Основні вимоги до спеціаліста інформаційного суспільства

Стрiмкий розвиток усіх сфер суспільного життя на етапi НТР

позначений, як згадувалось, колосальними обсягами iнформацiї. В

інформаційному суспільстві науково-технічний прогрес не тiльки

ускладнив суспiльне життя, але i поступово привiв до вичерпностi

ресурсiв, необхiдних для забезпечення життєздатностi людства.

Докорінні перебудови матеріально-технічної основи розвитку

людства неможливі без максимального використання

мікроелектроніки, інформатики, біотехнології. Тільки так можна

раціонально організувати «онаучену» людську діяльність тієї

частини спеціалістів, яких сьогодні готує вища технічна школа.

Науковцi, як відомо, вже включились у процеси вiдтворення джерел

енергії. Дещо з їх пошукiв втiлено у практику. Переважна бiльшiсть

розробок поки що на стадiї лабораторних показникiв або iдеї. Йдуть

пошуки і реалізуються досягнення в галузі розв’язання проблем

Віктор Михайлович

Глушков

харчування, лікування, широкого використання біотехнологій на

користь соціальної сфери в цілому. «Cоціальне замовлення»

інформаційного суспільства на уніфікованого, мобільного спеціаліста

– це вимога сучасного етапу науково-технічної революції. Така

ситуацiя висуває перед науковцями та iнженерно-технiчними

кадрами особливi вимоги, радикальним чином змiнює критерїї

оцiнки їх дiяльностi.

Світова практика показує, що ринок інтелектуальної праці

вимагає спеціаліста з міцною гуманітарною підготовкою, який був би

здатний включитись в процеси формування інформаційного

суспільства і якнайшвидшої адаптації не тільки до партнерів свого

державного простору, але і зарубіжних країн. Це чи не

найголовніший фактор за умов, коли спеціаліст, який вийшов з

дипломом інженера, під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників

вимушений буде змінювати напрямки своєї діяльності, місце роботи,

вибирати нових партнерів (або вони його). А партнери, як відомо,

повинні бути схожими, або ще краще, мати одну культуру. Отже, у

нас є можливість у стислому вигляді сформулювати ті умови, які

висуває інформаційне суспільство. Що ж це за умови?

Перша умова. Інформаційне суспільство («постіндустріальне

суспільство», «суспільство знань», або «інфосфера») вимагає

комунікабельних спеціалістів, здатних мобільно включатись в

основні напрямки науково-технічного прогресу. Складні процеси

управління у різних його сферах (виробництво, соціальна сфера,

управління тощо) вимагають від них систематично здобувати нові і

відбирати потрібні знання, підвищувати рівень загальної та

професійної культури. Тільки вміння їх поєднати гарантує

спеціалісту можливість зайняти в суспільстві «його соціальну нішу»

через ринок інтелектуальної праці. Він повинен усвідомити, що в

інформаційному суспільстві основним багатством і ресурсом є

інформація. Вона є свого роду промисловий

продукт, а її виробництво, як зазначив

академік В.М.Глушков, є один з видів

промислової індустрії. За його словами, це

не що інше, як концепція безпаперової

технології в організації сфери управління і

розподілу в суспільстві. 70–90 %

економічного зростання в

постіндустріальному суспільстві повинно

забезпечуватись впровадженням нових

знань і технологій.

Друга вимога. Здобуття нових знань

вимагає працездатності. Здатність

сприймати нове і прагнення навчатись і

працювати краще виявляються тоді, коли людина знає теорію.

Теорія, по влучному виразу родоначальника квантової теорії

М.Планка, відкриває вченому, досліднику, спеціалісту нові

горизонти невідомого. Вона допомогає разібратись у явищах,

размежувати відоме і невідоме, систематизувати дослідницькі дані,

сформулювати проблему, намітити програму практичних дій,

передбачити хід подій і наслідки тих чи инших кроків. Практикою

встановлено, що через відсутність теорії значно стримуються

дослідження. Добре знання теорії - це 90 % успіху. Для того щоб

його досягти, маючи невеликі знання теорії, необхідно багато

експериментувати. Тоді експеримент затягується на багато років і

відкриття, очікуваний результат може виявитись запізнілим.

Третя умова. Революція в галузі обчислювальної техніки

вимагає від майбутнього інженера не просто оволодіння комп′

ютером, а всім набором комп’ютерних програм, всілякими базами

даних і електронними джерелами інформації, залучення його до

арсеналу потужного математичного апарату для реалізації сучасних

математичних моделей розв’язання чисто математичних задач. Це, в

свою чергу, вимагає серйозної математичної підготовки спеціалиста,

тому що математика є провідним ланцюгом між науковим

досягненням і його реалізацією.

Четверта умова. Різні сфери діяльності в інформаційному

суспільстві викликають необхідність переорієнтації обраної

спеціальності та одержання спеціалістом таких знань, щоб після

проходження ним невеликої спеціалізації він міг успішно працювати

в суміжній галузі. Тобто система підготовки інженерних, наукових,

управлінських кадрів повинна бути зорієнтована на вироблення

навику миттєво пристосовуватись до ситуації ринку. Це і є не що

інше, як мобільність спеціаліста. Якщо мова йде про дослідницькі

кадри в науці, то вони повинні проявляти здатність пристосовуватись

до зміни тематики на різних стадіях циклу «дослідження -

виробництво». Тут мається на увазі і зміна установ, фірм.

Пята умова. Широкі можливості для випускника технічного

вузу відкриються тоді, коли він одержить глибокі знання з

біологізації, хімізації. У другій половині ХХ ст. біологічна революція

започаткувала «нову біологію», важливе місце в системі якої займає

генна інженерія (генна технологія), що складає основу біотехнологій.

В останню чверть двадцятого століття біологія проявила себе як

галузь науки, що стає стрижнем переозброєння сфери матеріального

виробництва. Вона у співдружності з хімією дала поштовх развитку

біотехнологій.

Шоста умова. Для того щоб майбутній інженер, управлінець

успішно займався своєю професією, він повинен оволодіти

іноземною мовою. І не тільки тому, що цього вимагає інтеграційний

розвиток світового господарстваа. Це прокладає шлях до спілкування

і знайомства з побутом зарубіжних партнерів, загальнолюдськими

цінностями і культурою, новинами іноземних джерел в усіх сферах

людського життя.

Сьома умова. Становлення ринкових відносин повинно

супроводжуватись розвитком тенденції об’єднання університетів і

промислових підприємств, організацій та установ усіх форм

власності. Єднальний ланцюг при цьому повинні скласти студенти -

майбутні спеціалісти. Тобто ті, хто паралельно з навчанням працює, а

також ті, хто має певну спеціальність. Ця риса, можливо, тривалий

час буде визначальною в соціальній адаптації інженера.

Восьма умова. Дуже важливим для розвитку творчості є

усвідомлення: в праці - мета життя, а не засіб до існування. Вже з

самого початку самостійного життя студент повинен мати самостійне

міркування про кожен експеримент, який він побачив. Кожне

визначення і наукові висновки, що ним прослухані. Незмірно

посилить свій інтелект, якщо виробить здатність планувати власні дії,

виробляти загальні правила, організовувати їх у освідомлену працю.

Дев′ята умова. Людина повинна бути патріотом, пам′ятати

про свою відповідальність перед суспільством і усвідомлювати

наслідки своїх дій, вчинкків.

Останнє не буде сприйнято молодою людиною, якщо вона не

відчуватиме практичних кроків з боку держави на її соціальний

захист. Одним з показників цього може бути пріоритет у

забезпеченні розвитку вищої освіти перед силовими структурами і

державним апаратом усіх рівнів.

Викладені умови є надто актуальними, тому що показують

наявність можливостей знайти інженеру работу у скрутні часи

кризового стану суспільства. Це набагато привабливіше, ніж

очікування від держави покращання умов на ринку інтелектуальної

праці.

Це загальні умови для кадрів майбутнього, яких готує вища

технічна школа. Хотiлося б вiдзначити і таке. Якщо ми прагнемо

мати мiцну вiтчизняну науку i рухатись до вищого ступеня

цивiлiзацiї, потрiбно якнайшвидше подолати негативну тендецiю

кадрового забезпечення наукових дослiджень. Не можна допускати

втрати загальнонаукового національного запасу. Що мається на

увазi?

Непрестижнiсть роботи в академiчних установах України

очевидна. У 60-х роках ХХ ст. в науку йшов кожний 7–8-й випускник

вузу. I на цьому фонi кадри науки «старiли». На середину 90-х років

у iнститутах Нацiональної Академiї наук України четверта частина

науковцiв була пенсiйного вiку. Це говорить про те, що немає

оновлення. Наприкiнцi 80-х років у науку йшов уже лише кожен 22-й

випускник вузiв. Проблеми майбутнього України набагато

ускладнюються тим, що висококваліфіковані спецiалiсти свої

погляди повернули на 3ахiд, в рiзнi комерцiйнi структури. За 1991-

1997 рр. з України за кордон виїхало 6 тис. науковців. І цей процес не

призупиняється. Це втрата інноваційного потенціалу держави. Своєю

працею вони піднімають на високий рівень зарубіжну науку і

виробництво, сферу послуг і культуру. Це можна розцінити як факт

відсутності у певних державних органів наукової точки зору на

сучасну ситуацію, коли вітчизняна інформаційна інфраструктура не

має кадрів для подолання її відставання від рівня розвинутих

зарубіжних країн.

У формуванні творчої особистості емоційний фактор

викладання історії науки і техніки відіграє неабияку роль,

психологічно готуючи молоду людину до активного включення в

діяльність в умовах інформаційного суспільства. Вона повинна

зайняти центральне місце в блоці соціально-гуманітарних дисциплін,

оскільки така історія показує і вимушує студента усвідомити: все те,

що створювалось людиною – і матеріальне, і духовне, вироблялось

нею, спираючись на науково-технічний прогрес. Велич і геніальність

визначались кропіткою творчою працею, допитливістю,

спостережливістю __________і знаннями.

У зв’язку з цим зазначимо: з усього змісту навчальної

диципліни історія науки і техніки стає зрозумілим, що тільки ці дві

компоненти (наука і техніка) є базою для матеріального і духовного

зростання суспільства. Наука і техніка є раціональною стрижневою

основою загальної історії. Вона враховує взаємообумовленість і

органічний взаємозв’язок науки і техніки з етико-моральними

цінностями не тільки окремих людей, а і цілих суспільств. Залежно

від ступеню розвитку складових культури, якими є наука, техніка і

етика, визначається показник зрілості суспільства.__