Творчо-організаційна діяльність цирків-шапіто часів сьогодення

Після розпаду 1991 року радянської імперії у спадок від СРСР Україна отримала з десяток стаціонарних цирків, діяльність яких охопила столицю та деякі з областей. Проте поза цирковим процесом залишилася величезна кількість регіонів країни. Цю нішу миттєво заповнили приватні цирки на сцені, що стрімко з'являлися та швидко зникали зі сценічних майданчиків. Натомість з'являлися нові циркові колективи, пересувні звіринці, театри ростових ляльок та інші різновиди залучення до мистецтва довірливого українського глядача.

В даній роботі ми не ставимо за мету критикувати творчо-організаційну діяльність цирків на сцені перших років незалежності, але мусимо зазначити зниження якості обслуговування регіонального циркового глядача. Нам відомі непоодинокі випадки 90-х років, коли «цирк на сцені», наприклад, складався лише з двох «учасників», які приїжджали до сільського будинку культури на мотоциклі, перед початком вистави продавали квитки та через вікно втікали з того села, залишаючи завідуючу клубом наодинці з ошуканими глядачами. Нам також відомі випадки, коли глядачі посеред циркової вистави вимагали повернути сплачені гроші за квитки або різали шини циркової автівки, тому що залишалися незадоволеними рівнем майстерності заїжджих «артистів».

З початком ХХІ століття в Україні почали з'являтися перші приватні цирки-шапіто. Започаткував цей рух в сучасній Україні Микола Кобзов. Металевий каркас до першого власного шапіто Микола зварював в себе на городі в Нікополі, разом зі своїм кумом, артистом цирку Дмитром Заїкіним. Заробивши перших статків з циркових вистав у «передвижці», Кобзов випускає в прокат ще декілька цирків-шапіто, які на протязі 2004 року вже пересуваються всіма районами української столиці. Ці цирки очолювали відомі українські циркові адміністратори, такі, як Ю. Брайловський, О. Кононов, С. Свірін, В. Лісовий, А. Бігма та ін.

Цей рік ми вважаємо початком конфлікту в боротьбі за глядача між стаціонарними цирками та приватними цирками-шапіто. В Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Кривому Розі та інших містах країни поруч з діючими стаціонарними цирками один за одним гастролюють приватні цирки-шапіто.

Але, як ми вже зазначали, в даній роботі ми поставили за мету окремо зупинитися на деяких аспектах та проблемах сьогодення у плануванні та організації прокату програм цирків-шапіто, а саме: виготовленні прокатної афіші, вивченні платоспроможності та культурних запитів глядача, прокладанні оптимальних гастрольних маршрутів, здійсненні контролю за діяльністю виїзних кас та роботою уповноважених з розповсюдження квитків, формуванню нових програм. Адже державні критерії у цій сфері діяльності відсутні.

2.1 Планування та організація гастролей.

Як правило, адміністрація цирку-шапіто починає планування прокату репертуару за два місяці до початку відкриття нового сезону. Інколи навіть доводиться підписувати угоду щодо оренди першого та «вузлових» гастрольних майданчиків ще за 5-6 місяців у тих випадках, якщо це обласні центри або великі міста. Зазначимо: на превеликий жаль, роз’їзний характер роботи ТВП з 2012 року не має державного регулювання, як наприклад в Італії або Франції, де така робота чітко прописана в маршрутному листі кожного пересувного цирку.

Маршрутний лист, або «гастрольне свідоцтво», або, як називають його адміністратори видовищних заходів, «гастролька» - документ, який надавався місцевим контролюючим органом – обласним управлінням культури, на підставі якого здійснювалася організація та проведення виїзної діяльності театрально-видовищних закладів, зокрема цирків-шапіто. Зазначимо, бо це дуже важливо, що згідно Закону України № 1115-IV від 10 липня 2003 року «Про гастрольні заходи в Україні»[39], всі суб'єкти господарювання – організатори гастрольних заходів, за виключенням національних закладів культури та обласних філармоній, в обов'язковому порядку мали отримати в місцевому обласному управлінні культури гастрольне свідоцтво. Для розгляду обласними управліннями культури організатором заходу в установленому порядку надавалася спеціальна заявка[40] (додаток 19), в якій було зазначено:

- Найменування юридичної особи або фізичної особи-підприємця – організатора гастрольного заходу;

- Адресу (місцезнаходження) та телефон організатора гастрольного заходу;

- Назву гастрольного заходу;

- Місце проведення гастрольного заходу[41];

- Час проведення гастрольного заходу[42];

- Очікувану кількість глядачів (до 1000 або більше 1000)[43].

Мусимо зазначити, що перелік документів для отримання гастрольного свідоцтва складався з невеликої кількості наступних документів, а саме:

- засвідчених в установленому порядку копій статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкту господарювання – організатора гастрольного заходу;

- власне, для адміністратора – його паспорт, копія паспорту, копії наказу про призначення на посаду або довіреності;

- програми гастрольного заходу, засвідченої печаткою організатора, з визначенням статусу заходу (міжнародний, всеукраїнський, обласний тощо), формату (фестиваль, концерт, вистава тощо), мови (мов), якою (якими) буде супроводжуватися захід, переліку виконавців та творів.

Текст Свідоцтва про проведення гастрольного заходу (додаток 20) складався з назви органу, який видав Свідоцтво, серії та номеру, назви гастрольного заходу, назви місця та дати проведення. Також в обов'язковому порядку зазначався суб'єкт господарювання – організатор гастрольного заходу, дата видачі, прізвище, ініціали та підпис посадової особи, яка видала Свідоцтво. Воно надавалося організатору гастрольного заходу під підпис та складалося з двох однакових примірників, один з яких мав знаходитися у організатора, а другий – в обласному управлінні культури, - органі, який видав даний документ.

На розгляд Заявки про проведення гастрольних заходів цирку-шапіто та рішення про проведення тих чи інших термінів гастролей обласні управління культури відводили собі від декількох хвилин до п'яти робочих днів. Ми знаємо непоодинокі факти, коли після спливання максимального терміну розгляду Заявки той чи інший цирк-шапіто отримував відмову (й звичайно, усну), а за деякий час до області на ці самі дати приїжджав інший цирковий колектив, який місцеві чиновники від культури починали вважати чомусь «більш талановитим і кращим». Після певної кількості скандалів на тему корупції, пов'язаних з організацією гастрольної діяльності, які траплялися протягом кількох років за часів очільників української культури В. В. Вовкуна та М. А. Кулиняка, та відлунням доходили з усіх регіонів країни до столиці, змінами N 5461-17 від 16.10.2012 р. до Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» були визнані необов'язковими до отримання гастрольні свідоцтва. Здавалося б, ця зміна мала стати вимушеною мірою для запобігання корупції в центральних та обласних органах культури, але вже з перших місяців нам стало цілком зрозуміло, що з відміною отримання гастрольних свідоцтв у регіонах розпочався справжній конкурс хабарів та хабарників. До того ж, керуючись ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 р., якщо адміністратор будь-якого цирку-шапіто або іншого гастрольного колективу з далеко не найкращою програмою, письмово звертається до місцевого муніципалітету з пропозицією безкоштовного відвідування вистави особами з малозабезпечених верств населення, органи місцевої влади формально не мають навіть права відмовити організатору гастрольного заходу у здійсненні його діяльності.

Мусимо зазначити, що все вищевикладене призвело до укорінення корупції у взаємодії «організатор гастрольного заходу - місцева влада» та хаотичності гастролей цирків-шапіто.

Далі – ще гірше: народним депутатом Верховної Ради України VII скликання Т. М. Повалій було внесено на розгляд проект закону № 3297 від 19.09.2013 р. «Про цирки та циркову діяльність в Україні», в якому серед іншого було й «здійснення місцевими органами влади координації діяльності цирків щодо роботи циркового конвеєру»[44]. А це остаточно мало поставити крапку щодо механізмів регулювання гастрольних заходів в Україні. У зв'язку з кардинальними змінами в політичній ситуації країни наприкінці 2013 року цей закон не було прийнято.

За умов відміни політики державного регулювання гастролей, та, як наслідок, утворення великої кількості циркових колективів, за короткий проміжок часу український цирковий менеджмент лише отримав більше питань, аніж відповідей. Наприклад, чому одне з українських підприємств державної форми власності є «меккою» для працевлаштування 90 відсотків робітників українського цирку, чому воно міститься в одній маленькій кімнатці багатоофісної споруди на околиці Києва, на яких засадах майже всі (!) приватні суб'єкти – організатори гастрольних заходів, мандруючи теренами України, користуються довіреностями та установчими документами цього підприємства, яким чином «офіційно оформлені» циркові робітники вимушені щомісяця готівкою сплачувати до цього підприємства обов'язковий мінімальний внесок задля врахування їх робочого стажу? І яке відношення має до цього державного підприємства міжнародна організація ЮНЕСКО[45], та чому приватні організатори заходів, що працюють від цього державного підприємства, не сплачують до місцевих бюджетів обов'язковий гастрольний збір а прикриваються «благодійністю від ЮНЕСКО»?

Окрім вищевикладеного, нам незрозумілим залишається ще ряд деяких питань: наприклад, чому обов'язковий 3-відсотковий гастрольний податок від загального валового збору за гастрольні заходи, який сплачується організаторами в п'ятиденний термін після закінчення останнього заходу на спеціальний рахунок місцевих податків та зборів, не використовується згідно з чинним законодавством як фінансова складова спеціального фонду організації гастрольних заходів у даній місцевості, або на яких підставах деякі місцеві муніципалітети чинять свавілля, вимагаючи від організаторів гастрольних заходів проведення цільових вистав для кількості «дітей з малозабезпечених верств населення», яка нерідко перевищує загальну кількість неповнолітніх у місті?

Мусимо зазначити, що в усіх країнах європейської спільноти їснує державне регулювання графіку гастролей, якого суворо притримуються як організатори гастрольних заходів так і місцеві влади. І справа навіть не в тому, що в деяких європейських країнах маршрутне свідоцтво має певну вартість - від 500 до 25 000 євро. Згідно гастрольному графіку, чітко прописаному у маршрутному свідоцтві, циркові колективи не перетинаються між собою. Це може відбутися лише за виключенням виступів в рамках фестивалів або інших збірних заходів. Ми знаємо, що розрив між гастролями мандрівних цирків в одному й тому ж місті в Італії або Франції становить 21 день, у Німеччині, Швеції, Фінляндії, Норвегії – 45 днів, у Польщі, Словаччині, Чехії – 30 днів. В той же час, коли в Україні лише за збігом певних політичних обставин наприкінці 2013 року не був прийнятий закон, який замість організованих маршрутів мав взагалі заборонити мандрівним циркам «наближатися на відстань меньшу, ніж 50 000 метрів до будь-якого стаціонарного державного цирку[46]», тобто, мовляв, скупчуйтеся десь на регіонах, від обласних центрів подалі.

Але менше з тим, бо, як ми вже зазначали, цей проект закону не було прийнято. А зараз в Україні укладати угоду керівництву цирку-шапіто з будь-якою адміністрацією майданчика потрібно зважено та заздалегідь, особливо, якщо це перший виступ в сезоні, бо, як свідчить практика, просити місцевий муніципалітет «нікого перед нами не пускати» – ні до чого не призводить. Стається все навпаки – що саме «впустять» і саме «перед нами». А рішення в даному випадку, на жаль, є лише одне: адміністратори та уповноважені мають особисто та постійно знаходитись у місті проведення гастролей та одразу починати організаційну діяльність з підписання необхідних дозволів, розташування та проведення медіа-ефірів та анонсів у пресі, зовнішньої реклами та роботи з місцевими підприємствами, організаціями, початковими класами шкіл та дитячими навчальними закладами. Прокат репертуару в цирку-шапіто містить в собі певні фінансово-організаційні нюанси і найперший з них – міста та місця проведення заходів та відстань між ними. Наприклад, для середньостатистичного українського цирку-шапіто, що вміщує в собі 350-400 комерційних місць та має лише один автотягач, котрим перетягується 5-6 фур з обладнанням та майном цирку-шапіто, оптимальним варіантом може бути переїзд між майданчиками з відстанню в середньому 60-70 км один від одного. Але прокладання маршруту великою мірою залежить від наявності в даній та сусідніх областях конкуруючих цирків-шапіто, тому в уповноважених та адміністраторів завжди є в наявності інформація про маршрути «сусідніх» колективів-конкурентів, інколи, навіть, певною мірою агентурна. В тих цирках-шапіто, де відчувається продуктивна та якісна робота уповноважених та адміністраторів, існує прокладений та підписаний маршрут на кілька місяців наперед. Вищенаведене свідчить про хаотичність роботи в цій царині та безпорадність держави як регулятора цього процесу.

2.2 Діяльність організаційного та адміністративного персоналу.

Ми вважаємо оптимальним, коли в цирку працює саме три пари «уповноважений – адміністратор», тому що, зазвичай, в районних центрах до 100 000 населення (а таких райцентрів в Україні є переважна більшість), в умовах сьогодення цирк-шапіто працює лише один робочий тиждень: від трьох до шости виступів, заявлених в афіші. Як правило, прокат виступів влаштовують з п’ятниці по неділю, бо найголовніший чинник, що впливає на кількість показів, визначається кількістю глядачів за мірою заповнюваності глядацької зали та фінансовими можливостями глядачів[47] – бо цирк-шапіто пропонує до перегляду, як правило, лише одну й ту ж програму. А одна з пар «уповноважений – адміністратор», яка щойно «відпрацювала» місто, після закінчення виїзних вистав у місті має два необхідних наступних тижні підготовки до заїзду цирку на їх «новий» майданчик, поки ці два тижні шапіто «відпрацьовує» майданчики двох наступних пар. Тим більше, що на жаль, як ми вже зазначали, тепер відсутня необхідність перед заїздом в ту чи іншу область подавати заявки та отримувати в обласних управліннях культури спеціальні «гастрольні посвідчення». До кінця 2012 року їх хоча й надавали майже всім охочим за умов наявності мінімального пакету установчих документів, але так чи інакше, існував певний маршрут у межах області або обласного центру з мінімальною відстанню в 21 день між закінченням виїзної діяльності одного цирку-шапіто та початком виїзної діяльності наступного в одному й тому ж районі.

Успіх виступів багато в чому залежав, залежить і буде залежати від якості програм попередніх гастрольних колективів. Ми мусимо зазначити, що величезний відсоток приватних цирків-шапіто жодним чином не дотримується одного з найважливіших правил роботи цирку – належного культурного рівня обслуговування глядача. Програма, яка була затверджена дирекцією того ж шапіто, вряди-годи існувала лише на папері й лише як обов'язковий документ з печаткою для отримання гастрольного посвідчення. Низька якість програм та методи роботи адміністраторів, які нині все більше походять на шахрайські, відсутність їх елементарної культури та етики організації і проведення заходів разом з «плодінням» величезної кількості таких приватних цирків-шапіто та цирків на сцені за часів сьогодення зробили свою справу: в Україні початку ХХІ століття термін «цирк-шапіто», на жаль, майже повністю дискредитований та інколи вживається навіть в нищівній формі.

2.3 Етапи підготовки до роботи за маршрутом.

Для забезпечення якісного проведення гастролей уповноважений з адміністратором мають в обов'язковому порядку виконати певний ряд дій для забезпечення належного рівня організації виступів на території приймаючого міста. На початку організаційної роботи адміністратор подає лист-заяву до місцевої ради. Ми вважаємо, що адміністратор приватного цирку-шапіто може розробляти шаблон таких листів самостійно (додаток 21), але при цьому він має зважати на те, що даний лист є, власне, візитною карткою цирку. А тому не писати його, як це зараз роблять деякі «доморощені адміністратори», від руки та на м’ятому клаптику пожовтілого паперу, які після розгляду місцевим муніципалитетом інколи вдають з себе вражених, що з ними чомусь уникають спілкування міські голови, їх заступники, яким доручено здійснювати контроль за культурним обслуговуванням місцевого населення, або відділи культури. Адміністратор та уповноважений є обличчям мандрівного цирку-шапіто. А тому лист-заява на ім’я міського голови має бути друкованим, змістовним та лаконічним. Тоді, як правило, позитивної відповіді й недовго чекати. Маємо зазначити, що при написанні такого листа-заяви в жодному разі небажано вживати вислів «просимо дати дозвіл на розміщення...» і т. п. Замість такого тексту рекомендуємо вживати «прошу сприяти проведенню гастролей... у такому-то й такому-то місці з такої до такої дати». Тому що, власне, Дозвіл на розміщення як офіційний документ можуть надавати лише місцеві муніципальні відділи архітектури або благоустрою. Вже це може бути формальною відмовою керівництва міста, аби лишень «відправити» адміністратора до цих місцевих поважних відділів, які ж, до речі, самі, без узгодження з міським головою, як звісно, і пальцем за часів сьогодення не поворухнуть. І подібних нюансів у нашій практиці вистачає.

2.4 Документообіг та визначення майданчика.

Адміністрація цирку-шапіто має надати до канцелярії або загального відділу Міської ради наступні папери: листа-заяву, копії установчих документів цирку (свідоцтво про державну реєстрацію підприємства-організатора заходу, свідоцтва платника податків та довідку-витяг з ЄДРПОУ) та інші, на вимогу міської влади. Після трьох-п'яти днів, відведених на розгляд заяви, зазвичай надається лист-відповідь, який надає можливість працювати! Але для того, щоб отримати лист-відповідь, адміністратор має надати заповненим ще один папірець, так званий «бігунок», який взагалі-то вважається юридично нелигитимним, проте охоче застосовується місцевими владами у 95% містечок та міст (додаток 22). Хочемо зазначити, що після проходження всіх цих поважних служб, завершальний підпис на таких клаптиках ставить начальник місцевого управління культури, і лише за наявності його підпису адміністратор цирку-шапіто може обміняти цей папірець на лист-відповідь з необхідним для гастролей цирку висновком від місцевої влади (додаток 23). А ще – ми не вважаємо це некоректним поводженням місцевих муніципалітетів до мандрівних цирків, бо нам відомі непоодинокі випадки, коли мандрівні цирки після закінчення гастролей просто втікали, не розрахувавшись за спожиту електричну енергію, або не вбирали за собою. Ми добре пам'ятаємо приклад 2009 року, коли цирк-шапіто «Екстрим-Арена» з м. Єнакієве (господар та директор цирку О. Кожемякін), аби не сплачувати 200 гривень за виклик спецавтівки, що відкачує нечистоти з біотуалетів, вилив їх просто на сусідньому майданчику в центрі Черкас під заметом снігу, а вже за 10 хвилин міський бульдозер, що приїхав розчищати цей майданчик від заметів, розтаскав півтонни нечистот всім центром обласного міста.

В даному розділі ми наводимо перелік деяких місцевих служб, з якими організатор гастрольних заходів мандрівного цирку має укласти відповідні угоди, висвітлюємо їх функції та вартість послуг станом на 2015 рік:

Державна автоінспекція

Функції: зустріч та супровід містом циркової автоколони; допомога в організації кавалькад та інших циркових заходів рекламного змісту; організація зміни дорожнього руху (в разі необхідності); отримання дозволів на використання автомобільних спецзасобів гучномовного оповіщення вулицями міста; сприяння в розміщенні зйомних рекламних щитів на електричних опорах; сприяння в розміщенні циркових афіш на вікнах громадського транспорту міста.

Вартість: послуги, які наведені вище, не мають тарифікації, тому, як правило, надаються безкоштовно. І якщо в адміністратора цирку є можливість надати службовцям місцевої ДАІ за все вищевикладене з десяток запрошень на виставу – це стане запорукою добрих відносин з місцевою ДАІ протягом всього часу гастролей у даному місті.

КАТП (Комунальне автотранспортне підприємство)

Функції: забезпечення та здійснення контролю за вивозом твердих побутових відходів (сміття) та рідких побутових відходів (нечистот).

Вартість: вивіз 1 м³ сміття становить від 18 до 45 гривень, встановлення контейнера на території цирку не сплачується; відкачка нечистот, як правило, не розраховується в м³, а сплачується лише замовлення за кожний виїзд на територію циркового майданчика спецавтівки (250 – 400 грн.)

РЕМ (Район електромереж)

Функції: підключення циркової електроустановки до мережі 380 В; складання акту розмежування балансової належності та креслення однолійнейної схеми доступу; лабораторні вимірювання опіру ізоляції, опіру заземлюючих пристроїв, рівня заземлення устаткування електроустановок, проведення перевірки спрацьовування захисту системи живлення з заземленною нейтраллю; надання електричної енергії для забезпечення життєдіяльності мандрівного цирку.

Вартість: послуга підключення до мережі 380 В становить від 48 до 1500 грн. Ця вартість включає в себе виїзд інспектора, виїзд бригади на підключення, складання акту розмежування балансової належності, креслення однолійнейної схеми доступу та відключення від електромережі після закінчення гастролей; сукупна вартість лабораторних вимірювань та перевірок – від 400 до 1200 грн.

СЕС (санітарно-епідеміологічна станція)

Функції: здійснення контролю та перевірки наявності медичних книжок та періодичних медоглядів осіб, які безпосередньо займаються торгівлею в циркових буфетах, здійснення контролю за загальним санітарним станом циркової споруди та території, на якій розташований цирк-шапіто; перевірка наявності належного водопостачання, здійснення контролю за встановленням смітників та біотуалетів та своєчасним періодичним вивозом твердих та рідких побутових відходів.

Вартість: виклик інспектора СЕС вже багато років становить 12 грн. 60 коп.

Районне управління ветеринарної медицини

Функції: здійснення контролю та перевірка наявності в паспортах циркових тварин необхідних щеплень та періодичних оглядів; надання довідки за «формою 1» на момент закінчення гастролей для перевезення циркових тварин до району, в якому відбуватимуться наступні гастролі.

Вартість огляду: залежить від кількості поголів'я (від 6 до 47 гривень за тварину, в залежності від її виду); вартість довідки за «формою 1» складається зі сплати адміністративної послуги в розмірі 30 грн. 50 коп, та зі сплати за спеціальний бланк довідки в розмірі 12 грн.

Територіальне управління Держгірпромнагляду охорони праці

Функції: здійснення перевірки та контролю за дотриманням діючих правил та вимог з охорони праці, електробезпеки та техніки безпеки в цілому на території цирку-шапіто.

Вартість: не стягується.

Обласне територіальне управління МНС

Функції: здійснення контролю за дотриманням діючих вимог з пожежної безпеки в цирках-шапіто.

Вартість: не стягується.

Не меньш важливим кроком адміністратора є отримання самого дозволу на узгодження розміщення шапіто з керівництвом майданчика. Мусимо окремо зазначити, що в кожному районному або обласному центрі такі питання вирішуються по-різному. В деяких містах є спеціально відведений майданчик під цирки-шапіто, зооцирки, луна-парки, зоопарки, атракціони - він надається цирку-шапіто автоматично при підписанні гастрольних документів. Але більшість міст такого майданчика не мають. Зазначимо: ми нічого поганого в «автоматичному виділенні» майданчика не вбачаємо, хоча б тому, що по-перше, такі майданчики місцевий глядач добре знає, а по-друге, там майже завжди є в наявності певний мінімум комунікацій для забезпечення життєдіяльності шапіто. Досвідчений адміністратор цирку-шапіто, орієнтований на максимальне залучення місцевого глядача, завжди має миттєво орієнтуватися на місцевості при розгляді пропозицій, які місцеві муніципалитети пропонують «не автоматично» та швидко приймати вірні рішення. Щонайперше, йому варто взяти до уваги умови заїзду циркового автотранспорту, розташування самого майданчику (видно буде купол чи ні). Наприклад, якщо майбутнє місце дислокації цирку, визначене за домовленістю з невдахою-адміністратором цирку-шапіто – якась «Галявина в Центральному парку» (смт Боярка, один з майданчиків у м. Слов'янську, м. Новомосковськ, м. Путивль, м. Мена та багато інших), до якої глядачу потрібно дуже обережно добиратися реп’яхами, аби не скалічитися (додаток 24), то краще таке місто оминути. Якщо ж вже зовсім немає альтернативи, й це містечко з усіх боків обступили конкуруючі цирки-шапіто, вже там і працювати, але під час роботи з організації глядача не гребувати будь-якою можливістю рекламування майбутніх циркових заходів.

З урахуванням сучасних реалій, можливості розташуватися на безкоштовному «міському» майданчику цирку-шапіто з кожним сезоном лишається все менше: або єдина територія, що була в містечку, вже має свого власника, або забудована. Тому трапляються непоодинокі випадки укладання угоди з господарями приватних майданчиків (додаток 25).

Важливим етапом підготовки до прокату репертуару цирку-шапіто є укладання юридичних документів на енергопостачання та з місцевими виконавчими та дозвільними службами. За наявності в програмі тварин, адміністратор має заздалегідь попередити про це місцеве Управління Державної ветеринарної служби в районі, де відбуватимуться гастролі, та в термін до п’яти календарних днів надати ветеринарне свідоцтво за «Формою 1», де має бути вписаний повний перелік всіх звірів, щеплення, а також терміни їх проведення з району попередніх виступів.

Обов’язковою умовою проведення виїзної діяльності будь-якого мандрівного цирку є докладна угода на території того чи іншого міста з місцевими управліннями благоустрою. Ми знаємо непоодинокі випадки, коли несанкціоноване розміщення друкованої реклами в місті або невстановлення смітників для вивозу твердих побутових відходів (сміття) на території розташування цирку-шапіто, могло стати, й було приводом для зриву виїзної діяльності та навіть примусового демонтажу куполу цирку деяких нерадивих «ділків» від українського циркового мистецтва.

На самому початку організації гастролей в місті, але вже після укладання угоди з місцевим РЕМ (районом електромереж) на енергопостачання, адміністратор в обов'язковому порядку має з’явитися до відділу благоустрою та укласти письмову угоду на розміщення друкованої реклами, де обов’язковими пунктами зазначаються:

- кількість афіш, банерів, тролей в місті;

- адресне розташування друкованої реклами цирку;

- зобов'язання цирку-шапіто після закінчення виїзної діяльності в місті самостійно демонтувати всю друковану рекламу, не залишаючи слідів її розташування (не так, як у додатку 26);

- укладання договору з місцевим КАТП про встановлення контейнерів для ТПВ та періодичний вивіз ТПВ.

2.5 Прокатна афіша мандрівного цирку.

На відміну від театральної, прокатна афіша мандрівного цирку має обов’язково містити: назву цирку, емблему (якщо є), корпоративні кольори цирку, стислий зміст програми, вікові обмеження (якщо є), зазначення мови, на якій виконується вистава, попередження про використання фонограми, дату, час початку вистав та місце розташування куполу, а також телефони уповноважених для довідок, бронювання квитків та інших питань (додаток 27).

2.6 Діяльність уповноваженого з розповсюдження та реалізації квитків.

На початку організації виїзної діяльності уповноважений по глядачу, що здійснює свою діяльність за спеціальною довіреністю (Додаток 28), отримує у відповідального за квиткове господарство цирку-шапіто за накладною встановленого зразку необхідну кількість квитків з зазначенням їх серій та номерів для забезпечення квиткових кас (основної та виїзних) та розповсюджувачів квитками.

Уповноважений по розповсюдженню та реалізації квитків бере на себе наступні зобов’язання:

- виконувати завдання по реалізації квитків;

- проводити роботи на основі діючих Правил та «Інструкції про порядок зберігання, обліку театральних квитків»[48] та на основі наказу Міністерства культури України про внесення змін до «Інструкції»[49], з обов’язковою звітністю про проведення робіт;

- складати звітність щодо кількості проданих квитків та вносити в касу цирку виручені кошти за продані квитки;

- проводити продаж квитків як за готівку, так і за безготівковим розрахунком;

- не пізніше, ніж за дві години до початку вистави вилучати нереалізовані квитки з виїзних кас, у розповсюджувачів, та не пізніше, ніж за одну годину до початку вистави здати всі нереалізовані квитки на дану виставу в основну касу цирку-шапіто;

- нести повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей, довірених йому цирком-шапіто;

- виконувати інші службові доручення керівництва цирку-шапіто.

Висновки

На сучасному етапі український цирк, що довгі роки займав одну з лідируючих позицій на світовій арені, стикається у своїй творчій діяльності з низкою певних труднощів. Мусимо також зазначити, що Міністерство культури України багато років не звертало уваги на творчо-організаційну діяльність інституту циркового мистецтва.

До числа основних проблем, пов'язаних з творчо-організаційним розвитком цирків, ми відносимо:

- відсутність нових напрямків циркового мистецтва, якісно нових програм, що відповідають вибагливим запитам сучасних глядачів;

- зниження художнього рівня циркових вистав;

- примітивність освіти робітників приватних цирків-шапіто або її відсутність;

- наявність жанрових диспропорцій у репертуарі приватних цирків-шапіто;

- необхідність обов'язкового ліцензування дресирувальників хижих звірів;

- відсутність навчальних курсів інспекторів манежу;

- застарілість та невідповідність вимог техніки безпеки сучасній роботі циркових артистів, роботі в пересувних циркових енергоустановках до 1000 В, роботі з хижими звірями та в навантажно-розвантажнувальних роботах в цирку-шапіто;

- відсутність гастрольних посвідчень (маршрутних листів) та, як наслідок, відсутність регулювання та хаотичність маршрутів цирків-шапіто.

Щодо подальшого творчого розвитку сучасної української циркової системи, на нашу думку, має стати створення якісно нових циркових програм і вистав з використанням можливостей суміжних видів мистецтва (театру, кіно, естради та ін.), а також із застосуванням сучасних технологій. Це можуть бути комплексні шоу, що засновані на циркових номерах різних жанрів, зведених з урахуванням єдиної композиції, стилістики та змістовного навантаження. Такі циркові програми мають забезпечуватися сучасним світловим і музичним супроводом, спецефектами.

Одним з важливих напрямків розвитку сучасного циркового мистецтва, на наш погляд, мають стати сюжетно-тематичні вистави на основі спеціально створених драматургічних творів. Такі постановки не завжди орієнтовані на успіх у масового глядача, тому спочатку можуть користуватися обмеженим попитом. Проте, в подальшому це призведе до зростання глядацького рівня та виховання належного сучасного культурного естетичного смаку. Наявність в українському цирку права на експеримент є надзвичайно важливим для розвитку циркового мистецтва в цілому.

Ми вважаємо, що подальший розвиток повинен отримати жанр дресури тварин. При цьому необхідно брати до уваги сучасні тенденції розвитку взаємин людини і тварини, які припускають застосування в циркових підприємствах методів лише гуманної дресури. Циркові трюки в номерах з тваринами повинні бути засновані на грі, видовищному показі краси тварини.

Ми вважаємо, що ефективним інструментом підвищення художнього рівня циркових вистав є збереження та розвиток циркових конкурсів і фестивалів, зокрема міжнародних. Має проводитись копітка й планомірна робота з підготовки номерів для участі у престижних міжнародних конкурсах і фестивалях з подальшим їх показом на циркових майданчиках країни.

Підвищення художнього рівня циркових вистав вимагає нової якості організації творчо-постановочної роботи та, зокрема, створення потужного комплексного Центру з підготовки циркового продукту, а також розширення мережі постановочних цирків. Доречною видається практика залучання режисерів та інших фахівців - як вітчизняних, так і з-за кордону - із суміжних видів мистецтв для створення сучасних видів ко-продукції.

Підвищенню якості циркових вистав сприятиме розробка і прийняття стандартів циркових програм та номерів. Складовою частиною стандартів мають стати, зокрема, відповідність міжнародним нормам, вимоги до умов утримання, перевезення та годування тварин, догляду за ними, методів роботи.

Розширення жанрового розмаїття циркового репертуару, усунення існуючих диспропорцій також вимагає цілеспрямованої державної підтримки циркової драматургії. На наш погляд, потужним імпульсом для її розвитку можуть бути конкурси драматургів і авторів літературних творів, призначених для втілення на арені цирку.

Ми впевнені, що прийняття рішень про створення нових циркових програм, атракціонів і номерів має ґрунтуватись на результаті відкритого конкурсного розгляду творчих заявок з урахуванням сучасних тенденцій розвитку цирку, результатів соціологічних опитувань публіки, необхідності розширення жанрового розмаїття циркових пропозицій. Ми вважаємо, що виконання цих аспектів має призвести до позитивних змін та підвищення якості професійного рівня мистецтва українських цирків-шапіто та відповідності вибагливим запитам сучасного глядача.

Зазначимо, що філософія цирків-шапіто полягає в площині постійного руху, переїзду з одного місця до іншого, постійних вдосконалень як в технічному, так і в творчому плані. А покликання українського приватного цирку-шапіто часів сьогодення - набути сучасного естетичного вигляду, професійних досягнень, новітніх технічних вдосконалень, та назавжди залишатися довічним мандрівником містами нашої красуні-України.

Список використаних джерел інформації:

1. Агаджанов Г. С. На аренах Брюсселя, Парижа, Лондона. – М.: Искусство, 1958. – 198 с.

2. Альперов Д. На арене старого цирка. – М.: Художественная литература, 1936. – 404 с.

3. Анисимов М. Дрессировка лошадей в цирке. – Л.: Искусство, 1979. – 231 с.

4. Бардиан Ф. Г. Советский цирк на пяти континентах. – М.: Искусство, 1977. – 206 с.

5. Благов Ю. Н. Чудеса на манеже. – М.: Искусство, 1984. – 231 с.

6. Брабич В. М. Зрелища древнего мира. – Л.: Искусство, 1971. – 79 с.

7. Википедия. Свободная энциклопедия. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Цирк - (Дата звернення: 14.03.2015).

8. Вирен В.Н. Владимир и Анатолий Дуровы. М.: Искусство, 1964. – 32 с.

9. В мире цирка и эстрады. Цирк в России и в мире. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www/ruscircus.ru/. – (Дата звернення: 07. 03.2015).

10. Гуревич З.Б. Эквилибристика. М.: Искусство, 1982. – 168 с.

11. Ерофеевская Л. Китайский цирк. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://wiki.kgpi.ru/mediawiki/index.php/Китайский_цирк. – (Дата звернення: 22.01.2015).

12. Жандо Доминик. История мирового цирка. – М.: Искусство, 1984. – 192 с.

13. Закон України «Про гастрольні заходи в Україні». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1115-15. – (Дата звернення: 13.04.2015).

14. Закон України «Про культуру» №2778-17. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2778-17. – (Дата звернення: 12.04.2015).

15. Клудский К. Жизнь на манеже. М.: Искусство, 1981. – 232 с.

16. Корнієнко В. В. Театральний менеджмент: методика прокату репертуару драматичного театру. – К., 2005. – 64 с.

17. Крупка А. Я. Проблеми та шляхи вдосконалення бюджетної політики держави у галузі культури і мистецтва. – Ж., Вісник ЖДТУ. – 2012 р. - №2

18. Кузнецов Е. М. Цирк: происхождение, развитие, перспективы. – М.: Искусство, 1971. – 415 с.

19. Летопись – исторический проект. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.letopis.info/themes/circus/francuzskiy_cirk_rodom_iz_italii.html - (Дата звернення: 24.04.2015).

20. Маркс К. Капитал. Т. 1. – М.: Издательство политической литературы, 1984. – 322 с.

21. Проект Закону про цирки та циркову діяльність в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511 – (Дата звернення: 01.05.2015).

22. Про затвердження Інструкції з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0483-99. - (Дата звернення: 09.02.2015).

23. Рыбаков М. А. Киевский цирк. Люди, события, судьбы. - К.: ВГО Циркова спілка Кобзова, 2005. – 304 с.

24. Сайт Міністерства культури України. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/index. – (Дата звернення: 20.03.2015).

25. Таланов А.В. Братья Дуровы. М.: Искусство, 1971. – 208 с.

26. Цирк. Маленькая энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1973. – 443 с.

27. Шабалина Т. Зрелище. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/teatr_i_kino/ZRELISHCHE.html. – (Дата звернення: 19.01.2015).

28. Шабалина Т. Цирк. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/teatr_i_kino/TSIRK.html. – (Дата звернення: 19.01.2015).

ДОДАТКИ

[1] Карл Маркс. Капитал. Т. 1. – М.: Издательство политической литературы, 1984. – С.222.

[2] ludi circenses (лат.) - масові циркові видовища.

[3] Марк Ульпій Нерва Троян, відоміший як Троя́н (лат. Marcus Ulpius Nerva Traianus); 18 вересня 53 р., Італіка, Бетика — 8/9 серпня 117 р., Селінунт, Кілікія) — римський імператор з династії Антонінів.

[4] Гай Аврелій Валерій Діоклетіан (лат. Gaius Aurelius Valerius Diocletianus, 245, Далмація — 3 грудня 313) (ім'я при нарожденні — Діокл — «Богуслав», «Богумил», лат. Dioclus) — римський імператор з 20 листопада 284 по 1 травня 305.

[5] Брабич В. М. Зрелища древнего мира. – Л.: Искусство, 1971. – С. 32.

[6] Бестіа́рії (від лат. bestia - звір, тварина) — тварини, які не існують насправді. Наприклад, дракон, василіск, мантикора та ін.

[7] Блок, Жан-Рішар (фр. Jean-Richard Bloch, 1884 – 1947) – французький письменник-комуніст.

[8] Астлей, Філіп (англ. Philip Astley, 1742 – 1814) – англійський наїзник, підприємець та винахідник.

[9] Quaderpole (фр. жарг.) – чотири основні щегли в металевій конструкції цирку-шапіто.

[10] У Пекінській опері поєднуючи реалістичне і символічне та враховуючи стану душі, моральні якості, думки і почуття, а також зовнішність, вік та громадський стан героя, все це узагальнюється в найтиповіших рисах його вигляду і характеру, даючи характеристику персонажу: зазвичай червоний колір — це колір відданості і чесності, чорний — прямоти та сміливості, синій і зелений — хоробрості і рішучості, жовтий і матово-білий — жорстокості і хитрості; золотий і сріблястий кольори використовуються для міфічних героїв.

[11] «Cirque du Soleil» («Цирк сонця» - фр.) - яскравий представник сучасного жанру циркового мистецтва. Компанія заснована в 1984 році Гі Лаліберте (Guy Laliberté) та Даніелем Готьє (Daniel Gauthier), базується в Монреалі (Канада).

[12] Champ de foire – фр.

[13] Агаджанов Г. С. На аренах Брюсселя, Парижа, Лондона. – М.: Искусство, 1958. – С. 62.

[14] Da capo (іт.) – реприза, повторювана частина.

[15] Анисимов М. Дрессировка лошадей в цирке. – Л.: Искусство, 1979. – С. 89-100.

[16]Жандо Доминик. Історія світового цирку. - М.: Искусство, 1984. – С. 59.

[17] Жандо Доминик. Історія світового цирку. - М.: Искусство, 1984. – С. 63.

[18] Благов Ю. Н. Чудеса на манеже. – М.: Искусство, 1984. – С. 72.

[19] Альперов Д. На арене старого цирка. – М.: Художественная литература, 1936. – С. 252-253.

[20] Frant (польськ.) – хитрун, блазень, шахрай, дурень.

[21] Spielmann, (нім.) - від spielen — грати та Mann — людина: мандрівний комедіант, співець, музикант в середньовічній Німеччині.

[22] Персонаж-маска в італійській комедії дель арте.

[23] Альперов Д. На арене старого цирка. – М.: Художественная литература, 1936. – С. 279.

[24] Ярмарок, на якому угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж ремісничих, промислових та сільськогосподарських продуктів, купівлю-продаж та оренду землі, маєтків, укладалися грошові операції (застави, позики) і маєтково-подружні орудки. Існували в Україні поряд зі звичайними ярмарків з кінця XV століття. Особливо були популярними серед міщан і шляхти. Більші контракти підлягали реєстрації в судах. Найвідоміші були контрактові ярмарки у Львові (VII — XIX століття), Дубному (заснований у 1774 році) та Києві (переведений сюди з Дубного у 1797році; тут він об'єднався зі звичайним ярмарком, що діяв з XVI століття).

[25] Альперов Д. На арене старого цирка. – М.: Художественная литература, 1936. – С. 322.

[26] Бардиан Ф. Г. Советский цирк на пяти континентах. – М.: Искусство, 1977. – С.59.

[27] Бардиан Ф. Г. Советский цирк на пяти континентах. – М.: Искусство, 1977. – С.62.

[28] слуга в ярмарковому франц. театрі, походить з італ. комедії дель арте; у XIX ст. гол. персонаж пантоміми; герой багатьох поетичних та музичних творів і творів образотворчого мистецтва.

[29] Бардиан Ф. Г. Советский цирк на пяти континентах. – М.: Искусство, 1977. – С. 152.

[30] Там же. – С. 153.

[31]Антоніо Франконі (05.08.1737 – 06.12.1836) - імпресаріо, творець французського цирку.

[32] Рыбаков М. А. Киевский цирк. Люди, события, судьбы. - К.: ВГО Циркова спілка Кобзова, 2005. – С. 136.

[33] Альперов Д. На арене старого цирка. – М.: Художественная литература, 1936. – С. 311.

[34] Рыбаков М. А. Киевский цирк. Люди, события, судьбы. - К.: ВГО Циркова спілка Кобзова, 2005. – С. 22.

[35] Воладимир Володимирович Довейко (1922—2002) — радянський артист цирку (акробат), під час Великої вітчизняної війни – льотчик, командир бомбардувальника дальньої дії. Народний артист СРСР (1989).

[36] Михайло Миколайович Туганов (1900 — 1974) — радянський цирковий артист, наїзник та режисер. Народний артист РРФСР (1958).

[37] Inter anna silent Musae (лат.) - (52 до н. е.) вислів Марка Туллія Цицерона у захист Мілона.

[38] Рыбаков М. А. Киевский цирк. Люди, события, судьбы. - К.: ВГО Циркова спілка Кобзова, 2005. – С. 170.

[39] впритул до редакції цього закону Верховною Радою України № 5461-17 від 16 жовтня 2012 року.

[40] Заявка на проведення гастрольного заходу (дод. 2 до п. 5 «Порядку оформлення та видачі свідоцтва про проведення гастрольних заходів).

[41] Із зазначенням усіх міст та місць у межах області.

[42] Із зазначенням першої та останньої дати проведення гастрольного заходу включно.

[43] Даний пункт у Заявці був введений, виходячи з деяких міркувань, зокрема фіскальних, та питань техніки безпеки. Якщо очікувана кількість глядачів на одній виставі перевищувала 1000 осіб, обласні управління культури в обов’язковому порядку мали попереждувати про можливість організації таких заходів територіальне управління Держгірпромнагляду охорони праці, та відділ місцевих податків та зборів для своєчасних перевірок організації гастрольного заходу, а тому процес розгляду Заявки на проведення гастрольного заходу в деяких випадках міг сягати ґраничної межі розгляду - 21 дня.

[44] З проекту закону «Про цирки та циркову діяльність в Україні» № 3297 від 19.09.2013 р. (розділ IV, ст. 15 п.2).

[45] (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури тощо.

[46] Проект закону «Про цирки та циркову діяльність в Україні» № 3297 від 19.09.2013 р. (розділ IV, ст. 17, п.3).

[47] Корнієнко В. В. Театральний менеджмент: методика прокату репертуару драматичного театру. – К., 2005. – С. 25.

[48] Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 № 452 «Про затвердження Інструкції з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах».

[49] Наказ Міністерства культури України від 12.05.2011 № 34 «Про внесення змін до наказу Міністерства культури і мистецтв України» від 07.07.99 № 452 «Про затвердження Інструкції з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах».