Станісла́в гиля́рович попла́вський

Поплавський Станіслав Гілярович (22.04.1902, с. Вендичани, теперМогилів-Подільського р-ну Вінницької обл. − 09.08.1973, м. Москва, тепер РФ) − військовик, генерал радянської і польської армій, Герой Радянського Союзу (1945).

Народився в сім’ї польського селянина. Після отримання початкової освіти у 1923 р. був призваний в Червону армію. Служив у званні рядового, потім був курсантом полкової школи, молодшим командиром 297-го стрілецького полку. У 1930 р. закінчив Харківське військове училище і взяв у своє командування взвод 137-го стрілецького полку. З 1931 р. Поплавський − командир навчального взводу, а з 1933 по 1935 р. − роти Харківської школи червоних старшин.

У 1935−1938 рр. С. Г. Поплавський навчався у Військовій академії ім. М. Ф. Фрунзе, після закінчення якої був залишений на викладацькій роботі інструктором з військової тактики. У лютому 1939 р. за безпідставним звинуваченням Поплавського звільнили від займаної посади і призначили директором свинарського радгоспу «Культура» в Тульській обл.

У липні 1940 р. Поплавський повернувся на військову службу. Його призначили начальником оперативного відділу штабу 162-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни Станіслав Гілярович − на штабній роботі на Західному, Калінінському, 1-му і 3-му Білоруських фронтах. З липня по вересень 1941 р. командував 720-м стрілецьким полком; з жовтня 1941 по січень 1942 р. був начальником штабу 363-ї стрілецької дивізії. Потім, протягом чотирьох наступних місяців командував 184, 256 і 220-ю стрілецькими дивізіями, а з червня 1943 по вересень 1944 р. − 45-м стрілецьким корпусом 5-ї армії.

У 1944 р., отримавши звання генерал-майора, направлений у Військо Польське, яке перебувало у складі військ 1-го Білоруського фронту. З 26 вересня по 19 грудня 1944 р. командував 2-ю армією, а потім, до 10 вересня 1945 р. − 1-ю армією Війська Польського. Брав участь у битві під Москвою, в Ржевсько-В’яземській,Вітебсько-Оршанській, Прибалтійській, Вісло-Одерській, Східно-Померанськійі Берлінській операціях. Проявив високі організаторські здібності при плануванні бойових дій та управлінні військами; був чотири рази поранений.

Генерал С. Г. Поплавський 15 разів відзначався в наказах Верховного Головнокомандувача Й. В. Сталіна. За вміле керування військами при прориві оборони противника на річці Одер і в боях за Берлін 29 травня 1945 р. генерал-полковникуПоплавському було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни Станіслав Гілярович залишився служити у Війську Польському. Командував польською групою військ в окупованій Німеччині. Пізніше, до 22 листопада 1947 р., командувач Сілезького військового округу, до 21 березня 1950 р. − Головнокомандувач сухопутних військ ПНР, до 2 квітня 1949 р. − Головний інспектор військових навчань.

У 1949 р. С. Г. Поплавський призначений на посаду 2-го заступника міністра оборони, а потім − заступника міністра оборони ПНР. У 1947−1956 рр. він − депутат Польського сейму, у 1949−1956 рр. − член Центрального Комітету Польської об’єднаної робітничої партії. У 1956 р. командував групою військ, що брала участь у придушенні Познанського повстання. Згодом С. Г. Поплавський повернувся в СРСР, де був призначений на посаду1-го заступника головного інспектора Міністерства оборони СРСР. З квітня 1958 р. − військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Нагороджений понад 50 орденами і медалями, серед них −

радянськими: трьома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Жовтневої Революції, Суворова 1-го і 2-го ступенів, Кутузова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Червоної Зірки; польськими: — орденами Відродження Польщі 1, 2, 3-го ступенів (Кавалер Великого Хреста, Командор із Зіркою і Командор), «За військову доблесть» 2-го ступеня (Командор), «Хрест Грюнвальда» 2-го ступеня, двома орденами «Прапор Праці» 1-го ступеня, двома Золотими Хрестами Заслуги;

американським:

— орденом «Легіон Пошани» ступеня Головнокомандувача (англ. − Legion of Merit);

чехословацькими:

— орденами Білого Лева (чеськ. − Řád bílého lva) 1-го ступеня, Золотою

Зіркою ордена «За свободу»;

югославськими:

— орденами Партизанської зірки (хорв. − Orden partizanske zvijzde) 1-го ступеня, «За хоробрість» (хорв. − Orden za hrabrost).

Звільнився у запас у 1963 р. у званні генерала армії (1955).

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

ДЖЕРЕЛА: Герои Советского Союза: Краткий биографический справочник, т. 2. М., Военное издательство, 1988.

Вендичанська СЗШ І-ІІІ ступенів, гімназія

Повідомлення