С л о в о с п о л у ч е н н я

Синтаксис.

Словосполучення. Просте речення

мова».

Протокол № 8 від 14.03.12.

С И Н Т А К С И С

Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням в одне ціле низки речень і характеризується відносною завершеністю теми, єдністю думки й тісною структурною пов’язаністю усіх компонентів
  Основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки  
  Синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку  
Мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення. Морфологічні видозміни змінюваного слова обумовлені функціями в синтаксичних побудовах: словоформа виконує роль члена речення (іменник у Н.в. – підмет, у непрямих відмінках – додаток, обставина, неузгоджене означення тощо). Незмінювані слова та словоформи змінюваних слів поєднуються в словосполученнях і реченнях синтаксичними зв’язками, що виражають відповідні синтаксичні відношення між компонентами синтаксичних конструкцій. Кількість словоформ і слів у реченні не завжди збігається, оскільки службові слова об’єднуються із самостійними для виконання певної синтаксичної ролі. Крім того, у функції одного члена речення може виступати ціле словосполучення: І допоки життя горітиме в нас, доти звучатиме «Ой зійди, зійди, ясен місяцю…» (М.Сингаївський)
Синтаксис складного синтаксичного цілого
Синтаксис речення
Синтаксис словосполучення
Синтаксис (від грецькогоsyntaxis –складання, впорядкування) –це розділ граматики, у якому вивчають особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць
Предмет вивчення
Розділи синтаксису
Словоформа
Словосполучення
Речення
Текст
Словоформа
Словосполучення
Речення
Текст

С Л О В О С П О Л У Ч Е Н Н Я

Словосполучення– це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами і правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного зв’язку
  називає предмети, дії та їх ознаки
Номінативна (називна)
  виступає елементом структури речення
Конструктивна (будівельна)
Функції
Спільні ознаки  
Відмінні ознаки  
некомунікативні одиниці
виконують номінативну функцію
мають певну систему форм
будівельний матеріал для речення
словосполучення має складнішу від слова будову
словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предмета
Словосполучення і слово  
Спільні ознаки  
Відмінні ознаки  
Словосполучення і речення  
складаються зі слів
характеризуються граматичною організованістю за наявними у мові схемами-моделями
словосполучення, на відміну від речення, належить до некомунікативних одиниць
словосполучення не має таких ознак речення, як предикативність, модальність, інтонаційна та смислова завершеність

  § аналітична форма дієслова, прикметника або прислівника: буду навчатись мови; більш вагомий результат; співати більш гучно; § нерозкладне словосполучення: дівчиназ карими очима; писати з великої літери; § фразеологізм: щоденно бити байдики; укласти угоду із совістю; нас круг пальця не обведеш  
Підручник з історії, чиста криниця
  Це словосполучення, які складаються зі слів, кожне з яких є окремим членом речення. У реченні Густі сутінки оповивали землю можна виділити такі синтаксично вільні словосполучення: сутінки (які?) густі, оповивали (що?) землю. Кожен компонент цих словосполучень виконує окрему синтаксичну функцію: сутінки – підмет, густі – означення, оповивали – присудок, землю – додаток. У синтаксично вільних словосполученнях можлива заміна одного з компонентів іншим словом: написати книгу; написати листа; прочитати книгу; отримати листа.  
  Складаються з двох повнозначних слів
Будова словосполучення
Залежне слово
питання
Головне слово
?  
Типи словосполучень
За будовою
Прості
  Складаються з трьох і більше повнозначних слів Утворюються шляхом поширення компонента простого словосполучення залежними від нього словами: Навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад; міжнародний турнір – міжнародний шаховий турнір; незрадлива любов – незрадлива любов до дитини
Складні
За ступенем семантичного злиття компонентів словосполучення
Синтаксично вільні
Синтаксично нечленовані
Синтаксично вільні словосполучення
та багатослівні, одним із компонентів яких є

До словосполучень не належать
  Це словосполучення, що становлять граматичну єдність: складаються зі слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів речення: Ліс – це частина природи; Кожен із нас і на роботі, і вдома змушений обговорювати різноманітні справи; Багато хто не знає правил обговорення справ і через те витрачає на це надтобагато часу. Синтаксично нечленовані словосполучення можуть складатися: а) з числівника й залежної від нього форми іменника: семеро козенят, троє дітей, п’ятнадцять кроків; б) з неозначено кількісного числівника або прислівника з кількісним значенням і залежною від них формою іменника: декілька студентів, чимало часу; в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри, й іменника в родовому відмінку: склянка кави, кілограм пшениці, більшість дітей; г) з іменника, що має значення сукупності з іменником у родовому відмінку: зграя птахів, гурт хлопців, група туристів; ґ) з іменника, числівника або займенника в називному відмінку та іменника або займенника в родовому відмінку з прийменником: хтось із нас, перший з групи, дехто з них, кімната для гостей; д) складні присудки: Той не сміє називатися людиною, хто не любить рідної матері (В.Сухомлинський)    
Синтаксично нечленовані словосполучення
УВАГА!
Підмет і присудок (головні члени речення, що становлять предикативний центр)
Сполучення іменних частин мови з дієсловами-зв’язками
Сполучення повнозначних слів зі службовими
Аналітичні форми слів
Фразеологізми
Кучеряве світло весняного вечора кинулось йому в очі (М.Хвильовий)
Вулиці були змиті, але з дерев уже встигло нападати листя (В.Шевчук)
Вчора над містом летіли гуси (Є.Плужник)
Люб’язні вороги ще більш ворожі (А.Листопад); Буду я навчатись мови золотої… (А.Малишко)
Низькі двері хатини були розчинені (В.Малик)

З прислівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником (високо в небі, далеко від міста); б) з прислівником (пізно ввечері, не зовсім вчасно)
Із займенником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках (дехто з учнів); б) з прикметником (хтось веселий); в) із займенником (щось інше, кожен із нас)
З числівником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках ( двоє хлопців, кільканадцять учнів); б) з числівником (троє з восьми, п’ятий серед шести)
З прикметником у ролі головного слова, який сполучається: а) з іменником у непрямих відмінках без прийменника і з прийменником (потрібний учням, вдячний за допомогу); б) з прислівником (дуже веселий, надзвичайно вагомий); в) із займенником без прийменника та з прийменником (потрібний усім, вдячний мені, залежний від тебе); г) з інфінітивом (неспроможний вивчити, готовий допомогти)
У ролі головного слова у такому словосполученні можуть бути особові форми дієслова, інфінітив, дієприкметник і дієприслівник, які поєднуються: а) з іменником у непрямому відмінку без прийменника та з прийменником (виконати завдання, підійти до будинку, посивілий від горя); б) з інфінітивом (учитися малювати, просити допомогти); в) з прислівником (бігти швидко, прийти вчасно, відповідати впевнено); г) із займенником з прийменником або без нього (зустрітися з ним, згадати про нас)
З іменником у ролі головного слова, який сполучається: а) з прикметником (літній день, приємна зустріч, мамині очі); б) з іменником у непрямих відмінках без прийменника та з прийменником (підручник з літератури, кроки дитини); в) із займенником (це питання, все життя); г) з дієприкметником (залишені справи, посивілий чоловік, непрочитана книга); ґ) з прислівником (читання мовчки, сорочка навипуск); д) з інфінітивом (завдання прочитати, уміння говорити)
За морфологічним вираженням головного слова словосполучення бувають
Іменникові (субстантивні)
Дієслівні (вербальні)
Прикметникові (ад’єктивні)
Числівникові (нумеральні)
Займенникові (прономінальні)
Прислівникові (адвербіальні)

Іменник, займенник, числівник, прислівник, дієприслівник, інфінітив
Дієслово, прикметник, прислівник та слова категорії стану
Словосполучення, у яких головне слово позначає дію, стан чи якість, а залежне – різні обставини, за яких реалізується дія, чи ступінь вияву ознаки або стану: різко повернутися, закохатися до нестями, опинитися між Сциллою та Харибдою, йти лісом, дуже впевнений
Іменник у непрямих відмінках або будь-яка субстантивована частина мови
Іменник, прикметник, дієслівні форми
Будь-яка частина мови
У реченні виконує функцію означення
Іменник, займенник або будь-яка субстантивована частина мови
Компоненти словосполучення можуть називати: дію та об’єкт, на який дія спрямована (виховувати дошкільників); дію та адресата дії (присвята Батьківщині); дію та знаряддя дії (написаний пензлем)
Словосполучення, у яких називається предмет і його постійна чи змінна ознака: ширококрилий птах, материнська пісня, батькова хата, мрії подорожувати, шлях уперед, дівчина з карими очима
Типи словосполучень за смисловими відношеннями між головним і залежним словом
Атрибутивні
Обставинні
Головне слово
Залежне слово
Компоненти словосполучення можуть називати: предмет та його ознаку (тихий вечір); назву предмета і назву особи, якій належить предмет (щоденник поета); назву частини предмета та цілий предмет (крихти хліба); опредмечену дію та діяча (виступи спортсменів); опредмечену ознаку та предмет, якому властива ця ознака (блакить неба)
Словосполучення, у яких головне слово позначає дію (також опредмечену), а залежне – об’єкт, на який спрямована ця дія: зателефонувати друзям, згадати про море, присвячений матері, любов до природи
Об’єктні
Головне слово
Залежне слово
У реченні - додаток
Головне слово
Залежне слово
У реченні - обставина

Типи граматичного зв’язку у словосполученні

  Залежне слово узгоджується з головним тільки в деяких формах: чоловік-енциклопедія (узгодження в числі та відмінку); обидві руки (узгодження в роді); місто Черкаси (узгодження у відмінку)
  Всі форми залежного слова відповідають формам головного слова: літня спека (узгодження в роді, числі і відмінку); місячними ночами (узгодження в числі та відмінку)
  Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли форми залежного слова узгоджуються з формами головного слова: чарівний куточок, чарівна посмішка, чарівне слово, чарівні очі
Прикметник (мудрий чоловік, весела вдача, охочий до розмов юнак); займенник (усі подорожі, моє благословення, такі новини); порядковий і кількісний числівник (перша людина планети, із трьох джерел), дієприкметник (потерпілі народи, пожовкле листя), іменник-прикладка (дівчина-красуня, місто Глухів)
Іменник або будь-яка субстантивована частина мови: відповідальний черговий,перші квіти
Узгодження
Головне слово
Залежне слово
Узгодження
Повне
Часткове
Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово із головним

  Тип підрядного зв’язку, коли залежне слово є невідмінюваним і залежить від головного тільки за змістом
Прислівник (неусипно пильнують, особливо яскраво); дієприслівник (іти не поспішаючи, мовчати посміхаючись); неозначена форма дієслова (не люблять зупинятисянадосягнутому, зібралися прогулятися, завдання навчитися читати)
Будь-яка частина мови: жити чесно, читання вголос, дуже весело,раптовозупинившись
Прилягання
Головне слово
Залежне слово

а) коли позначає частину від цілого:випити води; б) у заперечних конструкціях із часткоюне: не прочитав книги; в) коли літературними є паралельні форми родового та знахідного відмінка: співав пісні - співав пісень  
  Граматичний зв’язок виражається не тільки відмінковим закінченням залежного компонента, а й прийменником: вивчаємо з користю для себе; з роками тягне у село; Крізь будні, свята, ювілеї, дати аж мерехтять літа… (І.Савич)  
  Засобом граматичного зв’язку у словосполученні є закінчення залежного слова: підставити вітрила вітрові; розмовляти його мовою; символ правосуддя, дослідження мови, час цвітіння, келих мудрості.
  Прийменникове
  Безприйменникове
За характером вираження
  Тип підрядного зв’язку між компонентами словосполучення, коли головне слово вимагає від залежного слова певної відмінкової форми : зустрів (кого?) друга, посперечався (з ким?) з другом, надіюся (на кого?) на друга
Іменник: переправа через Дніпро, ставлення до навчання; займенник: поклич мене, його товариш, прийду до нього; субстантивований прикметник: зціляти недужих, довіряти підлеглим; субстантивований дієприкметник: зустріти відпочиваючих.
Дієслово, дієприкметник, дієприслівник, дієслівні форми на -но, -то, іменник, прикметник: отримати листа, змарнілийвід роботи, працюючи над темою, занесено до протоколу, повага до старших, хворийна серце
Керування
Головне слово
Залежне слово
Безпосереднє
Опосередковане
За семантикою головного слова
  Семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі: - у формі знахідного відмінка без прийменника: знайти (кого?) друга; відвідати (що?) виставку - у формі родового відмінка - у формі орудного відмінка на позначення знаряддя праці: писати (чим?) олівцем; різати (чим?) ножем.
Сильне
  Семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов’язкової появи залежного слова у певній відмінковій формі: завітати до друзів, завітати з друзями, жити надією, жити в розлуці.
Слабке

Наши рекомендации