Тема 5. Народництво і робітничий рух 70 – 80-х pp. XIX ст.

в Російській імперії.

Основні питання

1. Народницький рух 70-х pp. XIX ст. та його теоретичні засади:

а) суспільно-політичні погляди народників;

б) революційні гуртки і групи на початку 70-х pp. «Ходіння в народ»;

в)виникнення і діяльність «Землі і волі» 70-х pp.;

г) особливості діяльності «Народної волі» і «Чорного переділу».

2. Початок робітничого руху і перші робітничі організації в Росії:

а) робітничий рух в 70-х pp. XIX ст.;

б) «Південноросійський союз робітників», його програма і практична діяльність.

3. Робітничий рух 80-х – початку 90-х pp. XIX ст.:

а) робітничий рух 80-х pp. XIX ст., Морозівський страйк 1885 p.;

б) група «Визволення праці» і її значення.

Тематика доповідей

1. Суспільно-політичні погляди народників.

2. Виникнення і діяльність "Землі і волі".

3. Виникнення й діяльність "Народної волі".

4. М.К. Михайловський та його погляди.

5. Перші робітничі політичні організації в Росії.

Революційний рух у Росії від часів падіння кріпосного ладу до середини 90-х pp. можна розглядати як один період – буржуазно-демократичний за своїм змістом, різночинський за складом учасників руху, народницький (у широкому розумінні слова) за їх світоглядом.

Необхідно зазначити, що народництво 70-х pp. безпосередньо продовжувало традиції революційної боротьби 60-х pp. Нове покоління революціонерів пов'язували з попередниками як спільні демократичні погляди, так і переконання у можливості для Росії обминути капіталістичну стадію розвитку, віра в сільську общину. Програма народників передбачала повалення самодержавства, ліквідацію станових привілеїв дворянства та свавілля бюрократично-чиновницького апарату царизму, безплатну передачу селянам землі (що, до речі, об'єктивно вело до розвитку капіталістичних відносин).

Треба підкреслити, що головними теоретиками революційного народництва були М.О. Бакунін, П.Л. Лавров, П.М. Ткачов, а у легальній публіцистиці провідну роль відігравав M.К. Михайловський. Їхні імена уособлювали різні течії, незгоди з питань тактики революційної боротьби. Вони не мали також єдиних поглядів на основні соціально-економічні питання розвитку Росії. Важливо знати, що народники створили свої організації. У 1876 p. виникла народницька організація, що здобула назву "Земля і воля" (друга), керівниками якої були Г. Плеханов, О. Михайлов, Н. Натансон та ін. Внаслідок незгод всередині "Землі і волі" в серпні 1879 р. вона розкололася на дві організації – "Чорний переділ" та "Народну волю". Діяльність останньої у політичному плані стала найвищим злетом у революційній боротьбі народництва.

Необхідно звернути увагу на те, що у 70-х pp. XIX ст. у загальному потоці російського визвольного руху народжувався і міцнів пролетарський напрямок, а з робітничого середовища висувалися перші ватажки й організатори робітничого руху – П. Алексєєв, В. Герасимов, П. Мойсеєнко, В. Обнорський, С. Халтурін. Слід проаналізувати діяльність перших пролетарських організацій в Росії – "Південноросійський союз робітників" (1875) та "Північний союз російських робітників" (1878 – 1880). У 80-х pp. робітничий рух зробив новий крок. На цей час припадає завершення в Росії формування класу пролетарів. Основну масу капіталістично експлуатованих робітників становили тепер люди, що повністю порвали зв'язки зі своїм господарством. Страйковий рух 80-х pp. відзначався більшою масовістю, гостротою класової боротьби, більш чітким формуванням вимог. Проте в основному це була економічна боротьба. Серед страйків необхідно згадати Морозовський страйк 1885 p. на Нікольській мануфактурі в Орєхово-Зуєві, де робітники піддавалися нещадній експлуатації. Цей страйк став важливим рубежем у розвитку робітничого руху.

Особливу увагу треба приділити вивченню групи "Визволення праці", заснованої Г.В. Плехановим у 1883 р. в Женеві. Саме з її діяльністю пов'язане поширення марксизму в Росії.

Джерела

1. Агитационная литература революционных народников. Потаенные произведения 1873 – 1876 г. – Л., 1970.

2. Вдовин В.А. Сборник документов по истории СССР: Для семинарских и практических занятий (период капитализма). Вторая половина ХІХ в. – М.: Высшая школа, 1975. – 350 с.

3. Кропоткин П.А. Записки революционера. – М.: Мысль, 1990. – 526 с.

4. Лавров П.Л. Избранные произведения: В 2 т. – М., 1965.

5. Материалы по истории СССР. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.: Для семинарских и практических занятий / Под ред. И.А. Федосова. – М.: Высшая школа, 1991. – 416 с.

6. Мороз Н.А. Повести моей жизни. – М., 1965. – Т. 1 – 2.

7. Плеханов Г.В. Русский рабочий в революционном движении: Статьи 1885 – 1903 гг. – Л.: Лениздат, 1989. – 251 с.

8. Революционное народничество семидесятых годов ХІХ века: Сб. док. и матер. / Редкол.: С.Н. Валк. и др. – М., 1964 – 1965. – Т. 1: 1870 – 1875. – 1964. – 530 с.; Т. 2: 1876 – 1882. – 1965. – 472 с.

9. Светленко С.И. Революционно-народническое движение 70-х годов ХІХ века на Украине в воспоминаниях современников: Учеб. пособ. – Д.: ДГУ, 1990. – 76 с.

10. Ткачев П.Н. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1975 – 1976. – Т. 1. – 1975. – 655 с.; Т. 2. – 1976. – 646 с.

11. Ткаченко П.С. Московское студенчество в общественно-политической жизни России второй половины XIX в. – М.: МГУ, 1958. – 336 с.

12. Хрестоматия по истории СССР. 1861 – 1917 / Сост. В.Ф. Антонов и др.; Под ред. В.Г. Тюкавкина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 213 – 256. – 414 с.

Список рекомендованої літератури

1. Антонов В.Ф. Народничество в России: утопия или отвергнутые возможности // Вопр. истории. – 1991. – № 1.

2. Антонов В.Ф. Революционное народничество: Пособ. для учит. – М.: Просвещение, 1965. – 266 с.

3. Антонов В.Ф. Революционное творчество П.А. Лаврова. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. ун-та, 1984. – 173 с.

4. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990. – 222 с.

5. Графский В.Г. Бакунин. – М.: Юр. лит., 1985. – 142 с.

6. История России: С начала XVIII до конца XIX вв. / Отв. ред. А.Н. Сахаров. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – 544 с., ил.

7. Итенберг Б.С. Движение революционного народничества. Народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х гг. XIX в. – М.: Наука, 1965. – 443 с.

8. Итенберг Б.С. П.Л. Лавров в русском освободительном движении. – М.: Наука, 1988. – 301 с.

9. Итенберг Б.С. Российская интеллигенция и Запад: Век XIX: Очерки. – М.: Наука, 1999. – 232 с.

10. Итенберг Б.С. Южнороссийский союз рабочих. Возникновение и деятельность. – M.: Мысль, 1974. – 271 с.

11. Козьмин Б.П. Народничество на буржуазно-демократическом этапе освободительного движения в России // Из истории революционной мысли в России: Сб. ст. – М., 1961.

12. Левин Ш.M. Очерки по истории русской общественной мысли: Вторая половина XIX – начало XX вв. – Л.: Наука, 1974. – 412 с.

13. Ленин В.И. Народники о Н.К. Михайловском // Полн. собр. соч. – Т. 24. – С. 333 – 357.

14. Ленин В.И. О народничестве // Полн. собр. соч. – Т. 22. – С. 304 – 308.

15. Ленин В.И. Экономическое содержание народничества // Полн. собр. соч. – T. 1.

16. Корольчук Э.А. «Северный союз русских рабочих» и рабочее движение 70-х годов ХІХ в. в Петербурге: Учеб. пособ. – М.: Просвещение, 1971. – 159 с.

17. Методические указания к изучению источников по истории классовой борьбы и общественно-политического движения в России XIX в. – Д.: ДГУ, 1988.

18. Світленко С.І. Народництво в Україні 60 – 80-х рр. ХІХ ст.: Аналіз публ. докум. джерел. – Д.: ДДУ, 1995. – 240 с.

19. Ткаченко П.С. Революционно-народническая организация «Земля и воля» 1876 – 1879. – М., 1961.

20. Филиппов P.В. К истории народнического движения на первом этапе «хождения в народ» (1863 – 1874 гг.). – Петрозаводск: Карел. кн. изд-во, 1967. – 318 с.