Сучасні моделі історичного процесу.

Постіндустріальне суспільство

План

1. Суть технологічного детермінізму: техніцизм та антитехніцизм.

2. Теорії постіндустріального суспільства:

а) тріада Д. Белла;

б) три «хвилі» Е.Тоффлера;

в) тріада М.Маклюена.

3. Глобалізація: уніфікація і диференціація, універсальне і локальне, занальне і національне. Природа глобальних проблем.

4. Теорія «зіткнення цивілізацій» С.Гантінгтона.

5. «Кінець історії» Ф.Фукуями.

Основні поняття: біосфера, техносфера, ноосфера, техніка, технологічний детермінізм, сциєнтизм, антисциєнтизм, традиційне суспільство, індустріальне суспільство, постіндустріальне суспільство, «кінець історії», «зіткнення цивілізацій», глобалізація, глобальні проблеми.

Література:

Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества. – М., 2004.

Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. Антология. – М., 1986.

Кастельс М. Становление общества сетевых структур // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М., 1999.

Маклюэн М. Галактика Гуттенберга. Сотворение человека печатной культуры. – К., 2003.

Тоффлер Е. Третя хвиля / пер. з англ. А.Євса. – К.: «Всесвіт», 2000. – 480 с.

Тоффлер Е. Эра смещения власти // Философия истории: Антология. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – С.322 – 339.

Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. – 1990. – № 3. – С. 134-148.

Фукуяма Ф. Конец истории? // Философия истории: Антология. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – С.290 – 310.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Полис. – 1994. – № 1. – С. 35-38.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций //С. Хантингтон.–М.: ACT, 2003. - 604 с.

ХХХ

Баландин Р.К. Ноосфера или техносфера // Вопр. Филос. – 2005. – №6.

Громыко Н.В. Интернет и постмодернизм – их значение для современного образования // Вопр. Филос. – 2002. - №2.

Эпштейн М. - Техника - религия - гуманистика. Два размышления о духовном смысле научно-технического прогресса // Вопр. Филос. – 2009. – №12.

Ильин А.Н. – Реклама как дискурсивная практика потребительского общества // Вопр. Филос. – 2014. – №?................

Назарук А.В. Социальное время и социальное пространство в концепции сетевого общества // Вопр. Филос. – 2012. – №9.

Ортега-и-Гассет Х. Размышления о технике // Вопр. филос. – 1993. – №10.

Панфилова Т.В. Проблема смысла истории // Вопр. филос. – 2006. – №12.

Панарин А.Смысл истории // Вопр. филос. – 1999. – №9.

Россман В. Мистерия центра: Идентичность и организация социального пространства в современных и традиционных обществах // Вопр. Филос. – 2008. - №2.

Силичев Д.А. Социальные последствия перехода от индустриализма и модерна к постиндустриализму и постмодерну // Вопр. филос. – 2005. – №7.

Табачков А.С. Информационное общество в контексте истории //Вопр. Филос. – 2014. – №10.

Уэбстер Ф. Теории информационного общества. – М., 2004.

Шайхутдинов Р.Г. Современные технологии власти // Вопр. Филос. – 2007. – №11.

ХХХ

Терроризм в современном мире. Опыт междисциплинарного анализа: «материалы круглого стола") // Вопр. Филос. – 2005. – №6.

Гаджиев К.С. Размышления о тотализации войны: политико-философский аспект // Вопр. Филос. – 2007. - №8.

Гаджиев К.С. Масса. Миф. Государство // Вопр. Филос. – 2006. – №6.

Иноземцев В.Л. Демократия: насаждаемая и желанная. Удачи и провалы демократизации на рубеже тысячелетий // Вопр. Филос. – 2006. – №9.

Малахов B.C. Национальное государство, национальная культура и культурный суверенитет // Вопр. Филос. – 2011. – №9.

Мотрошилова Н.В. О современном понятии гражданского общества // В Ф – 2009. - №6.

Запитання:

1. Визначте основні положення формаційної та цивілізаційної моделей історії.

2. Що таке технологічний детермінізм? Яка його роль в історичному поступі?

3. Як Д.Белл трактує історичний процес? Чому?

4. У чому відмінність тріади Д.Белла від тріади Е.Тоффлера?

5. Що М.Маклюен розуміє під засобами комунікації? Як він характеризує сучасне суспільство?

6. Які риси притаманні інформаційному суспільству? Чому його називають суспільством – мережею?

7. Чим пояснює С.Гантінгтон причини зіткнення цивілізацій? Про що йдеться?

8. Проаналізуйте здобутки і загрози глобального світу.

9. Порівняйте специфічні риси доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства? Побудуйте відповідну таблицю.

Основні складові	Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство	Постіндустріальне суспільство
Технічний базис
Основна сфера виробництва і основа добробуту
Домінуючий соціальний клас
Форма власності і принцип управління
Політична система

Тексти

У роботі відомого психолога і неофрейдиста Еріха Фромма «Втеча від свободи» показано, що досягнення людиною свободи в результаті суспільного прогресу може мати для неї і досить несподівані на перший погляд негативні наслідки. Еріх Фромм (1900 - 1980) – німецько-американський філософ, психолог, соціолог.

Запитання :

1. Чому зовні вільна людина сучасного індустріального суспільства охоплена почуттям безсилля і тривоги?

2. Що має на увазі Е. Фромм під «анонімною владою»? В яких формах вона нав'язує себе людині? Що людина здобуває і що втрачає, знаходячись під цією владою?

3. Що означає для людини мати свободу?

...сучасна людина, звільнена від оков доіндустріального суспільства, яке одночасно й обмежувало її, і гарантувало їй безпеку і спокій, не отримала свободи в значенні реалізації її особистості, тобто реалізації її інтелектуальних, емоційних і почуттєвих здібностей. Свобода принесла людині незалежність і раціональність її існування, але в той же час ізолювала її, розбудила в ній почуття безсилля і тривоги. Ця ізоляція нестерпна, і людина постає перед вибором: або позбутися свободи за допомогою нової залежності, нового підпорядкування, або дорости до повної реалізації позитивної свободи, заснованої на неповторності й індивідуальності кожного <...>.

Це виглядає так, начебто в особистому житті ні зовнішні, ні внутрішні авторитети уже не відіграють якоїсь помітної ролі. Кожен абсолютно «вільний», якщо тільки не порушує законних прав інших людей. Але виявляється, що влада при цьому не зникла, а стала невидимою. Замість явної влади править влада «анонімна». У неї безліч масок: здоровий глузд, наука, психічне здоров'я, нормальність, суспільна думка; влада вимагає лише того, що сприймається саме собою. Здається, що вона не використовує ніякого тиску, а діє тільки м'яким переконанням.

Коли мати говорить своїй дочці: «Я знаю, ти не захочеш йти гуляти з цим хлопчиком», коли реклама пропонує: «Паліть ці цигарки, вам сподобається їхня м'якість», – створюється та атмосфера прихованої підказки, якою охоплене все наше громадське життя. Анонімна влада ефективніша відкритої, тому що ніхто й не підозрює, що існує якийсь наказ, що очікується його виконання. У випадку зовнішньої влади ясно, що наказ є, ясно, хто його віддав; проти цієї влади можна боротися, у процесі боротьби можна проявити особисту мужність і незалежність... У випадку анонімної влади зникає наказ. Ви немов би попадаєте під вогонь невидимого супротивника: немає нікого, з ким можна було б боротися <...>.

Коротко кажучи, індивід перестає бути самим собою; він цілком засвоює тип особистості, запропонований йому загальноприйнятим шаблоном, і стає таким же, як всі інші, і таким, яким вони хочуть його бачити. Зникає відмінність між власним «Я» і оточуючим світом, а разом з цим і усвідомлений страх перед самотністю і безсиллям. Однак за це приходиться платити втратою своєї особистості...

Людина живе, але при цьому життя її, немов пісок, йде крізь пальці (популяпний сучасний вислів –„вбивати час”). Сучасна людина зображує задоволення й оптимізм, але в глибині душі вона приховує спустошення і несправжність свого існування, вона хапається за все індивідуальне, вона хоче бути «не такою, як усі» за будь-яку ціну: грубість, епатажність ... Подібне свідчить про прагнення «особливого», але це, мабуть, останні залишки індивідуальності.

Що ж означає свобода для сучасної людини? Вона стала вільною від зовнішніх оков, які заважають діяти відповідно до власних думок і бажань. Вона могла б вільно діяти за власною волею, якби знала, чого вона хоче, що думає і почуває. Але вона цього не знає; вона пристосовується до анонімної влади і засвоює таке «я», що не виражає її сутності. І чим більше вона це робить, тим безпораднішою себе почуває, тим більше їй приходиться пристосовуватися.