Правила вимови приголосних звуків
ОРФОЕПІЯ
ОРФОЕПІЯ – (від грецької „орфос” – правильний, та „епос” – мовлення – «правильне мовлення» ) – сукупність норм літературної вимови.
Орфоепія історично складається водночас із формуванням національної мови. Норми української літературної мови в її основних рисах сформувалися на базі вимови середньо наддніпрянських говорів (київського та полтавського), з засвоєнням і уніфікацією окремих рис інших народних говорів, які існують в межах трьох (південно-східних, південно-західних та північних ) діалектних груп України.
Літературна вимова – явище наддіалектне, але в ньому теж відбуваються зміни, які властиві всім живим мовам. В живому процесі змін і становлення норм вимови, коли нові форми тільки починають своє життя в мові, а старі ще не відійшли, часто трапляються такі явища, як дві вимови деяких сполучень ( [св]іт і [сьв]іт), або два наголоси у слові (тАкож і такОж), які однаково є літературними. І тому слід частіше звертатися до орфоепічних словників, де фіксуються ці зміни.
Взірцем української літературної мови завжди був театр, який активно впливав на формування мовної культури людей. Мовлення на сцені є ще й одним із виразних засобів акторської гри. Театр потребує від акторів бездоганного володіння єдиними нормами вимови, суворої нормативності, і в той же час використання усього багатства мови – діалектизмів, архаїзмів, соціальних жаргонів – для створення мовних характеристик персонажів.
Разом з тим слід пам’ятати, що в театрі відхилення від літературної норми, якщо воно не задане автором для створення певного образу, знижує культуру сценічного мистецтва. У виставах за п'єсами будь якого жанру та стилю завжди необхідно створювати єдиний мовний фон вистави – бездоганну літературну вимову.
ПРАВИЛА ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
1. Наголошені голосні вимовляються без змін.
лан, сон , дух, мед, світ, мир.
2. Ненаголошені голосні не скорочуються, а вимовляються повнозвучно.
дата, вірші, театр, буття, голос, примхи.
3. Ненаголошені Е та И під час вимови наближаються
один до одного і вимовляються як [еи] та [ие]:
| Е наближається до И | |
| Пишемо | Вимовляємо |
| мерехтіти серпень лелека літера | м[е и]р[е и]хтіти серп[е и]нь л[е и]лека літ[е и]ра |
| Инаближається до Е | |
| Пишемо | Вимовляємо |
| килими вимикати дивак зошит котик | к[и е]л[и е]ми в[и е]м[и е]кати д[и е]вак зош[и е]т кот[и е]к |
Ненаголошені Е та И вимовляються без змін на
початку та в кінці слова, а ще у складних словах.
| Пишемо | Вимовляємо |
| ера сонце сонцезахисний мати шестирічний | [е]ра сонц[е] сонц[е]захисний мат[и] шест[и]річний |
4. Ненаголошений Оперед наголошеними У та Ївимовляється з наближенням доУ, як [оу].
| Пишемо | Вимовляємо |
| кожух подружжя провулок своїм доїхав | к[оу]жух п[о у ]дружжя пр[о у ]вулок св[о у ]їм д[о у ]їхав |
Слід стежити, щоб Оне переходило в А, як у російській мові.
2.1.1. Завдання для самостійної роботи
Вправи
1. Доберіть до кожного правила слова-приклади.
2. Складіть до кожного правила речення, використовуючи слова-приклади.
Наприклад, речення до правила 4: Подружжя у провулку слухало зозулю.
3. Затранскрибуйте складені речення.
Наприклад: П[о у ]дружжя у пр[оу ]вулку
слухало з[о у ]зулю.
Контрольні запитання
1. Чому необхідно володіти літературною мовою?
2. Як вимовляються голосні а, о в українській мові?
3. Як вимовляються ненаголошені е, и в українській мові?
4. Як вимовляється о перед наголошеним у в українській мові?
ПРАВИЛА ВИМОВИ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
1. Літерою В в українській мові позначається два звуки:
а) звук [в] губно-зубний (нижня губа торкається передніх
верхніх зубів) вимовляється перед голоснимиІ, И, Е:
| Пишемо | Вимовляємо |
| віз вікна вирій вересень весілля | [в]із [в]ікна [в]ирій [в]ересень [в]есілля |
б) губно-губний звук, який у вимові наближається до У,
так званий У нескладовий - [ў] вимовляється:
- на початку слова перед приголосним:
| Пишемо | Вимовляємо |
| вдача вчора вперед | [ў]дача [ў]чора [ў]перед |
- у позиції після голосного перед приголосним:
| Пишемо | Вимовляємо |
| правда дівчина мавка навпаки | пра[ў]да ді[ў]чина ма[ў]ка на[ў]паки |
- у кінці слова:
| Пишемо | Вимовляємо |
| Київ Харків лев любов барв | Киї[ў] Харкі[ў] ле[ў] любо[ў] бар[ў] |
Примітка: В українській мові сонорний звук [в] ніколи не переходить у звук [ф], так як це відбувається в російській мові.
2. Літера Ф уживається в словах майже виключно іншомовного походження:
| Пишемо | Вимовляємо |
| фкел фантазер фауна флакон фізика | [ф]акел [ф]антазер [ф]ауна [ф]лакон [ф]ізика |
Примітка: Перехід звука [ф] у [хв]( «хвізика», «хвакт» ) досить поширений у говірках, але літературна вимова цього не допускає. Звук [ф] завжди вимовляється без змін.
3. В українській мові є дві літери: Г та Ґ .
Літера Г позначає дзвінкий глотковий щілинний звук [г]. В українській мові Г ніколи не переходить у звук [к], як у російській мові.
| Пишемо | Вимовляємо |
| гетьман гай гумор згода геолог поріг друг | [г]етьман [г]ай [г]умор з[г]ода [г]еоло[г] порі[г] дру[г] |
Лише в окремих словах Гвимовляється як Х:
| Пишемо | Вимовляємо |
| легко вогко кігті нігті дьогтю | ле[х]ко во[х]ко кі[х]ті ні[х]ті дьо[х]тю |
Примітка: Пам’ятайте, що в укаїнській мовіГу сполученнях -ого- , -его- ніколи не зміниться на [в], як у російській вимові:
його, кого, того, славного, тихого.
Ґпозначає дзвінкий задньоязиковий зімкнений, вибуховий
звук [ґ]. Вимовляється:
а) у словах:
аґрус ґава
ґандж ґанок
ґатунок ґвалт
ґлей хуґа
ґрати ґречний
дзиґа дзиґлик
б) у дієсловах, утворених від звуконаслідування:
дриґати ґелґотати
в) у діалектних словах:
ґазда ґаздиня
ґалаґан хурдиґа
г) у запозичених словах у складах екза, екзе, екзи, екзо:
| Пишемо | Вимовляємо |
| екзамен екземпляр екзотика екзистенціалізм | е[ґ]замен, е[ґ]земпляр е[ґ]зотика е[ґ]зистенціалізм |
Будьте уважними щодо вимови Г та Ґ, бо від зміни одного
звука змінюється значення слова:
гніт (утиск) – ґніт (стрічка у свічці );
грати ( роль) – ґрати (залізна загорожа).
Вимова африкатів
Африкати - це складні приголосні, що у мовленні
поєднують два звуки: Ц – [тс], Ч – [тш].
ЛітераЩскладається навіть із трьох звуків: [штш]
або [шч].
4. Чта Щвимовляються твердо:
чумак щирий
чайка щедрий
сонячний цілющий
піч дощ
м’яч плющ
Ч та Щперед І напівпом'якшені:
чільний щітка
чіткий щіпка
вечір щільний
очі щічка
5. Африката Цвимовляєтьсям’яко майже в усіх позиціях, зокрема, на кінці слова:
хлопець молодець
олівець швець
цяцька цятка
цікавий цілющий
Цбуває твердим:
- перед А, О, У, Е, И :
цар цегла цирк цокати цукор
цап цеп циган цокіт цуценя
царина церква цитата цокнути цуратися
- у словах іншомовного походження:
паяц шприц
- у вигуках:
бац! бомц! клац!
6. Африкати ДЖ, ДЗ являють собою суцільні, злиті дзвінкі звуки в корені слова [дж], [дз]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| джміль джаз кинджал дзвін дзьоб ґудзик | [дж]міль [дж]аз кин[дж]ал [дз]він [дз]ьоб ґу[дз]ик |
Африката ДЖбуває твердою і напівпом’якшеною :
бджола бджілка
Африката ДЗбуває твердою і м’якою:
дзеркало дзьобик
Примітка: Слід розрізняти африкати[дж], [дз]від збігу звуків [д] та [ж], а також[д] та [з].Коли збігаються префікс, який закінчується звуком [д] і корінь, що починається зі звуків [ж]або[з],ці звукосполучення вимовляються як два
окремих звука:
| Пишемо | Вимовляємо |
| віджати підживлення підзаголовок надзелень | ві[д] [ж]ати пі[д] [ж]ивлення пі[д] [з]аголовок на[д] [з]елень |
Асиміляція приголосних
Приголосні звуки, що стоять поряд, у мовному потоці
взаємодіють один з одним. Виникає асиміляція приголосних,
тобто уподібнення одного звука іншим.
Якщо поряд стоять два приголосних, то перший уподібнюється другому.
Асиміляція за дзвінкістю.
7. Дзвінкіприголосні Б, Д, З, ДЖ, ДЗ, Ж, Г, Ґ у літературній мові вимовляються виразно, не втрачаючи своєї дзвінкості. Як у кінці слова, так і в середині слова перед глухими вимовляються дзвінко.
У кінці слова
| Пишемо | Вимовляємо |
| дуб барв погляд мороз вуж дзиґ стіг | ду[б] бар[в] погля[д] моро[з] ву[ж] дзи[ґ] сті[г] |
В середині слова
| Пишемо | Вимовляємо |
| скибка відкрити верзти стежка зберегти | ски[б]ка ві[д]крити вер[з]ти сте[ж]ка збере[г]ти |
8.Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко:
| Пишемо | Вимовляємо |
| отже екзамен кісьба боротьба | о[д]же е[ґ]замен кі[зь]ба боро[дь]ба |
Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко і під час
швидкого мовлення у сполученнях слів:
| Пишемо | Вимовляємо |
| наш батько нас багато рік закінчився | на[ж]батько на[з]багато рі[г] закінчився |
Асиміляція за глухістю.
9.ПрефіксЗ- і прийменник Зперед глухими приголосними оглушуються, вимовляються як С:
| Пишемо | Вимовляємо |
| зшити зцілити зсунути з товаришем з цукром з Пилипом | [с]шити [с]цілити [с]сунути [с]товаришем [с]цукром [с]Пилипом |
10.Префікси РОЗ- і БЕЗ- перед глухими вимовляються:
а) дзвінкопри повільному темпі: б) глухоу швидкому:
| Пишемо | Вимовляємо | Вимовляємо |
| розсипала розказати розписка розцілувала безперечний безстрашний безкраїй безхмарний | ро[з]сипала ро[з]казати ро[з]писка ро[з]цілувала бе[з]перечний бе[з]страшний бе[з]країй бе[з]хмарний | ро[с]сипала ро[с]казати ро[с]писка ро[с]цілувала бе[с]перечний бе[с]страшний бе[с]країй бе[с]хмарний |
Асиміляція за м'якістю.
11.Приголосні губні Б, П, В, М, Фмайже завжди тверді. Напівпом'якшені перед І, Ю, Я:
батько біль
перший півень
вода віра
мати місто
фарба фільм
буря бюро
пустун пюре
муха Мюнхен
ваза в’язень
фара фюзеляж
12.Приголосний Ру кінці слова та складу завжди твердий.
Пом’якшується перед І, Ю, Ь, Я:
кобзар кобзарі
круча крючок
радник рядно
буран буряк
повір повітря
13.Приголосні К, Г, Ґ, Х пом'якшуються перед І:
казка кізка
кулька кілька
гарт гість
геній гідність
ґанок леґінь
хист хімія
хор хід
14.Шиплячі Ш, Ж, Ч, ДЖ тверді.
Напівпом'якшуються перед І:
вірш вірші
шосте шість
жито жінка
без меж на межі
чапля чіпляти
річ речі
чинний чільний
джерело дріжджі
джигіт Джім
Подовжені шиплячі вимовляються теж
напівпом'якшено:
затишшя зарубіжжя
сумішшю подорожжю
обличчя бриджі
ніччю підпіччя
15.Приголосні З, С, Ц, ДЗ передІ, Ю, Ь, Ята перед м'якими приголосними вимовляються м'яко:
зірка Зюганов скрізь зять грізні
сіно сюжет сьогодні сяйво стіни
ціль пацюк хлопець цяцька цвях
дзінь дзюрчати дзьоб дзяволити дзвін
16.Приголосні Д, Т, Н, Л передІ, Ю, Ь, Янайбільш пом'якшуються:
діти дюшес дядько молодь для
тінь тютюн тягти тьохкати перевертні
ніч нюх нявкати вогонь дикунський
лікар люлька лялька біль вітальня
Відповідні довгі приголосні теж найбільш м'які:
суддя насіння
буття зілля
Асиміляція за місцем і способом творення.
Унаслідок уподібнювання відбуваються зміни у звукосполученнях. Перший приголосний уподібнюється наступному, повністю чи частково.
17. СШ – [шш], ЗШ – [жш], ЗЖ – [жж], ЗДЖ – [ждж]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| віднісши зшити з жалем з джерела | відні[шш]и [жш]ити [жж]алем [ждж]ерела |
18. ЗЧ – [жч], ЗЧ – [шч] (на початку слова):
| Пишемо | Вимовляємо |
| без чарки з чабаном | бе[жч]арки [шч]абаном |
19. Ш, Ж, Чперед -СЯвимовляються як [сь], [зь],[ць]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| посміхаєшся зважся не морочся | посміхає[сь]ся зва[зь]ся не моро[ць]ся |
20. Ш, Ж, Цперед ЦІвимовляються як [сь], [зь],[ць]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| на дошці на стежці у річці | на дош[сь]ці на сте[зь]ці у рі[ць]ці |
21. Ду сполученні з Ш, Ж, Ч вимовляється як
[джш], [джж], [джч]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| підшити відживати відчинити | пі[джш]ити ві[джж]ивати ві[джч]инити |
22. Дперед З, С, Ц вимовляється як [дзз], [дзс], [дзц]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| відзнака відстань відцуратися | ві[дзз]нака ві[дзс]тань ві[дзц]уратися |
23. ТС -[ц], ТЦ - [цц]:
| Пишемо | Вимовляємо |
| братство багатство золотце коритце | бра[ц]тво бага[ц]тво золо[цц]е кори[цц]е |
24.ТЧ -[чч], ТШ -[чш] звичайний темп та [чч] – швидкий:
| Пишемо | Вимовляємо |
| уквітчаний багатшати | укві[чч]аний бага[чш]ати і бага[чч]ати |
25.ЧНвимовляється як[чн] і як[шн] у словах побутових:
| Пишемо | Вимовляємо |
| булочна молочна каша яєчня пшеничний хліб | було[шн]а моло[шн]а каша яє[шн]я пшени[шн]ий хліб |
ЧНвимовляється як[чн] у літературній мові та у
наукових термінах: