Площа, висота рівня та глибина Великих озер
| Назва | Площа (в тис. км2) | Висота над р. м. (в м) | Найбільша глибина в м |
| Верхнє | 82,4 | 183,5 | |
| Гурон | 59,6 | 177,1 | |
| Мічиган | 58,0 | 177,1 | |
| Ері | 25,7 | 174,7 | |
| Онтаріо | 19,5 | 75,3 | |
| Сент-Клер | 1,2 | 175,0 | |
| Загальна площа озер | 246,4 |
Звертають увагу не тільки розміри, але і глибини озер. Днища Верхнього, Мічигану, Гурон і Онтаріо розташовуються нижче рівня океану.
Особливості геологічної будови, що визначили ступінчастий характер поверхні північної частини Центральних рівнин, зумовили і різну висоту рівнів озер. Великі озера розташовані у вигляді каскаду (рис. 8), зверненого у бік Атлантичного океану. Таке розташування створює великі зручності для будівництва електростанцій і викликає труднощі для судноплавства.
Рис. 8. Повздовжній профіль через Великі озера (цифри означають висоту рівня води та глибину озер в м)
Особливо великі відмінності між рівнями озер Ері та Онтаріо, розділених куестою із силурійських вапняків. Цей уступ, що простягнувся від Аппалачів, через Гурон і західніше від озера Мічиган, утворює відомий Ніагарський водоспад (висота 50 м).
Питання про походження озер ще не вирішене. Добре вивчена еволюція їх в післяльодовиковий період і особливо стадії розвитку прильодовикових озер – найближчих предків сучасних, проте не досить зрозумілий генезис озерних ванн.
Широко поширена думка про тектонічне походження цих улоговин знайшла поки підтвердження лише щодо озера Верхнього. Серед інших чинників, які брали участь у формуванні озерних ванн, називають ерозію текучих вод і роботу льодовиків, а також ізостатичну дію навантаження льоду. Існує думка, що в утворенні ванн значну роль зіграла просадка грунтів внаслідок розчинення пластів кам'яної солі, що міститься в поширених тут верхньо-палеозойських осадових породах. Американські дослідники вважають, що головна роль у формуванні улоговин належить четвертинному зледенінню. Безсумнівно, що це питання дуже складне, і важко припустити, що виникнення такої обширної системи озер було пов'язане лише з одним з перерахованих факторів.
Береги озер на півночі скелясті, обривисті, на півдні низовинні, прямолінійні. Вода дуже чиста з низьким вмістом розчинених речовин. Сезонні коливання рівня не перевищують 0,6 м.
Велика маса води має сильний вплив на клімат. Вода нагріває (взимку) і охолоджує (влітку) шар атмосфери до висоти 2,5 км. У зимовий час це сприяє загостренню циклонічної діяльності.
Великі озера зазвичай замерзають ненадовго лише біля берегів. Замерзанню перешкоджають частково сильні шторми, які зламують льод, а частково велика глибина, яка обумовлює тривалий період конвекційного охолодження.
Господарське значення озер надзвичайно велике. За допомогою каналів та інших гідротехнічних споруд озера і, витікаюча з них, річка Св. Лаврентія перетворені на глибоководний шлях, з'єднуючий Атлантичний океан з глибинними районами материка. Озера з’єднані також каналами з річковими басейнами Міссісіпі й Гудзону. На протоках між озерами, на річках Ніагарі і Св. Лаврентія побудовані великі гідроелектростанції.
Крім Великих озер, в північній частині материка, особливо на Лаврентійському плоскогір'ї та Центральних рівнинах, багато великих озер, що утворилися після танення льодовика (Вінніпег, Вінніпегосис, Манітоба, Велике Невільниче, Велике Ведмеже, Оленяче та інші). У Великому Басейні є ряд залишкових озер – реліктів вологої епохи плейстоцену. Найбільше серед них Велике Солоне озеро, солоність води якого сягає 300‰. Багато озер лагунного типу на Берегових низовинах. У вулканічних районах материка зустрічаються мальовничі кратерні озера, а на півдні Мексиканського нагір'я, де вулканізм проявляється особливо сильно, лавові запрудні озера.
Внутрішні води – важливий вид природних ресурсів, який грає велику роль в господарському житті країн Північної Америки.