Типи культури. Східна і західна культури. Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

З дисципліни

“Культурологія”

Для студентів

Усіх форм навчання та спеціальностей

Р.

Опорні конспекти розроблені викладачем соціальних дисциплін

Якущенко О.А.

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від “02” вересня 2010 р.

ЗМІСТ

Тема №1: Вступ. Поняття „культура”, „культурологія”. 5

Тема №2: Культура первісного суспільства. 7

Тема №3: Культура найдавніших земних цивілізацій. Стародавній Єгипет. 10

Тема №4: Особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій. 11

Тема №5: Антична культура. Стародавня Греція. 13

Тема №6: Антична кульура. Римська культура. 17

Тема №7: Культура Середньовіччя. Характерні риси культури Середньовічної Європи. 18

Тема №8: Візантійська культура. 21

Тема №9: Культура епохи Відродження. 23

Тема №10: Культура Нового часу. 26

Тема №11: Культура доби Просвітництва. 27

Тема №12: Європейська культура ХІХ ст. 29

Тема №13: Культура ХХ-го століття. 31

Тема №14: Історичні етапи розвитку української культури. 32

Додаток. 36

Тема №1: Українська культура ХІХ – поч.. ХХст.: період національного відродження. 36

Тема №2: Украї́нська культу́ра 20-ті ХХ ст. — початку ХХІ ст. 38

Критерії та норми оцінок успішності студентів з культурології

Основні критерії:

• правильність, повнота, тривалість та обсяг знань, їх точність;

• якість відповіді студента (обгрунтування, грамотність викладу);

• навички експлуатації теоретичних знань та вмінь.

Орієнтовні норми оцінювання відповідей студентів з культурології

Оцінка"5" — відповідь повна, самостійна, правильна, викладена літературною мовою у логічній послідовності. Студент знає теоретичний матеріал та вміє пов'язати його з практичними уміннями.

Оцінка"4" — відповідь задовольняє вищевказані вимоги частково, містить певні неточності у викладі матеріалу. Недоліки легко виправляються при відповідях на додаткові запитання викладача.

Оцінка"З" — відповідь загалом правильна, але допущені неточності; студент виявляє розуміння навчального матеріалу при недостатній повноті засвоєння понять або непослідовному викладі матеріалу; слабо володіє практичними навичками.

Оцінка "2"— відповідь неправильна, студент виявляє незнання основних понять предмета.

Тема: Вступ. Поняття „культура”, „культурологія”.

Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

- правильно визначати місце культурології в системы сучасних наук та поняття «культура»;

- визначати предмет, категорії культурології та мету культури;

- розкривати взаємозвязок культурології з іншими науками та суть основних функцій культури;

- характеризувати основні методи та функції культури.

План.

1. Структура, зміст і мета навчального курсу.
2. Людська культура, її пізнавальні та виховні аспекти.
3. Функції та типи культури.

Теоретичний мінімум: - культура (духовність, світогляд, навчання, виховання, гуманізм, наука, знання, ідеал);
- людина (діяльність, особистість, індивідуальність, творчість, свідомість, пізнання, суб’єкт, об’єкт);
- суспільство (розвиток, прогрес, соціалізація, практика, праця, потреба, норма, традиція).

Основна частина.

Культурологія – це цілісна система знань, яка розкриває сутність, структуру й функції культури як складного суспільного феномена. Це інтегративна наука, яка поєднує гуманітарні, природничі та соціологічні аспекти вивчення культури. Навчальний курс інтегрує знання зі сфери таких дисциплін, як філософія, етика, естетика, історія, антропологія, етнографія, археологія, літературознавство, мовознавство, релігієзнавство, мстецтвознавство, музикознавство, які спрямовані на вивчення процесів діяльності людини.

Курс „культурологія” дає студентам знання про розвиток і походження людської культури, її місце та роль у житті людини та суспільства.

Тематика навчального курсу охоплює найважливіші періоди розвитку української та зарубіжної культури, починаючи з історичних витоків та закінчуючи сучасними проблемами духовного відродження. Зміст навчального предмету дає конкретне уявлення про виникнення людської культури, закономірності її розвитку і форми існування, функції та роль у житті суспільства і особистості. Навчальний курс віддзеркалює основні історичні етапи розвитку європейської культури, процес створення матеріальних і духовних цінностей, життя і творчість видатних діячів культури. Головна увага приділяється найважливішим чинникам духовної культури – світогляду, освіті та вихованню, літеатурі та мистецтву. Саме ці компоненти певної духовної парадигми мають велике практичне значення для формування і розвитку як культури окремої особистості, так і культури усього суспільства.

Як наукова дисципліна „Культурологія” своїми витоками сягає античності, але сам термін „культурологія” ввів в науковий обіг американський антрополог Леслі Уайт (1900 – 1975), який розробив теорію культури.

Вживання терміну „культура” багатозначне, багатопланове та об’ємне. Між іншим, в якому б аспекті ми не вживали його, воно завжди вказує на шось спільне, започатковане в ньому.Слово „культура” – латинського походження. Буквально це означає: „оброблення”, „вирощування”. У Давньому Римі спочатку це слово вживалось стосовно праці на землі, тобто носило сільськогосподарський характер. Незабаром воно стало поширюватись на інші види людської діяльності, підкреслюючи досконалість, корисність, красу усього того, що зроблено людиною завдяки його розуму, рукам, майстерності. Таким чином, поняття культури історично пов’язане з творчо-перетворюючою працею, що має життєве значення (цінність) для людини і суспільства.

Культуру неможливо зрозуміти як саму по собі, як деяку абстракцію, яка існує незалежно від розвитку суспільства. Культура і людина – ці поняття взаємопов’язані. Культура завжди показує якого матеріального розвитку досягло дане суспільство. Кожен індивід стає особистістю тільки у суспільстві. Тому розвиток кожної людини, її діяльність та результати цієї діяльності залежать від того, якою мірою вона засвоює та творчо розвиває культурні здобутки людства.

Культурними не народжуються. Культурними стають. Отже, велике – дійсно живе значення мають виховні та пізнавальні аспекти людської культури.

Тільки глибокі знання, широка ерудиція, високі духовні якості особистості є запорукою її успішної діяльності.

Продукти та результати людської діяльності називають артефактами (речі, думки, будови).

Культуру поділяють на матеріальну і духовну, проте межі між ними часто умовні, рухливі.

Матеріальна культура – це сукупність засобів виробництва і матеріальних благ (їжа, житло, матеріальні цінності, механізми та ін.).

Духовна культура пов’язана зі словом „дух” – філософським поняттям, що означає нематеріальне начало, на відміну від матеріального начала світоіснування і його уявлення. Духовна культура містить в собі усі сфери духовного виробництва (наука, мистецтво, моральні норми, виховання, освіта).

Головні функції культури

1. Суспільно-перетворююча функція культури полягає у тому, що вона служить меті перетворення природи, суспільства та людини (меліорація, селекція, засвоєння нових земель).

2. Захисна функція (медицина, екологія, правоохоронні органи).

3. Комунікативна функція - передавання історичного досвіду поколінь за допомогою символічної та знакової систем ,які зберігають досвід у словах, поняттях, наукових формулах, обрядах (ієрогліфи, абетка Морзе).

4. Пізнавальна функція. Через культуру людина пізнає світ і саму себе (геологія, географія; історія, психологія, анатомія).

5. Нормативна функція - норми поведінки у суспільстві, закони, звичаї, традиції.

6. Ціннісна функція полягає у тому, що культура виступає засобом цілісної орієнтації людини. Орієнтуючи людей на кращі здобутки людського генія, вони допомагають відрізнити справжні культурні цінності від посередніх, а то й позірних.

7. Інтегративна функція. Саме культура об'єднує людей різних націй в одне ціле, світову цивілізацію, і дає змогу їм порозумітися між собою.

Типи культури. Східна і західна культури

Східний тип культури пов'язаний з культурами Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, Вавілону, мусульманських країн. їх загальні риси:

1. Традиціоналізм (традиції розглядаються як вища цінність).

2. Поступовість суспільного розвитку, слабка різноманітність усіх сфер людського життя і діяльності; культ предків, відсутність проблеми «батьків та дітей».

3. Перевага релігійно-міфологічних уявлень.

4. Символ східної культури - «людина у човні без весел» (тобто, життям людини керують вищі сили).

5. Ідеал східної культури - людина, що покинула зовнішній світ заради духовного життя (чернець, пустельник).

6. Колективізм - колектив контролює всі сторони життя людини.

7. Політична організація життя - деспотія, абсолютне переваження держави над суспільством та особистістю.