Клінічні форми ушкоджень центральної нервової системи в новонароджених

Виділяють 3 клінічні форми ураження центральної нервової систе­ми в новонароджених: легку, середньої тяжкості та тяжку. При легкій формі в основі клінічних проявів є періодичні порушення гемолікворо-циркуляції, що пов'язані з короткочасним гіпоксичним станом та впли­вом пологового стресу. Стан дітей на час народження нетяжкий. Оцін­ка за шкалою Апгар 6—7 балів, обумовлена порушенням становлення зовнішнього дихання, ціанозом шкіри, зниженням м'язового тонусу. Засоби первинної реанімації є високоефективними та стійко відновлю­ють життєво важливі функції. Спостерігається непостійна неврологіч­на симптоматика у вигляді загальномозкових порушень функціональ­ного характеру, що проявляється синдромом підвищеної нервово-реф­лекторної збудливості. Відзначаються порушення сну, емоційний руховий неспокій, тремор верхніх і нижніх кінцівок, підборіддя, спон­танний рефлекс Моро, епізодичний горизонтальний ністагм. Можуть бути зригування в перші години після народження. Рефлекси підви­щені або знижені. Може спостерігатися непостійна м'язова дистонія. Функції терморегуляції, смоктання збережені. Поліпшення настає на 4—5-й день життя.

Ураження центральної нервової системи середньої тяжкості спо­стерігається при поєднанні несприятливого перебігу анте- й інтранатального періодів, що сприяє подовженню кисневої недостатності плода, метаболічним порушенням, механічним ураженням мозку плода. Під час пологів відзначається глухість серцевих тонів плода, тахікар­дія або аритмія. Оцінка за шкалою Апгар 4—5 балів. Відзначається пригнічення рефлекторної діяльності, зниження м'язового тонусу. По­ширений ціаноз шкіри. Патологія функції центральної нервової сис­теми проявляється зразу після первинної реанімації або невеликого світлого проміжку. Відзначається симптом внутрішньочерепної гіпер­тензії. М'язовий тонус знижений або підвищений. Спонтанні рухи відсутні протягом кількох днів. Відзначається пригнічення вродже­них безумовних рефлексів. Спостерігаються вегетативно-вісцеральні розлади у вигляді періодичного припинення дихання, тахі- і бради­кардії, шлунково-кишкових дискінезій, порушення терморегуляції. Може бути горизонтальний ністагм, косоокість. Гіпертензійний син­дром характеризується наростанням неспокою, гіперестезією шкіри, неспокійним сном. Відзначається тремор підборіддя, кінцівок, вибу­хання тім'ячок, симптом Грефе та «сонця, що заходить», горизонталь­ний ністагм. Можливі короткочасні клонічні судоми, вазомоторні порушення (частіше за наявності подразників). В основі клінічної картини є набряково-геморагічні зміни в оболонах та рідині головного мозку. Стабілізація життєво важливих функцій відбувається на фоні адекватного лікування на 6—7-й день життя.

Тяжка форма ураження центральної нервової системи є наслідком впливу більш тяжких факторів під час вагітності та пологів. Хронічна киснева недостатність може бути обумовлена тяжкими формами гестозу, артеріальної гіпертензії у вагітної, набряками, протеїнурією. Вна­слідок цієї патології відбуваються значні порушення матково-плацен­тарного кровообігу, газообміну між матір'ю та плодом, затримка роз­витку плода та внутрішньоутробна гіпотрофія. Можуть бути також інтранатальні причини. Діти народжуються в стані гіпоксемічного шоку з тяжкими порушенням гемодинаміки. Дихання відсутнє, відзна­чається порушення серцевої діяльності, атонія та пригнічення реф­лексів. Необхідна дихальна та серцева реанімація, відновлення гемо­динаміки та метаболізму. У новонароджених, що перенесли тяжку внутрішньоутробну гіпоксію, розвивається постасфіктичний синдром, основними проявами якого є легеневі, серцево-судинні та мозкові роз­лади. Діти малорухомі, крик відсутній, іноді афонічний. Дитина не реагує на больові та тактильні подразники. Шкіра сіроціанотична, холодна, характерна загальна гіпотермія. Можуть спостерігатися буль­варні та псевдобульбарні розлади, порушення смоктання та ковтання. Дітям із тяжким ураженням центральної нервової системи після пер­винної реанімації показана інтенсивна терапія. Прогноз часто неспри­ятливий. Нестабільний стан зберігається до 8—10-го дня життя. Діти потребують терапії в спеціалізованому відділенні.