Спеціальні деталі і вузли вантажопідйомних машин

Механізми вантажопідйомних машин складаються в основному з розглянутих у першому розділі деталей загальмашинобудівного призначення, однак вони мають і ряд спеціальних деталей. До таких спеціальних деталей відносяться канати, блоки, барабани, поліспасти, захватні і гальмові пристрої.

Канати застосовуються як тягові органи вантажопідйомних машин, для стропування вантажів, що піднімають ними, і для рас- чалки щогл і будівельних конструкцій у процесі їхнього монтажу. Канати являють собою досить складний і дуже відповідальний пристрій, що складається з великого числа певним чином покладених сталевих, термічно оброблених дротинок. У вантажопідйомних і інших будівельних машинах застосовуються шестипрядні канати так званої подвійної звивки (рис. 9.2), у якій дротики звиті в пасма, а пасма - у канат. Усередині такого каната розташований прядив'яний сердечник, що втримує в необхідному положенні пасма, надаючи канату гнучкість і утримуючи в ньому змащення. Напрямок звивки пасом і каната з пасом може збігатися, тоді канат одержує назву однобічної (або паралельної) звивки, або бути протилежним, тоді канат відповідно одержує назву каната хрестової звивки.

Рис. 9.2. Сталеві канати, що застосовуються в будівельних машинах:

а - перетин каната; б - канат паралельної звивки; в - канат хрестової звивки

Канати однобічної звивки мають велику гнучкість, але під навантаженням прагнуть розкрутитися, що варто враховувати при їхньому застосуванні. Кращою гнучкістю володіють канати, виготовлені з більшого числа більш тонких дротиків, однак це знижує їхню довговічність внаслідок більш швидкого стирання зовнішніх дротиків.

Кріплення кінців каната до гаків і металоконструкцій створюється тільки за допомогою коушів, що охороняють канат від зношування та забезпечують рівномірне навантаження каната по всьому перетині. Конструкції коушів і кріплення до них канатів показане на рис. 9.3.

У всіх випадках для запобігання каната від розкручування його кінець повинен бути обмотаний тонким м'яким дротом. Робиться це по обидва боки місця, по якому відрізається канат, обов'язково до його розрізування. Найпоширенішим способом кріплення, що застосовується в будь-яких умовах і забезпечує надійне кріплення, є затискання каната клином, як це показано на рис. 9.3, б. Гарним варто вважати і кріплення обтиснутою втулкою (рис. 9.3, в), але воно вимагає спеціального устаткування, а заливання кінця каната із загнутими дротиками легкоплавким металом трудомістка.

Рис. 9.3. Коуші для кріплення кінців каната:

а - кріплення коуша за допомогою затискачів; б - кріплення коуша за допомогою клина; в - кріплення коуша обтиском; г - кріплення конічного коуша методом заливання легкоплавким металом; 1 - коуш; 2 - затискач; 3 - обтиск

Діаметри канатів підбирають за ДЕСТами залежно від допустимого зусилля на розрив і необхідного для тих або інших умов роботи запасу міцності, обумовленого по нормах Держгіртехнагляду:

P = K S

де Р - розривне зусилля; K - запас міцності; S - найбільше робоче зусилля натягу однієї гілки каната.

Запас міцності перебуває в межах від 4,5 (для ручних лебідок) до 10 (для підйому людей і виготовлення стропів).

Для підвішування штучних вантажів у вантажопідйомних машинах служать гаки й петлі. Вони стандартизовані і повинні мати клеймо виготовлювача й паспорт. Нестандартизовані і деформовані гаки застосовувати не дозволяється. Гаки та петлі, як правило, є деталями вузла обойми вантажних блоків, вантажопідйомного поліспаста.

Поліспаст являє собою систему з рухомих і нерухомих блоків, що обгинаються канатом. Вона призначена для виграшу в силі. Кожний з рухомих блоків (без врахування коефіцієнта корисної дії) забезпечує виграш у силі вдвічі, тому що сила ваги, прикладена до осі вантажного (рухомого) блоку, розподіляється на дві гілки каната (рис. 9.4,а). Тому сила для підйому вантажу

P = G/2n

де G - сила ваги вантажу; Р - зусилля для підйому вантажу; n - ККД блоку, що враховує тертя в опорах блоку й опір від деформації каната при огинанні ним блоку.

Швидкість переміщення рухливої гілки каната при цьому вдвічі більше швидкості підйому вантажу.

При необхідності одержання більшого виграшу в силі застосовуються поліспасти, що складаються зі значної кількості рухомих і відповідно нерухомих (відхиляючих) блоків (рис. 9.4,6). Основним параметром багатократного поліспаста є його кратність, обумовлена числом гілок каната, на якому підвішений вантаж:

P = G+q/i n

де Р - тягове зусилля в канаті; G - сила ваги вантажу, що піднімається; q - вага рухомої обойми з вантажозахватними пристроями; і - кратність поліспаста; n - ККД поліспаста.

При цьому швидкість гілки, що збігає з поліспаста, буде в і раз більше швидкості підйому вантажу.

Збігаюча, гілка каната намотується на барабан лебідки. Барабани лебідок зазвичай циліндричні, можуть бути гладкими при багатошаровій навивці каната або із гвинтовою канавкою під одношарову навивку. Багатошарова навивка, звичайно, гірше одношарової з погляду на збереженість каната. Однак її застосовують, оскільки вона сприяє зменшенню габаритів, а отже, і металоємності барабанів.

Діаметри барабанів, як і діаметри блоків, вибираються залежно від конструкції й розмірів каната з міркувань припустимої деформації каната.

Канат до барабана кріпиться притискними планками або клином, як це показано на рис. 9.5, на поверхні барабана або в спеціальних пазах у тілі барабана.

Рис. 9.4. Поліспасти:

а - двохкратний;

б - багатократний.

Для більшої надійності закріплення каната на барабані два його кінцевих витки не дозволяється змотувати з барабана, завдяки чому вони, внаслідок тертя по барабані, забезпечують зниження навантаження на вузол кріплення каната. У зв'язку із цим канатоємкість лебідки (довжина каната, що поміщається в барабані) уважається завжди менше на довжину останніх витків.

Рис. 9.5. Кріплення каната до барабана

При багатошаровій навивці довжина намотуваного каната обмежується висотою бортів барабана. Верхній шар каната не повинен досягати борта барабана не менш чим на два діаметри каната. Це не дає канату зсковзувати з барабана.