Перелік основних умінь та понять

ІСТОРІЯ України

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів

акредитації, які здійснюють підготовку

молодших спеціалістів на основі

базової загальної середньої освіти

Київ – 2010

Історія України. Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.

Укладачі: Гребеняк Д.В. – викладач Київського коледжу ресторанного

господарства НУХТ;

Івашкевич Т.М. - викладач-методист Київського коледжу

легкої промисловості.

Рецензенти: Овсієнко В.І. - викладач-методист ДВНЗ «Київський

транспортно-економічний коледж»;

Корнієнко В.В. – викладач Київського технікуму електронних приладів.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з історії України для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації має три варіанти.

Перший варіант - програма з історії України циклу загальноосвітніх предметів (80 годин) для навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.

Другий - для вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку спеціалістів на основі повної загальної середньої освіти (54 год.)

Третій - для навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти, поєднуючи програму старшої школи (І варіант) з програмою вищих навчальних закладів (ІІ варіант) - 134 години.

Програми складені з урахуванням специфіки навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації на основі програм з історії України старшої школи та програми для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, враховуючи інтеграцію предметів старшої школи в дисципліни освітньо – професійної програми вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Головними завданнями курсу є:

• Формування історичного мислення, наукового світогляду;

• Набуття навичок науково-історичного аналізу;

• Виявлення логіки та об'єктивних закономірностей історичного процесу;

• Виховання високого рівня культури, громадянської відповідальності, національної гідності, патріотизму.

Вивчення предмета «Історія України» забезпечує також і реалізацію загальноосвітніх компетентностей: загальнонаукова, загальнокультурна, громадянська, уміння вчитися.

«Загальнонаукова» компетентність спрямована на вивчення вітчизняної історії, розуміння причино – наслідкових зв’язків розвитку суспільства і уміння їх використовувати у професійній діяльності та всебічно аналізувати історичні процеси, події та факти з наукових позицій їх тлумачення.

«Загальнокультурна» компетентність передбачає оволодіння студентами вітчизняною та світовою культурною спадщиною, високою історико-політичною культурою. Курс дає можливість студентам долучитися до скарбниці мудрості й досвіду, надбаних людством протягом тисячоліть.

Вивчення розвитку історії України, проблем і перспектив історичного процесу, проблем міжнаціональних відносин дозволяє формувати «громадянську» компетентність.

Компетентність «уміння вчитися» дає можливість студентам після

вивчення курсу «Історія України» орієнтуватися в історичних процесах, подіях, фактах, застосовувати здобуті знання для прогнозування суспільних процесів, аналізувати й оцінювати явища політичного розвитку українського суспільства в контексті світової історії, зіставляти історичні процеси з епохами, вміти самостійно опрацьовувати матеріал, працювати з додатковою літературою, картою, першоджерелами і на основі цього висловлювати та обґрунтовувати власну думку.

Перший варіант програми хронологічно обіймає період від початку XX століття до сьогодення; побудований так, щоб студенти, вивчаючи історію України XX століття, змогли оволодіти навчальним матеріалом вищої школи.

Форма державної атестації - державний іспит для студентів, які навчаються за спеціальн6остями суспільно – гуманітарного , художньо – естетичного , спортивного напрямів за профілями навчання: економічний, юридичний, педагогічний, музичний, образотворчий, хореографічний, театральний, культурний, спортивний, спортивний туризм та інші; для спеціальностей інших напрямків – іспит.

Другий варіант програми дисципліни "Історія України" зосереджує увагу на найважливіших історичних подіях в Україні від найдавніших часів до сьогодення.

Програма розрахована на 54 навчальні години (мінімальна кількість). Кількість годин майже рівномірно розподілена за темами, але розподіл навчального часу на вивчення окремих тем орієнтовний. Навчальний заклад має право збільшити кількість годин в межах резерву навчальних годин циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки. Метод вивчення – лекційно – семінарський.

Враховуючи, що історія України є нормативною дисципліною, після вивчення курсу формою контролю є обов’язковий іспит.

Особливістю третього варіанту є поєднання змісту програми "Історія України" для вищої школи та програми для старшої школи. У зв'язку з цим пропонована програма:

- Хронологічно обіймає період від найдавніших часів до сьогодення;

- Акцентована на більш поглиблене вивчення історії України XX століття;

- Поєднує теоретично-концептуальний та проблемно-науковий підхід програми Історії України для вищої школи з фактажно-подійним підходом програми з історії України для середньої школи.

З урахуванням того, що студенти не вивчали історію України XX століття в середній школі, програма розрахована на 134 години (мінімальна кількість), з них на вивчення історії України XX століття відводиться не менше двох третин навчального часу. За рахунок цього студенти зможуть в повній мірі оволодіти і програмою старшої школи, і програмою для вищих навчальних закладів.

Вивчення дисципліни "Історія України" (III варіант) здійснюється, як правило, протягом другого року навчання.

В навчальних планах підготовки молодших спеціалістів дисципліна "Історія України" відноситься як до циклу загальноосвітньої підготовки так і до циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки. Враховуючи те, що частина змісту програми навчальної дисципліни "Історія України" є матеріалом старшої школи, дисципліна "Історія України" вивчається і як предмет циклу загальноосвітньої підготовки. Оцінювання знань студентів з історії України може здійснюватися як за чотирибальною шкалою, так і за дванадцятибальною ( за вибором навчального закладу). За результатами роботи студента за рік виставляються підсумкові бали на підставі семестрових балів незалежно від результатів атестації. Бали за атестацію виставляються у додаток до атестату окремо.

Державна підсумкова атестація з історії України (історія України ХХ століття) проводиться для спеціальностей суспільно – гуманітарного, художньо – естетичного, спортивного напрямів; для спеціальностей інших напрямів - іспит.

Навчальний заклад розробляє робочу програму дисципліни, враховуючи кількість годин за навчальним планом.

До програми додається перелік основних умінь та понять, якими студенти повинні оволодіти, незалежно від бази навчання, а також список літератури з курсу історії України.

Перелік основних умінь та понять

Вивчаючи курс «Історія України» студенти повинні вміти:

- порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб;

- оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських цінностей;

- співставляти історичні події, процеси з періодами (епохами);

- розрізняти тенденційно подану інформацію;

- орієнтуватись у науковій періодизації історії України;

- вміти самостійно добувати історичну інформацію за темою, працювати з першоджерелами, літературою;

- аргументовано на основі історичних фактів відстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему;

- самостійно складати конспект, тези, готувати реферат, відповідь на конференцію, семінарське заняття;

- вміти диспутувати, писати наукові студентські роботи.

Вивчаючи курс «Історія України» студенти повинні знати :

- сутність основних проблем історії та сучасного буття народу України;

- основні закони та етапи розвитку людської спільності;

- витоки української нації та її місце в загальнолюдських процесах;

- суспільно-економічні, політичні та культурні процеси історичного розвитку українського народу;

- історичні події;

- зародження та розвиток української державності;

- процеси розбудови сучасної незалежної української держави;

- діяльність історичних осіб і політичних партій.

Основні поняття курсу:

автономія, археологічна культура, асиміляція, багатопартійність, влада, власність, герб, гімн, гетьман, гривня, громада, громадянське суспільство, гуманізм, геноцид, демографія, демократія, держава, державна мова, діаспора, демагогія, дисидент, дипломатія, експансія, етнос, закон, звичаєве право, імперія, індустріальне суспільство, історія, історична школа, історичні закономірності, козацька рада, козацький стан, конституція, літопис, метрополія, міжнародна політика, модернізація, монархія, народництво, нація, національно-визвольний рух, національна меншина, парламентаризм, первісне суспільство, племена, політика, популізм, політична партія, політична еліта, право, промисловий переворот, протекторат, революція, релігія, референдум, реформи, рід, символіка, суверенітет, тоталітаризм, українське питання, українська революція, “українізація”, універсал, установчі збори, шістдесятники, федерація, християнство, цивілізація, громадянське суспільство.

Питання до іспиту «Історія України»

1. Періодизація курсу історії України.

2. Давні поселенці на території України

3. Трипільська культура

4. Давньогрецькі міста на півдні України

5. Культура і побут давньослов’янських племен . Походження термінів "Україна" і "Русь".

6. Заснування Київської Русі.

7. Розквіт Київської Русі: зовнішня і внутрішня політика,

8. Прийняття хрещення, його історичне значення.

9. Причини і наслідки феодального роздроблення Київської Русі.

10. Монголо-татарська навала та її наслідки для Київської Русі.

11. Галицько-Волинське князівство. Данило Галицький. Становище українців у Великому князівстві Литовському.

12. Грюнвальдська битва та участь в ній українців.

13. Люблінська унія. Історичне значення.

14. Берестейська унія. Наслідки, історичне значення.

15. Причини, характер, рушійні сили, періодизація визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького.

16. Битва під Берестечком - трагічна сторінка української історії.

17. Переяславська рада, березневі статті. Історичне значення.

18. Козацькі повстання наприкінці ХУІ - на початку ХУІІ ст. Петро Конашевич Сагайдачний.

19. Стан української нації під владою Речі Посполитої.

20. 20 Правління 1. Мазепи. Полтавська катастрофа.

21. Конституція ГІ. Орлика. Основи засади. її значення для України і світу.

22. Українські землі у ХУІІІ ст.

23. Декабристський і масонський рухи в Україні.

24. Кирило-Мефодіївське товариство. Програмні цілі і діяльність діячів.

25. Поділ українських земель між Австрійською та Російською імперіями. Реформи Франка Йосипа та Марії - Терезії.

26. Соціально-економічний розвиток українських земель під владою Російської імперії в XIX ст.

27. Революція в Україні в 1905 - 1907 р. Причини, перебіг подій та історичне значення

28. Реформи Столипіна та їх наслідки для українців.

29. Перша світова війна і Україна.

30. Причини української революції 1917 - 1920 рр.

31. Діяльність Центральної Ради.

32. Директорія. Р. Скоропадський, С. Петлюра.

33. Польська інтервенція 1920 р. Радянсько - польська війна.

34. Повстанський рух в Україні. Нестір Махно.

35. Українізація : Причини, наслідки.

36. Політика "воєнного комунізму" в Україні. Голод 1921-1923 рр.

37. НЕП в Україні: причини та наслідки.

38. Колективізація. Індустріалізація.

39. Голодомор 1932-1933. Причини, наслідки.

40. Сталінські репресії щодо українців.

41. Українські землі під владою Польщі, Румунії, Чехословаччини. Діяльність ОУН.

42. Українці напередодні Другої світової війни. Проголошення незалежності Карпатської України.

43. Пакт Молотова-Ріббентропа, його наслідки для України і світу.

44. Друга світова війна і Україна.

45. Початок Великої Вітчизняної війни. Проголошення у Львові незалежної української держави.

46. Окупаційний режим на Україні. Геноцид, грабунки, масові злочини.

47. Рух Опору в Україні.

48. Звільнення територій України від фашистів. Наслідки війни.

49. Хрущовська "відлига".

50. Розвінчування культу особи Сталіна.

51. Період "застою" в Україні.

52. Українці поза межами держави.

53. Україна у 80-х роках, суспільно-політичне життя

54. Відродження української державності. Референдум 1 грудня 1991 р'

55. Президенство Л. Кравчука. Спад в економіці.

56. Вибори 1994 р. Л. Кучма. Внутрішня і зовнішня політика України.

57. Конституційний процес в Україні

58. Вибори 2004 р.

59. Національні меншини в Україні.

60. Зовнішня і внутрішня політика України в роки незалежності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основні підручники та навчальні посібники:

1. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003;

2. Історія України (підручник), 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю. Г., Освіта, 2003;

3. Історія України (підручник), 11 кл., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю. Г., Освіта, 2003;

4. Історія України (підручник), 10 кл., 11 кл., Кульчицький С.В. та ін., Освіта, 2005;

5. Історія України (підручник), 11 кл., Кульчицький С.В., Шаповал Ю. І., Генеза, 2005;

6. Новітня Історія України ч. І (підручник), 10 кл., Турченко Ф. Г., Генеза, 2001;

7. Новітня Історія України (підручник), 11 кл., Турченко Ф.Г. та ін., Генеза, 2007;

8. Історія України. Мицик Ю. А. –К., 2008 р.;

9. Історія України. Островський В.В. 2009 р.;

10. Історія України. Бойко О.Д. –К.,2004

Додаткові підручники та навчальні посібники:

1. Історія України (навчальний посібник), Світлична В.В. 2010 р.

2. Історія України (навчальний посібник), Гончарук П.С. 2009

3. Історія України (навчальний посібник), Гусєв В.І. 2008 р.

4. Історія України (навчальний посібник), Юрій М.Ф. 2008р.

5. Історія України (посібник), 10 – 11 кл., Гусєв В.І. та ін., Вища школа, 2002;

6. Історія України (посібник), 10 кл., Рент О.П., Малій О.В., Фаренгейт, 2003;

7. Історія України (посібник), 10 кл., Гупан Н.М., Пометун О.І., А. С. К., 2003;

8. Нариси з Історії України (посібник), 10 – 11 кл., за ред..Смолія В.А., Генеза, 2002;

9. Історія України (навчальний посібник), 11 кл., Шевчук В.П., Прем’єра, 2002;

10. Нариси з Історії України (посібник), 9 – 11 кл., Грицак Я.Й., Генеза, 2003;

11. Історія України (навчальний комплект), 11 кл., Рубльов С., Дієз-продукт, 2004;

12. Історія України (навчально-методичний посібник для вчителів), 11кл., Коляда І., Лук’янчук О., Аконіт, 2006;

13. Методика навчання історії (посібник для вчителя), Пометун О.І., Фрейман Г.О., Ґенеза, 2005;

14. Історія України. Хрестоматія, 10-11 кл., за ред. Гусєва В.І., Вища школа, 2005;

15. Збірник тренувальних тестів з історії України, Власов В.С., Пометун О.І., Фрейман Г.О., Ґенеза, 2008;

16. Історія України. Збірник тестових завдань, Куриленко О., Шеремет Ю., Грамота, 2008;

17. Історія України (посібник), 11кл., Гупан Н.М., Пометун О.І., Фрейман Г.О., А.С.К., 2007;

18. Історія України (методичний посібник для вчителя), 10кл., Коляда І. А., Реєнт О.П., Аконіт,2007.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
Початковий		Студент може витворити 2-3 події, дати, історичні постаті; мало усвідомлює мету навчально-пізнавальної діяльності; виконує не більше ніж 20 % від загальної кількості тестів.
	Студент може усно відтворити кілька історичних термінів, явищ; повинен вибрати вірний варіант відповіді (на рівні "так-ні"); частково визначає хронологічну послідовність подій; може самостійно знайти відповідь у тексті підручника; розрізняє окремі історичні події та явища без зв'язку між ними; виконує 20 % від загальної кількості тестів.
	Студент може дати відповідь з кількох простих речень; здатен усно відтворити окремі частини теми; має фрагментарні уявлення про роботу з історичними джерелами, слабко орієнтується в хронології подій; має лише загальне уявлення про історичну карту; відсутні сформовані уміння та навички; виконує 30 % від загальної кількості тестів.
Середній		Студент має початковий рівень знань; описує історичні події без пояснень причин, з допомогою викладача здатен відтворити логіку та хронологію подій, слабко орієнтується в поняттях; має фрагментарні навики в роботі з підручником, картою, історичними документами; самостійне опрацювання навчального матеріалу викликає значні труднощі; здатен давати відповіді на прості, стандартні запитання, виявляє інтерес до навчального матеріалу, виконує 45 % від загальної кількості тестів.
	Студент знає більше половини навчального матеріалу, здатен відтворити його з помилками та неточностями, має стійкі навики роботи з текстом підручника, може самостійно оволодіти більшою частиною заданого матеріалу, формулює історичні понять, наводить приклади, знає основні дати; орієнтується в хронології; підтверджує висловлене судження одним-двома аргументами; здатен використовувати під час відповіді карти, схеми; відповіді непослідовні та нелогічні; виконує 55 % від загальної кількості тестів.
	Студент самостійно дає більшість визначень, самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, може поверхово аналізувати історичні події та явища і робити певні висновки; відповідає за планом, висловлює власну думку щодо теми, володіє хронологією подій; користується додатковими джерелами (хрестоматія, карта, журнально-газетні публікації, комп'ютерні програми, Інтернет); виконує 65 % від загальної кількості тестів
Достатній		Студент правильно відтворює логіку історичних подій, встановлює причинно-наслідкові зв'язки між ними, аналізує явища, оцінює діяльність історичних постатей, наводить власні приклади на підтвердження висловлюваної думки; самостійно викладає матеріал теми, здатен з допомогою викладача скласти план реферату, виконати його та правильно оформити; самостійно користується додатковими джерелами історичної інформації; правильно використовує історичну термінологію; складає прості таблиці та схеми; виконує 75 % від загальної кількості тестів.
	Студент має достатньо повні знання, вільно використовує навчальний матеріал в стандартних ситуаціях; логічно висвітлює події з точки зору історичного взаємозв'язку; синхронізує історичні події; досконало володіє історичною та політичною картою; формулює та чітко аргументує власну думку; здатен на рецензію відповіді іншого студента; здатен о опрацьовувати матеріал самостійно, вміє підготувати реферат та захищати його найважливіші положення; виконує 80 % від загальної кількості тестів.
	Студент вільно оперує вивченим матеріалом, самостійно аналізує та систематизує історичні явища; знання може застосовувати у змінених, нестандартних ситуаціях; висловлює стандартну аргументацію при оцінці історико-політичних явищ; чітко тлумачить поняття; здатен до самостійного опрацювання навчального матеріалу, але потребує консультацій з викладачем; виконує прості творчі завдання; виконує 85 % від загальної кількості тестів
Високий		Студент має глибокі та повні знання історичних подій, явищ, лідерів; може визначати тенденції та протиріччя історичних процесів; робить аргументовані висновки; використовує додаткові джерела та матеріали; самостійно складає таблиці та схеми; вирішує творчі завдання; вільно орієнтується у нестандартних ситуаціях; відрізняє упереджену інформацію від об'єктивної; здатен сприйняти іншу позицію як альтернативну; виконує 95 % від загальної кількості тестів
	Студент здатен до самостійного вивчення матеріалу; вміє застосувати вивчений матеріал для винесення власних аргументованих суджень в практичній діяльності (диспути, дискусії, круглі столи), спроможний підготувати за підтримки викладача виступ на студентську наукову конференцію; самостійно знаходить інформацію (наукова історична література, мас-медіа, Інтернет, мультимедійні програми тощо); вільно оперує термінологією; вирішує проблемно-історичні завдання; самостійно вирішує виконує 100 % від загальної кількості тестів вирішує виконує 100 % від загальної кількості тестів
	Студент має системні знання, вміє їх самостійно набувати, представляє власні неординарні судження щодо історичних процесів та явищ; користується широким арсеналом засобів доказів своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу історичних явищ; самостійно виконує науково-дослідницьку роботу; логічно та творчо викладає матеріал в усній та письмовій формі; активно використовує знання в практичній діяльності.