Методичні вказівки до контрольній роботі

В контрольні роботі необхідно дати відповіді на п’ять контрольних запитань та виконати завдання на тему «Складання формули винаходу». Номера контрольних запитань вибираються за останньою цифрою номера залікової книжки студента.

Наприклад, номер останньої цифри 7, то необхідно дати відповіді на контрольні запитання № 7,17, 27, 37, 47.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Розкрийте поняття інтелектуальна власність. Які є види інтелектуальної власності.

2. Авторське право та суміжні права. Їх правова охорона.

3. Як класифікуються об’єкти інтелектуальної власності? Які б’єкти відносяться до промислової власності?

4. Охарактеризуйте об’єкти проислової власності – фірмові найменування та промислові зразки.

5. Дайте визначення терміну винахід.

6. Які ви знаєте умови патентоспроможності винаходів.

7. Дайте визначення об’єкту винаходу “продукт”.

8. Дайте визначення об’єкт винаходу “спосіб”.

9. Якими ознаками характеризується об’єкт винаходу “пристрій”?

10. Що відноситься до речовин, як до об’єктів винаходів?

11. Чим характеризуються індивідуальні хімічні сполуки?

12. Що відноситься до об’єктів винаходів “композиції”?

13. Які ознаки використовуються для характеристики композицій?

14. Що називається і що відноситься до об’єктів винаходу «штам мікроорганізму»?

15. На які три види поділяється об’єкт винаходу спосіб?

16. Які об’єкти не визнаються винаходами?

17. Що таке новизна винаходу?

18. Яким чином проводиться перевірка новизни заявки на винахід?

19. Дайте визначення терміну ідентичні ознаки винаходу.

20. Дайте визначення терміну еквівалентні ознаки винаходу.

21. Дайте визначення поняттю пріоритет винаходу .

22. Що таке рівень винахідництва?

23. У чому полягає критерій патентоспроможності винаходу “застосування у промисловості”.

24. Яким чином проводиться перевірка новизни винаходу?

25. В яких випадках винахід визнають таким, що не відповідає умові новизни?

26. Що називається збірним прототипом?

27. Які є способи встановлення пріоритету?

28. З яких документів складається заявка на винахід?

29. Що називається аналогом винаходу?

30. Що називається прототипом винаходу?

31. Що називається формулою винаходу?

32. Що називається суттєвими ознаками?

33. Яким словосполученням розрізняються обмежувальна та відмінна частини формули винаходу?

34. Що записується в обмежувальної частині формули винаходу?

35. Що записується в відмінній частині формули винаходу?

36. У чому полягає суть вимоги щодо повноти формули винаходу?

37. У чому полягає суть вимоги щодо загальності формули винаходу?

38. У чому полягає суть вимоги щодо визначеності формули винаходу?

39. У чому полягає суть вимоги щодо лаконічності формули винаходу?

40. В яких випадках застосовується багатоланцюгова формула винаходу?

41. До чого може привести порушення вимог відносно повноти формули винаходу?

42. Що представляє собою реферат винаходу?

43. З якої метою проводиться експертиза заявки на винахід?

44. Що називається формальною експертизою?

45. З яких етапів складається реєстраційна система експертиза?

46. З яких етапів складається перевірочна система експертиза?

47. З яких етапів складається відкладена система експертиза?

48. Що називається національним патентом? Які є види патентів.

49. У якому випадку видається додатковий патент?

50. Які існують міжнародні системи класифікації об’єктів промислової власності?

ЛІТЕРАТУРА

1. Добриніна Г.П. Патентна інформація та документація. Патентні дослідження: Конспект лекцій. - К., Інститут інтелектуальної власності і права, 2003. – 96 с.
2. Пріб Г.А. Патентознавство. - К.: Університет “Україна”, 2007. - 304 с.
3. Основи патентування і ліцензування: Навч. Посібник. - К.: Знання України, 2006 . - 306 с.
4. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. Науч.-практ. Изд.: В 4т./Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. т.3:
5. Промышленная собственность/ Г.А. Андрощук, С.А. Довгий, В.С. Дробязко и др.; Под ред. В.Л. Петрова, К.: «Ін Юре», 1999. – 672 с.
6. Крайнєв П.П. Патентування винаходів в Україні. - К., „Ін Юре”, 2000. – 340 с.

7. Патентні дослідження. Методичні рекомендації/ Добриніна Г.П., Данова Н.М., Крайжинська Г.П. та ін. – К., „Ін Юре”, 1999. – 264 с.

8. Б.М. Пентюк, І.І. Назаренко, М.М. Вірник Основи патентознавства та інтелектуальної власності. Навчальний посібник. - Вінниця: ВНТУ, 2007 -195 с.

Завдання. «Складання формули винаходу.»

1. Навести приклад одноланкової та багатоланкової формули винаходу.

2. Навести приклад багатоланкової формули, що характеризує групу винаходів.

3. Виділити обмежувальні та відрізнені частини формули.

4. Виділити незалежний та залежні пункти формули винаходу.

5. Наведіть приклади формули винаходу, що стосуються об’єктів “пристрій”, “речовина” та “спосіб”.

Література:

Формули винаходів публікуються:

Журнал

Ж “Промислова власність”

П813

Цей журнал знаходиться у відділі стандартів на 2 поверсі бібліотеки НАУ.

Інформацією про формули винаходів можна знайти у Фонді громадського користування Українського центру інноватики та патенто-інформаційних послуг б. Лесі Українки 26 2 поверх кімн.3.

Бібліотека фонду працює з 10-00 до 16-00, а у п’ятницю з 10-00 до 15-00.

Формулу винаходу та інши матеріали заявок можна знайти за номером патенту у Интернеті в спеціалізованій базі данних (СБД) «Винаходи і корисні моделі в Україні за адресою www.ukrpatent.org/ua/bases2.html

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО КОНТРОЛЬНІЙ РОБОТІ

1. Формула винаходу (корисної моделі)

Формула винаходу – це коротка характеристика за допомогою слів технічної суті винаходу, яка містить сукупність його суттєвих ознак, що достатні для досягнення вказаного заявником технічного результату.

Якщо об’єкт визнається винаходом, то тільки формула має правове значення та є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу. За допомогою формули встановлюється факт використання винаходу другими лицями.

Формула винаходу повинна базуватися на опису, тобто характеризувати винахід тими же поняттями, що містить опис винаходу.

Ознаки винаходу у формулі викладаються таким чином, щоб забезпечити можливість їх однозначного розуміння спеціалістом на основі відомого рівня техніки.

1.2 Призначення формули винаходу

Формула повинна:

- коротко та чітко відображати технічну суть винаходу, а саме відображати у логічному визначенні об’єкт винаходу за допомогою сукупності його суттєвих ознак;

- визначати об’єм винаходу, а саме межи прав власника патенту, що встановлені нормативними актами;

- слугувати засобом відрізнення об’єкту винаходу від інших об’єктів або засобом визначення схожості для встановлення факту використання винаходу.

1.3 Структура формули винаходу

Формула може бути одноланковою або багатоланковою та включати відповідно один або декілька пунктів.

1.3.2.1 Одноланкову формулу винаходу застосовують для характеристики технічної суті одного винаходу сукупністю суттєвих ознак, що не мають розвиток або уточнення відносно окремих випадків його виконання або використання.

1.3.2.2 Багатоланкову формулу винаходу застосовують для характеристики одного винаходу с розвитком та уточненням окремих суттєвих ознак відносно деяких випадків виконання та використання винаходу. Багатоланкова формула використовується також для характеристики групи винаходів.

Багатоланкова формула, що характеризує один винахід, має один незалежний пункт та наступні залежні пункти.

Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має декілька незалежних пунктів, кожен з яких характеризує один винахід з групи винаходів групи. При цьому кожен винахід групи може бути охарактеризований за допомогою залежних пунктів.

Під час складання багатоланкової формули необхідно дотримуватися наступних правил:

- самостійні пункти не повинні містить посилання на інші пункти формули;

- залежні пункти формули формуються разом з незалежним пунктом, де є на них посилання.

1.3.2.3. Підлеглість залежних пунктів формули незалежному може бути безпосередньою або непрямою.

Безпосередня підлеглість залежного пункту використовують коли необхідно охарактеризувати винахід в окремому випадку його виконання або використання.

Непряму підлеглість залежного пункту використовують коли для характеристики винаходу окрім ознак незалежного пункту формули необхідні ще ознаки, які викладені у декількох залежних пунктах.

1.3.2.4 Незалежний пункт формули

Цей пункт формули повинен стосуватися тільки одного винаходу. В нього включають загальні суттєві ознаки винаходу, кожен з яких необхідний у всіх випадках виконання або використання винаходу. Всі ознаки які викладені у незалежному пункті формули повинні бути достатніми для отримання технічного результату, що виявляється у всіх випадках, на які розповсюджується об’єм правового захисту.

Під час складання незалежного пункту треба враховувати, що сукупність суттєвих ознак, необхідних та достатніх для досягнення технічного результату, повинна бути передана певним набором ознак, що властиві цьому об’єкту.

Незалежний пункт формули повинен починатись з назви об’єкту винаходу, що вказана у заяві та опису, та складатись з обмежувальної частини і відрізненої частини.

Обмежувальна частина містить загальні для об’єкту що заявляється та прототипу ознаки (відомі ознаки).

Відрізнена частина містить нові ознаки, що відрізняють об’єкт від прототипу.

Обмежувальна та відрізнена частини відділяються одна від одної виразом „який (яка, яке) відрізняється тим , що ...”.

Без поділу на обмежувальну та відрізнену частини складають формулу винаходу, якщо вона характеризує:

- індивідуальне хімічне з’єднання;

- штам мікроорганізму, культуру клітин рослини та тварини;

- застосування раніше відомої речовини, штаму за новим призначенням;

- винахід, який не має аналогів.

1.3.2.5 Залежний пункт формули

У залежний пункт формули включають суттєві ознаки, що уточнюють сукупність ознак, яка вказана у незалежному пункті формули. Це робиться з метою уточнення та розвитку окремих ознак винаходу в окремих випадках його виконання або використання.

Залежний пункт формули містить родове поняття, що відображає призначення винаходу, як правило, скорочене в порівнянні з тим, що було наведено у незалежному пункті, та посилання на незалежний пункт або залежні пункти, яких він стосується.

У залежному пункті під поняттям „Пристрій за п.1” розуміють повний зміст першого пункту формули, а саме сукупність всіх без винятку ознак.

1.3.3. Складання формули винаходу.

Формулу (або кожен пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення, окремі частини якого виділяють одну від іншої комами.

Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб дати можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння спеціалістом змісту понять, якими ці ознаки охарактеризовані.

Характеристика ознак у формулі не може бути замінена посиланням на опис або креслення.

Не можна вводити у формулу винаходу ознаки, які викладені

невизначеними або неоднозначними поняттями (наприклад: спеціальний, товстий, великий, переважно тощо), ефектами або фізичними явищами.

Не можна замінювати ознаку винаходу постановкою задачі (наприклад: „дає можливість отримати достатню температуру; розміщений так, що забезпечує ефективне очищення тощо).

1.3.3.1. Особливості винаходу, що стосується “пристрою”.

Для усунення невизначеності під час характеризування “пристрою” набір ознак повинен містить ознаки, що характеризують не тільки наявність елементів, але також і зв’язок між ними та їх взаємне розташування.

Пристрій у формулі характеризують у статичному стані, тому у ній не повинно бути дієслів у статичному стані, що відображають незавершену дію, наприклад, “коливаються”, “притягується” “опускаються” тощо. Для характеристики дії як ознаки пристрою необхідно використовувати дієприкметники у пасивному |стані минулого часу, наприклад, ”виконаний”, “встановлений”, “пов’язаний” тощо.

1.3.3.2 Особливості формули винаходу, що стосується “речовини”.

Для усунення невизначеності під час характеристики “речовина” набір ознак повинен містить ознаки, що характеризують не тільки наявність інгредієнтів, а також їх кількісний склад.

У формулу, яка характеризує індивідуальне з’єднання, включають його назву, призначення та, якщо це необхідно, вид біологічної активності.

У формулу винаходу, яка характеризує композицію, включають якісний (інгредієнти) та кількісний (вміст інгредієнтів) склад композиції, її структуру та структуру інгредієнтів.

Відрізняючи ознаки винаходу, що стосуються композиції, вводяться у формулу дієсловом “містить” з поясненням “додатково”, якщо це необхідно для підкреслення введеного інгредієнту у композицію.

Кількісний вміст інгредієнтів композиції необхідно виражати у любих одиницях, як правило, двома значеннями, які характеризують мінімальну (нижню) та максимальну (верхню) межу вмісту інгредієнту.

1.3.3.3 Особливості формули винаходу, що стосується штаму мікроорганізму.

У формулу, що характеризує штам мікроорганізму включають латинські назви роду та видового епітету мікроорганізму, призначення штаму, абревіатуру офіціальної колекції депозитарію та реєстраційний номер, який був присвоєний штаму.

1.3.3.4. Особливості формули винаходу, що стосується способу.

Для усунення невизначеності під час характеристики “способу” набір ознак повинен містити ознаки, які характеризують не тільки наявність дій з матеріальними об’єктами, а також порядок (послідовність) їх виконання у часі.

Для характеристики дії (заходи, операції тощо) як ознаки способу необхідно використовувати дієслова у “дійсній заставі” “В виявленому нахилі” у третій особі множинного числа, наприклад, “нагрівають”, “закаляють” “зволожують”, тощо.