Українського товариства кардіологів для лікування аг
Артеріальна гіпертензія | ||
![]() ![]() | ||
140/90 ≤ АТ < 159/99 Оцінка загального ризику | АТ ≥ 160/100 Медикаментозне лікування | |
│ | │ | |
Низький ризик ускладнень: немає серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, менше 3 факторів ризику | Високий ризик ускладнень: ознаки серцево-судинних захворювань, або цукровий діабет, або більше 3 факторів ризику | |
│ | │ | |
Немедикаментозне лікування | Медикаментозне лікування |
Схема лікування АГ "крок за кроком"
Один препарат у середній дозі | ||||||||||
│ | ||||||||||
Оцінка ефекту | ||||||||||
![]() ![]() | ||||||||||
Ефект задовільний | Ефект незадовільний | |||||||||
│ | │ | |||||||||
Продовжити лікування | Збільшити дозу | |||||||||
![]() | ||||||||||
Оцінка ефекту | ||||||||||
![]() ![]() | ||||||||||
Ефект задовільний | Ефект незадовільний | |||||||||
![]() ![]() | │ | |||||||||
Продовжити лікування | Призначити інший препарат | Заміна препарату | ||||||||
Якщо упродовж 4 тижнів монотерапії антигіпертензивний ефект не досягнутий, рекомендується комбінація з 2 препаратів. У резистентних випадках застосовують комбінацію з 3 або 4 препаратів.
Медикаментозне лікування.
Медикаментозну терапію мякої або помірної АГ починають з монотерапії одним із препаратів першого ряду, за важкої АГ рекомендується комбінована терапія двома або трьома препаратами.
Останнім часом широкого застосування набувають новітні антагоністи
рецепторів ангіотензину ІІ - препарати, що поєднують ефективну антигіпертензивну дію, відмінну плацебоподібну толерантність та високу зручність використання завдяки одноразовому прийому на добу та можливості призначення різним групам пацієнтів. Апровель (ірбесартан) - представник найсучаснішого покоління цих препаратів, що зареєстрований і вже застосовується в Україні.
Принципи лікування.
1. АГ. повинна бути контрольованою, тобто АТ не повинен перевищувати верхньої межі норми (140/90 мм рт. ст.). Особливо небезпечне підвищення АТ в нічний час, коли людина не може проконтролювати свій стан (ризик ускладнень).
2. При досягнені нормального рівня АТ - постійний прийом мінімальної підтримуючої дози.
3. При м’якій АГ - нормалізація ваги, відмова від куріння, алкоголю, заняття фізкультурою з помірним рівнем навантаження (ходьба), дієта з достатньою кількістю К+, Са2+, Мg2+.
4. Індивідуальний підбір препарата.
5. Перевага при підборі ліків препаратів пролонгованої дії.
6. При підборі дози необхідно враховувати економічні можливості хворого.
Препарати першого ряду:
1. діуретики;
2. β - адреноблокатори (анаприлін, атенолол, тразікор, корданум, ...);
3. α і β-адреноблокатори - лабетолол.
4. антагоністи кальцію (верапаміл, ділтіазем, ніфедінін, амлодіпін та ін.);
5. α - адреноблокатори; празозин. мініпрес (починаючи з 0,5мг і лежати 3 години - (ортост. кол.) + В -блок.
6. інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ)- каптоприл, раміприл, еналаприл;
Препарати другого ряду:
1. Агоністи α-2 рецепторів: метилдофа (допегіт), клофелін (клонідін, гемітон);
2. артеріальні вазоділятори: гідралазін (апресин) - використовується з β-блокаторами або верапамілом
3. прямі венозні вазоділятори: міноксиділ, Na - нітропруссид (тільки при кризах!);
4. Симпатолітики: гуанетидин (октадін, ізобарин, ісмелін), алкалоїди раувольфії (раунатин, резерпін).
Нові групи препаратів:
1. антагоністи ангіонтензину ІІ (лозартан, ірбесартан, валсартан, апровель);
2. блокатори імідазолінових рецепторів (моксонідін, рілменідин);
3. β - блокатори з подвійною дією (небілет, небивалол).