Семінар 7: Провадження у справах про банкрутство
Справи про банкрутство юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника - юридичної особи і за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом про банкрутство.
Сторонами у справі про банкрутство виступають кредитор (кредитори або представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут). Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкрутство є: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у встановлених випадках інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд може застосовувати один з трьох порядків провадження у справі про банкрутство, а саме:
1) загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди;
2) спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації;
3) спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.
Однак законодавство передбачає сукупність передумов порушення господарським судом справи про банкрутство. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (або кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і, відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство, повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
3) ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
4) виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
За подання заяви про порушення справи про банкрутство справляється судовий збір.
До заяви про порушення справи про банкрутство додаються:
1) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо боржника;
2) докази сплати судового збору;
3) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
4) докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
5) рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набуло чинності;
6) відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;
7) докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
При цьому законодавство передбачає і необхідність наявності деяких додаткових документів, які повинні додаватися до заяви залежно від того, від боржника чи кредитора вона подається. Так, до заяви боржника також додаються:
а) установчі документи боржника - юридичної особи;
6) бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;
в) перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
г) перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна;
ґ) перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяже- ним іншим способом, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника;
д) довідка органів приватизації стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу;
е) перелік осіб, які мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов’язань, терміну виконання та підстав виникнення;
є) відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити;
ж) відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити;
з) протокол загальних зборів працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника, на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду;
и) рішення власника майна боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство;
і) інші документи, що підтверджують неплатоспроможність боржника.
Законодавчо передбачені підстави прояву ініціативи з боку боржника щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Так, боржник зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення певних обставин:
- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
- під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;
- в інших випадках, передбачених законом.
Якщо заява надходить з боку кредитора, то вона, крім названих відомостей, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою, що підписується всіма кредиторами. До заяви також додаються: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить ухвалу, в якій зазначаються: дата проведення підготовчого засідання суду; прізвище, ім’я та по батькові арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про:
- порушення провадження у справі про банкрутство;
- визнання вимог кредитора та їх розмір;
- введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
- введення процедури розпорядження майном;
- призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати;
- вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави;
- строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
- дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
- дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
- строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набуває чинності з моменту її винесення. Далі ухвала не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі, органу державної податкової служби, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може застосовувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, що діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі. У рамках таких заходів може бути заборона боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов’язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинення чи утримання від вчинення певних дій або вжиття інших заходів для збереження майна боржника, про що виноситься ухвала.
Традиційно одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство здійснюється введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Про це розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та знаходженням його майна.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно із ст. 19 Закону про банкрутство - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до дня введення мораторію.
Запровадження мораторію протягом його дії несе такі правові наслідки:
а) забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
б) забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
в) не нараховується неустойка, не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
г) зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.