Основні принципи побудови сівозмін
При розробці і введені сівозмін необхідно керуватися основними принципами раціонального ведення господарства. Головні із них наступні:
1. Раціональне використання землі, відповідно до її родючості і одержання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при мінімальних затратах праці.
2. Запровадження сівозмін у господарстві повинно бути пов’язано зі структурою посівних площ.
3. У кожній сівозміні повинно бути передбачене максимальне відновлення і систематичне підвищення родючості ґрунту за рахунок збагачення ґрунту органічними і мінеральними добривами, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур; раціональна система обробітку ґрунту.
4. Правильне розміщення провідних культур після найбільш ефективних попередників, враховуючи вплив не тільки на цю культуру, але й на наступні.
5. При побудові сівозмін необхідно враховувати реакцію окремих культур на беззмінні посіви. До дуже чутливих культур, які при повторних посівах знижують врожай, належать: соняшник, цукровий буряк, льон, суданка, сорго, ярі зернові. До середньочутливих належать такі культури, які при відповідній агротехніці не дають помітного зниження врожаю: кукурудза, озимі зернові. До малочутливих відносяться – картопля, коноплі, рис, гречка. В таблиці 3 наведена оптимальна періодичність повернення основних культур на попереднє місце вирощування для різних ґрунтово-кліматичних підзон України.
6. Чергуючи культури у сівозміні необхідно звернути увагу на відношення їх до окремих видів бур’янів, шкідників і хвороб. Так, ярі зернові слабко протистоять бур’янам, тому після них не треба розміщати культури дуже чутливі до бур’янів у ранній період їх вирощування (цукровий буряк, просо та ін.). Після пасльонових культур є можливість розповсюдження небезпечної хвороби – фітофтори.
7. Важливо, при побудові сівозмін, уникати посівів просапних культур після просапних, тому що це призводить до невиправданого розпилення ґрунту і прискорення ерозійних процесів.
8. Необхідно дотримуватись рівновеликих полів у сівозміні. Велика різниця в їх розмірах призводить до порушення структури посівних площ по роках і, нарешті, до руйнування сівозмін.
9. Кожну культуру розміщувати по мірі можливості в одному полі сівозміни. Якщо ж схемою сівозміни передбачено мати одне або декілька збірних полів, то у кожному полі необхідно висівати такі культури, які були б близькими за своїми біологічними особливостями і агротехнікою вирощування. Це дозволить підвищити ефективність використання машин і підготовку кращих умов для наступної культури.
10. Сівозміна повинна бути гнучкою, щоб при необхідності була можливість змінити склад і чергування культур за допомогою встановлення такої структури посівних площ, яка забезпечувала б добрим попередником всі культури, і в-першу чергу, ведучі.
Таблиця 3
Оптимальна періодичність повернення сільськогосподарських культур на попереднє місце вирощування, роки [ 6 ]
| Культура | Ґрунтово-кліматичні підзони України | ||||
| Степ | Лісостеп | Полісся | |||
| Південний та південно-східний | Центральний, західний та північний | Підзони зволоження | |||
| недостатнього і нестійкого | достатнього | ||||
| Озима пшениця | |||||
| Озиме жито | |||||
| Озимий ячмінь | |||||
| Кукурудза | |||||
| Ярий ячмінь | |||||
| Овес | |||||
| Просо | |||||
| Гречка | |||||
| Горох, вика, чина | |||||
| Люпин на зерно | - | - | - | 6-7 | 6-7 |
| Рис | - | - | |||
| Цукрові буряки | 3-4 | 3-4 | 3-4 | 2-3 | |
| Соняшник | 7-8 | 5-6 | 5-6 | 5-6 | - |
| Льон-довгунець | - | - | - | 4-5 | 4-5 |
| Коноплі | - | - | - | ||
| Картопля | 1-2 | 1-2 | 1-2 | 1-2 | 1-2 |
| Конюшина | - | - | 3-4 | 3-4 | |
| Люцерна | |||||
| Еспарцет | 2-3 | 2-3 | 2-3 | 2-3 | - |
| Суданка | |||||
| Сорго | |||||
| Злакові багаторічні трави | 3-4 | 3-4 | |||
| Люпино-вівсяна суміш на корм | - | - | - | 5-6 | 5-6 |
КЛАСИФІКАЦІЯ СІВОЗМІН
У зв’язку з різним призначенням сівозмін, а також неоднаковим співвідношенням основних груп культур в них, виникла потреба їх класифікації.
В основу сучасної класифікації сівозмін покладені дві ознаки: 1- виробниче призначення сівозміни, що відрізняється головним видом вирощуваної продукції; 2 – співвідношення груп культур (чистих парів) у сівозміні, які відрізняються по біологічним особливостям, технології вирощування і по впливу на родючість ґрунту.
За першою ознакою сівозміни діляться на три типи – польові, кормові і спеціальні. За другою ознакою кожен із типів сівозмін включає різні види. В таблиці 4 наведена класифікація сівозмін.
Таблиця 4
Класифікація сівозмін [ 2 ]
| Типи сівозмін | Види сівозмін |
| 1. Польові | Зернопарові Зернопаропросапні Зернопросапні Зернотрав’яні Зернотрав’янопросапні (плодозмінні) Просапні Трав’янопросапні Сидеральні |
| 2. Кормові а) прифермські б) лукопасовищні | Зернотрав’янопросапні (плодозмінні) Просапні Трав’янопросапні Травопільні, в т.ч. грунтозахисні |
| 3. Спеціальні | Зернотрав’яні Просапні Трав’янопросапні Ґрунтозахисні |
До польових відносять сівозміни, в яких більше половини всієї площі відводять для вирощування зернових, картоплі і технічних культур (цукровий буряк, соняшник тощо). Однак, поруч з цими культурами часто також вирощують кормові культури. Польовим сівозмінам належить основна площа ріллі. Основна задача польової сівозміни – раціональне використання орної землі при обов’язковому підвищенні родючості ґрунту і одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур.
При запровадженні сівозмін в окремих зонах необхідно враховувати економічні і природні умови, а також спеціалізацію господарств. За складом культур сучасні польові сівозміни в Україні, залежно від набору основних культур і спеціалізації господарств, мають певні відмінності.
Степова зона є основною у вирощуванні зернових хлібів і, насамперед, озимої пшениці. Слідом за озимою пшеницею у структурі посівних площ провідна роль належить кукурудзі, ячменю, соняшнику. У більш зволожених районах – озима пшениця, ячмінь, кукурудза, цукровий буряк, зернобобові, а також однорічні і багаторічні трави.
У структурі посівних площ Лісостепу провідне місце посідають: озима пшениця, цукровий буряк, кукурудза і зернобобові.
На Поліссі запроваджують зерново-льоно-картопляні і зерново-картопляні сівозміни; на піщаних грунтах цієї зони – люпино-зерно-картопляні.
Кормовими сівозмінами називають такі, в яких більше половини всієї площі відведено для вирощування кормових культур. Зернові культури в таких сівозмінах займають невелику питому вагу. Кормові сівозміни поділяються на два підтипи: прифермські і лукопасовищні.
Прифермські сівозміни розміщують поблизу тваринницьких ферм. В цих сівозмінах вирощують силосні культури, кормові коренебульбоплоди, кормові гарбузи, кабачки, багаторічні і однорічні трави на зелений корм і силос.
Лукопасовищні сівозміни розміщують на віддалених масивах і в них вирощують в основному багаторічні і однорічні трави на сіно, а також їх використовують для випасу худоби. Дані сівозміни характеризуються значною насиченістю багаторічними травами, які займають не менше половини площі.
Спеціальнісівозміни вводять для вирощування культур, що потребують особливих спеціальних умов і агротехніки. Для культур спеціальних сівозмін потрібні високородючі ґрунти, особливий водний і поживний режими, оптимальне розміщення по території тощо. До таких культур відносяться овочі, коноплі, рис і інші.
За господарським призначенням і складом культур спеціальні сівозміни дуже різноманітні. Найбільш розповсюджені серед них овочеві сівозміни. Значні площі під ці сівозміни відводять поблизу міст і промислових центрів. Насиченість сівозмін овочевими культурами залежить від спеціалізації господарств.
Оскільки овочеві культури дуже вимогливі до родючості ґрунту, то в овочеві сівозміни часто входять одне або два поля багаторічних трав. Багаторічні трави не тільки накопичують органічні речовини, відновлюють структуру ґрунту, покращують його агрохімічні властивості, але й очищають поля від бур’янів. Термін їх використання в овочевих сівозмінах 1-2, а в кормоовочевих – 2-3 роки.
Характерним для багатьох овочевих культур є те, що вони піддаються ураженню хворобами і шкідниками. Виходячи з цього, при встановленні чергування не допускається розміщувати підряд рослини, що уражаються одними й тими ж хворобами і шкідниками. Наприклад, в овочевих сівозмінах не можна розміщувати пасльонові культури після пасльонових через небезпечну хворобу фітофтору і шкідника колорадського жука.
В спеціальних рисових сівозмінах, основну культуру рис розміщують після пласта багаторічних трав або на зайнятих парах (агромеліоративне поле), задача яких створити аеробні умови для окислення отруйних закисних сполук, що накопичуються у період затоплення рисових чеків.
Після багаторічних трав рис вирощують не більше трьох років підряд, а після зайнятого пара - не більше двох років.
В Україні площа ерозійнонебезпечних ґрунтів досягла 17 млн. га. Основою протиерозійних заходів є правильна організація земельної території, запровадження ґрунтозахисних сівозмін, які разом з іншими агротехнічними прийомами повинні забезпечити захист орних земель від ерозії, підвищення їх родючості.
Під спеціальні ґрунтозахисні сівозміни виділяють землі, які розміщені на схилах 3-7 °. Характерним для цих сівозмін є запровадження посівів багаторічних трав, які є ефективним засобом боротьби з розмиванням ґрунту. Зернові культури в ґрунтозахисних сівозмінах набувають другорядного значення, а просапні цілком виключаються або їх можна використовувати лише при смуговому розміщенні культур.