Пісня Анни Гурець «Перемога»)
Сценарій свята до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні
Мета: виховувати в студентів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою фашисти намагалися знищити наш народ; формувати почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
Присутні: студенти, викладачі, гості.
Оформлення:Сцена оформлена у відповідності до свята: в глибині плакат «З Днем Перемоги». Під ним Георгіївська стрічка. Справа – зображення орденів та медалей часів Великої Вітчизняної війни. В передній частині сцени – композиція: солдатська каска,стилізована ваза (гільза від снаряда), в якій стоять 2 гвоздики, чарка, накрита хлібом. На сходинці стоять 6 свічок.
1. Слово куратора.
(Гаситься світло, звучить мелодія "Журавлі", на тлі мелодії на сцену виходять хлопці та запалюють свічки.
Запалюється світло. Звучить тихо музика, виходять ведучі
Вед: Синельник
Июнь. Клонился к вечеру закат.
И белой ночью разливалось море,
И раздавался звонкий смех ребят,
Не знающих, не ведающих горя….
Вед: Коренчук
Июнь. Тогда еще не знали вы,
Со школьных вечеров шагая,
Что завтра будет первый день войны,
А кончится она лишь в 45-м в мае…
Вед: Осипенко
Не танцуйте сегодня, не пойте.
В предвечерний задумчивый час
Молчаливо у окон постойте,
Вспомяните погибших за нас.
Вед: Топрикін
Там, в толпе, средь любимых, влюблённых,
Средь весёлых и крепких ребят,
Чьи-то тени в пилотках зелёных,
На окраины молча спешат.
Вед: Синельник
Им нельзя задержаться, остаться –
Их берёт этот день навсегда,
На путях сортировочных станций
Им разлуку трубят поезда.
Вед: Коренчук
Окликать их и звать их – напрасно,
Не промолвят ни слова в ответ,
Но с улыбкою грустной и ясной,
Поглядите им пристально вслед.
Пісня хлопців «Шинель»
Й ведучий: Синельник
Шановні викладачі, студенти, гості! Сьогодні всі ми сповнені тривожно-хвилюючого відчуття й урочистості. І це тому, що сьогоднішній виступ присвячується 9 травня - Дню Перемоги.
Ведучий: Коренчук
Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.
Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгоочікуваного визволення, що прийшло на нашу землю. Сьогодні ми втілимося в ті роки.
(Звучить лірична музика, виходять дівчата у формі)
Девушка: Балика
Ах война, что ж ты сделала подлая:
Стали тихими наши дворы,
Наши мальчики головы подняли,
Повзрослели они до поры,
На пороге едва помаячили
И ушли за солдатом – солдат…
До свидания мальчики! Мальчики,
Постарайтесь вернуться назад
Девушка: Димарчук
Нет, не прячьтесь, вы будьте высокими
Не жалейте ни пуль, ни гранат,
И себя не щадите вы, и все-таки
Постарайтесь вернуться назад.
Ах война что ж ты подлая сделала:
Вместо свадеб – разлуки и дым.
Наши девочки платьица белые
Раздарили сестренкам своим.
Девушка: Простакова
Сапоги – ну куда от них денешься?
Да зеленые крылья погон…
Вы наплюйте на сплетников, девочки,
Мы сведем с ними счеты потом.
Пусть болтают, что верить вам не во что,
Что идете войной наугад…
До свидания, девочки! Девочки,
Постарайтесь вернуться назад.
(Звучить пісня у виконанні дівчат «Синенький платочек»
Вед: Топрикін
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття велика трагедія і великий подвиг нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.
Вед: Осипенко
Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. Ми спитали у сучасного покоління про їхнє ставлення до Великої Вітчизняної. Увага на екран.
(ведучі йдуть за куліси, Відео-інтерв’ю на екрані)
Русін
Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і живуть матері,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
У тиші урочистій до Пам'яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
Наровенко
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.
Студенти стоять на сцені, голос за кулісами каже:
Вед: Коренчук
«Вшануймо пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні хвилиною мовчання»
Після завершення хв.. мовч. студенти йдуть за кулиси, виходять ведучі.
Ий вед: Синельник
Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні.
Ий вед: Коренчук
У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.
Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, і сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани.
Й вед: Осипенко
Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами.
Й вед: Топрикін
Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.
Данченко А.
ВІРШ
Таким он шел дорогами войны,
Солдат , застывший на скупом граните,
А рядом в карауле две сосны,
И солнце светит высоко в зените,
Стоит солдат, сжав крепко автомат.
И скорбь во всей фигуре грубоватой,
Остановись, прохожий! Здесь лежат
Останки неизвестного солдата.
Того солдата, что за жизнь твою
Не пожалел: ни сил, не жизни,
Погиб солдат за Родину в бою.
За счастье юности своей Отчизны,
За то, чтоб строить мы могли и жизнь,
Чтоб мы могли учиться и смеяться,
И целину, и космос покорить,
И в тайны недр далеких углубляться.
И, может быть, что для него тогда,
Цвел сад вокруг двадцатою весною,
Он жить хотел, и строить города.
Но мир взревел, взлохмаченный войною,
И на призыв из раненой земли,
На фронт ушел, простившись у березы,
Его ждали, сурово годы шли,
И осыпались зерна ржи, как слезы.
И мать ждала его подолгу у окна.
Ждала его и младшая сестренка.
А в доме рядом все ждала без сна
Его русоволосая девчонка.
Да не вернуться, знать, домой.
Лишь весть пришла,
Что где-то затерялась
В ней прописью размашистой простой.
Семья солдата скорбно извещалась.
Погиб в бою один, идя на танк,
Когда в руке осталась лишь граната,
Они же – благодарность всей семье,
Что вырастила храброго солдата.
Да, было это, кажется, давно,
Но память скорбью до сих пор богата.
Тропа не зарастает все равно
К могиле неизвестного солдата.
И каждый день, каким бы он не был,
Как летние предутренние росы
С букетами спадают у могил,
За столько лет невысохшие слезы.
Вы, для живущих на Земле людей,
Не сломлены, могилой не горбаты,
Героями дошли до наших дней.
Простые неизвестные солдаты.
У памятника юноши стоят
Задумчивы их молодые лица.
Тебе, солдат! Тебе, герой, солдат,
Пришли они сегодня поклониться!
Ведучий: Синельник
Скільки невідомих героїв було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.
Ведучий: Коренчук
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. А що може виміряти материнське горе, її сльози…
Й вед: Топрикін
Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю трагедію тривалістю 1418 днів і ночей.
4-й вед: Осипенко
4 роки... 34 тис годин!.. Від Києва до Берліна – 1400 кілометрів. Для кожного солдата було неймовірним щастям у хвилини спокою між запеклими боями помріяти про довогоочікувану зустріч з людьми, що гріли душу, давали сили та надію на світле майбутнє.
(відео Нойз МС «Темная ночь»)
1 Андреева
Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом
В диму село.
2 Базильов
Степом, степом - розгулись гармати,
Степом, степом - клекіт нароста.
Степом, степом падають солдати,
А кругом
Шумлять жита.
3 Бондар
Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось.
Степом, степом - встали обеліски,
А кругом
Розлив колось.
4 Стожок
Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом - даль махне крилом.
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат
Спить вічним сном.
Вед: Коренчук
У жовтні 1944 р. Було звільнено від ворогів територію України. А через пів року 8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався.
(Пісня хлопців «Спасибо деду за победу»)
Вед: Синельник
Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.
Пісня Анни Гурець «Перемога»).