Задача 10. індивідуальні завдання

Ї

х\

1.	2.	3.
4.	5.	6.
7.	8.	9.
10.	11.	12.
13.	14.	15.
16.	17.	18.
19.	20.	21.
22.	23.	24.
25.	26.	27.
28.	29.	30.

Задача 11 (11.1 – 11.30). Обчислити невласний інтеграл від розривної функції.

Нехай функція f(x) визначена і неперервна при і необмежена поблизу точки b, тобто . Крім того, функція f(x) інтегровна на кожному з інтервалів , де , тобто має місце інтеграл

.

Означення. Границя змінної при називається невласним інтегралом від розривної функції f(x) на інтервалі від a до b :

. (4)

Якщо існує скінченна границя в правій частині формули (4), то невласний інтеграл називається збіжним, якщо ця границя не існує, то розбіжним.

Аналогічно, якщо , то

.

Якщо функція f(x) має розрив в деякій точці в середині відрізка , то покладемо

,

якщо обидва інтеграли в правій частині збігаються.

Зауваження. Точку b називають особливою, якщо або , або . Тоді, якщо первісна функції f(x) на , де c скінченне число і c<b, неперервна, то для невласних інтегралів має місце узагальнена формула Ньютона-Лейбніца: , де .

Приклад 11.1. Обчислити невласний інтеграл

.

Розв'язання. Перетворимо даний інтеграл

.

Інтеграл в силу неперервності підінтегральної функції обчислюється за формулою Ньютона-Лейбніца:

Інтеграл називається невласним, оскільки підінтегральна функція в точці має нескінченний розрив. Тому

Остаточно .

Приклад 11.2 Обчислити невласний інтеграл

.

Розв'язання. Підінтегральна функція має нескінченний розрив в точці , але її первісна неперервна на . Тому тут можна застосувати формулу Ньютона-Лейбніца:

.

Зауваження. Є також можливим дослідження невласних інтегралів на збіжність без безпосереднього їх обчислення.

ЗАДАЧА 11. Індивідуальні завдання

1.	2.	3.
4.	5.	6.
7.	8.	9.
10.	11.	12.
13.	14.	15.
16.	17.	18.
19.	20.	21.
22.	23.	24.
25.	26.	27.
28.	29.	30.

Застосування інтегралів

1. обчислення площ фігур.

Площа фігури, обмеженої знизу віссю ОХ, зверху – графіком неперервної функції , зліва і справа – ординатами в точках a і b (рис. 1), рівна

. (5)

Площа фігури, обмеженої знизу графіком неперервної функції , зверху – графіком неперервної функції (рис. 2) обчислюється за формулою

. (6)

Рис. 1	Рис. 2

Інтервал інтегрування являє собою проекцію фігури на вісь ОХ.

Часто неперервні функції, що обмежують фігуру, задані декількома аналітичними виразами. Наприклад, нехай неперервна лінія, що обмежує фігуру зверху, задана рівнянням (рис. 3):

(7)

Рис. 3

В цьому випадку фігура розбивається на стільки частин, скількома аналітичними виразами задана , а площа обчислюється як сума площ побудованих фігур.

Таким чином, при обчисленні площ в прямокутних координатах потрібно:

- зробити схематичний рисунок фігури, площу якої потрібно знайти;

- знайти границі інтегрування. Для цього слід спроектувати фігуру на вісь ОХ і визначити, який відрізок осі ОХ займає ця проекція чи проекції частин фігури;

- скласти, а потім обчислити визначений інтеграл.

Зауваження. Фігура може бути розміщена як на рис. 4 і 5.

В цьому випадку формули для обчислення площ мають наступний вигляд

(8)

При визначенні меж інтегрування необхідно фігуру спроектувати на вісь ОY.

Рис. 4	Рис. 5

Задача 12 (12.1 – 12.30). Обчислити площу вказаних плоских фігур.

Приклад 12.1Знайти площу фігури, обмежену параболою, яка задана рівнянням і прямою лінією, рівняння якої має вигляд .

Рис. 6

Розв’язання 1. побудуємо схематичний рисунок заданої фігури. Будуємо пряму та параболу (рис. 6).

З рисунка визначаємо, що фігура знизу обмежена дугою параболи ОС і відрізком прямої АС. Через точку А проведемо пряму, паралельну осі ОY і розіб’ємо фігуру на дві частини. Тоді . Проекція фігури І на вісь ОХ – це відрізок , проекція фігури ІІ – відрізок .

Абсциса точки О . Для знаходження абсциси точки або точки необхідно розв’язати систему рівнянь:

Розв’язуючи систему, отримуємо два значення для x: і . Це пов’язано з тим, що пряма і парабола мають дві точки перетину А і С. Таким чином, отримані одночасно абсциси точок і . Звідси маємо, що інтервали інтегрування для обчислення площ - це і - це .

Фігура І знизу обмежена напівпараболою , зверху – напівпараболою . Отже,

.

Фігура ІІ знизу обмежена напівпараболою , зверху прямою або . Тому

;

.

Після обчислення отриманих інтегралів, знаходимо, що кв. од.

Розв'язання 2. Задану фігуру можна проектувати на вісь ОY (рис. 7). і використовувати для розв’язання задачі формулу (8). Проекція фігури на вісь OY займає відрізок . Розв’язуючи систему

знаходимо ординати точок і : , . Рівняння параболи і прямої перепишемо так, щоб змінна y була аргументом. Зліва фігура обмежена параболою , справа – прямою або :

кв. од.

Рис. 7

Зауваження. Для розв’язання задачі було запропоновано два способи. Оскільки розв’язок 2 приводить до обчислення одного інтеграла, а розв’язок 1 – двох інтегралів, то, очевидно, розв’язок 2 більш раціональний. Звідси випливає, що приступаючи до розв’язання аналогічної задачі, необхідно вибрати той шлях, який приводить до найменшого числа інтегралів або до більш простих інтегралів.

Якщо крива, що обмежує криволінійну трапецію (див. рис. 1), задана параметрично , і якщо при і при , то площу криволінійної трапеції можна обчислити за формулою (5), зробивши при цьому у визначеному інтегралі заміну змінної: , , , .

Приклад 12.2Обчислити площу фігури, яка обмежена еліпсом , .

Розв'язання. Побудуємо схематичний рисунок. Фігура симетрична відносно осей ОХ та OY і розбита ними на 4 рівні за площею

Рис. 8

частини (рис. 8). Тому можна знайти площу однієї з частин і помножити її на 4: або , де за умовою задачі , . Далі знайдемо границі

інтегрування. Складемо наступну таблицю (таблиця отримана із формули ): Рис. 8

x	t
a

Зробивши заміну у визначеному інтегралі, отримаємо

.

Рис. 9

Після обчислення інтеграла знаходимо, що . Якщо фігура являє собою криволінійний сектор (рис. 9), що обмежений двома променями і та неперервною кривою, яка задана рівнянням в полярній системі координат, то площа такої фігури обчислюється за формулою

. (9)

Приклад 12.3Обчислити площу фігури, що обмежена кривою .

Розв'язання. Побудуємо схематичний рисунок. Знайдемо період функції . За означенням період - це найменше число, для якого має місце тотожність , . Звідси випливає, що , . Отже, , . Таким чином, криву достатньо розглянути лише в секторі . Оскільки полярний радіус за означенням має бути додатнім, то межі зміни кута слід обмежити інтервалом . На інтервалі, що залишився , точок даної кривої не буде.

При зміні кута від 0 до функція зростає від 0 до 1, а при зміні кута від до - спадає від 1 до 0. Враховуючи викладене

Рис. 10

вище, будуємо графік функції для в полярній системі координат. Так як період функції дорівнює , то в повному куті будуть міститися три аналогічні петлі: друга петля буде на проміжку і третя петля – на проміжку (рис. 10). За формулою (9)

.

Після обчислення визначеного інтеграла отримуємо кв. од.