Пов'язки на голову, обличчя та шию

Пов'язки на голову накладають бинтом шириною 5-8 см. Вони можуть бути: простими або поворотними. їх накладають таким чином: спочатку покривають поворотними турами бинта склепіння черепа в сагітальному напрямку, а потім ці тури фіксують коловою пов'язкою. Можна застосову­вати іншу методику - спочатку накладають закріплювальні тури навколо голови, потім бинт перегинають на лобі і ведуть по боковій поверхні голови вище попереднього туру до потилиці, де роблять другий перегин і покрива­ють бокову поверхню протилежної сторони, після чого їх фіксують колови­ми турами. В такому порядку бинтування продовжують до тих пір, поки повністю не закриють склепіння черепа (рис. 121а, б, в).

Шапку Гіппократа накладають за допомогою двоголового бинта або двох бинтів. Роблять коловий хід навколо голови нижче потиличного висту­пу. Після перехресту бинтів у потиличній ділянці однією рукою проводять голівку бинта через склепіння черепа на лоб, де його закріплюють коловим туром. Ці прийоми повторюють до тих пір, поки не буде закрите склепіння. Сагітальні тури бинта повинні поперемінно накладатися вправо і вліво від першого сагітального туру.

Чепець є більш простою, зручною і надійною пов'язкою. Кусок бинта довжиною 60-100 см кладуть на тім'яно-скроневу ділянку спереду вушних раковин. Накладають перший горизонтальний тур навколо голови, при цьо­му хворий утримує кінці зав'язки в натягнутому стані. Потім бинт перекида­ють над зав'язкою, підводять його під неї і ведуть назад, закриваючи потили­цю. На протилежному боці бинт знову обводять навколо зав'язки і ведуть його допереду, прикриваючи лоб. Ці прийоми повторюють до повного зак­риття черепа. Кінець бинта фіксують до однієї із зав'язок.

Пов'язка на одне око (рис. 121, а). Спочатку накладають циркулярні закріплювальні ходи, потім у потиличній ділянці опускають бинт під вухо і проводять косо вверх по боковій поверхні щоки і закривають хворе око, після чого закріплюють циркулярним туром висхідний. При накладанні по­в'язки на праве око бинт ведуть зліва направо, на ліве - навпаки.

Пов'язка на обидва ока (рис. 121, б). Бинт фіксують двома горизон­тальними турами навколо голови. Потім його ззаду опускають вниз, ведуть під правим вухом догори і закривають праве око, після чого ведуть горизон­тально навколо голови і далі в ділянці лоба - під ліве вухо, закриваючи ліве око. Цей порядок повторюють до завершення пов'язки. Фіксують її гори­зонтальними колами бинта.

Пов'язка на вуха, або "неаполітанська пов'язка'" (рис. 121, в). Спо­чатку накладають циркулярні фіксуючі тури, потім продовжують бинтувати таким чином, що кожний наступний тур розташовується нижче попередньо­го аж до повного закриття вуха і соскоподібного відростка.

Вуздечку (рис. 122) накладають при ушкодженнях нижньої щелепи. Для її фіксації спочатку роблять два горизонтальні фіксуючі тури навколо голови, потім у ділянці потилиці бинт ведуть вниз під правим вухом на боко­ву поверхню шиї і під нижню щелепу, далі - вертикально попереду лівого

вуха на тім'я. Після цього накладають декілька вертикальних турів для на­дійної іммобілізації щелепи і далі від підборіддя бинт ведуть по другому боці шиї на потилицю з переходом на горизонтальні закріплювальні ходи.

Пращоподібні пов'язки (рис. 123 а, б) накладають на ніс, підборіддя, ниж­ню щелепу, голову. Пращу виготовляють з марлі, широкого бинта або стрічки

матерії, у яких розрізані кінці. Се­редня частина її забезпечує закрит­тя ушкодженої ділянки тіла.

Пов'язки шиї. Бинтування пе­редньої частини шиї проводять за допомогою хрестоподібної пов'яз­ки на потилицю, чергуючи її ходи з циркулярними турами (рис. 124 а, б, в). При бинтуванні задньої частини шиї застосовують циркулярні ходи, укріплюючи їх восьмиподібними ту­рами на голові або хрестоподібною пов'язкою грудної клітки.

Восьмиподібна пов'язка на потилицю, задню частину шиї і спину почи­нається з накладання двох ходів бинта навколо голови на рівні лоба, після чого бинт ведуть над лівим вухом вниз на шию, обходять її справа та спереду і по задній поверхні її переходять на голову. Потім бинт ведуть над лівим вухом у косому напрямку вниз на ділянку потилиці, потім навколо шиї і знову вгору на голову. Пов'язку закріплюють навколо голови.

Пов'язки на тулуб

їх застосовують при ушкодженнях грудної клітки, переломі ребер і ін. Спіральна пов'язка на грудну клітку (рис. 125).

Перед накладанням пов'язки кладуть бинт довжиною 1 м серединою на ліву дельтоподібну ділянку, кінці його вільно звисають на спині і на передній поверхні грудної клітки. Другим бинтом накладають фіксуючі тури в нижніх відділах грудної клітки, а потім бинтують спіральними ходами знизу вверх до підпахвових ямок, де закріплюють пов'язку круговими ходами. Кінець бинта, який вільно звисає, на грудній клітці кладуть на праву дельтоподібну ділянку і зв'язують з другим вільним кінцем бинта.

Пов'язку Дезо (рис. 126, а) застосовують для іммобілізації при перело­мах ключиці і плеча. Хворого садять і згинають руку в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Коловим ходом бинта фіксують плече до тулуба, потім ведуть бинт косо вверх з-під пахви на надпліччя і вниз по спині та плечах, огинають ліктьовий суглоб і прямують під пахвову ділянку. Потім ведуть бинт по спині на надпліччя і опускають по передній частині грудної клітки до ліктьового суглоба, огинаючи його спереду назад, і йдуть далі під пахвову ділянку. Вищеописані ходи повторюють декілька разів до повної і доброї фіксації. При іммобілізації правого плеча і ключиці ходи бинта ідуть за годинниковою стрілкою; лівого плеча і ключиці - проти годинникової.

При аналогічних ситуаціях на грудну клітку накладають також пов'яз­ку Вельпо (рис. 126, б).

Хрестоподібну пов'язку на грудну клітку (рис. 127) накладають на передню або задню поверхню. Спочатку накладають закріплювальні цирку­лярні тури навколо грудної клітки, потім бинт ведуть по передній поверхні косо вверх на надпліччя і через спину поперечно на протилежне надпліччя і далі косо під протилежну підпахвову ділянку, перехрещуючи попередній хід. Далі повторюють хрестоподібні ходи. Пов'язку закріплюють на грудній клітці.

Пов'язку на молочну залозу (рис. 128, а) застосовують при ушкоджен­нях, опіках, маститах, після оперативних втручань. Перші закріплювальні колові тури накладають нижче молочних залоз. При бинтуванні правої мо­лочної залози бинт ведуть проти годинникової стрілки; лівої - за годинни­ковою стрілкою. Після колового ходу доходять до правого боку молочної залози, охоплюють її нижню і внутрішню поверхню, ведучи бинт на ліве надпліччя, далі косо вниз по спині до правої підпахвинної ямки і роблять коловий закріплювальний тур. Повторюють у такому ж порядку ходи до повного закриття молочної залози.

Пов'язка на обидві молочні залози (рис. 128, б). Початок бинта фіксу­ють двома горизонтальними турами під молочними залозами. Третій тур ведуть з бокової поверхні грудної клітки на праву молочну залозу, при-піднімаючи її на ліве надпліччя. Від спини бинт проводять косо вниз під праву підпахвинну ямку і молочну залозу, потім - під лівою молочною зало­зою і підпахвинною ділянкою косо вверх на праве надпліччя і звідти - вниз косо на ліву молочну залозу, після чого роблять коловий закріплювальний тур. У такому порядку повторюють ходи до повного закриття обох молоч­них залоз.

Пов'язки на ділянку живота і таза. Крім клеолових і колодійних пов'язок, які застосовують найчастіше, на живіт і таз можна накласти про­сту спіральну колову пов'язку, низхідну і висхідну (рис. 129 а,б) і двосто­ронню колосоподібну пов'язки, а також восьмиподібну пов'язку на проме­жину (рис. 130).

Пов'язки на кінцівки

Пов'язки на верхню кінцівку. Для бинтування пальців кисті застосову­ють в основному спіральні пов'язки, які починаються коловими ходами на­вколо зап'ястя, потім ведуть бинт по тильній поверхні кисті до кінця пальця, обкутуючи його спіральними ходами. Повторюючи попередні ходи, можна накласти таку пов'язку на всі пальці руки (рис. 131 а,б). На кисть можна накладати пов'язку у вигляді рукавички на всі 4 пальці і зап'ястя (рис. 131, в).

Пов'язки на передпліччя, плече і лікоть. Найуживанішими пов'язка­ми на передпліччя і плече є колові або колосоподібні (рис. 132, 133).

На ділянку плечового суглоба і підпахвинну ямку накладають колосо­подібну пов'язку і комбінують її з косими і горизонтальними турами бинта навколо грудної клітки (рис. 134).

Пов'язки на нижню кінцівку. Для закриття уражень нижніх кінцівок застосовують ті ж самі типи пов'язок, що і для верхніх (рис. 135).

Хрестоподібну або поворотну пов'язку (рис. 136) застосовують при розтягненнях зв'язок гомілково-ступневого суглоба. Починають її з цирку­лярного фіксуючого туру в нижній третині гомілки, після чого бинт ведуть косо на тил ступні на протилежний бік, огинаючи ступню, і знову скісно вверх повертають бинт на гомілку. Обійшовши гомілку позаду, повторюють подібні ходи бинта декілька разів. Пов'язку закінчують циркулярним туром на гомілці.

На п'яту накладають восьмиподібну фіксуючу пов'язку (рис. 136, б) На стопу без пальців накладають колосоподібну і поворотну пов'язки (рис. 136 в, г). На великий палець краще накладати пов'язку, фіксуючи її до гомілки (рис. 136, д)

Інші види пов'язок

На сьогодні, окрім звичайних марлевих бинтів, використовують еластичні сітчасто-трубчасті бинти (рис. 137), котрі дозволя­ють надійно фіксувати перев'язувальний ма­теріал, а методика їх накладання надзвичайно проста. Вони також не порушують кровообіг ураженої ділянки і не обмежують рухів у суг­лобах.

Суспензорій - це спеціальна пов'язка, яку застосовують для фіксації калитки після оперативних втручань на яєчках та придат­ках (рис. 138).

Суспензорій виготовляють зі звичайного широкого бинта або марлі. Пов'язка складаєть­ся з пояса, котрий накладають навколо талії, і мішечка з тасьмою, який прикріплюють до по­яса на животі і спині.

Бандаж. Спеціальне пристосування, ви­готовлене з тканини та шкіри і призначене для укріплення слабких ділянок черевної по­рожнини. Бандажі, як правило, застосовують при черевних грижах у тих випадках, коли хворого з тих чи інших причин не можна оперувати.

Індивідуальний перев' язу вальний па­кет. Пакет складається з двох ватно-марле­вих подушок, прикріплених до бинта. Одну з них можна пересувати вздовж нього. Пере­в'язувальний матеріал знаходиться у трьох пакетах: внутрішньому - паперовому (із шпилькою), прогумованому і зовнішньому. Бинт і подушки стерильні. Після зняття зов­нішнього пакета прогумовану оболонку роз­ривають по надрізу і знімають, потім розгор­тають внутрішню паперову оболонку, розво­дять подушки на необхідну відстань і накладають на рану тим боком, до якого не торкалися руками. При проникаючих пора­неннях однією подушкою закривають вхідний, а другою - вихідний отвори рани, після цього подушки прибинтовують.