Знімки УПА, зроблені самими повстанцями. ФОТО

"Спав я в одязі, зняв лише портупею та чоботи, а пістолет поклав поряд, тому й вхопив його, ще не продерши очей. Хотів запитати, що сталося, та раптом шорстка долоня затулила мені рота. У ніс вдарив запах тютюну, змішаного з потом…".

Світило сонце - це був час радянської влади з українськими школами, про які так мріялося "за ляхів", де "москальки", юні вчительки російської мови - милі дівчиська навчали дітей віршам про дружбу, честь, Батьківщину і, обов'язково, про товариша Сталіна.

Це виглядає безглуздям, але саме їх життя вартувало найменше. Вони не були потрібні нікому. Точніше, їхні бездиханні тіла були потрібні всім. Для хлопців з лісу - для поширення страху, хоч це була легка і малопочесна здобич. На них не витрачали кулі, були десятки способів як... Для комуністичної влади та пропаганди - як наочні приклади бузувірства "українсько-німецьких буржуазних націоналістів".

Волинська трагедія - частина польсько-української війни

"Я дізнався: від пострілу в живіт вчителька не померла — захлинулася водою, коли її кинули на дно колодязя. Це сказали в районній лікарні, коли зробили розтин. А ще, прокашлявшись, Калязін сказав: якщо мене це цікавить, Ліза Воронова виявилася незайманою. Що ще? Ага, двадцять два роки, за паспортом…".

Коли приходила ніч - влада мінялась, все навкруги ставало ще більш страшним і заплутаним. Селянин, поштар чи голова колгоспу, демобілізований вояк Робітничо-Селянської Червоної Армії, комсомолець і навіть орденоносець, міг виявитись месником чи різуном - називайте як хочете.

І невідомо, хто давав йому наказ - вирушати лісом, друг-провідник чи майор МГБ. Бандерівці перевдягались у червоних, ті мали спеціальні загони, які видавали себе за підрозділи УПА.

Оригінальний авторський хід: повстанський ватажок бере радянського міліціонера на операцію проти "своїх":

"Жодних домовленостей, ніхто тебе не вербує, ніде не треба підписуватися кров'ю. Скажу інакше: я даю тобі можливість переконатися в тому, що справді існують спецгрупи МГБ, котрі під виглядом вояків УПА та від їхнього імені тероризують та вбивають мирне населення. Навзаєм від тебе не вимагається нічого…".

Радянська агентура у націоналістичному підпіллі

Хтось не повірить, але все описане Кокотюхою має під собою документальну основу - аж до того як спецслужба ловила повстанського ватажка "на жінку". Або про те, що у 1950-х у радянських таборах Півночі діяла розгалужена підпільна націоналістична мережа. Або про те, що збирання фактів про повстанців у 70-х можна було легко потрапити у "дурку".

"Титаренка надовго закрили у рівненському психоневрологічному диспансері. Потім перевели для якихось досліджень у Київ, до Павлівської лікарні, далі — назад у Чернігів, потім — чомусь до Житомира. Випускали на якійсь час, тоді знову забирали, і ось так тривало років шість. Далі почалася пєрєстройка, і поволі випустили не лише таких, як мамин кузен, а й решту, більш небезпечних ворогів радянської влади".

Читачеві, який візьме книжку до рук, доведеться пережити три окремі історії, які врешті складуться в один "пазл".

Найцікавіші публікації "Історичної правди" про УПА

Спогади, записані зі слів "акторів другого плану" - міліціонера-східняка Михайла Середи, кагебіста Лева Доброхотова чи колишнього червоноармійця-танкіста Гурова, дають можливість прожити життя Данила Червоного, бути разом з ним так довго, як цього вимагає авторський замисел. А потім… А потім, після прочитання книжки, поговоримо. Бо буде про що.

Фраза. "Усі вони тут вороги, тільки одні по лісах, інші — по своїх хатах сидять. Не хочеш, аби сичали, погано дивилися чи стріляли в спину — випали довкола себе все й усіх".

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 10.

Наши рекомендации