Ема: Протиінфекційний імунітет. Патологія імунної системи.

Актуальність теми:захворювання, патогенез яких пов"язаний з порушеннями в імунній системі досить розповсюджені серед населення і мають тенденцію до збільшення. До них відносяться імунодефіцити, алергічні, аутоімунні та лімфопроліферативні захворювання.

Мета (загальна): - знати патогенез імунопатологічних захворювань та принципи їх імунодіагностики і імунотерапії.

Конкретні цілі	Вихідний рівень
Уміти:
1.Розрізняти імунологічні препарати, які використовуються, для виявлення (діагностики) алергії сповільненого та негайного типу.	1.Розрізняти імунологічні препарати при введені яких в організм людини може сформуватися гіперчутливість негайного та сповільненого типу (Кафедра мікробіології).

Теоретичні питання:

1.Типи порушень функцій імунної системи(імунопатології).

2.Імунодефіцити: визначення, класифікація, клінічні прояви.

3.Принципи діагностики і лікування імунодефіцитів.

4.Алергія (гіперчутливість): визначення, типи.

5.Типи алергічних реакцій, імунологічні механізми.

6.Принципи діагностики і лікування алергічних захвлрювань.

7.Аутоімунні(аутоагресивні) захворювання: визначення, механізми розвитку.

8.Принципи лікування та профілактики аутоімунних захворювань.

При підготовці до заняття користуйтеся літературою:

1.Медицинская микробиология, вирусология и иммунология: Учебник/ под редакцией А.А.Воробьева. – М.: МИА,2004. – С.269-282.

2.Каплін М.М. Імунна система: фізіологія і патологія, навчальний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2002. – С.70-101.

3. Ярилин А.А.Основы иммунологии: Учебник. – М.: Медицина, 1999. – С. 440-534.

4. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: М.: МИА, 2001. – С. 311-321.

5. Пояснення до самостійної роботи (додаток 1).

6. Графи логічної структури (додаток 2).

Практична робота студентів

1.Вивчити і записати в протокол демонстраційні імунологічні препорати з позначенням мети їх використання.

2.Скласти таблицю з переліком препаратів, введення, яких в організм зумовлює формування, алергії (гіперчутливості) негайного або сповільненого типу, а також препаратів які використовуються, для визначення (діагностики) алергії.

Зразок таблиці:

Препорати які зумовлюють гіперчутливість
негайного типу	сповільненого типу
1.Антитоксичні сироватки: протидифтерійна, протиправцева, проти ботулізму, проти газової гангрени і ін. 2. Антибіотики: пеніцилін, стрептоміцин і ін.	1. Вакцини: проти туберкульозу (ВСG), бруцельозу, сибірки, туляремії, чуми і ін.

Препорати, які використовуються для діагностики гіперчутливості
сповільненого типу	негайного типу
Алергени: туберкулін, бруцелін, антраксин, тулярин і ін.	антитоксичні сироватки, які можуть зумовити гіперчутливість: протидифтерійна, протиправцева, проти ботулізму, проти газової гангрени.

Приклади тестових завдань:

1. Реакцію гіперчутливості 1-го типу, анафілаксії зумовльюють антитіла класу:

IgЕ

#IgМ

IgG

IgA

IgD

2. Клітини, з активацією яких в організмі формується гіперчутливість 1-го типу:

тучні клітини.

#макрофаги.

нейтрофіли.

Th1 – лімфоцити.

Th2 – лімфоцити.

3. Комплементзалежний цитоліз приймає участь в реакції гіперчутливості одного із слідуючих типів:

тип ІІ.

#тип І.

тип ІІІ.

тип ІV

негайного типу.

4. Механізми імунопатогенезу:

всі перераховані механізми.

#антитілозалежна агресивність проти "чужих"антигенів.

антитілозалежна агресивність проти аутоантигенів.

Т- залежна агресивність проти "чужих "антигенів.

5.Розвиток гіперчутливості 1-го типу контролюють (регулюють):

Тh2

#Тh1

Тц (кілери).

макрофаги.

дендритні клітини.

6.Розвиток гіперчутливості 4-го типу контролють (регулють):

Th1

#Th2.

Тц (кілери).

макрофаги.

дендритні клітини.

7.Аутоімунні захворювання виникають в результаті розвитку імунної відповіді на антигени свого організму (аутоантигени). Аутоантигенами можуть бути:

Клітини (антигени) залози внутрішньої секреції, які попадають в кров при пораненні.

Уражені вірусом гепатоцити.

#Клітини шкіри і слизистих оболонок.

Клітини слизової оболонки шлунку.

8.Алергія розвивається в результаті слідуючого типу імунної реакції на антиген-алерген:

спотвореної, підвищеної (гіперергія).

#захисної адекватної (нормергія).

зниженої (гіпоергія).

відсутності імунних реакцій (анергія).

9. Звісно чотири типи алергічних реакцій, які розрізняються по механізму їх розвитку. Алергія, яка формується при інфекційних захворюваннях, таких як туберкульоз, бруцельоз, сибірка і ін. відноситься до типу:

Клітинного.

#Анафілактичного.

Цитотоксичного.

Імунокомплексного.

10. Комплемент приймає участь в типах алегрічних реакцій:

цитотоксичному.

імунокомплексному.

#анафілактичному.

клітинному.

11.Цитотропні IgЕ зумовлюють тип алергічної раекції.

анафілактичний.

#цитотоксичний.

імунокомплексний.

клітинний.

12.Сенсібілізовані Т-лімфоцити зумовлюють тип алергічної реакції:

клітинний.

#анафілактичний.

цитотоксичний.

імунокомплексний.

13.Ефекторами клітинної імунної відповіді, яка формується як гіперчутливість сповільненого типу, є:

сенсібілізовані Тh1.

активовані макрофаги.

#В- лімфоцити.

Антитіла.

Цитокіни.

14.Аплазія тимусу зумовлює:

дефект клітинного імунітету.

вроджений імунодефіцит.

#дефект гуморального імунітету.

надбаний (вторинний) імунодефіцит.

15. Введення в організм лікувальних сироваток може зумовити розвиток алергічних реакцій за типом:

анафілактичним.

імунокомплексним.

#клітинним.

цитотоксичним.

16.Парентеральне введення в організм антибіотиков може зумовити розвиток алергічної реакції за типом:

анафілактичним.

#цитотоксичним.

імунокомплексним.

клітинним.

17.Аутоімунні захворювання можуть розвиватись за механізмами типів алергічних реакцій:

Усіх перерахованих

#цитотоксичного.

імунокомплексного.

клітинного.

18. Позитивна алергічна реакція на внутрішньошкірне введення туберкуліну зумовлена наявністю в організмі:

сенсибілізованих Тh.

активованих макрофагів.

#протитуберкульозних антитіл.

цитотоксичних Т-лімфоцитів (кілерів).

В – лімфоцитів.

19. алергічні проби з туберкуліном, бруцеліном, тулярином, антрасксином проводиться з метою:

діагностики інфекційних захворювань.

визначення, специфічного клітинного імунітету.

#визначення специфічного гуморального імунітету.

визначення ефективності лікування.

одаток 1

Пояснення до самостійної роботи з теми: "Патологія імунної системи".

Різновиди імунопатології

1. Імунодефіцити – імунологічна недостатність в результаті дефектів розвитку імунної системи або дії ушкоджуючих факторів. 2. Гіперчутливість в результаті спотвореної підвищенної реакції на конкретні антигени-алергени, яка називається алергія. 3. Аутоімунні захворювання зумовлені розвитком імунних реакцій (гуморальних і клітинніх) на антигени свого організму (аутоантигени). Розвиваються в результаті порушення механізмів аутотолерантності. 4. Лімфопроліферативні процеси – це злоякісні захворювання, при яких відбувається безконтрольна проліферація лімфоїдних клітин.

ипи алергічних реакцій.

Номер типа	Назва та термін розвитку клінічних проявів	Імунопатологічний механізм	Приклади клінічних проявів.
І	Анафілактичний – до 30 Хв.	У відповідь на антиген синтезуються Ig Е – антитіла, які сорбуються на тучних клітинах і базофілах. Далі до цих АТ приєднуються АГ, утворюється комплекс АГ+АТ і клітини продукують медіатори типу гістаміну.	Атопічна бронхіальна астма, риніт, анафілактичний шок (медикоментозний і ін.)
ІІ	Цитотоксичний 5-12 год	Синтезуються IgG і IgM проти антигенів клітинних мембран, які змінились і є аутоантигенами. Відбувається цитоліз в результаті реакції АГ+АТ через активацію комплементу.	Лікарська алергія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, ауто сенсибілізація щитовидної залози, базальних мембран нирок та ін.
ІІІ	Імунокомплексний 3-8 год	Внаслідок одночасної циркуляції в крові, антигену і АТ з них формуються іммунні комплемплекси, які недостатньо елімінуються і осідають у стінках судин. Приєднується комплемент і відбувається ушкодження судин.	Сироваткова хвороба, аутоімунні захворювання (колагенози). Ускладнення інфекційних захворювань.
ІV	Клітинний ГСТ 24-48 год	Накопичення сенсибілізованих Тh1 лімфоцитів. Реакція між антигеном і Тгст, синтез цитокінів (ІНфα , ІЛ2), які активують макрофаги, які продукують прозапальні цитокіни (ІЛ1, ФНПγ , ІЛ-6),виникає імунне запалення.	Алергія при інфекційних захворюваннях, контактна алергія (лікарська і ін.)

Атопія	Вроджена схильність до розвитку гіперчутливості першого (негайного)типу на конкретні антигени-алергени. Зумовлена підвищеним продукуванням IgЕ.
Принципи лікування, алергічних захворювань	1. Звільнення організму від контакту з алергеном. 2. імуносупресивна терапія:: пригнічення, гуморального або клітинного ланцюга патогенезу алергії. 3.Блокада медіаторів імунних реакцій антигістамінними препаратами. 4.Протизапальні препарати (кортикостероїди і ін.). 5.Специфічна імунотерапія: імунізація специфічним алергеном з метою синтеза захисних IgG, які конкурують з IgE.
Профілактика анафілактичного шоку.	При введенні всіх сироваткових препоратів визначається чутливість організму до сироватки, що вводиться. У дітей серотерапія проводиться особливо часто. Повторне введення сироватки може приводити до підвищення чутливості організму дитини до цього препарату, тому необхідно ставити шкірну пробу: Для цього внутрішньошкірно вводиться 0,1 мл сироватки в розведенні 1:100. Якщо через 30 хвилин не утворюється пухир і гіперемія, то можна вводити сироватку. Лікувальна доза сироватки вводиться дробно за Безредько з метою запобігання розвитку анафілактичного шоку. Спочатку вводиться 1/3 дози, а через 2-3 години – інша кількість сироватки.
Типи імунних реакцій в організмі на антигени	Нормергічні – захисні адекватні імунні реакції. Гіперергічні-спотворені, підвищені імунні реакції(алергія). Гіпоергічні- знижені імунні реакції. Анергія – відсутність імуних реакцій.
Принципи лікування аутоімунних захворювань.	1. Імуносупресивна терапія: пригнічення, гуморального або клітинного ланцюгу патогенезу. 2. Вибірна елімінація "заборонених" клонів сенсибілізованих лімфоцитів або аутоантитіл (гемосорбція, плазмоферез) 3.Використання протизапальних препаратів (кортикостероїди, препарати саліцилової кислоти). 4.Блокада медіаторів імунних реакцій антигістамінними і ін. препаратами. 5. Імунокорекція дефіциту або функціонального дефекту Т- супресорів.