Догляд за хворими з кашлем.

1. Хворому надати зручного положення (сидячи або напівсидячи).

2. Дати тепле питво (молоко з натрію гідрокарбонатом або наполовину з

мінеральною водою типу боржом).

3. Гірчичники, банки на грудну клітку.

4. Хворого вкрити, щоб запобігти переохолодженню організму.

5. Забезпечити доступ свіжого повітря.

Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості харкотиння, хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у дренажному положенні, яке сприяє кращому відходженню харкотиння.

Кровохаркання та легенева кровотеча, надання допомоги

Кровохаркання – це виділення крові або харкотиння з кров’ю з дихальних шляхів при кашлі.

Виділення крові може бути незначним, у вигляді прожилок. Значне виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі (смерть настає протягом кількох хвилин).

Причини виникнення кровохаркання:

- бронхіт;

- бронхоектатична хвороба;

- абсцес;

- рак і туберкульоз легенів;

- пневмонія;

- стеноз мі трального отвору;

- тромбоз легеневої артерії;

- первинна легенева гіпертензія;

- набряк, травма легенів тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлункової. Кров змішана з харкотинням, яскраво-червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі змішана з блювотинням, вона подібна до кавової гущі, в ній трапляються залишки їжі.

Допомога:

1. Підвищене положення, щоб кров не потрапила в бронхи.

2. Покласти хворого при можливості на уражений бік.

3. Не дозволяти розмовляти.

4. На ділянку грудної клітини покласти міхур з льодом.

5. Дати ковтати невеличкі шматочки льоду.

При значній кровотечі – джгути на верхні та ніжні кінцівки на 1-2 год.

Патологічні типи дихання

Внаслідок порушення діяльності дихального центру виникають патологічні типи ядухи:

· Куссмауля– дуже сповільнене і глибоке дихання («велике дихання»). Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого наступає пауза. Таке дихання є характерним для азотемічної уремії та діабетичної коми.

· Чейна-Стокса – зміна ритму дихання, яке характеризується хвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40-50 с. Після паузи наступають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі й часті. Потім дихальні рухи знову стають поверхневими і рідкими, що продовжується до нової паузи. Таке дихання вказує на тяжке захворювання мозку, на розлад мозкового кровообігу.

· Біота – характеризується рівномірним за глибиною диханням з періодичним виникненням тривалих пауз (від кількох секунд до півхвилини). Такі типи дихання часто спостерігаються в агональному стані хворого. Вони є показником погіршення стану хворого.

В разі появи патологічного дихання медсестра повинна негайно повідомити лікаря.

Пульс та його характеристика

Пульс – це поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок руху крові і зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця.

Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії введених в організм речовин (лікарські препарати, алкоголь та ін.).

Частота пульсу – це кількість пульсових коливань за 1 хв.

В нормі кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 60-80 за 1 хв.

Тахікардія – частота серцевих скорочень понад 80 за хв.

Брадикардія – частота серцевих скорочень менш ніж 60 за хв.

Частота пульсу залежить від:

- віку (в перші роки життя найбільш частий);

- фізичної роботи (прискорюється);

- фізіологічного стану (під час сну сповільнюється);

- статі (у жінок на 5-10 частіший, ніж у чоловіків);

- психічного стану (страх, гнів, біль).

Ритм пульсу – оцінюють за регулярністю пульсових хвиль, які виникають одна за одною.

Правильний ритм – пульсові хвилі з’являються через однакові проміжки часу.

Неправильний (неритмічний пульс) – при різних інтервалах між пульсовими хвилями ритм пульсу.

Напруження пульсу – визначають силою, яку застосовують при надавленні на стінку артерії, щоб припинити її пульсацію.

Наповнення пульсу – визначають кількістю артеріальної крові, що викидається лівим шлуночком за одну систолу, а також різницею між максимальним та мінімальним розтягненням стінки артерій.

Величина пульсу – об’єднання наповнення і напруження пульсу. Вона залежить від ступеня розширення артерії під час систоли і від її спадання у момент діастоли. Це в свою чергу залежить від наповнення пульсу, величини коливання артеріального тиску під час систоли і діастоли та еластичності судини.

Аритмія – порушення ритму серцевих скорочень (при захворюванні ССС).

У здорових людей може спостерігатися так звана дихальна аритмія – збільшення частоти пульсу під час вдиху й сповільнення під час видиху, яка зникає при затримці дихання.

ВИДИ АРИТМІЙ

Екстрасистолічна– між двома серцевими скороченнями серця виникає додаткова систола (екстрасистола). Пауза, що виникає за екстрасистолою, називається компенсаторною паузою і є значно довшою від звичайної.

Екстрасистоли можуть бути:

- поодинокими;

- груповими.

Миготлива – характеризується відсутністю якоїсь закономірності ритму і наповнення пульсу (порок серця, атеросклероз, базедова хвороба).

Дуже часто при миготливій аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові.

Для визначення дефіциту пульсу двоє медпрацівників визначають одночасно частоту пульсу на променевій артерії та частоту серцевих скорочень. Різниця цих двох показників і визначає дефіцит пульсу.

Пульс визначають на:

- променевій артерії;

- скроневій;

- сонній;

- стегновій;

- підключичній;

- плечовій;

- підколінній;

- задній великій гомілковій;

- артеріях тилу стопи.

Переміжний – чергуються слабкі та сильні пульсові хвилі (ознака важкого ушкодження серцево-судинної системи).

Артеріальний тиск та його характеристика

Артеріальний тиск – це тиск крові на стінки судин.

Розділяють максимальний систолічний тиск, який виникає в момент систоли серця, мінімальний діастолічний тиск, який виникає вкінці діастоли серця, і пульсовий (різниця між величинами систолічного та діастолічного тиску).

У нормі максимальний тиск коливається від 100 до 140 мм рт.ст., мінімальний від 60 до 90 мм рт.ст.

Гіпертензія – підвищення АТ.

Гіпотензія – зниження АТ.

Гіпертонічна хвороба – це захворювання, яке характеризується підвищенням АТ.

Хворі скаржаться на:

- головний біль, у ділянці потилиці;

- запаморочення;

- біль у ділянці серця;

- порушення сну;

- загальну слабкість.

Для гіпертонічної хвороби характерне періодичне короткочасне підвищення АТ – гіпертонічний криз, який супроводжується різких головним болем, запамороченням, відчуттям жару, пітливістю, серцебиттям і іноді порушенням зору, нудотою, блюванням, непритомністю.

Допомога при гіпертонічному кризі:

Хворих укладають в ліжко і не дозволяють вставати. Підкладне судно подають у постель, на потилицю накладають гірчичники, до ніг теплу грілку.

Негайно викликати лікаря!

Гостра лівошлункова недостатність проявляється серцевою астмою, набряком легенів. Хворі скаржаться на відчуття вираженої нестачі повітря (задишку), важку задишку в спокої (часте поверхневе дихання), ціаноз шкірних покровів, може перейти в набряк легенів: задишка посилюється, дихання стає клекотливим, його добре чути на відстані, посилюється кашель стає з виділенням серозного або кров’яного або пінявого харкотиння.

Допомога:

- надати напівсидячи положення з опущеними ногами;

- зробити гарячу ванну для ніг;

- накласти джгути на нижні кінцівки (через 10-15 хв. джгути знімають, щоб не трапилось їх омертвіння);

- під язик дати нітрогліцерин;

- провести оксигенотерапію.

Зомління – це короткочасна втрата свідомості внаслідок недокрів’я головного мозку.

Причини:

- різка зміна положення тіла;

- негативні емоції;

- сильний біль;

- голодування.