Якісні реакції органічних речовин

Реактиви й матеріали: цукор; крохмаль;сечовина; сульфанілова кислота; нітропрусид натрію; ацетат натрію; оцтова кислота; етиловий спирт; тетрахлорметан; фільтрувальний папір; мідна спіраль із тонкого дроту.

Дослід І. ВИЯВЛЕННЯ КАРБОНУ Й ГІДРОГЕНУ

Для виявлення Карбону й Гідрогену досліджувану органіч­ну речовину нагрівають у пробірці з сухим оксидом купруму. При цьому з Карбону органічної речовини й Оксигену оксиду купруму утворюється вуглекислий газ, а з Гідрогену органічної речовини й Оксигену оксиду купруму - вода. Оксид купруму при цьому відновлюється до металічного Купруму.

Порядок виконання роботи

У суху пробірку вносять добре перемішану суміш приблизно 2 г сухого порошкоподібного оксиду купруму і 0,2 г розтертої органічної речовини (цукор, крохмаль, бензенова кислота, нафтален, сечовина тощо). Пробірку закріплюють у затискачі штатива майже в горизонтальному положенні так, щоб верхній її кінець із проб­кою був трохи вище нижнього. У верхню частину пробірки кла­дуть шматочок свіжо прожареного (безбарвного) сульфату купру­му і щільно закривають пробкою з газовідвідною трубкою. Кінець газовідвідної трубки вставляють в другу пробірку, куди поперед­ньо наливають 4–5 мл вапняної або баритової води.

Спочатку всю пробірку із сумішшю обережно нагрівають па невеликому полум'ї пальника, а потім сильно нагрівають її ниж­ню частину із досліджуваною речовиною. Під час нагрівання орга­нічна речовина розкладається. Карбон з'єднується з Оксигеном оксиду купруму й утворює вуглекислий газ, а Гідроген — воду:

C₁₂H₂₂O₁₁ + 24CuO → 12СО₂ + 11H₂O + 24Cu.

цукроза

Утворення крапель води на стінках пробірки або газовідвідної трубки, а також посиніння сульфату купруму свідчить про наяв­ність в органічній сполуці Гідрогену: CuSO₄ + 5H₂O → CuSO₄ • 5H₂O.

Безбарвна

речовина

кристалогідрат синього кольору

Помутніння вапняної або баритової води від вуглекислого газу означає наявність Карбону в органічній речовині: Ca(OH)₂ + CO₂ → CaCO₃ + H₂O.

Дослід 2. ВИЯВЛЕННЯ НІТРОГЕНУ

ЗА РЕАКЦІЄЮ ЛАССЕНЯ

Увага! Дослід проводять у витяжній шафі за склом або в захисних окулярах, оскільки за умови необережного поводження з Нат­рієм може статися нещасний випадок.

Порядок виконання роботи

У суху пробірку вносять 0,2–0,3 г досліджуваної речовини, наприклад сечовини, білка, сульфанілової кислоти, й шма­точок величиною з горошину Натрію, віджатого між аркушами, фільтрувального паперу й очищеного від оксидної плівки. Обе­режно нагрівають її на полум'ї пальника, тримаючи дерев'яним затискачем. При цьому відбувається спалах та обвуглюван­ня речовини. Пробірку прожарюють до червоного кольору. Дослід­жувана речовина розкладається, і Нітроген з'єднується з Кар­боном, утворюючи ціанід натрію. Розжарений кінець пробірки занурюють у фарфорову чашку з 8 – 10 мл дистильованої води. Пробірка від швидкого охолодження розтріскується (дотримуйтеся обережності!), руйнується і її вміст розчиняється у воді. (Цю операцію слід проводити на віддалі від інших дослідників, не нахиляючись над чашкою, оскільки залишки Натрію в пробірці бурхливо реагують із водою). Розчин відфільтровують від шматочків вугілля та скла. До фільтрату послідовно додають 2 – 3 мл свіжо приготовленого концентрованого розчину сульфа­ту форуму (II), кілька крапель розчину хлориду феруму (III) і під­кислюють 1 %-ним розчином соляної кислоти до слабокислої реакції. Синій осад утвореної берлінської лазурі свідчить про наявність Нітрогену в дослідженій речовині.

Реакція проходить за таким рівнянням:

C + N + Na → NaCN;

2NaCN + FeSO₄ → Fe(CN)₂ + Na₂ SO₄;

4NaCN + Fe(CN)₂ → Na₄[Fe(CN)₆];

3Na₄[Fe(CN)₆] + 4FeCl₃ → Fe₄[Fe(CN)₆]₃+ 12NaCl.