Історико-мемуарна та паломницька проза. 1 страница

Робоча навчальна програма

для студентів І курсу, груп У-11 –14

Шифр і назва спеціальності: 6.010100 „Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література”

Розробник: кандидат філологічних наук,

ст. викладач Литвин Лариса Миколаївна

Полтава

1. Загальні положення

1. Мета і завдання вивчення дисципліни

Курс історії української літератури посідає чільне місце серед літературознавчих дисциплін, і її основу закладає вивчення давньої літератури. Давня українська література – особливий суспільний та естетичний феномен, який, охоплюючи літературні явища XI–XVIII ст., містить багатий потенціал для духовного збагачення сучасного читача, його естетичного розвитку та повнішого усвідомлення історичних, культурних та релігійних процесів, які сформували українську ідентичність.

1.1. Метанавчальної дисципліни “Історія української літератури ХІ – ХVІІІ ст.” („Давня українська література”) полягає в засвоєнні студентами специфіки розвитку вітчизняного літературного процесу, в усвідомленні ними неперервності українського письменства як форми естетичної свідомості й національної культурної самоідентифікації.

1.2. Завдання вивчення дисципліни:

– опанувати основний художній та літературознавчий фактаж з літературної медієвістики;

– засвоїти матеріал про особливості жанрової системи письменства ХІ – ХVІІІ ст.;

– схарактеризувати ідейно-тематичне розмаїття творів давньої доби;

– навчитися визначати стильову оригінальність тексту та її зумовленість культурно-історичним характером епохи;

– з’ясувати риси індивідуального стилю провідних митців давнього українського письменства;

– уміти аналізувати літературні твори та порівнювати їх із типологічно збіжними явищами світового письменства;

– підготуватися до реалізації здобутих знань, умінь і навичок у практичному викладанні дисципліни в середніх школах різних типів.

1.3 Опис предмета навчальної дисципліни

семестр	обов’язкова чи за вибором	загальна кількість годин	загальна кількість кредитів	кількість змістових модулів	лекції, години	практичні заняття, години	самостійні робота, години	індивідуальна робота, години	вид контролю
І	обов’язкова								іспит

Назви модулів
Модуль І.	Українське літературне Середньовіччя (ХІ – ХV століття)
Модуль ІІ.	Український Ренесанс (літературний процес другої половини ХVІ століття)
Модуль ІІІ.	Українська барокова поезія
Модуль ІV.	Українська барокова проза і драматургія

1.4. Види навчальної діяльності студентів

Структурований матеріал з літературної медієвістики подається на лекціях і закріплюється в процесі індивідуальної та колективної діяльності студентів на практичних заняттях під керівництвом викладача. Самостійною роботою, покликаною не тільки розширити фахові обрії майбутніх словесників, а й актуалізувати їх пізнавальні можливості, привчити оригінально мислити й творчо опрацьовувати історико-літературний і теоретичний фактаж, є написання реферату. Рекомендації до його написання містяться в робочій програмі викладача. Крім того, студенти мають виконати творчі завдання, теми яких додаються. Обов’язковим є вивчення напам’ять заздалегідь визначених викладачем давньолітературних текстів.

Форми контролю

КОНТРОЛЬ
Поточний	Модульний	підсумковий
1) усне опитування; 2) письмове опитування; 3) тестування; 4) перевірка зошитів;	1) колоквіум; 2) аудиторна контрольна робота; 3) творча робота ; 4) наукова доповідь	1) контрольна робота ; 2) рейтинг.

1.5. Шкала оцінювання

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу
А	Відмінно	90-100
BC	Добре	75-89
DE	Задовільно	60-74
FX	незадовільно з можливістю повторного складання	35-59
F	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	1-34

1.6. Критерії оцінювання знань, умінь і навичок

Зміст Види навчальної діяльності	І семестр
загальна кількість годин	кількість занять або видів роботи	Кількість балів за одне заняття або вид роботи	загальна максимальна кількість балів
Лекції
Практичні заняття
Індивідуальна робота
Самостійна робота
УСЬОГО

Працюючи на лекції, студент може отримати 1 бал за умови ретельного конспектування пропонованого викладачем матеріалу та вміння осмислювати почуте.

На практичному занятті студент може отримати максимально 3 бали (від 3 до 0).

Критерії оцінювання

3 бали, коли студент:

– глибоко розкриває зміст питання чи проблеми;

– зіставляє різні думки, аргументує власну;

– володіє спеціальною термінологією;

– системно логічно і повно викладає матеріал;

– не допускає фактичних помилок;

– володіє культурою мовлення, демонструє багатство словникового запасу;

– допускає 1-2 неточності у викладі матеріалу, які не знижують його інформаційної цінності і не впливають на правильність відповіді.

2 бали, коли студент:

– досить повно розкриває зміст питання, проблеми;

– уміє зіставляти думки, твердження, відстоювати власну думку та ілюструє теоретичні положення прикладами;

– стиль викладу логічний, виразний;

– має багатий словниковий запас;

– допускає 2-3 неточності у викладі матеріалу й обґрунтуванні висновків, узагальнень.

1бал, коли студент:

– майже повно і правильно відповідає на питання;

– мало користується спеціальною термінологією;

– допускає помилки у вживанні термінів;

– мало наводить прикладів, допускає помилки у висновках та узагальненнях;

– вирішує поставлені завдання фрагментарно.

0 балів, коли студент:

– демонструє незнання вивченого матеріалу;

– не володіє спеціальною термінологією;

– не використовує теоретичні знання при розв’язанні практичних завдань;

– не вміє систематизувати та узагальнювати матеріал;

– не може аргументувати власну думку;

– допускає фактичні помилки;

– порушує послідовність викладу думок;

– допускає мовленнєві помилки.

– не готовий до заняття;

– відсутній на занятті.

Матеріал пропущеного чи оціненого 0 балів заняття студент має додатково опрацювати (лекцію переписати, підготувати письмові відповіді на питання плану практичного заняття, виконати завдання, вивчити напам’ять рекомендовані текти); форма контролю встановлюється викладачем (усно чи письмово). Відпрацювання оцінюється за загальними критеріями.

Самостійна та індивідуальна робота оцінюється балами (1-10). Оцінювання здійснюється за загальними критеріями з урахуванням самостійності, креативності при виконанні завдань, уміння застосовувати на практиці теоретичні знання.

1.7. Рекомендації для студентів щодо опрацювання змістових модулів, індивідуальної та самостійної роботи, оформлення звітної документації, організації навчального процесу

Змістовий модуль являє собою різні форми засвоєння навчального матеріалу за окремими систематизованими темами: одержання основних наукових рекомендацій на лекційних заняттях, практичне застосування теоретичних знань, закріплення умінь і навичок на практичних заняттях, виконання самостійної й індивідуальної роботи.

Кожен вид роботи студента оцінюється (відповідно до загальних критеріїв оцінювання), в окремих випадках (пропуски з поважної причини, інше) студент має право скласти або перескласти той чи інший вид роботи.

¯ Для запису лекцій студенти заводять окремий зошит. Викладач має право перевірити лекційні записи студента.

¯ Для підготовки до практичних занять студенти заводять окремий зошит, у якому повністю занотовують план заняття, пишуть відповіді на питання плану, виконують письмові завдання, конспектують рекомендовану викладачем літературу. У цьому ж зошиті виконують і письмові форми аудиторної роботи. Викладач періодично перевіряє робочі зошити.

¯ Самостійну роботу (реферат) студенти виконують за обраною темою та відповідно до вимог і здають для перевірки викладачеві до 01.12.00 р. Крім того, студенти складають термінологічний мінімум (за „Малим літературознавчим словником”) у формі індивідуальної бесіди, колоквіуму або в позаурочний час.

¯ Студенти виконують індивідуальні роботи: 1 творчу роботу за обраною темою. Тексти оформлюють в окремих зошитах і здають викладачеві до призначеної ним дати. При оцінюванні беруться до уваги самостійність, оригінальність змістово-формального вирішення.

¯ Індивідуальну контрольну роботу студенти виконують самостійно вдома, послуговуючись доступними навчальними і науковими джерелами. Завдання до контрольної роботи студенти одержують індивідуально (на картках). Для цих робіт студенти заводять окремий зошит, який здають на перевірку викладачеві. Дата зарахування індивідуальної роботи 15.12.00 р.

¯ До обов’язкових видів індивідуальної роботи належить вивчення напам’ять рекомендованих текстів. Студент має вивчити відповідні твори на практичні заняття, де вони розглядаються, а також скласти чи перескласти на вищий бал на колоквіумах у мікрогрупах чи індивідуально.

¯ Консультаційно-залікові дні викладача (студенти можуть відпрацювати пропуски, скласти самостійну роботу і тексти напам’ять): середа (щотижня).

2. Зміст модулів.

Модуль 1. Українське літературне Середньовіччя

(ХІ – ХV ст.)

2.1 Зміст модуля

У модулі систематизовано навчальний матеріал про специфіку формування українського письменства від найдавніших часів до кінця ХV століття: історико-культурні передумови зародження літератури Княжої доби, стильову парадигму літературного процесу, ідейну наснаженість та засоби її художнього втілення; розглянуто найбільш репрезентативні твори доби.

2.2 Види навчальної діяльності студентів:

Лекції

1. Становлення та розвиток української літератури в XІ-XVIII ст. Епоха Середньовіччя.

Обсяг поняття «українська література» в XІ-XVIII ст. Cуспільно-культурні параметри епохи Середньовіччя. Суспільний, релігійний, фольклорний і побутовий контекст функціонування писемних пам’яток. Епічний стиль. Монументальний стиль. Орнаментальний стиль. Біблія як великий код літератури.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 7-52.

2. Головащенко С. Біблієзнавство. Вступний курс. – К. : Либідь, 2001.

3. Гудзий Н. К. История древней русской литературы. – 6-е изд. – М., 1956.

4. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы. – М. : Наука, 1979.

5. Писемність Київської Русі і становлення української літератури. – К. : Наук. думка, 1981.

6. Сулима В. Біблія і українська література. –К. : Освіта, 1998.

7. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль, 1994.

Додаткова:

8. Білоус П. Давньоукраїнська література і фольклор: проблема художнього коду. – Жимомир, 2006.

9. Білоус П. Світло зниклих світів (художність літератури Київської Русі): Зб. статей. – Житомир, 2003.

2. Ораторська й учительна проза. Житійна та паломницька проза.

Перекладні проповіді. «Слово про закон і благодать» Іларіона. Творчість прп. Феодосія Печерського. Климент Смолятич як письменник. Проповіді свт. Кирила Туровського. «Повчання» князя Володимира Мономаха. Перекладна агіографія. Житійні сюжети в «Повісті временних літ». Житія свв. Бориса і Гліба. Сюжети про свв. рівноап. Ольгу й Володимира. «Житіє прп. Феодосія Печерського» прп. Нестора Літописця. Києво-Печерський патерик. «Хожденіє» ігумена Данила.

Література основна:

1. Александров О. Старокиївська агіографічна проза. – Одеса : Астропринт, 1999.

2. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 52-64, 89-140, 154-162.

3. Возняк М. Історія української літератури: У 2-х кн. — Львів, 1992. — Кн. 1. — С. 135-250.

4. Грицай М.С., Микитась В.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. — К., 1978. — С. 37-80.

5. Історія української літератури: У 2-х т. — К., 1987. — Т. 1. — С. 22-42.

6. Полєк В.Т. Історія української літератури Х-ХVІІ століть: навч. посіб. — К., 1994. — С. 21-53.

7. Сліпушко О. Софія Київська. Українська література Середньовіччя: доба Київської Русі (Х-ХІІІ століття). — К., 2002. — С. 212-350.

Додаткова:

1. Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. – Житомир, 1997.

2. Білоус П. Жанрова система української літератури (період Київської Русі) // Слово і Час. — 2002. — № 2. — С. 19-21.

3. Висоцький С. О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. – К., 1998.

4. Горський В. С. Святі Київської Русі. – К. : Абрис, 1994.

5. Мишанич О. Проблеми вивчення давньої та класичної української літератури // Слово і Час. — 2002. — №2. — С. 13-19.

6. Ісіченко Ігор (архиєпископ). Аскетична література Київської Руси. – Х. : Акта, 2005.

7. Сулима В. «Пытати потонку Божєствєных Писаніи»: філософія Клима Смолятича у вимірах біблійної екзегези та герменевтики // Слово і час. – 2009. – № 12. – С. 17-28.

3. Літописання

Перекладні хроніки (Георгія Амартола, Іоана Малали). Початок руського літописання. Прп. Нестор літописець як упорядник «Повісті временних літ». «Повість временних літ». Київський літопис. Галицько-Волинський літопис. Літописні зведення; Руський (Іпатіївський) літопис.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 64-89, 140-154.

2. Возняк М. Історія української літератури: У 2-х кн. — Львів, 1992. — Кн. 1. — С. 186-215.

3. Грицай М., Микитась В., Шолом Ф.Я. Давня українська література. — К., 1978. — С. 37-45, 71-74.

4. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. — К., 1993. — Т. 2. — С. 98-158; Т. 3. — 5-75; 132-196.

5. Історія української літератури: У 2-х т. — К., 1987. — Т. 1. — С. 22-28; 52-53.

6. Полєк В. Історія української літератури Х-ХVІІ століть: навч. посіб. — К., 1994. — С. 30-37.

7. Словарь книжников и книжности Древней Руси: XI – первая половина XIV в. – Л., 1987.

8. Чижевський Д. Історія української літератури: від початків до доби реалізму. — Тернопіль, 1994. — С. 114-123; 161-174.

Додаткова:

1. Білоус П. “Повість минулих літ”: історія чи література // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2003. — №2. — С. 116-122.

2. Мещерский Н. А. Источники и состав древней славяно-русской переводной письменности ІХ-XV веков. – Л. : Университетское изд., 1978.

3. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Слово про Ігорів похід. – К. : НВЦ «Наша наука і культура», 2007.

4. Сліпушко О. Українська література Середньовіччя: доба Київської Русі (Х-ХІІІ століття). — К., 2003. — С. 152 -211.

5. Федорак Н. Поетика Галицько-Волинського літопису. – Львів, 2005.

6. Франчук В. Ю. Киевская летопись: Состав и источники в лингвистическом освещении. – К. : Наук. думка, 1986.

7. Шевчук В. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і Час. — 1993. — №10. — С. 57-65.

8. Яременко В. Літописець Нестор і його “Повісті врем’яних літ” // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ-ХV століть. — К., 2002. — С. 438-459.

Практичні заняття

1. «Повість временних літ».

Сучасні уявлення про початок українського літописання. Нестор як упорядник «Повісті временних літ». Біблійські та візантійські джерела «Повісті временних літ». Передісторичне минуле Русі в легендах. Початок династії Рюриковичів. Князі Ігор, Ольга і Святослав. Князь Володимир Великий і хрещення України-Русі. Князь Ярослав Мудрий. Сини Ярослава Мудрого і початок княжих усобиць.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 64-78.

2. Білоус П. Літописний час у києворуській літературній традиції // Науковий вісник Миколаївського університету. Філологічні науки. – Миколаїв, 2008. – Вип. 17.

3. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. Кн. 1. – Львів : Світ, 1992.

4. Гарчев П. І. Із спостережень над українською лексикою «Повісті врем’яних літ» // Слово і час. – 2000. – № 10. – С. 22-27.

5. Толочко П. Тисячоліття давньоруського літописання // Київська старовина. – 1999. – № 1. – С. 3-13.

6. Яременко В. Літописець Нестор і його “Повісті врем’яних літ” // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ-ХV століть. — К., 2002. — С. 438-459.

Додаткова:

1. Грушевський М. Історія української літератури : В 6 т., 9 кн. Т. 2. – К. : Либідь, 1993.

2. Мишанич О. Прийняття християнства і давнє українське письменство Радянське літературознавство. – 1988. – № 6. – С. 32-40.

3. Толочко П. Літописець Нестор Толочко П. Від Русі до України: Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. – К. : Абрис, 1997.

2. «Слово о полку Ігоревім»

Історична основа «Слова о полку Ігоревім». Питання часу та місця написання пам’ятки. Авторство твору: проблема визначення, сучасні точки зору. Стильова своєрідність. Образність. Жанр, зображувально-виражальні засоби. Поереклади та переспіви пам'ятки.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 140-153.

2. Брайчевський М. Автор «Слова о полку Ігоревім» та культура Київської Русі. К. : Школа, 2005.

3. Возняк М. Історія української літератури: У 2-х кн. — Львів, 1992. — Кн. 1. — С. 225-249.

4. Історія української літератури: У 2-х т. — К., 1987. — Т. 1. — С. 37-41.

5. Лихачев Д. С. «Слово о полку Игореве». – М. : Просвещение, 1982.

6. Махновець Л. Про автора “Слова о полку Ігоревім”. — К., 1989.

7. Мишанич О. Нове про автора “Слова о полку Ігоревім” // Слово і час. — 1990. — № 6. — С. 54-55.

8. Полєк В. Історія української літератури Х-ХVІІ століть: навч. посіб. — К., 1994. — С. 44-53.

9. Сліпушко О. Українська література Середньовіччя: доба Київської Русі (Х-ХІІІ століття). — К., 2003. — С. 315-329.

10. Чижевський Д. Історія української літератури: від початків до доби реалізму. — Тернопіль, 1994. — С. 177– 192.

11. Яценко Б. «Слово о полку Ігоревім» та його доба. (Комплексне дослідження). – К. : Видавн. імені Олени Теліги, 2000.

Додаткова:

1. Астахова А. А. «Слово о полку Игореве» как средневековый эпос // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2006. – № 5. – С. 7-15.

2. Білецький О. “Слово про Ігорів похід”// Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. — К., 1965. — Т.1. — С. 194-216.

3. Ласло-Куцюк М. Аргументи на користь автентичності «Слова о полку Ігоревім» // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах. – 2002. – № 4. – С. 62-66.

4. Мишанич О. Довкола “Слова”. Нова ревізія автентичності видатної пам’ятки // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ-ХV століть: У 2-х кн. — К., 2002. — Кн. 2. — С. 417-427.

5. Франчук В. Молитва князя Ігоря – взірець красномовства // Слово і час. – 2001. – № 7.

6. Яценко Б. Ще раз про автора “Слова о полку Ігоревім” // Дивослово. — 2001. — №5. — С. 7-9.

3. Українська література пізнього Середньовіччя

Оригінальна та перекладна література цього періоду: жанри, твори. Покутницькі та есхатологічні мотиви в українській літературі пізнього Середньовіччя. Серапіон Володимирський як знакова постать цієї доби. Ораторсько-учительна проза (Кирило ІІ, Максим, Петро (Ратенський). Творчість Григорія Цамблака. Література «ожидовілих».

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 64-78.

2. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. Кн. 1. – Львів : Світ, 1992.

3. Крекотень В., Наливайко Д. Від давнини до середини XVIII ст. Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті. – К. : Наук. думка, 1987. – Т. 1.

4. Лихачев Д. С. Исследования по древнерусской литературе. – Ленинград : Наука, 1986.

5. Пелешенко Ю. В. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина XIII-XV ст.): Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції. – К. : ПЦ «Фоліант», 2004.

6. Чижевський Д. Історія української літератури. – К. : Академія, 2003. — С. 235-243.

Додаткова:

1. Пелешенко Ю. В. Апокрифи та легенди богомильського походження в українській словесності: здобутки і перспективи дослідження // Біблія і культура. – Чернівці : Рута, 2000. – Вип. І.

2. Пелешенко Ю. Двовір’я в проповідях Серапіона Володимирського та українська міфологічна традиція // Історико-літературний журнал. – 2002. – № 8. – С. 61-71.

3. Пелешенко Ю. Київський митрополит св. Петро (Ратенський) як письменник // Київська старовина. – 2001. – № 5. – С. 90-95.

4. Пелешенко Ю. Місце літератури «ожидовілих» в дискурсі української духовної культури пізнього Середньовіччя // Слово і час. – 2004. – № 8. – С. 39-47.

5. Пелешенко Ю. Нове функціональне дослідження про Григорія Цамблака // Слово і час. – 2006. – № 6. – С. 90-91.

6. Пелешенко Ю. Розвиток української ораторської та агіографічної прози кінця XIV- початку XVI ст. – К. : Наук. думка, 1990.

Самостійна робота студентів:

1. Виконання самостійної роботи

№1

Туга за раєм в українській літературі пізнього Середньовіччя

—

2 бали;

1. Колоквіум за основними питаннями планів лекцій, практичних занять і самостійних робіт модуля.

2. Вивчити напам’ять:

Уривок із Книги Еклезіястової («Покоління відходить…щоб знову плисти») – 2 бали;

Уривок із «Слова о полку Ігоревім» («Чи не любо нам, браття,…князям славу рокотали») – 2 бали.

Модуль 2. Український Ренесанс (літературний процес другої половини ХVІ ст.)

У модулі розглядаються проблеми стильового розвитку вітчизняного письменства вказаної доби, характеризується система жанрів, аналізується творчість чільних представників літературного процесу, встановлюється зв’язок творів української літератури з типологічно збіжними явищами світового письменства.

Лекції

1. Епоха Ренесансу в Україні.

Гуманізм як історико-культурне явище. Українська література в європейському контексті. Реформація і Контрреформація. Братства. Літературні осередки України. Поети-гуманісти в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський-Роксолан, Себастіан Кльонович). Жанри трактату та латиномовної поезії.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 185-199.

2. Голенищев-Кутузов И. Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). – М., 1963.

3. Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6-ти т. 9 кн. – К. : Либідь, 1993-1995.

4. Дрогобич Ю. Verba magistri: Пророцтва і роздуми. – Дрогобич : Вимір, 2001.

5. Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст. – К. : Наук. думка, 1993.

6. Кралюк П., Торконяк Р., Пасічник І. Острозька Біблія в контексті української та європейської культур. – Острог : Університет «Острозька академія», 2006.

7. Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К. : Наук. думка, 1990.

8. Циганок О. До питання про ренесансний гуманізм та Відродження в Україні // Ренесансні студії. – Запоріжжя, 1998. – Вип. 2.

9. Шевчук В. Муза Роксоланська: У 2-х кн. Книга перша. Раннє бароко. — К., 2004. — С. 12-34.

Додаткова:

1. Нудьга Г. А. Перші магістри і доктори: історико-культурний нарис // Нудьга Г. А. Не бійся смерті. – К. : Дніпро, 1991.

2. Чижевський Д. І. Порівняльна історія слов’ янських літератур. – К. : Академія. – 2005. – С. 97-111.

2. Міжконфесійна полеміка.

Станіслав Оріховський. Петро Скарга і Бенедикт Гербест. «Ключ Царства Небесного» і «Календар римський новий» Герасима Смотрицького. «Апокрисис» Христофора Філалета. Твори Івана Вишенського.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 204-235.

2. Возняк М. Історія української літератури: У 2-х кн. — Львів, 1992. — Кн. 1. — С. 316-329, 388-444.

3. Історія української літератури: У 2-х т. — К., 1987. — Т. 1. — С. 65 –75.

4. Полєк В. Т. Історія української літератури Х-ХVІІ століть: навч. посіб. — К., 1994. — С. 72-101.

5. Поплавська Н. М. Полемісти. Риторика. Переконування (Українська полемічно-публіцистична проза кінця XVI – початку XVII ст.). – Тернопіль, 2007.

6. Франко І. І.Вишенський, його час і письменська діяльність // Франко І. Зібрання творів: У 50-ти т. — К., 1980. — Т. 28. — С. 196-222.

7. Юкало В. Полемічна література ХVІ-ХVІІ ст. як зародження української публіцистики // Дивослово. — 2005. — № 6. — С. 5-11;. №7. — С. 7-13; №8 — С. 3-7.

8. Яременко П. К. Іван Вишенський. – К. : Наук. думка, 1982.

Додаткова:

1. Грабович Г. Авторство і авторитет у Івана Вишенського: діалектика відсутності // Слово і Час. — 1990. — № 6. — С. 45 –53.

2. Махновець Л. Сатира і гумор української прози ХVІ-ХVІІІ ст. — К., 1964. — С. 86-91.

3. Савченко С. Давня Русь у полемічній літературі кінця XVI-XVII століття. – Д. : Інновація, 2007. – 188 с.

4. Ушкалов Л. Феномен української полемічної літератури // Слово і Час. — 2000. — №10. — С. 16-22.

5. Харитонов В. Іван Вишенський і розвиток ідей європейського гуманізму // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ-ХVІІІ ст. — К., 1981. — С. 196-222.

6. Шевченко В. В. Православно-католицька полеміка та проблеми унійності в житті Руси-України доберестейського періоду. – К. : Преса України, 2002.

Практичні заняття:

1. Українська латиномовна література як форма синтезу вітчизняних та загальноєвропейських традицій

Юрій Дрогобич. Модель біографії Станіслава Оріховського, прийнята наукою. Оригінальність форми трактатів, ренесансні риси у творчості. Павло Русин з Кросна. Симон Пекалід – «Про Острозьку війну». Себастіан Кльонович – «Роксоланія». Розвиток поетичних жанрів.

Література основна:

1. Білоус П. В. Історія української літератури XI-XVIII cт. : навч. посіб. / П. В. Білоус. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С. 185-199.

2. Голенищев-Кутузов И. Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). – М., 1963.