Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

суспільних наук та українознавства

“___ ” ___________ 20__ р. (Протокол №___)

Завідувач кафедри

Професор Чебан В.І. _____________

(підпис)

“ ___ ” ___________ 20__ р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної позааудиторної підготовки

Студентів 1 курсу медичних факультетів №№ 1, 2, 3, 4

Стоматологічного, фармацевтичного факультетів

(спеціальність “Лікувальна справа”, „Педіатрія”, „Фармація”,

„Медична психологія”, „Лабораторна діагностика”, „Стоматологія”.)

Тема: Гіппократ, його вчення та роль

У формуванні історії медицини.

Модуль 1 «Історія медицини »

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. Медицина Стародавнього Світу

Навчальний предмет: Історія медицини

	Методичну вказівку склав проф. Чебан В.І.
	Рецензія ПОЗИТИВНА Рецензент проф. Сидоренко М.М.

Чернівці – 2012

1. Актуальність теми:

Впродовж багатьох віків Вчення Гіппократа та «Клятва Гіпократа» являється мірилом ви­со­ких моральних принципів лікаря. Багато її положень не втратили свого висо­кого значення, оскільки в ній виражена гуманна реальність медичної професії. Розвиток лікувальної етики багато зобов’язаний “Клят­ві” . Гуманізм Гіпократа в Стародавньому Римі достойно продов­жили лі­ка­рі Асклепіад і Гален. Вони закликали слідувати заповітам Гіпокра­­та ;виз­на­чали мистецтво лікаря такими факторами: хворий, хвороба і кількість ліка­рів; перемога над хворобою можлива тільки при умові єд­нос­ті лікаря і хворого.

Тому зазначена тема є вкрай необхідною у системі вищої медичної освіти з метою формування належного клінічного мислення лікаря.

2. Навчальні цілі:

знати:

- основні положення вчення Гіппократа та їх роль в історії медицини та формуванні сві­

тогля­ду лікаря; (L =1)

- джерела вивчення історії медицини епохи Гіппократа

вміти:

- аналізувати (порівнювати), історичні уявлення в епоху Гіппократа та сучасні медичні знання про здоров’я насе­лен­ня і визначати зв’язки між ними

3. Матеріали до самостійної роботи.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).

Назва дисципліни	Знати	Вміти
Історія Стародавнього Світу Древня Греція	- історичні віхи розвитку медицини Стародавнього Світу.	- - визначати значення відомиих робіт Гіппократа історичних медичних та культурних надбань історичної епохи Стародавнього Світу
Історія України	– культуру та медицину Стародавнього Світу	- характеризувати вплив досягнень цивілізації Стародавнього Світу
Лікарська етика та медична деонтологія	–положення вчення Гіппо-крата як основи лікарської етики та деонтології	- усвідомлювати необхідність практичного використання основних положень вчення Гіппократа

4. Поради студенту(на допомогу студенту):

4.1. Зміст теми:

Змістом теми заняття: є основні положення вчення Гіппократа та деталізація змісту “Клятви Гіппократа”

“...Клянусь Аполоном­- лікарем, Асклепієм, Гігією і Панаксеєю і всіма богами і богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно моїм силам і моєму розумінню, наступну присягу і письмовий обов’язок:

n вважати навчившого мене лікарському мистецтву нарівні з моїми батьками, ділитися з ними своїми достатками і у випадку потреби допомогати йому в його потребах;

його нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм бездоганно і без всякого договору; настанови, усні уроки і все решта в науці сповіщати своїм синам, синам свого вчителя і учням, які пов’язані обов’язком і клятвою по закону медичному, але нікому іншому;

n я корегую режим хворих на їхню користь відповідно з моїми силами

і моїм розумінням, утримуючись від спричинення всякої шкоди і не­­­­спра­­­вед­ли­вос­ті;

я не дам нікому випрошуючого у мене смертельного засобу і не покажу шлях до подібного замислу;

n так само я не дам ніякій жінці абортного песарія;

n - чисто і непорочно буду я проводити своє життя і своє мистецтво;

n - в який би я дім не зайшов, я зайду туди для користі хворого, будучи далеким від всього задуманого, неправдивого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами; щоб при лікуванні-а також без лікування- я не побачив чи не почув стосовно життя людського з того, що не слід коли-небудь розголошу­

вати, я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею;

n мені, непорушно виповняючому клятву, хай буде щастя в житті і в

мистецтві і слава у всіх людей на вічні роки; переступаючому ж і

даю­­чо­му брехливу клятву хай буде зворотнє цьому .”