Позиція у кримінальній справі

У кримінальному судочинстві лінія захисту та обвинувачення не визначена наперед - і захисник, і прокурор забезпечують інте­реси правосуддя та сприяють виконанню притаманних їм функцій. Очевидно, що позиція у кримінальній справі - це версія сторони про фактичні обставини справи, заявлена і доказувана з метою одер­жання певного рішення.

Основними принципами позиції у кримінальній справі с:

- не створювати колізії;

- йти до кінця;

- не визнавати вини невинного;

- не конфліктувати з потерпілим;

- не порушувати етику.

Позиція у кримінальній справі залежить не тільки від фабули справи, але ще й від процесуальної ролі сторони. Наприклад, об­винувач у суді може прагнути: довести вину підсудного; домог­тися покарання підсудного; захистити потерпілого; домогтися повного відшкодування заподіяної шкоди; сумлінно виконати свої посадові обов'язки і продемонструвати свої здібності; формаль­но виконати обов'язки прокурора.

Захисник може переслідувати іншу мету: довести невину­ватість підсудного; спростувати обвинувачення; обгрунтувати не­доведеність обвинувачення; домогтися зміни кваліфікації; пом'як­шити покарання і т.ін.

У кожної сторони може бути кілька цілей, у різних справах ці цілі можуть бути по-різному поєднані, проте незаперечним є одне - вони мають ключове значення для вибору відповідної позиції-

Загалом, у кримінальному процесі можливі такі позиції:

Сторона обвинувачення	Сторона захисту
- підтримання обвинувачення	- заперечення обвинувачення
- зміна обвинувачення	- часткова визнання вини
- відмова від обвинувачення	- повна визнання вини

Проаналізуємо детально варіанти позицій сторони захисту 11

1. Заперечення обвинувачення полягає у повному відхиленні стороною версії подій, яку пропонує протилежна сторона. Вказа­на позиція, як правило, застосовується у випадках:

- відсутності події злочину (ст. 6 п. 1 КПК України);

- відсутності у діянні складу злочину (ст. 6 п. 2 КПК Украї- І ни), а також необхідна оборона, добровільна відмова від вчинен- І ня злочину, заподіяння шкоди без вини;

- недоведеності обвинувачення.

2. Часткове визнання вини означає, що підзахисний:

- оспорює обсяг обвинувачення, але погоджується з кваліфі- [ кацією обвинувачення;

- визнає окремі або всі факти пред'явленого обвинувачення, І але не погоджується з їх юридичною оцінкою;

- не погоджується з викладом фактів у обвинуваченні.

Оспорювання обсягу обвинувачення зустрічається у багато­епізодних справах. Щодо оспорювання юридичної оцінки, то в цих випадках оспорюється кваліфікація дій, відсутність умислу, змо­ви, причинного зв'язку, вчиненого з наслідками тощо.

Якщо ж клієнт стверджує, що факти викладені неправильно, то він здебільшого має на увазі, що в обвинуваченні:

- описується те, чого насправді не було;

- не описано те, що було насправді (потерпіла у справі про зґвалтування сама запропонувала приїхати до неї додому й погро­жувала, якщо обвинувачений не одружиться з нею, вона напише заяву в міліцію);

- не точно описані події (щодо часу, місця, складу учасників, розподілу їх ролей тощо).

Кожна з позицій часткового визнання вини може існувати окремо, але вони можуть і поєднуватись усі разом.

Залежно від позиції часткової винуватості юридична позиція полягає у виключенні із обвинувачення окремих епізодів; змен­шенні розміру шкоди; перекваліфікації дій обвинуваченого на іншу частину відповідної статті Кримінального кодексу України або на іншу статтю; виключення окремих кваліфікуючих ознак злочину; визнання пом'якшувальних обставин тощо.

3. Позиція повної винуватості має місце тоді, коли підзахис­ний повністю визнає свою вину і кваліфікація не викликає сумні­ву. Виграшем від такої позиції може бути пом'якшення долі клієнта. Юридично така позиція полягає в оспорюванні обтяжу-

ючих обставин та визнанні пом якшуючих, оцінці відомостей про особу обвинуваченого, поведінку та особу потерпілого.

Позиція повної винуватості обвинуваченого може мати певні проблеми етичного характеру, на які повинен зважати юрист. Не­рідко така позиція пов'язана з тим, що обвинувачений бажає ко­гось вигородити, взявши вину на себе, або хтось його залякав, або є інші обставини, у зв'язку з якими підзахисний визнає свою вину, у таких випадках захисник, визначаючи позицію захисту, має бути особливо обережним.

Важливим є також питання методики побудови позиції у справі. Вірогідно, шо така методика у кожного юриста з часом виробиться сама, проте існують і такі готові варіанти, як орієн­товний план побудови позиції, що його запропонувала Є.Львова у посібнику «Защита по уголовному делу».

План побудови позиції у кримінальній справі:

1) вивчення матеріалів справи;

2) бесіда з підзахисним;

3) вирішення питання про визнання вини;

4) аналіз версії обвинувачення;

5) висунення зустрічних версій захисту та аналіз усіх можли­вих версій;

6) вибір однієї, найперспективнішої версії захисту (формула обвинувачення "навпаки", тобто формула захисту);

7) аналіз доказів "за" і "проти" версії захисту;

8) остаточне відтворення картини подій, фактичне та юри­дичне пояснення П (обвинувальний висновок "навпаки", тобто захисний висновок).

Досліджуючи порядок побуцови позиції у справі, Я. Зейкан у книзі «Захист у кримінальній справі» вказує на корисність вміння адвоката складати стислу формулу захисту (аналогічно до формули обвинувачення) та представляти її в суд як рівно­правну альтернативу. Наводиться також приклад із реальної кри­мінальної справи.

Формула обвинувачення:

Петренко обвинувачується у розкраданні колективного май­на в особливо великих розмірах (сг. 86-1 КК України) та в ухиленні від сплати податків (ч. 2 сг. 148-2 КК України) за таких обставин.

Петренко як суб'єкт підприємницької діяльності уклав угоди на поставку угорського м'яса підприємствам «Золотий ключ» та «Нива». Як аванс та попередню оплату одержав 80 000 грн. Обумовлену угода­ми продукцію не поставив, гроші вибрав з банку готівкою і привласнив.

У податкову інспекцію податкову звітність не подавав. Одержав­ши консервну продукцію на 20 тис. грн та ліокругляк на 20 тис. грн у квітні 1996 р., не сплатив прибуткового податку на 11 847 грн. Наве­дені обставини підтверджувались актом попередньої перевірки, складеним співробітником податкової служби.

Можливі версії захисту:

1. Петренко не привласнив авансові платежі, а витратив їх на закупівлю продукції. Акт перевірки містить неточності і складений непрофесійно, не є належним доказом ухилення від сплати по­датків.

2. Допущено помилкову кваліфікацію дій Петренка як ухилен­ня від сплати податків, не доведено його умисел на ухилення від сплати податків.

3. Петренко не виконав своїх зобов'язань унаслідок збігу не­сприятливих для підприємницької діяльності обставин і не мав умис­лу на ухилення від сплати податків.

4. Факт ухилення від сплати податків дійсно мав місце, але у розмірі, значно меншому, ніж інкримінується обвинуваченням.

5. Петренко здійснив часткові поставки іншої продукції в раху­нок погашення зобов'язань, які слідство не прийняло до уваги, бо це були не поставки обумовленого угодами м'яса, а овочеві консер­ви.

6. Кошти були не привласнені, а витрачені на закупівлю лісопро дукції та поставку її в Угорщину для обміну на угорське м'ясо, а тому немає події розкрадання в особливо великих розмірах.

Адвокат визнав найперспективнішою комбінацію кількох версій і сформулював таку формулу захисту:

Формула захисту у справі про розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах:

Немає події розкрадання. Петренко на отримані аванси та попередню оплату закупив лісопродукцію, а також частково розраху­вався поставками консервної продукції. Лісопродукція поставлена до Угорщини для закупівлі передбаченого угодами м'яса.

Формула захисту у справі про ухилення від сплати по­датків:

Кваліфікація дій Петренка за ч. 2 ст. 1482 в редакції 1997 р. є помилковою, бо нова редакція статті обтяжує відповідальність Пет­ренка, у зв'язку з чим відповідно до ст. 58 Конституції України необ­хідно керуватися сг. 1482 КК України в редакції 1993 р.

Обвинувачення не врахувало податкові накладні за той самий податковий період, у зв'язку з чим фактична несплата податків ста-

А ось приклад, який наводить адвокат Є. Львова.

Формула обвинувачення:

Задорожний звинувачується у вчиненні умисного вбивства Рязанова з хуліганських мотивів за таких обставин.

1 квітня 1994 р. о першій годині ночі Задорожний разом з Гончаровим безпричинно, із хуліганських мотивів, чіплялися у дворі будинку до співробітника міліції Рязанова, який був одяг­нений у цивільне. Під час сварки Гончаров ударив Рязанова. Побоюючись за своє життя і припиняючи злочинні дії Гончарова і Задорожного, Рязанов вистрелив із табельної зброї і смер­тельно поранив Гончарова. Задорожний, діючи з хуліганських мотивів, з метою позбавити життя Рязанова, повалив його на землю і став завдавати удари руками й ногами, спричинивши легкі тілесні ушкодження, які не призвели до короткочасного розладу здоров'я. Коли Рязанов знепритомнів і припинив опір, Задорожний з метою вбивства Рязанова взяв у нього пістолет і вистрелив, завдавши йому вогнестрільної проникаючої рани в голову, що й стала причиною смерті Рязанова.

Таким чином, Задорожний вчинив навмисне вбивство із хулі­ганських мотивів.

Аналіз можливих версій захисту:

1. Задорожного взагалі не було тієї ночі у дворі.

2. Задорожний був у дворі, брав участь у бійці, але не стріляв у Рязанова.

3. Задорожний стріляв у Рязанова з метою самооборони.

4. Задорожний перевищив межі самооборони.

5. Задорожний випадково вистрелив у Рязанова.

6. Рязанов під час боротьби випадково вистрелив у себе.

7. Стався мимовільний (спонтанний) постріл.

8. Задорожний навмисно вбив, але не з хуліганських мо­тивів.

9. Задорожний навмисно стріляв, але не з метою вбивства

Захист визнав найдоцільнішою версію необхідної оборо­ни і вбивства з необережності. Сформульовані позиції захис­ту мали такий вигляд:

Формула захисту при необхідній обороні:

Захищаючи товариша, при спробі обеззброїти Рязанова і відвести від себе наведений пістолет, Задорожний смертельно поранив Рязанова.

Формула захисту щодо вбивства з необережності:

Рязанов убив Гончарова й намагався вбити Задорожного, навів на останнього пістолет із зведеним курком. Але Задорож­ний у боротьбі, намагаючись вихопити пістолет з руки Рязано-

Для того щоб вибрати одну з цих версій, необхідно про­аналізувати всі докази у справі. Якщо баланс доказів приблиз­но однаковий, адвокат Є.Львова рекомендує обрати версію з меншими санкціями - у цьому випадку необхідну оборону.