Еволюція теоретичних уявлень про зміст та структуру відносин інтелектуальної власності

1. Санкціоновані суспільством поведінкові відносини, що виникають між людьми у зв’язку з існуванням та використанням рідкісних благ: набір, пучок часткових повноважень, правомочностей, та прийняття рішень стосовно того чи іншого ресурсу – називається:

а) право влади;

б) право власності;

в) право розпорядження;

г) право володіння.

2. Теорія, представники якої права автора будь-якого творчого результату виводять із інтелектуальної діяльності, визнаючи їх невід’ємними природними правами, незалежно від узаконення державою (пропріє тарний підхід) – називається:

а) теорія права власності;

б) теорія права управління;

в) теорія авторського права;

г) теорія інтелектуальної власності.

3. Передбачена законом можливість учасника правовідносин здійснювати певні дії або вимагати цього від інших учасників – називається:

а) правоздатність;

б) правоприємність;

в) правомочність;

г) авторське право.

4. Одна з основних правомочностей власника, санкціоновані суспільством відносини щодо здобування у процесі використання корисних властивостей об’єкта власності – називається:

а) розпорядження;

б) володіння;

в) користування;

г) відчуження.

5. Відносини з приводу передачі об’єкта власності іншій особі; один із способів реалізації власником належних йому правомочностей. Розрізняють платне (на основі відносин купівлі-продажу) та безоплатне (на основі дарування) відчуження об’єкта власності – називається:

а) володіння;

б) відчуження;

в) користування;

6. Економічна теорія, започаткована у 60-70 роках ХХ століття представниками неоінституціоналізму (Р. Коузом, А. Алчіаном, Г. Демзетцом, Д. Нортом, Р. Познером, С. Пейовичем, О. Вільямсоном та ін.) – називається:

а) теорія права власності;

б) теорія авторського права;

в) теорія інтелектуального права;

г) економічна теорія прав власності.

7. Термін, що широко використовується в економічній теорії права власності, та означає чітке визначення та закріплення прав і обов’язків власників, надійний захист їх правомочності – називається:

а) специфікація прав власності;

б) класифікація прав власності;

в) кодифікація прав власності;

г) нумерація прав власності.

8. Які дві правові традиції щодо специфікації прав власності існують в розвинутих країнах:

а) англосаксонська і франкобельгійська;

б) континентальна і американська;

в) англосаксонська і німецька;

г) англосаксонська і континентальна.

Тема 3. Сучасні бачення сутності та структури інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна власність – це:

а) система відносин, що виникають з приводу привласнення ідеальних об’єктів;

б) система відносин, що виникають з приводу привласнення об’єктивованих інтелектуальних продуктів, втілених у науково-технічних, літературних та мистецьких творах;

в) санкціоновані суспільством та державою поведінкові відносини щодо результатів інтелектуальної діяльності у науково-технічній, літературній та мистецькій сферах;

г) правильні відповіді б); в);

д) правильні відповіді а); б); в).

2. Одна з форм життєдіяльності людини, яка заснована на знаннях, свідома активність особистості, здатної накопичувати, засвоювати та творчо опрацьовувати інформацію – називається:

а) інноваційна діяльність;

б) інформаційна діяльність;

в) інтелектуальна діяльність;

г) професійна діяльність.

3. Накопичена у результаті інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, творчості, здібностей, взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отримання доходу – називаються:

а) інноваційний капітал;

б) інтелектуальний капітал;

в) інформаційний капітал;

г) виробничий капітал.

4. Можливості щодо реалізації певної мети, створені інтелектуальними ресурсами різних рівнів – називається:

а) інноваційний потенціал;

б) професійний потенціал;

в) інформаційний потенціал;

г) інтелектуальний потенціал.

5. Продукт розумової творчої праці; результат інтелектуальної діяльності, представлена на матеріальних носіях інформація, яка містить нове знання і має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб – називається:

а) інтелектуальний продукт;

б) професійний продукт;

в) інноваційний продукт;

г) авторський продукт.

6. Оприлюднені чи не оприлюднені твори науки, літератури та мистецтва, які є результатом творчої діяльності особистості незалежно від їх призначення, позитивних якостей, змісту, способу та форми вираження, за умов втілення цих результатів в об’єктивній формі, що уможливлює їх сприйняття іншими людьми – називається:

а) об’єкти цивільного права;

б) об’єкти професійного права;

в) об’єкти інтелектуального права;

г) об’єкти авторського права.

7. Права власності юридичних та фізичних осіб на результати творчої розумової діяльності у науково-технічній, виробничій та гуманітарній сферах (авторське право та суміжні права, права промислової власності) – називається:

а) суб’єкти інтелектуальної власності;

б) об’єкти інноваційної власності;

в) об’єкти інтелектуальної власності;

г) об’єкти авторського права.

8. Об’єкти інтелектуальної власності, що стосуються прав виконавців, виробників звуко- та відеозаписів, організацій ефірного та кабельного мовлення – називається:

а) об’єкти суміжних прав;

б) об’єкти авторських прав;

в) об’єкти мистецьких прав;

г) об’єкти професійних прав.

9. Особи, працею яких створено науковий, літературний чи мистецький твір (автори, співавтори, укладачі та ін.), а також особи, які отримали авторські права за договорами чи в результаті подій, визначених законом (спадкоємці авторів, роботодавці та ін.) – називаються:

а) суб’єкти інноваційного права;

б) суб’єкти інтелектуального права;

в) суб’єкти авторського права;

г) суб’єкти інформаційного права.

10. Персоніфіковані носії відносин інтелектуальної власності (окремі особи, колективи, суспільство в цілому, держава, наднаціональні утворення) – називаються:

а) суб’єкти інтелектуальної власності;

б) суб’єкти професійної власності;

в) суб’єкти інноваційної власності;

г) суб’єкти інформаційної власності.

11. Суб’єкти похідних та залежних від прав авторів творів (виконавці, виробники записів (фонограм, відеограм), організації ефірного та кабельного мовлення) – називається:

а) суб’єкти інноваційних справ;

б) суб’єкти авторських прав;

в) суб’єкти інтелектуальних прав;

г) суб’єкти суміжних прав.

12. Три форми інтелектуальної власності – це:

а) колективна, індивідуальна, суспільна;

б) корпоративна, індивідуальна, колективна;

в) індивідуальна, колективна, корпоративна;

г) суспільна, приватна, «проміжна» форми власності.

13. Усі види власності та результати творчої інтелектуальної діяльності можна поділити на чотири великі групи. Це:

а) авторські, суміжні права, інтелектуальне право;

б) авторське і суміжне право, права промислової власності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу та продукції, що ними виробляється; нетрадиційні права на об’єкти інтелектуальної власності;

в) інтелектуальне, авторське, наукове, інноваційне;

г) авторське, суміжне, нетрадиційні права, об’єкти інтелектуальні власності.

14. Інтелектуальна власність охоплює дві сфери прав:

а) інноваційне право та авторське право;

б) право промислової власності та авторське і суміжні право;

в) право промислової власності та авторське право;

авторське і суміжні права.