Біологічні особливості та агротехніка цукрових буряків

Цукрові буряки - основна технічна культура України.

Культурна дворічна форма буряка походить від дикої однорічної форми, яку почали культивувати в Середній Азії (Месопотамії) 1,5-2, а за деякими даними і 3 тис. років до нашої ери.

Першими в культуру було введено листкові форми буряків, а пізніш, у першому тисячолітті до нашої ери, виникли перші примітивні форми коренеплідних буряків.

Цукрові ж буряки виникли в результаті схрещування листкових форм з коренеплідними, після того, як у 1747 році Маргграф виявив у коренеплодах буряків сахарозу. Перші вихідні форми для сучасних цукрових буряків були відібрані німецьким вченим Ахардом. Ще на початку XIX ст. вміст цукру в коренях буряків не перевищував 8-10%. У результаті ж тривалої селекції та поліпшення умов вирощування кількість цукру підвищено до 17-22%.

Світові посівні площі цукрових буряків становлять близько 8 млн. га. В Україні перспективні розрахунки вказують на необхідність вирощування цієї культури на 0,8-1 млн. га, а не 1,4 і до 1,8 млн. га, як було раніше. Зменшення площі посіву можна компенсувати збільшенням урожайності коренеплодів та виходу цукру. Наприклад, в Україні вихід цукру від 20 до 30 ц/га. Для порівняння, у Туреччині збирають 40, Франції та Голландії - до 100 ц/га цукру. Середня урожайність коренеплодів у нашій країні 270-300 ц/га, коли реально можна збирати 500-600 ц/га і більше.

Нині у світі виробляють із цукрових буряків близько 40 % цукру і з цукрової тростини — 60 %. Цукрові буряки вирощують у багатьох країнах. Найбільші площі їх в Україні, Росії, Франції, США, Порту­галії, Німеччині, Італії, Румунії, Чехії, Словаччині, Англії, Бельгії, Угорщині, Туреччині. Близько 80 % усіх посівних площ та валового збору цукрових буряків припадає на Європу. Посіви буряків в Укра­їні у 80-ті роки становили 1,7 млн га, у середині 90-х років скороти­лися до 1651,6 тис. га, а нині вони значно менші — 1,25 млн га. Ос­новні посіви їх розміщено в лісостеповій зоні. У Степу вони зай­мають біля 25 % посівної площі.

Валове виробництво цукру в 1997 році в Україні становило 1,97 млн. т, за потреби внутрішнього ринку 1,5 млн.т.

Біологічні особливості. Цукровий буряк - рослина помірного клімату. Насіння починає проростати за температури 3-4°С. У фазу вилочки рослини витримують приморозки мінус 3-4°С, з появою першої пари справжніх листків - до мінус 8 °С. Оптимальна температура для росту 20-25°С. В осінній період за температури нижче 6°С накопичення цукру в коренеплодах припиняється.

Цукровий буряк - світлолюбива рослина довгого світлового дня. У процесі вегетації використовує багато вологи. За рахунок потужної кореневої системи досить посухостійка культура.

Для вирощування цукрових буряків найкращими є потужні та родючі чорноземи, темно-сірі, каштанові та сірі суглинисті ґрунти з нейтральною та слабо лужною реакцією. Погано ростуть буряки на ґрунтах важкого механічного складу з підвищеною кислотністю.

В Україні районовано більше 50 сортів цукрових буряків вітчизняної та закордонної селекції. Більшість сучасних сортів є однонасінними та з диплоїдним і триплоїдним набором хромосом.

У результаті кропіткої роботи селекціонерів Білоцерківської та Ялтушківської дослідних станцій О.К. Коломієць, В.П. Зосимовича, С.П. Устименка, А.В. Попова та інших вперше у світі була створена нова форма цукрових буряків з однонасінними плодами. Це внесло докорінні зміни у технологію вирощування культури у напрямку механізації всього комплексу робіт.

Провідною селекційною установою країни є Інститут цукрових буряків УААН (м. Київ) із своїми дослідно-селекційними станціями - Білоцерківською (Київська обл.), Верхняцькою (Черкаська обл.), Веселоподолянською (Полтавська обл.), Ялтушківська (Вінницька обл.) та ін.

Вітчизняні районовані сорти: Білоцерківський однонасінний 45, Білоцерківський ЧС 51, Верхняцький ЧС 14, Верхняцький ЧС 21, Уладівський однонасінний 35, Ювілейний, Ялтушківський однонасінний 64. Серед закордонних сортів найбільш представлені сорти з Німеччини - Гала, Екстра, Орбіс та інші.

Агротехніка. Місце в сівозміні. Цукрові буряки розміщують після озимої пшениці, жита, які сіялись після багаторічних трав, зернобобових культур або чистого пару. У сівозміні цукрові буряки висівають на одному полі не частіше одного разу в 3-4 роки. Не рекомендують сіяти буряки після вівса, так як в них багато спільних шкідників.

Обробіток ґрунту під цукрові буряки включає систему основного та передпосівного обробітків.

Система основного обробітку ґрунту розпочинається з лущення стерні, після стерньових попередників. Лущення проводять, як правило, два рази з інтервалом 15-20 днів - перше - на глибину 6-8 см, друге - на 10-12 см.

Через два тижні після останнього лущення проводять зяблеву оранку на глибину 28-30 см, а інколи, якщо дозволяє гумусовий горизонт, 32-35 см.

Весняний передпосівний обробіток розпочинається з ранньовесняного "закривання" вологи боронуванням з шлейфуванням. Передпосівну культивацію проводять на глибину 3-5 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Хороші результати отримують під час використання комбінованих агрегатів типу РВК. Відразу після культивації необхідно проводити сівбу.

Удобрення ґрунту. Цукрові буряки вимагають значної кількості поживних речовин. Особливо висока потреба спостерігається в другий період вегетації.

У районах достатнього зволоження середня кількість добрив під цукрові буряки складає 50-60 т/га органічних добрив, а також N120 P80 K120. У зонах з дефіцитом вологи вносять 25-30 т/га органічних добрив і N130 P120 K160.

Основну кількість мінеральних та органічні добрива планують до внесення під основний обробіток ґрунту. Мінеральні добрива вносять також під час передпосівної культивації, під час сівби в рядки та у підживлення.

Під час сівби в рядки вносять N8-10 і P15-20. Підживлюють цукрові буряки перший раз після проривання, коли проводять міжрядну культивацію. Вносять, орієнтовно, по 15-20 кг/га азоту і калію та 20-25 кг/га фосфору. Друге підживлення проводять через десять днів після першого, вносячи по 20-30 кг/га PK. Пізнє підживлення буряків азотними добривами знижує нагромадження цукру.

З метою зменшення витрат на догляд буряків кількість підживлень скорочують або не проводять взагалі, а заплановану кількість добрив на підживлення вносять у передпосівну культивацію та під час сівби в рядки. Ефективність удобрення під час такого внесення не знижується.

У системі удобрення цукрових буряків використовують також борні, марганцеві та мідні мікродобрива.

Сівба цукрових буряків проводиться каліброваним та протруєним гранозаном насінням. За інтенсивною технологією посівний матеріал однонасінних буряків дражують.

Сіяти цукрові буряки необхідно в самі ранні строки, як тільки є можливість підготувати ґрунт. Це обумовлюється високою потребою рослин у волозі під час проростання насіння та перевагою ранніх строків сівби.

Сіють цукрові буряки широкорядним або пунктирним способами з шириною міжрядь 45 см на глибину 3-4 см спеціальними рядковими сівалками. Після сівби поле коткують.

Вагова норма висіву багаторосткового насіння під час широкорядної сівби 15-16, а за пунктирної - 8-10 кг/га. Пунктирний висів дражованого насіння проводять за так званою посівною нормою, яка переважно дорівнює 100 тис. насінин на гектар. У ваговому еквіваленті посівна норма приблизно дорівнює 2 кг/га.

Догляд за посівами розпочинають через 3-4 дні. Під час утворення ґрунтової кірки проводять боронування упоперек рядків. Після появи дружніх сходів боронування повторюють. Зріджені посіви не боронують, а проводять шарування міжрядь культиваторами на глибину 3-4 см.

Загущені посіви цукрових буряків у фазу вилочки до появи 1-2 пари справжніх листків проривають. Поля, що засівались одноростковим насінням пунктирним способом, проривати не потрібно.

Оптимальна густота цукрових буряків в Україні складає 100-140 тис/га.

Подальший догляд за посівами буряка включає 2-3, а інколи і більше, періодичні культивації міжрядь, які проводять до змикання рядків. Внесення під передпосівну культивацію гербіцидів (ТХА, ептам, пірамін) дає змогу зменшити кількість міжрядних обробітків до 1-2 разів.

Збирання цукрових буряків розпочинають за різкого зменшенні приросту маси коренеплодів та їх цукристості. Зовнішньою ознакою цього може бути розмикання рядків, тобто значне відмирання листків.

Найдоцільніше збирати коренеплоди в кінці вересня - жовтні, так як у серпні та вересні у Лісостепу України відбувається найбільше накопичення цукру (до 0,1% за добу).

Збирання розпочинають із зрізування гички гичкозбиральною машиною БМ-6А. Коренеплоди викопують коренезбиральними комбайнами КС-6 або РКС-1.

Під час збирання цукрових буряків використовують два способи - потоковий та потоково-перевалочний.

Потоковий спосіб передбачає пряме відвантаження на транспорт зібраних коренеплодів. А за потоково-перевалочного - частину зібраних коренеплодів деякий час зберігають на полі і відвозять на приймальні пункти або цукрові заводи пізніше.