Монголи: етногенез і матеріальна культура

Монголи — первісно, назва населення, яке входило до складу Монгольської імперії (середньовічної держави, до складу якої входили зокрема землі сучасної України і сучасних Китаю і Індії). Пізніше, після розгрому Монгольської імперії, в новій історіографії назва монголи була перенесена на групу спорідненних народів на північному сході сучасної Монгольської Республіки, предки яких, згідно з поширеними історичними уявленнями, стояли біля початків утворення Монгольської імперії. Така ситуація стала причиною плутанини, появи різних версій і фальсифікації історії в наш час. Тому під час вивчення документів, передусім історичних, треба перевіряти, кого саме має на увазі автор під словом "монголи".

За нашого часу до монголів себе відносять близько 10 мільйонів осіб. З них 2,4 мільйона проживають в Монголії, 4,8 мільйона в Автономному районі Внутрішня Монголія КНР, 2 мільйони в інших провінціях Китаю (південні монголи (чахари, хорчини, харачини, арухорчини, тумети,джалаїри, джалайти, авга, авганар, чипчини, му-мянгати, наймани, аохане, оннюти, дурбен хухет, урати, горлоси, ордосци, дурбети,джалайти, джарути, суніти і т. д.), халха-монголі, буряти, баргути, ойрати (іх-мянгане,торгути, хошеути, согво аріг), монгори (ту), дунсянибаоані даури).

До монгольської групи народів за мовною ознакою залучають бурятів і калмиків (Російська Федерація), сарт-калмаків (Киргизія) і монголів(Афганістан). За культурними характеристиками до монгольських народів відносять теж тюркомовних тувинців (Російська Федерація).

Історія [ред.]

У XIII сторіччі монголи на чолі з Чингісханом і двох поколінь його нащадків створили найбільшу за територією імперію у світовій історії. 1640 - загальномонгольський з'їзд, на якому присутні халха-монголи, ойрати і навіть калмики.

У XVII сторіччі землі монгольських народів і самі народи підпали під різну міру залежності від Китаю і Росії. В імперії Цин монголи Внутрішньої і Зовнішньої Монголії мали різні права і втратили можливість вільного спілкування, що призвело до різних відгалужень. Буряти, що опинилися в межах Російської імперії, і калмики вважаються народами, що сформувалися як окремі нації.

Відбуваються значні переміщення і менш явна зміна тотожності. Наприклад, землероби-дагури вирушають із Забайкалля до Маньчжурії, звільняючи землі в районі сучасного АБАОдля заселення кочівниками-бурятами, у свою чергу прагнучими покинути території, що відійшли до Китаю. В результаті цієї хвилі якути поступово витісняються монгольськими племенами значно північніше за район Байкалу.

На початку XX сторіччя після революцій в Китаї і Росії проголошено незалежність Монголії і Туви від Китаю, у складі РРФСР утворені автономні республіки Бурят-монгол АССР іКалмицька АССР.

Звичаї монголів [ред.]

· У старі часи двері юрти були повстяними. Господар, запрошуючи гостя увійти, відкидав її правою рукою, лівою ж, зігнувши в лікті, вітальним жестом вказував на вхід.

· Усякий, хто заходить в юрту, перед тим як переступити поріг, застібає одяг на всі ґудзики. Гість, якщо він не мав наміру ночувати в чужій юрті і не отримував на це дозволу, не мав права знімати головний убір.

· Монголи не вітаються за порогом, а роблять це тільки вже увійшовши до житла. · Коли монголи входять до юрти і збираються вийти з неї, вони завжди кланяються святиням батьків.

· Зазвичай господиня наливає гостям чаю. За її відсутності це роблять діти, якщо ж і їх немає, гостей обслуговує сам господар.

· Вважається неприйнятним наливати чай по вінця або наполовину. Треба враховувати, що існує непорушний закон - випивати чай до дна.

· Якщо на стіл ставиться почастунок, то гість спершу простягає ліву руку, повертає долоню догори і середнім пальцем цієї руки торкається тарілки з цим почастунком. Потім він спочатку правою рукою бере шматочок сушених пінок, які завжди ставляться поверх усього почастунку. Варто зазначити, що монголи, поклавши в рот крихти, рухають щелепами так, ніби жують щось велике.

· Якщо гість випиває айраг без залишку, то це означає, що він хоче ще.

· Ніж, виделки, ложки і палички гостеві подають зверненим до нього держаком.

· Коли гість у домі, забороняється підмітати і виносити сміття.

· Коли їдять м'ясо, його не нарубують кавалками; радше, скеровуючи лезо ножа до себе, його ріжуть уздовж волокон тонкими шматочками.

· Пригощаючись сам, гість не забуває пригощати й дітей.

95. Корроборі (колективні танці)

Корроборі (англ. Corroboree) - церемоніальний танець австралійських аборигенів, виконуваний традиційно чоловіками, є невід'ємною частиною культури аборигенів. Слово corroboree було придумано першими поселенцями, в наслідування слову caribberie. Під час корроборі аборигени спілкуються з Часом сновидінь за допомогою танцю. Крім традиційних сюжетів (побутові сцени, мисливство, зустріч з білими завойовниками), використовуються міфологічні та легендарні сюжети з Часу сновидінь (створення світу, історія життя людини). Рухи в танці витончені, ритмічні з чітко окресленим малюнком. Виконавці розмальовують тіло вугіллям, охрою, прикрашають себе пір'ям. «Їх тіла були пофарбовані різними фарбами, вони наділи різні прикраси, які не носять щодня» [1].

Австралійські аборигени вірять у те, що за допомогою корроборі вони спілкуються з богами, тому в похоронних обрядах вони просять у нього благополуччя для покійного. Багато з обрядів є священними, і чужинці, які не належать до громади не мають права брати участь у корроборі або спостерігати за ним.

Корроборі супроводжується індивідуальним або груповим співом і ритмічними ударами спеціально виготовленими палицями про бумеранг. Музичні інструменти, що використовуються при цьому - барабан, дерев'яний гонг, духовий інструмент з бамбука або з морської раковини. Корроборі включає в себе від 10 до 300 пісень.

У наші дні на північному заході Австралії поняття корроборі не має релігійного підтексту і має на увазі вид театрального мистецтва, який часто демонструють гостям на державних прийомах або просто туристам. Існують слова для того, щоб розмежувати поняття церемоніального і театрального танцю, такі як джую і коббакобба. У регіоні Західної Австралії Пілбара - це джаларра, в окрузі Кімберлі - джунба.

Народи західної Африки.

НАРОДИ ЗАХІДНОЇ ТРОПІЧНОЇ АФРИКИ. За рівнем соціального і культуриго розвитку багато народів цієї області йдуть слідом за народами Північної і Північно-Східної Африки. В минулому тут існували ранньокласові держави (Гана, Малі,Сонгаї, Канем-Борну) і ін.

В сучасних незалежних державах цієї зони відбуваються дуже важлиі етнічні процеси. Тут немає ще націй, але в кожній країні є по два трі народи, які складають більшість населення і які відіграють роль етнічного ядра в процесі етнічної консолі дації. Такі наприклад, етнічні групи манде, йоруба, хауса і ін.

Багато народів цієї зони займаються землеробством, яке замітно відрізняється від землеробства Північної і Північно-Східної Африки. Тут землеробство було засновано на виключно мотижній обробці грунту. Основне землеробське знаряддя –мотика – являє собою вигнену дерев’яну палку, абообов'язково з залізним наконечником.

Сіють рис, кукурудзу, просо, бобові, арахіс, цукрову тростину, перець, дині, тикву, табак.

Тваринництво було розвинене відносно слабо. Домашню худобу тримали хауси, мандінго, окремі етнічні групи Західної Тропічної Африки. Недостаток м’ясної їжі доповняють за рахунок полювання і рибальства.

Скотарями були частково західні і східні фульбе, які розводили зебу, безгорбих корів – ндама, коней, верблюдів, овець і кіз.

Народи Західної Тропічної Африки з давніх пір відмічались високим розвитком домашнього і ремісничого виробництва. Всі предмети домашнього вжитку – вироби з дерева, шкіри,тканини і зараз виготовляються самими селянами, Широко поширене ткацтво, особливо в хаусів північної Нігерії.

Сільське населення живе великими селами. Житла споруджуються з дерева і глини і мають різну форму. (народи волоф, бамбара, хауса будують круглі в плані глинобитні житла з конусним дахом з соломи, без вікон і димового виходу. В цих будинках тільки сплять, а ввесь і ніший час проводять на свіжому повітрі, їжу готують під навісом.

Поклоняються народи Західної Тропічної Африки духам і богам покровителям. Відмічені пережитки тотемізму, поширений фетишизм. Існують також тут таємні чоловічі союзи, які раніше відігравали важливу роль в зборі податків з населення, а також виконували судово-поліцейські функції.