Правові джерела українського козацтва

Козаки, які боролися з численними ворогами за Православну віру, за українську народність, за свободу сумління, за права людини; козаки, які свято берегли всі заповіти своїх пращурів, козаки, які створили багату історичну культуру, козаки, які створили безліч високоморальних та правдивих історичних пісень, балад, поем; козаки, які вражали своєю далекоглядністю - виступали носіями високої громадської організованості.

З моменту появи на території Запорожжя козацтва, основним Законом життя "Січі" було Православне "Звичаєве право", яке визначало устрій життя з моменту його народження до самої смерті.

Козацтво – братерство людей, об'єднаних особливим станом духу і свідомості, моральності і моралі, основи яких зберігає «Звичаєве право».

Славне минуле Козацтва, справи, заповіти предків дають нам право з гордістю сказати: "Слава тобі, Господи, що ми козаки!"

I. Православіе

Козацтво не можливо уявити без Православ'я. Лише воно виховує в нас у нехтуванні до земних благ, у пошуку справжніх духовних цінностей, у жертовному служінні народові християнському. Сказано: "Нєсть ні князя, ні раба, але всі ми раби Божі". Та не буде тобі, козакові, кумира помилкового. Всім служи чесно! Будь законопокірний, але пам’ятай - душа твоя належить лише Богові і нехай не проникне в неї зло людське! Більше всіх благ і самого життя став козачу волю! Але пам’ятай - воля твоя у волі Божій, а тому вільно обравши дорогу свою, служи вірно! Пам'ятай: воля - не свавілля! Відважність не розбій, а доблесть - не жорстокість. Пам'ятай: хоробрі - завжди добрі, тому що вони сильні!

Пробачай ворогам своїм, не витрачай своєї душі на ненависть та заздрість і Господь продовжить дні твої у мирі і радості!

II. Честь и добре Iм’я для козака дорожче життя

Бережи честь змолоду, гідність збережи при будь-яких обставинах. Май волю визнати свою неправоту. Якщо треба побори сам себе. Виявляючи повагу іншим не принижуй себе. Не заздри іншим і не тримай зла в серці своєму. Не будь гордівником; і в думках не допускай, що вище за інших козаків. Нікого не повчай звисока, поглянь спочатку на себе. Будь доброзичливий, але не влесливий. Май широку душу, удари долі зустрічай стійко.

III. Служи вірно своему народові, а не вождям

Козацтво своє головне призначення бачить в служінні народові і заради їх благочинства, за людські права, а не для власної користі і слави. За це козак готовий кров пролити.

IV. Козаки Всі рівні у правах

Козаки рівні як в правах, так і у відповідальності за скоєне, не залежно від суспільного положення, освіти і минулих заслуг. Будь-який козак може бути вибраний на будь-яку посаду. Найвищим органом будь-якої козачої громади є Коло, де всі козаки рівні. Всі рішення на Колі приймаються простою більшістю. Таємне голосування у козаків не прийняте, як несумісне з поняттями братерства і честі.

V. По тобі судять про все козацтво и народ твій

Не здійснюй поганих вчинків і утримуй від них інших. Будь чесним і правдивим. Не бійся постраждати за правду. Хай не спокушає тебе ні користь, ні користолюбство, ні ганебні доходи, ні миттєва слава. Не піддайся згубним пристрастям, не захоплюйся спиртним, тютюн теж не в користь ні тобі, ні тим хто тебе оточує. Будь прикладом в житті своєму, захисти ближнього, допоможи тому хто страждає, нагодуй голодного, не дай впасти слабкому духом і тілом.

VI. Тримай слово, слово казака коштовне

Козак розуміє своє життя за служіння Богові, виконання Його заповідей через служіння вітчизні і народові. Будь-яку справу, доручену Отаманом або Колом, козак зобов'язаний виконувати бездоганно. Пам'ятай, що кожне твоє слово - це слово твого народу, слово Козацтва. Випустиш слово - не зловиш. Стійкість честі в слові.

VII. Суд честі

Традиційно суд честі обирається у кожному конкретному випадку на вимогу зі всіх козаків. Після закінчення справи - розформовується. Кожен козак може голосно судити про свого товариша, карати його або милувати. Вирішення суду честі, прийняте у відсутність священика – не дійсно.

Види покарання:

• Усне застереження про негідну поведінку.

• Догана.

• Зняття з посади.

• Зняття козачого чину.

• Вигнання з козачої громади.

VIII. Загинь, а товарища врятуй

Взаємна допомога - основа козачого братерства. Як ти поглянеш в очі матері товариша, якого міг врятувати і не врятував?

У разі загибелі козака, обов'язкова допомога сім'ї загиблого з боку Кола.

IX. Шануй старших, поважай старість

Пам'ятай, що без схвалення людей похилого віку жодне важливе рішення Отамана не може бути виконане. Влада ж людей похилого віку не від сили, а від мудрості. Прислухайся до слова бувалих і уникнеш багатьох помилок. Кожного старого вважай батьком своїм, а козачку похилого віку - матір'ю.

X. Зберігання січової казни

Зберігання січової казни відбувається заслуженими старійшинами. Козаки мають право запрошувати фахівців для контролю над витратами грошових коштів.

XI. Будь працелюбний, не ухиляйся від діла

Кожен козак повинен прагнути до того, щоб він і його родина жили в достатку. Живи своєю працею. Зневажай бездіяльність.

XII. Бережи родину свою, будь для неї прикладом

Родина – святиня браку. Ніхто не має права втручатися в життя родини без її прохання. Родина основа козачого суспільства. Глава родини - батько, він відповідає за все. Батько! Добийся в родині авторитету і взаєморозуміння. Виховай дітей своїх чесними, сильними, добрими і чуйними, безкомпромісними в боротьбі із злом, відданими батьківщині. Виховай їх козаками. Дай дітям гідну освіту. Козак повинен оберігати жінку, захищати її честь і гідність. Цим ти забезпечиш майбутнє свого народу. Шануй матір свою і батька.

XIII. Дотримуйся віри пращурIв,чини за звичаями свого народу

Чини за звичаями свого народу і вірою пращурів. Пам'ятай, Козачий звичай завжди скріпляв родину, громаду, Козацтво. Козак постійно зобов'язаний нести козачу честь, берегти гідність козацтва, його звичаї, традиції. Слідувати постійно християнським заповідям.

XIV. Козаками не народжуються, козаками стають!

Козак - це стан духу! Виховати в собі козачий дух міг кожен, хто вищий за служіння власному егоїзму, власному добробуту поставив служіння Християнству і Добру найтяжчим служінням - військовим!

Кожен козак зобов'язаний щодня пам'ятати про ту місію, яка покладена на нього Господом! Чи в праці, чи в буднях, в святах, чи у війні, ми служимо Господу через служіння народові своєму, і лише так розуміємо сенс свого перебування в цьому світі.

XV. нехай буде найтяжчим покаранням

козака виключення його з козачоЇ громади.

Запорозька Січ становила своєрідну оригінальну форму державності, суть якої фахівці вбачають у самоврядній структурі народної самооборони і господарській формі самовиживання за вакууму державної влади та постійної воєнної небезпеки. М. Костомаров назвав Січ "християнською козацькою республікою", і це визначення стало класичним з огляду на кілька причин. Війську Запорозькому Низовому справді були притаманні певні риси демократичної республіки. Тут не існувало ні феодальної власності на землю, ні кріпацтва; панувала формальна рівність між усіма козаками (права користування землею та іншими угіддями, брати участь у радах та ін.).

Крім власних органів державного управління, у Січі функціонувало також власне козацьке право, яке не було писаним законом, а "стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом". Це пояснюється відсутністю традиції, оскільки козаки мали того часу порівняно коротку історію; перманентною воєнною конфронтацією, яка не давала змоги зосередитися на внутрішньому житті; побоюванням запорозьких козаків, що писані закони змінять та обмежать їхні свободи. Козацьке право фіксувало ті відносини, що склались у Січі; утверджувало військово-адміністративну організацію (38 військових куренів і 5—8 територіальних паланок), зумовлювало правила військових дій, діяльність адміністративних та судових органів, порядок землекористування, укладання договорів, визначало види злочині» та покарань. Запорожжя мало і свою територію, яка називалася "землями Війська Запорозького" [2].

У Січі пануючою була виборна система органів управління, контроль за діяльністю яких здійснювала козацька рада. Визначально, що для козацтва не існував ло жодного авторитету: всіх своїх ватажків та отаманів вони сприймали виключно через призму усталених звичаїв та традицій. Невідповідність лідера козацьким нормам могла стати причиною не тільки усунення з посади, а навіть смертної кари. Сам обряд обрання старшини свідчив про глибоко укорінений демократизм козацької громади. Так, за звичаєм обраний кошовий отаман мусив двічі відмовлятися від булави і лише на третій – погодитися. Аби він не забував свого місця, не зневажав рядових козаків та пам’ятав, звідки він вийшов, старі січовики посипали йому голову піском або мазали багнюкою. А кошовий мусив дякувати за ласку та довір’я і вклонятися на чотири сторони. Водночас присягнувши отаману, козаки в усьому підкорялися йому і шанобливо до нього ставилися