Тучна зміна природної форми рослин (топіарне мистецтво).

ема 2.3. Виткі деревні рослини.

План заняття

1.Загальна характеристика деревоподібних ліан. Листопадні і вічнозелені групи.

2.Способи закріплення ліан на опори.

С.О

тучна зміна природної форми рослин (топіарне мистецтво).

1.Загальна характеристика деревоподібних ліан. Листопадні і вічнозелені групи.

Ліани — рослини з гнучкими, виткими стеблами. Тому їх часто використовують для вертикального озеленення різних об'єктів.

Найбільш повною класифікацією ліан є по способу прикріплення до опори. Ліани бувають:

1) Ті що спираються - відносяться ті що не мають спеціальних органів для прикріплення до опори. Вони прикріплюються до опори за допомогою шипів і колючок (рози).

2) Коріньолазячі – закріпляються за допомогою придаткових коренів (плющ,кампсис).

3) Виткі – ті , у яких прямовисне положення стебла змінюється круговим обертанням, за допомогою чого відбувається пошук опори і закріплення на ній пагонів (жимолость, лимоник).

3) Вусиконосні – прикріплюються за допомогою вусиків (дівочий виноград).

Є ліани які мають декілька способів прикріплення до опори (деревозгубець).

Також ліани діляться на листопадні (дівочий виноград) і вічнозелені (плющ).

2. Способи закріплення ліан на опори.

Обовязковою умовою для декоративного вирощування ліан є влаштування опор.

Всі опори по призначенню можна поділити на три групи:

1) Опори для вертикального озеленення стін будинків і заборів – це металічні і деревяні решітки, пластикові решітки і сітки.

2) Створення металевих або деревяних пергол і півпергол, арки, навісів і альтанок.

3) Опори для показу витких рослин (металеві деревяні).

Також для опори можна використати старе або пошкоджене дерево.

3. Штучна зміна природної форми рослин (топіарне мистецтво).

У декоративному садівництві ще з часів Стародавнього Риму почали використовувати підстрижені рослини для влаштуван­ня шпалер, бордюрів, огорож. Мистецтво стриження рослин у XVI ст. дістало назву «зеленої пластики», або «рослинної архітектури». З'явилися навіть певні стилі цього мистецтва.

Особливо захоплювалися стриженням рослин французи, вна­слідок чого виник «французький стиль», який широко вико­ристовувався під час створення регулярних і ландшафтних садів та парків.

Завдяки стриженню деревним рослинам можна надавати різних форм, створювати фантастичні фігури, групувати їх в одному місці або розміщувати по всій території скверу, пар­ку, саду.

Залежно від намірів створити ту чи іншу декоративну фор­му спеціалісти садово-паркового будівництва підбирають відповідний асортимент деревних рослин. При цьому врахо­вують життєву форму, розміри, енергію росту рослин, її декора­тивні якості, здатність витримувати стриження та обрізування й регенерувати нові пагони. Бажана штучна форма створюєть­ся поступово, а тому, розпочинаючи роботу, спеціаліст має уявляти цю форму в кінцевому вигляді й створювати її сис­тематичним стриженням.

Для створення солітерів з формованою кроною на висоті понад 1,5 м придатні граб звичайний, в'язи гладенький і гра­болистий, клени гостролистий і польовий, липи, тополя чорна, шовковиця біла, на висоті до 1,5 м — калина звичайна, глід звичайний, клени татарський і польовий, черемха звичайна, горобина звичайна, самшит вічнозелений. Низьких штамбових форм можна надавати бирючині звичайній, бузку угорському та звичайному, смородині золотистій, штамбовим сортам троянд.

Солітери з фігурною кроною формують із граба звичай­ного, жостеру проносного, бузку угорського, маслинки вузь­колистої, самшиту вічнозеленого, ялівця віргінського, тиса ягід­ного.

Високі стрижені стіни (3 — 5 м) влаштовують з бука лісо­вого, граба звичайного, дуба звичайного, кленів гостролисого, польового, татарського і прирічкового, лип, ялини звичайної і колючої, ялівцю звичайного і віргінського, ялиці білої і кав­казької, тиса ягідного, туї західної і складчастої, шовковиці білої, самшиту вічнозеленого. Живі стри­жені огорожі заввишки від 0,5 до 3 м створюють із листопад­них та вічнозелених хвойних і листяних деревних рослин з колючками і без них.

Стрижені бордюри (заввишки до 0,5 м) формують із биірючини звичайної, бруслини карликової, самшиту вічнозеле­ного, жимолості блискучої.

Живі огорожі створюють і без наступного стриження. Для цього використовують свидину кривочервону, бирючину звичай­ну, глід звичайний, бузину, тамарикси, жимолость звичайну, іргу круглолисту, клен прирічковий, пухироплідник калинолистий, рододендрон жовтий, горобинник горобинолистий, карагану деревоподібну та кущову, таволгу, чубушник, дейцію та інші види.

Для квітучих бордюрів можна використати карагану карликову, зіновать, поліантові троянди, кизильник, магонію повзучу, рододендрон японський, лаванду фран­цузьку.

Література :

О А. Калініченко «Декоративна дендрологія», ст. 29 – 37.

А. І. Колесніков «Декоративна дендрологія», ст. 11 – 18.

В.М. Почаєвець «Дендрологія» ст. 13 – 15.