Газоносний район Львівського палеозойського прогину Волино-Подільської плити

Львівський прогин відноситься до Волино-Подільської плити, яка розташована на південно-західній околиці (Східно-Європейської) платформи (рисунок 1.8). До даного часу тут розкрили два невеликих газових родо­вища (Велико-Мостіївське і Локачівське). Геологічний розріз Львів­ського палеозойського прогину складається із слідуючих порід: нижнього та верхнього протерозою, потужньої товщі палеозою, ме­зозою і кайнозою. Загальна потужність карбонато-терегенних відк­ладів від 1600 м на сході території до 7000 м на західних її дільницях, тобто у зоні з’єднання Львівського палеозойського про­гину з Більче-Волицькою зоною Передкарпатського прогину. В загальному потужність товші осадових порід на полеозойську групу тут припадає більше як 5 км. Дані, які є на даний час, дозволяють в геологічному розрізі прогину виділити 2 структурно-тектонічні поверхні. Нижній структурно-тектонічний поверх (який виділяєтся в деякій мірі ще умовно) об’єднює відклади верхньо-протерозойського і палеозойського віку. Цей поверх слабо дислокований плікативними і диз’юнктивними порушеннями. Верхній поверх складається майже горизонтально залягаючими товщами порід мезокайнозойського віку. В верхньопалеозойських відкладах Львівського прогину на даний час виявлено біля 30 антиклінальних складок які переважно групуються в смуги витягнуті в північно-західному напрямку син­клінальними зонами. Смуги антиклінальних складок укладені роз­ривними тектонічними порушеннями.

Рисунок 1.8 Тектонічна схема Волино-Подільської- плити;

а - виходи кристалічних порід Українського щита; б – виходи метаморфічних порід Марморошського масиву. Структурні елементи Волино-Подільської плити: Л - Львівський прогин, М - моноклінальний схил відкладів палеозою і мезозою південно-західного краю Руської платформи; Ук.щ. – Український кристалічний щит; Н – Немирівська частина епіпалеозойської платформи; Р.М. – Рахівський масив;

1 - Великомостівське газове родовище; 2 - Локачівське газове родовище; 3 - газопрояви на Перемишлянський площі; 4 - державні кордони

Пошуки нафтогазових родовищ у Львівському палеозойському прогині розпочалися в 1951 році. Газопрояви в процесі буріння свердловин тут відмічались із кембрійських відкладів біля с.Но­вий Вітков, міст Володимира-Волинського і Бучача, а також в с.Крехов і Судова Вишня, в районі м.Перемишлян при випробуванні свердловини 1-П з інтервалу 3475-З545м було одержано не довго­часний фонтан природного газу. Завдяки аварійному стану сверд­ловини дебіт газу і інші параметри фонтануючого пласта лишились недослідженими.

До даного часу в Україні в західній частині Східно-Європейської платформи відкрито тільки два газових родовища. Одне з них Великомостівське (Львівська область, 1964 р.), яке однак за запасами не було затверджене як промислове. Це родовище належить до ейфельського ярусу (нижньолопушнянська підсвіта) і до живетського ярусу (струтинський горизонт) середнього девону та приурочене до Куличковської антиклінальної структури. Колекторами нижньолопушнянської підсвіти є різної зернистості піщані породи. Початковий дебіт газу тут сягав 93,5 тис. м³ на добу. В карбонатних породах живетського ярусу із струтинського горизонту початковий дебіт газу сягав 75 тис. м³ на добу.

Друге родовище газу Локачі (Волинська область, 1980 р.) за запасами газу згідно класифікації М.О. Жданова можна визнати середнім. Це родовище приурочене до антиклінальної структури Волинської частини Волино-Подільської плити в межах однойменного валу, вивченого польовими геофізичними дослідженнями в 1971-73 р.р., який має північно-східне простягання вздовж тектонічного розлому того ж напрямку. Газоносними є відклади нижнього девону (тіверська серія) і середнього девону (лопушанська, пелчинська світи та струтинський горизонт). Колекторами служать теригенні породи, крім пелчинської світи, де є також карбонатні колектори. Покришками покладів служать глинисті і карбонатно-сульфатні породи. Початкові дебіти в свердловинах сягали величини 92,3 тис.м³/добу (св. № 27). Глибини газових покладів у відкладах нижнього і верхнього девону Локачівського родовища не перевищують 900-1000 м.

Крім Куличківської і Локачівської структур в межах Волино-Подільської плити польовими геофізичними дослідженнями та структурно-пошуковим бурінням встановлено наявність понад 55 локальних антиклінальних структур.

Можна рахувати, що кожна з них по всьому літолого-стратиграфічному розрізу остаточно не вивчена. Простягання всіх локальних антиклінальних структур Волино-Подільської плити, контролюються субмеридіональними і субширотними тектонічними розривами в мезопалеозойських відкладах та простяганням тектонічних розломів, що занурюються на великі глибини докембрійської платформи. Можна припустити, що походження всіх антиклінальних структур Волино-Подільської плити в тій або іншій мірі генетично пов’язані з тектонічними рухами блоків консолідованих порід фундаменту цієї території, під час проявів різних фаз тектогенезу.

Крім вказаних двох газових родовищ на території Волино-Подільської плити при бурінні структурно-пошукових свердловин відмічено дуже багато нафтогазопроявів в девонських відкладах і утвореннях, що їх підстеляють. Так в силурійських відкладах при бурінні опорної свердловини №30-Великі Мости в малиновецькому горизонті на глибині 3800 м був газопрояв у вигляді різкого збільшення в’язкості і зниження густини глинистого розчину. Те саме спостерігалося при бурінні параметричної свердловини Бучач-1 в сокальському горизонті силуру в інтервалі 950-990 м. Вказані газопрояви зафіксовані також газокаротажною станцією при збільшенні вмісту газу до 7,0 % в глинистому розчині на відміну від фону 0,1-0,3 % газу. Що стосується нафтопроявів із силурійських відкладів Волино-Подільської плити, то при бурінні пошукових свердловин на площі Локачі в сокальському горизонті силуру зафіксована присутність нафти у вигляді включень в тріщинах порід керну, а іноді і в порах порід відібраного керну. При випробуванні свердловини №12 в районі Локачів (із сокальського горизонту, інтервал 1350-1483 м) був одержаний незначний приплив нафти. Цікаво, що за висновками І.В. Грінберга ця нафта є «свіжа», яка попала в колектор недавно. Крім Локачівського родовища на території Волино-Подільської плити при бурінні свердловин слабі нафтогазопрояви спостерігалися також при розкритті кембрійських відкладів на площах, що розташовані в районах населених пунктів Літовеж, Володимир-Волинський, Новий Вітків, Перемишляни та інших.

Таблиця 1 – Літолого-стратиграфічний розріз осадового чохла

Волино-Подільської плити (з використанням даних Б.П. Різуна і Е.І. Чижа, 1980)