Ресурси культурно-пізнавального туризму

Тема 2.

Культурно-пізнавальний туризм

1. Визначення та класифікація

2. Ресурси культурно-пізнавального туризму

3. Методика оцінка історико-культурних ресурсів для потреб туризму

4. Основні центри культурно-пізнавального туризму в світі в світі

5. Ресурсний потенціал України для розвитку культурно-пізнавального туризму

6. Організаційні та технологічні особливості туристичного продукту

Визначення та класифікація

Культурно-пізнавальний туризм — це вид туризму, головною метою якого є огляд та ознайомлення з визначними об’єктами культурно-історичної спадщини, особливостями матеріальної і духовної культури населення країни, регіону чи окремого населеного пункту.

Культурно-пізнавальний туризм – подорожі людей своєю країноюі зарубіжними країнами з метою ознайомлення з пам’ятками культури, місцевими традиціями, звичаями та способом життя. (Кляп, Шандор, 2011)

Іноді в літературі зустрічається поняття «культурний туризм».

Cultural heritage tourism (or just heritage tourism) is a branch of tourism oriented towards the cultural heritage of the location where tourism is occurring. Це галузь туризму, орієнтована на культурну спадщину певного регіону (дестинації).

За визначенням The National Trust for Historic Preservation in the United States

Подорожі для пізнання місць та подій, що автентично представляють історію і людей (певного регіону) в минулому та сучасному.

Основна мета - ознайомлення з визначними пам’ятками історії, архітектури, мистецтва, природними та етнічними особливостями та сучасним життям народу

До різновидів культурно-пізнавального туризму можна віднести:

- Міський туризм – знайомство з містом як об’єктом туризму, відвідування т.зв. «історичних міст», що мають багату культурну спадщину і є центрами сучасного культурного життя

- Історичний туризм – знайомство з місцями певних історичних подій, особистостями, що відігравали значну роль в історії певного регіону чи країни

- Археологічний туризм – відвідування археологічних пам’яток, розкопок

- Літературний туризм – відвідування місць, пов’язаних з літкратурною спадщиною країни чи народу, визначними творами чи літераторами

- Музейний туризм – різновид туризму, що базується на використанні туристичного потенціалу музеїв та територій що до них прилягають

- Замковий туризм – вид туризму, який пов'язаний із відвідуванням та ознайомленням з різного роду фортифікаційними (оборонними) спорудами, головним чином замками.

- Етнотуризм - це різновид туризму, який передбачає організацію туристичних поїздок у регіони історичного проживання певного етносу для ознайомлення з його матеріальною та духовною культурою, збереженою в автентичному середовищі

-

Ресурси культурно-пізнавального туризму

Основними об’єктами пізнання туристів в культурно-пізнавальному туризмі є історико-культурні туристичні ресурси.

Історико-культурні туристичні ресурси являють собою сукупність пам'ятників матеріальної і духовної культури, створених у процесі історичного розвитку даної території, які є об'єктами туристського інтересу. (Мальська)

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До складу ІКТР входять пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості. (Кравців та ін.)

Історико-культурні рекреаційно-туристичні ресурси – сукупність об’єктів матеріальної та духовної культури, що створені в процесі історичного розвитку суспільства на певній території, мають пізнавальну цінність і можуть бути використані для туристично-рекреаційної діяльності [Кузик].

Можна виділити наступні види ІКТР (Безручко)

- пам’ятки археології – рештки життєдіяльності людини, які містяться під земною поверхнею та під водою і дають нам інформацію про культуру та побут минулих поколінь (кургани, давні городища, культові місця, тощо);

- пам’ятки історії – вид ресурсу, що об’єднує виділені О.О. Бейдиком подієві та бісоціальні ресурси та має на увазі місця і об’єкти, які пов’язані із історичними подіями та відомими людьми минулого;

- архітектурні – об’єднання історичних будівель, архітектурних комплексів та об’єктів містобудування, які можна використати для туризму;

- мистецькі – це твори професійних та народних умільців;

- культурно-етнографічні – специфічні риси певної частини народу, які проявляються, як у матеріальних так і духовних пам’ятках; сюди відносяться музеї етнографічного спрямування, збережений народний побут та традиції, речі, які відображають особливості певного етносу тощо;

- сакральні – об’єкти, які мають релігійне призначення.

У Законі України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 8 червня 2000 року наведені наступні визначення основних термінів:

• об’єкт культурної спадщини — визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
• Нерухомий об'єкт культурної спадщини — об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
• Рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини, — елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об'єкта.
• пам’ятка — об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;

За типами об’єкти культурної спадщини поділяються на:

• споруди (витвори) — твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об’єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;
• комплекси (ансамблі) — топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об’єктів культурної спадщини;
• визначні місця — зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

За видами об’єкти культурної спадщини поділяються на:

• археологічні — рештки життєдіяльності людини (нерухомі об’єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов’язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
• історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов’язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
• об’єкти монументального мистецтва — твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов’язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам’ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
• об’єкти архітектури та містобудування — окремі архітектурні споруди, а також пов’язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носієм певних містобудівних ідей;
• об’єкти садово-паркового мистецтва — поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
• ландшафтні — природні території, які мають історичну цінність;
• об’єкти науки і техніки — унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей

Важливим ресурсом для розвитку культурно-пізнавального туризму є оборонні споруди. У класифікації оборонних споруд України О. Мацюк [14] виділяє такі об’єкти: оборонні монастирі, церкви, костели, синагоги, оборонні дзвіниці (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація оборонних споруд за О.Мацюком [14]

Оборонна споруда — вид фортифікаційних споруд, що зводяться (влаштовуються) на місцевості з метою забезпечення військам умов для ведення оборони, зменшення їх втрат і утруднення наступу противнику.

Фортеця — укріплена фортифікаційна споруда з міцними капітальними спорудами, постійним гарнізоном, великим запасом провіанту та озброєння; призначена для протидії довготривалій облозі та перебування у круговій обороні. Зазвичай, це обнесена фортечним муром територія, у якій перебуває постійний гарнізон, з великим запасом продовольства та озброєння, для перебування у довготривалій облозі. Споруди фортеці складалися з мурованого замку, веж, сполучених фортечною стіною з бійницями. Також у фортецях будували церкви, а для гарнізону фортеці будувалися казарми. Фортеці були добре захищені системою земляних укріплень.

Замок - укріплений комплекс будівель або одна споруда, в якій жив феодал. Замок - будівля (або комплекс будівель), що поєднує в собі житлові і оборонно-фортифікаційні завдання. Ці споруди було задумано як довговічні, завдяки чому багато з них збереглося до наших днів. Переважна більшість з них перетворена на пам'ятки історії та архітектури .