над поверхнею шкіри підвищуються волосяні мішечки; шкіра немовби вкривається численними дрібни­ми білястими горбиками (гусяча шкіра).

Подразнення шкіри, особливо холодною водою, при­зводить до скорочення м'язових волокон у ділянці сос-

—————————————— 340 ——————————————

д-і-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії-тр>

ків, навколососкових кружал і на мошонці, внаслідок чого спостерігається їх зморщування, іноді значно виражене.

Червоний колір трупних плям зумовлений тим, що через холодну вологу шкіру легко проникає кисень, а тому після витягання трупа з води кисень, сполучаючись із трупною кров'ю, окислює її. Це явище можна помітити на будь-якому трупі, якщо покласти його на мокрий секцій­ний стіл, на якому іноді збираються невеликі калюжі води. Стикаючись з водою, фіолетові або синюшні трупні плями у цих ділянках незабаром робляться червоними.

Особливо ве­лике практичне значення має ма­церація шкіри, ос­кільки за Ті роз­витком можна приблизно визна­чити час перебу­вання трупа у воді. Мацерація (банна шкіра, або рука прачки, рис. 60) — це розмо­кання, набрякан­ня і зморщування шкіри, яке відбувається у воді. Мацера­ція насамперед виникає на верхніх і нижніх кінцівках, особливо на кистях і ступнях. Спочатку вона з'являється на пальцях рук і ніг, поступово поширюючись на всю поверхню кистей і ступнів, спостерігається побіління і дрібна складчастість шкіри (слабо виражені ознаки маце­рації), потім шкіра набуває перлисто-білого забарвлення і

Рис. 60. Мацерація шкіри кисті у вигляді перчатки смерті (за С.П.Дідковською)

д' д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "^S>

вираженої складчастості (виражені ознаки мацерації). Зго­дом виникають пухирці, наповнені рідиною, і поступово відбувається повне відокремлення епідермісу разом нігтя­ми (різко виражені ознаки мацерації).

Якщо потягнути за нігті, то верхній шар шкіри знімаєть­ся разом з нігтями у вигляді рукавички ("рукавичка смерті"). Після цього мацерація поширюється на шкіру всього тіла. Холодна вода затримує процеси мацерації, а тепла прискорює їх (табл. 7).

Таблиця 7

Строки виникнення мацерації шкіри (за С.П.Дідковською, 1959)

Температ води С	Перші прояви мацераціі	Кінцеві прояви мацераціі
макрос­копічні	мікроско­пічні	макрос­копічні	мікроско­пічні
2-4	1-2 доби	10-12 год	30-38 діб	35 діб
8-Ю	12-24 год	4-6 год	18-20 діб	18 діб
14-16	6-8 год	2-3 год	8-Ю діб	8 діб
20-22	0,5-1 год	1-1,5 год	4-5 діб	4 доби

Встановлено (С.ПДідковська, 1959) досить важливі в практичному відношенні особливості мацерації:

1. Трупи новонароджених тривалий час не піддаються мацерації. Відбувається це тому, що шкіра новона-

л-1-л Експертиза при смерті від механічної' асфіксії -^>

роджених вкрита шаром сироподібного мастила (yemix caseosa), яке запобігає мацерації шкіри.

2. Мацерація шкіри триває під мокрим одягом.

3. При низькій температурі води (від +2 до +10°С), коли ознаки мацерації візуально не виявляються, їх можна встановити мікроскопічним дослідженням шкіри з виявленням набрякання рогового шару, відторгнен­ня рогових пластинок, наявності поздовжніх трі­щин у товщі рогового шару шкіри, пізніше — зник­нення ядер клітин, втрата чіткості їхніх країв тощо.

Усі ці ознаки перебування тіла у воді можна виявити на будь-яких трупах, витягнутих із води, тобто не тільки на трупах осіб, що померли від утеплення, а й на тих, що загинули від інших причин, наприклад, на трупах, кинутих у воду після вбивства з метою приховання слідів злочину.

У випадку смерті від утеплення виявляються як загаль-ноасфіктичні, так і видові його ознаки.

До такихвидових ознак утеплення належать: дрібно-пухирчаста біла піна в дихальних шляхах (ознака Кру-шевського), почервоніння і набрякання слизової оболонки дихальних шляхів, збільшення і емфізема легень, бліді, розпливчасті крововиливи на їх поверхні {плями Рассказо-ва-Лукомського); наявність води у тонкій кишці, черевній порожнині (ознака Моро), збільшення печінки і наявність планктону у внутрішніх органах; наявність рідини середо­вища утопления в пазусі клиноподібної кістки (ознака Свешнікова).

Наявність піни у дихальних шляхах, а також біля от­ворів рота і носа зумовлена тим, що під час задухи, коди вода потрапляє в дихальні шляхи і подразнює їх слизову оболонку, відбувається виділення великої кількості слизу, що містить білки, які змішуються і збиваються з водою і

—————————————— 343 ——————————————

д-'-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії

повітрям в дихальних шляхах, утворюючи дрібнопухирча-сту піну, що випинається назовні. Ця піна досить стійка, при висиханні зберігає свою конфігурацію. Внаслідок под­разнення водою слизова оболонка дихальних шляхів гіпе-ремійована, набрякла.

Потрапляючи в бронхи, вода сильно тисне на повітря, яке міститься там. Воно розриває стінки альвеол і потрап­ляє під легеневу плевру, спричиняючи емфізему. На місце витиснутого повітря проникає вода. Внаслідок цього об' єм легенів значно збільшується, і вони зсередини тиснуть на грудну клітку, через що на них нерідко залишаються попе­речні борозни — сліди від утискування ребер. За рахунок води, що проникла в легені, маса їх збільшується до 600-700 г. Якщо легені в плевральній порожнині розташову­ються вільно, розширення та емфізема легень при утоп-ленні добре виражені в тому разі, коли вони майже по всій поверхні прирощені до підреберної плеври міцними спай­ками, які не дозволяють їм розкриватися.

Наявність розпливчастих, з нечітко обмеженими кра­ями крововиливів (плями Рассказова-Лукомського) пояс­нюється розбавленням крові водою, яка потрапляє в кров через альвеолярні капіляри.

У випадках утеплення в морській воді, яка є гіпертоні­чним розчином, гемоліз еритроцитів не відбувається, і кров стає густішою, тому плями Рассказова-Лукомського під легеневою плеврою не виникають.

Велика кількість води у шлунково-кишковому тракті пояснюється її проникненням в період утеплення. Якщо рідина є в 12-палій кишці, то це вказує на зажитьттєве її потрапляння під час вмирання.

Внаслідок застійних явищ і збільшення об'єму рідини в судинах печінки збільшуються її об'єм і маса (до 2000 г).

—————————————— 344 —————————————

Г

Експертиза при смерті від механічної асфіксії

Найважливішою ознакою утеплення треба вважати на­явність при мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів планктону (крім легенів і шлунка, куди він може потрапити й післясмертно), тобто суспензованих у воді тваринних і рослинних мікроорганізмів, в основному діа­томових водоростей, що мають щільний панцир (рис. 61). При розриві альвеолярних стінок вони потрапляють у потік крові і заносяться у внутрішні органи. Особливо велика кількістьїх виявляється у крові, м'язі серця, нирках і в кістковому мозку. Виявлення часточок планктону (де­сятки та сотні) в цих органах свідчить про утеплення, оскільки післясмертно вони потрапити в ці органи не можуть.

Рис. б]. Діатомовий планктон із паренхіматозних органів при утоплені (за С.П.Дідковською)

Метод виявлення планктону дає позитивний результат і в разі гниття трупа, коли всі інші видові ознаки утеплення поступово зникають.

/^-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії —^

Для дослідження на діатомовий планктон найчастіше вилучають нирку, яка міститься у капсулі, що захищає її від забруднення. У разі виражених гнильних змін трупа діато­мовий планктон виділяють з довгих трубчастих кісток (плечової або стегнової).

У випадках ексгумації при повному розплавленні кістко­вого мозку діатомовий планктон добувають шляхом про­мивання кісткового каналу дистильованою водою з дода­ванням сірчаної або азотної кислоти.

Утеплення найчастіше є результатом нещасного випад­ку. Іноді трапляються випадки самогубства, ще рідше — вбивства.

Якщо при вбивствах перед скиданням у воду мала місце боротьба, на трупі можна виявити різні пошкодження (сад­на, синці тощо) — сліди боротьби та опору. У тому разі, коли зіштовхування у воду відбувається раптово, таких пошкоджень може не бути. Самогубці іноді прив'язують собі каміння чи інший вантаж, зв'язують руки і навіть ноги. Слід враховувати можливість заподіяння самому собі поранень перед потраплянням у воду або одержан­ня пошкоджень випадкового характеру при падінні у воду (наприклад, порушення цілості кісток черепа при ударі головою об кам'яний виступ моста, різні пошкод­ження при пірнанні у мілкому місці, стрибках з висоти тощо).

На трупах, витягнутих з води, нерідко виявляються післясмертні пошкодження, заподіяні гострими предмета­ми — кінцями багрів (при витягуванні або розшуках тру­па), гвинтами пароплавів та ін.

Проте, не кожен труп, витягнутий з води, є жертвою утеплення. Смерть у воді може настати і з інших причин, наприклад, від крововиливу в мозок, довільного розриву серця з тампонадою перикарда та ін.

—————————————— 346 ——————————————

д і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -^р>

Іноді на трупі, витягнутому з води, виявляються забиті рани, пошкодження кісток, або петля на шиї з прив' язаним до неї вантажем.

У таких випадках питання про механізм цих пошкод­жень вирішується індивідуально, з урахуванням їх харак­теру, локалізації, особливостей організму, а також резуль­татів детального вивчення усіх матеріалів справи.

РОЗДІЛ XI